Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на класичні субфовеолярні неоваскулярні мембрани завдяки диференційному застосуванню транспупілярної термотерапії та її комбінації з хірургічною ексцизією. Показано, що ступінь тяжкості патологічного процесу сітчастої оболонки макулярної ділянки залежить від товщини субфовеолярної мембрани. Установлено, що транспупілярна термотерапія зумовлює зменшення товщини субфовеолярної неоваскулярної мембрани на 40 %. Запропоновано новий метод поетапного лікування, який передбачає застосування транспупілярної термотерапії незалежно від ступеня тяжкості патологічного процесу сітчастої оболонки макулярної ділянки на першому етапі та хірурічної ексцизії на другому етапі в пацієнтів за тяжкого ступеня патологічного процесу, ефективність якого за структурно-функціональними показниками становить 78 %. Установлено відсутність новоутворених судин у субфовеолярній неоваскулярній мембрані після транспупілярної термотерапії.

  Скачати повний текст

За допомогою математичного моделювання обгрунтовано методи селективного впливу випромінювання на тканини очного дна. Розроблено метод мікрофлюоресцентної ангіоскопії, що дозволяє вибирати параметри випромінення індивідуально в процесі лікування. З метою отримання інформації під час операції розроблено комп'ютерну імідж-систему. На основі результатів клінічних досліджень обгрунтовано та впроваджено в практику транспуппілярну термотерапію субретинальних неоваскулярних мембран, фотодинамічну терапію субретинальної неоваскуляризації, лікування ретинопатії недоношених дітей, центральних хоріоретинітів, діабетичної ретинопатії та макулопатії, премакулярних крововиливів, центральних постконтузійних розривів хоріоідеї.

  Скачати повний текст

За результатами системного наукового аналізу досліджуваного матеріалу уперше встановлено закономірності структурно-просторової організації артеріального та венозного судинних русел неураженого очного яблука, а також їх перебудову за умов дистрофії сітківки та її корекції. З використанням комплексних кількісних морфологічних методів виявлено, що у разі цієї патології виникає суттєва структурно-просторова перебудова артеріального судинного русла досліджуваного органа, яка характеризується звуженням артерій, збільшенням їх кутів галуження та довжинно-діаметральних співвідношень артеріальних гілок, істотними змінами коефіцієнта галуження та показника асиметрії. З'ясовано, що венозне русло за умов дистрофії сітківки розширюється, збільшується його ємність та кути злиття венозних колекторів, змінюються коефіцієнти асиметрії та злиття вен, зменшується співвідношення між довжиною та просвітом венозних судин. З'ясовано, що у патоморфогенезі дистрофічних уражень сітківки важлива роль належить судинам гемомікроциркуляторного русла судинної оболонки очного яблука, зокрема звужуються шляхи притоку (артеріоли, прекапіляри) і капіляри та розширюються шляхи відтоку (посткапіляри та венули) крові, що призводить до погіршення кровопостачання та транскапілярного обміну, а також сприяє прогресуванню дистрофічних процесів у сітківці. Установлено, що у разі використання перфторану для корекції зазначеного ураження сітківки посилюється кровопостачання очного яблука, а саме: збільшується діаметр просвіту артерій малого калібру, зростає щільність судинного русла, зменшується ступінь структурних уражень стінок судин і покращується мікроциркуляція.

  Скачати повний текст

Досліджено структуру сітківки та зорового нерва на метіоніновій і гіповітамінозно-метіоніновій моделях гіпергомоцистеїнемії у щурів. Встановлено, що гіпергомоцистеїнемія обумовлює дегенерацію фотосенсорних нейронів, зменшення кількості гангліонарних нейронів, гіперхромію амакринових нейронів з їх відростками, активацію гліальних елементів сітківки та зорового нерва та порушення мієлінізації його нервових волокон. Вперше в експерименті досліджено тромбогенні ефекти гіпергомоцистеїнемії в судинах зорового нерва та сітківки. Встановлено, що пристосувально-компенсаторним явищем у сітківці за гіпергомоцистеїнемії є гіпертрофія уцілілих гангліонарних нейронів. Доведено, що гіпогомоцистеїнемічна активність та здатність нормалізувати порушення, індуковані гіпергомоцистеїнемією в сітківці та зоровому нерві, вищі у вітамінно-мікроелементного комплексу, ніж у бетаїну.

  Скачати повний текст

Досліджено структуру захворюваності пацієнтів з діабетичним ураженням органа зору та наведено систему диференційованої діагностики непроліферативної діабетичної ретинопатії (ДРП) (підвищення рівня вітреальної флюоресценції на 5-й хв. більше 0,8 нг/мл, а на 30-й хв. більше 3,4 нг/мл свідчить про наявність у хворого цукровим діабетом початкової непроліферативної стадії ДРП, за сукупності віку 46 р. та більше, стажу діабету 7 років та площі неврального обідка 1,43 кв.мм та менше можна припустити з вірогідністю 84% наявність ДРП за відсутності офтальмоскопічних ознак). Розроблено тактику лікування діабетичного макулярного набряку, що дозволило на 10 % підвищити ефективність лікування таких хворих.

  Скачати повний текст

Виявлено, що катаракта не супроводжується збільшенням у крові досліджуваних цитокінів, а між рівнем цитокінів у волозі передньої камери та крові пацієнтів хворих на діабетичну ретинопатію (ДРП) знайдено сильний позитивний кореляційний зв'язок. У хворих на цуровий діабет (ЦД) з різним ступенем важкості та стадією ДРП рівень цитокінів достовірно не відрізнявся, та склав для прозапальних цитокінів ІЛ-1 1,4 пг/мл, ІЛ-6 8,2 пг/мл і протизапальних цитокінів ІЛ-4 2,9 пг/мл, ІЛ-10 52,8 пг/мл. У крові хворих без прогресування ДРП (без та з ЛКС) рівень ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-10 та ІЛ-1 в динаміці практично не змінився відносно первинних даних. У пацієнтів з прогресуванням ДРП (у групах з та без ЛКС) первинний рівень досліджуваних цитокінів в крові був статистично достовірно вище таких значень у осіб без прогресування захворювання. Виявлено, що після панретинальної лазерної коагуляції сітківки (ЛКС) відбувається підвищення рівнів ІЛ на 3-й день спостереження в середньому в 2,3 раза або на 127 %, з наступною нормалізацією рівнів ІЛ-4, ІЛ-10 та ІЛ-1 на 30-й день, тоді як ІЛ-6 залишається підвищеним в 1,4 раза або на 34 %.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено рівні сироваткових антиендотоксинових антитіл класів A, M, G (анти-ЛПС-IgA, анти-ЛПС-IgM та анти-ЛПС-IgG) у сироватці крові хворих з різними формами діабетичної ретинопатії (ДР). У даної категорії хворих виявлено зміни рівнів сироваткових антиендотоксинових антитіл, які посилюються згідно прогресуванню ДР. Вивчено вміст анти-ЛПС-sIgA у сльозі здорових осіб і хворих з різними формами ДР. Виявлено підвищення його рівня у хворих на ДР усіх форм захворювання та збільшення у разі прогресування ДР. Вперше у хворих на ДР визначено відносну кількість нейтрофілів периферійної крові, що несуть ліпополісахарид-зв'язувальні рецептори. Вивчено кореляційні взаємозв'язки між індивідуальними показниками антиендотоксинового імунітету, рівнями загальних імуноглобулінів, відносною кількістю нейтрофілів периферійної крові, що несуть ЛПС-зв'язувальні рецептори, продукцією активних форм кисню (АФК) нейтрофілами та тяжкістю перебігу ДР. Розроблено патогенетично обгрунтований комплексний спосіб лікування ДР з використанням ентеросгелю та депо-медролу на основі базисної цукрознижувальної терапії та ангіопротекторного лікування. Вперше досліджено ефективність застостування ентеросгелю та депо-медролу для лікування порушень зорових функцій, встановлено вплив даних препаратів на електрофізіологічні показники органа зору, рівні сироваткових і секреторних антиендотоксинових антитіл, продукцію АФК нейтрофілами, ендотоксинзв'язувальний потенціал нейтрофілів у хворих на ДР. Проведено порівняльний аналіз комплексного лікування ДР з використанням лише ентеросгелю або тільки депо-медролу та традиційного медикаментозного лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості розвитку вітреоретинальних проліферативних процесів. Доведено, що у разі проліферативної вітреоретинопатії (ПВР) та проліферативної діабетичної ретинопатії (ПДР) відбувається розвиток вторинних імунодефіцитних станів загального та місцевого імунітету неспецифічного характеру, підвищується концентрація тканинноспецифічних антитіл до тканин ока в крові. У разі ускладнених форм відшарування сітківки виявлено значне зниження кислотності в субретинальній рідині. У разі травматичного та регматогенного відшарування сітківки виявлено підвищення концентрації інтерлейкіна-1ra в субретинальній рідині, що підтверджує його роль як антипроліферативного чинника. Встановлено значне підвищення концентрації фактора росту ендотелію судин у разі ПДР у скловидному тілі, що підтверджує його роль в індукції ангіогенезу. Виявлено суттєвий дефіцит вмісту основних антиадаптогенних мікроелементів - цинку та міді в субретинальній рідині у разі відшарування сітківки. Впровадження розроблених методів дозволило підвищити ефективність операцій з приводу відшарування сітківки, ускладненого ПВР, з 79,5 % до 92,2 - 96,4 % та досягти гостроти зору 0,1 вище у 75 % пацієнтів. Відзначено, що використання вдосконалених прийомів вітреоретинальних втручань у разі ПДР, ускладненої відшаруванням сітківки, дозволило одержати стабільну гостроту зору 0,04 та вище у 75 % пацієнтів.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено залежність між ступенем периферичних вітреохоріоретинальних дистрофій (ПВХРД) та топографо-анатомічними особливостями ока, тобто розтягненням очного яблука в одному з квадрантів (у зовнішній половині очного дна в 39,6 %). Визначено, що коефіцієнт кореляції Крамера C = 0,22. Виявлено, що розтягнення ока в одному з квадрантів призводить до зменшення насичення кров'ю судин циліарного тіла, коефіцієнт кореляції Крамера C = 0,55. Встановлено, що дані патогенетичні фактори знижують трофіку оболонок ока та сприяють розвитку ПВХРД. Визначено, що ймовірність розвитку ПВХРД пов'язана більшою мірою з такими характеристиками, як температура циліарного тіла, базальна температура, діаметр рогівки та горизонтальний діаметр ока, що дає змогу в окремих випадках прогнозувати виникнення даної патології, використовуючи лише ці параметри. Розроблено математичну модель ймовірності розвитку ПВХРД. Запропоновано алгоритм лікувально-профілактичних заходів. Впроваджено склеропластичні операції, в поєднанні з кріоретинопексією та реваскуляризацією.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості патоморфологічної діагностики змін тканин очей хворих на туберкульоз легень за умов його епідемічного поширення в Україні. На підставі використання комплексу оглядових мікроскопічних, селективних гістохімічних, імуногістохімічних, кристалографічних методів визначено патоморфологічні зміни у вигляді токсико-алергічних і параспецифічних реакцій, а також судинно-стромальних диспротеїнозів, що сприяють розвитку безсимптомних хоріоїдитів і хоріоретинітів. Під час проведення експериментальних досліджень імуногістохімічно визначено клітини Мюллера за допомогою антитіл GFAP, KAT I, Glutamine synthetase. Встановлено, що патологічні зміни ретинальної глії органа зору тварин залежать від вікової реактивності й обгрунтовано можливість екстраполювання одержаних даних на організм людини. Виявлено, що туберкульозний хоріоїдит прогресує з віком пацієнта та призводить до виникнення хронічної увеальної глаукоми, наслідком якої є втрата зору.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Висвітлено питання підвищення ефективності лікування хворих на непроліферативну діабетичну ретинопатію (ДР). Обстежено 197 хворих (394 ока) з двобічною ДР віком від 24-х до 85-ти років. Досліджено стан місцевого (сльози) та системного (сироватки крові) імунного статусу залежно від стадії ДР. Проаналізовано клінічну ефективність додаткового призначення до базисної терапії комбінації ліпофлавону й імунофану у хворих на початкову непроліферативну ДР. Розглянуто вплив ліпофлавону й імунофану на показники місцевого та системного імунітету, цитокіновий профіль сироватки крові та сльози у хворих на ДР. На підставі одержаних результатів розроблено критерії прогнозування перебігу ДР та обгрунтовано ефективність нового способу лікування ДР.

  Скачати повний текст

Встановлено, що за фіброзної організації посттравматичного гемофтальма активуються аутоімунні та неспецифічні імунні реакції в організмі, що є підставою для розробки математичної моделі, яка дозволяє зробити індивідуальний прогноз імовірності фіброзної організації посттравматичного гемофтальма. Так, за наявності локального прилягання склоподібного тіла до сітківки та підвищення в периферичній крові відносного вмісту CD5 і фагоцитарних клітин вище 17 % і 70 %, імовірність поопераційної діагностики фіброзної організації посттравматичного гемофтальма становить 97 %. Встановлено, що під час резорбції посттравматичного гемофтальма за закритої травмі ока рівень сенсибілізації організму до антигенів склоподібного тіла не перевищує 10 %, що дозволяє прогнозувати резорбцію гемофтальма. Встановлено, що найбільша ймовірність розвитку відшарування сітківки після вітректомії за посттравматичного гемофтальму спостерігається за поєднання фіброзу склоподібного тіла й вогнища пошкодження сітківки та становить 71 % і знижується до 12 % за проведення по закінченню вітректомії профілактичної кріоретинопексії в проекції меридіанів верхніх склеротомій.

  Скачати повний текст

Вперше наведено детальну характеристику сітківки ока білих щурів і структурних компонентів базального комплексу за виникнення та розвитку її морфофункціональних змін за тривалого впливу цисплатину (Цп). Вперше подано морфометричний аналіз усіх шарів сітківки ока в інтактних тварин і метричні показники сітківки за дії Цп і наступної корекції ентеросгелем (Ег). Вперше здійснено аналітичні зіставлення структурних порушень у сітківці ока зі станом систем перекисне окиснення ліпідів та антиоксидантний захист у разі введення щурам Цп і корекції Ег, встановлено зв'язок між ними. На основі результатів дослідження встановлено прискорення відновних змін у сітківці ока за корекції Ег.

  Скачати повний текст

Доведено, що вінборон не впливає на нормальний офтальмотонус, однак сприяє зниженню внутрішньоочного тиску за тимчасової експериментальної офтальмогіпертензії. Встановлено, що у наркотизованих собак вінборон, на відміну від еуфіліну, покращує гемодинаміку ока за умов його експериментальної ішемії: підвищуються швидкості кровотоку у бік їх нормалізації, знижується периферичний опір крові, збільшується перфузія та покращується мікроциркуляція без ознак виникнення "ефекту обкрадання". Визначено, що вінборон ослаблює розвиток периваскулярного та міжклітинного набряку, зменшує пошкоджувальний вплив ішемії на клітинні структури сітківки та зоровий нерв. Проаналізовано, що лікування вінбороном експериментальної тотальної ішемії-реперфузії ока у щурів забезпечує захист від впливу ішемії та реперфузії усіх досліджуваних структур сітківки. Зазначено, що профілактичне застосування вінборону за умов тотальної одночасової ішемії ока проявляється антиапоптозною й антинекротичною дією.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність застосування нових методів дослідження зорових функцій і очного дна (аутоскотометрії, метаморфометрії, кольорового тесту, модифікованої автокампіграфії, динамічної та скануючої офтальмоскопії) для підвищення ефективності ранньої діагностики центральної серозної хоріоретинопатії (ЦСХ). За допомогою клінічних неінвазивних методів дослідження встановлено, що ознаками відшарування пігментного та нейроепітелію у разі ЦСХ є: позитивна транзиторна скотома, метаморфопсії за типом конкав-феномена, мікропсія, тривалість фотострес-тесту більш ніж 4,8 хв., симптом дископодібної або сегментарної інтраіллюмінації, симптом осередковаого помутніння та гіпорефлексії сітківки, крайовий дуговий рефлекс. Розроблено алгоритм ранньої діагностики ЦСХ, що складається з наступних етапів: анамнестичного, функціонального, офтальмоскопічного та флюоресцентно-ангіографічного. Запропоновано клінічну класифікацію ЦСХ, що містить різновиди форм за перебігом (гостру, хронічну, рецидив), стадіями (початкову, розвинену, регресуючу, наслідок), локалізацією патологічного процесу (центральну, парацентральну), розташуванням "точки протікання" (фовеолярну, фовеальну, парафовеальну, парамакулярну) за ФАГ та атипові форми.

  Скачати повний текст

Встановлено, що до основних патогенитичних чинників розвитку та прогресування діабетичної ретинопатії належать порушення мікрогемоциркуляції сітківки ока, імунної реактивності та активація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, пригнічення антиоксидантних систем захисту з розвитком синдрому капіляротрофічної недостатності, що в кінцевому результаті призводить до зниження гостроти зору, кольоросприйняття та контрастної чутливості у хворих на цукровий діабет. Показано, що включення в комплексну терапію інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту моексиприлу та препарату для системної ензимотерапії вобензиму дозволяє суттєво покращити або нормалізувати кровопостачання сітківки ока, параметри вільнорадикального окиснення ліпідів та імунної реактивності у всіх хворих з васкулярною діабетичною ретинопатією, у 92 % - з ексудативною, у 86,4 % - з геморагічною та в 50 % - з проліферативною ретинопатією, що супроводжується покращенням показників функціональної здатності зорового аналізатора.

  Скачати повний текст

Вивчено результати застосування методу внутрішньовенного лазерного опромінення крові (ВЛОК) у лікуванні хворих на діабетичну ангіопатію (ДАП) сітківки та на діабетичну ретинопатію (ДРП). Проведено дослідження зору, стану ліпідного обміну та імунологічної реактивності організму 161 хворого (322 ока) на інсулінозалежний цукровий діабет (ІЗЦД). Встановлено, що застосування ВЛОК у комплексній терапії даних хворих, у порівнянні з загальноприйнятим лікуванням, підвищує його ефективність за показниками гостроти зору в цілому з 65,8 % до 85,4 % випадків, а відносно відновлення її до норми - з 9,6 % до 28,3 % випадків. Встановлено, що частота відновлення гостроти зору до норми у випадку ДАП під впливом ВЛОК наступає у 54,4 % хворих, а під впливом загальноприйнятого лікування - лише у 18,4 %. На підставі всебічного комплексного дослідження ліпідного обміну, імунологічного стану з'ясовано патогенетичні механізми одержаного підвищення ефективності лікування із застосуванням ВЛОК. Вперше патогенетично обгрунтовано застосування ВЛОК у лікуванні хворих не лише за наявності ДРП, але й на доклінічній стадії розвитку (ангіопатії) для запобігання розвитку ДРП. Відзначено стійкість результатів лікування протягом 6 - 12 - 24 місяців.

  Скачати повний текст

Експериментально доведено, що флебодекомпресія сприяє зменшенню набряку та розсмоктуванню крововиливів у сітківку та судинну оболонку. В клінічних дослідженнях вивчено вплив декомпресії з кріосклероаплікацією на клінічний стан та зорові функції. Вперше на підставі дослідження функціонального стану органу зору у 245-ти хворих (270 очей) з набряково-геморагічними змінами в очах встановлено залежність покращення гостроти зору від регіональної гемодинаміки. Визначено стійкість результатів лікування хворих на тромбоз ретинальних вен протягом 12 міс., а на ексудативну форму інволюційної центральної хоріоретинальної дистрофії - протягом 6 міс.

  Скачати повний текст

Висвітлено актуальну проблему клінічної офтальмології - лікування ішенічних уражень сітківки та зорового нерва, обумовлених антифосфоліпідним синдромом. На підставі проведених імунологічних, клінічних досліджень розроблено патогенетично обгрунтовану схему лікування ішемічних захворювань сітківки та зорового нерва, обумовлених антифосфоліпідним синдромом. Проведено порівняльну оцінку ефективності запропонованої схеми та традиційної терапії. За результатами аналізу показано, що лікування хворих на ішемічні ураження сітківки та зорового нерва, обумовлених антифосфоліпідним синдромом, за розробленою схемою дозволяє досягти кращих функціональних результатів, значно зменшити кількість ускладнень та частоту рецидивів судинних захворювань у віддалені періоди спостереження (1 рік) у порівнянні з традиційною терапією.

  Скачати повний текст