Розгляд бахіанства як творчої установки композитора та виконавця побудовано на теоретичних підвалинах психологічної концепції установки, розробленої Д. Узнадзе. Подання про установку транспонуються до сфери музичної професійної діяльності, відзначається психологічно настановний зміст звернення музикантів до тих чи інших типологічних показників музики Й. С. Баха. Спрямованість на моделювання в авторській стилістиці ознак мистецтва Й. С. Баха, яка втілена, зокрема, застосуванням композиційних принципів ДТК, кантати або пасіона, фуги як ключової архітектонічної та фактурної якості, інструментального лінеаризму як символу високої риторики музики німецького майстра - визначається як бахіанство, в узгодження з термінологічною практикою, що затвердилася у професійному середовищі (на кшталт "моцартіанство", "бетховеніанство").

  Скачати повний текст

Вивчено психолого-аналітичний аспект особистості виконавця, який є взірцем артистичної діяльності. Грунтуючись на динамічній концепції особистості (за Е.Фроммом) та концепції іншого М.Бахтіна, екстрапольованих на матеріал виконавського мистецтва, опрацьовано теоретичні положення класичної характерології за документами щодо діяльності видатних музикантів минулого К.М.Вебера, М.Глінки, піаністів А.Рубінштейна, С.Рахманінова, Г.Гульда, В.Софроницького. Це уможливлює моделювання процесів і механізмів психології особистості через визначення її базових концептів ("характер", "темперамент", "артистична енергія"). Запропоновано дефініції понять "інтерпретація", "особистість інтерпретатора", "артистична енергія". Виявилось, що всі творчі особистості мали певний тип акцентуації (за типологією К.Ленгарда), який не лише пояснює особливості його психототипу, але й спрямовує та увиразнює семантику виконавської інтерпретації (через взаємодію рис темпераменту та характеру). Зазначено, що цей процес не є лінійним, спрощеним - він впливає на трактовку авторського тексту та трансформує його зміст опосередковано, але закономірно та на об'єктивному підгрунті. Ідеальним є збіжність "образу автора" з виконавським Я. В інших випадках виконавське мислення виокремлює трансформацію авторського Я, слухач відчуває певні зміни у традиції виконання. Це простежено на чотирьох виконавських версіях Шостої прелюдії Ф.Шопена: А.Корто, С.Ріхтера, В.Софроницького, М.Аргеріх. Психологічна структура особистості є енергетичною системою, що також увиразнює семантичну спрямованість інтерпретації як кінцевого результату діяльності музиканта-артиста. Закон структурної тотожності (конгруентності) між акцентуйованими рисами особистості та типом інтерпретації визначає характер взаємодії та доповнює усталену в інтерпретології типологію виконавців, розвиває існуючі ідеї К.Мартинсена, Е.Кречмера, Д.Рабіновича.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему взаємодії національних вокальних шкіл щодо формування методу педагогічної та творчої діяльності вокалістів одеської школи. Підкреслено грунтовність російсько-українських, італійських і німецьких традицій в становленні концепції функціональної регістрової змінності вибудови виразних можливостей співацького голосу, яка склалася в педагогів і виконавців Одеської консерваторії. На матеріалі оперних партій досліджено зміст технологічної теорії перехідних тонів і психолого-педагогічного вчення про примарний тон. Охарактеризовано партії з кантат І.С.Баха, опер В.А.Моцарта, Р.Вагнера, Дж.Верді, М.Глінки, П.Чайковського, Б.Лятошинського, М.Лисенка, К.Данькевича, В.Губаренка, що дозволяє узагальнити певні думки стосовно виявлення вокальної драматургії функціональної змінності регістрів співацького голосу. Запропоновано результати дослідження механізму функціональної взаємодії регістрових показників співацького голосу.

  Скачати повний текст

Досліджено стильові процеси музики XX ст. у контексті такої домінуючої тенденції культури даного періоду, як поліфонічність, що дозволяє визначити ціннісну роль творчого процесу та співвіднести розвиток мистецтва з філософським осмисленням стану сучасної культури. Відповідно до концепції діалогу М.Бахтіна уточнено сутність поняття "стиль", до наукового обігу введено категорію "стильове мислення". Обгрунтовано новий підхід щодо об'єднання до однієї системи особливостей стилеутворення у музиці XX ст., починаючи від формування творчого напрямку (феномену неостилів) та закінчуючи деякими стилістичними особливостями твору (жанрово-стильові запозичення). Розроблено підхід щодо вивчення нових стильових утворень у музичі XX ст. у контексті дослідження двох функцій традиції - охоронної та перетворювальної. Розкрито сутність явища стильового діалогу та його роль у музиці XX ст. у співвіднесеності з ціннісним аспектом композиторської творчості й основними тенденціями розвитку мистецтва даного періоду. Визначено основні типи діалогу, що можуть проявляти себе через категорію стилю. Виявлено культурно-історичні передумови інтенсивного використання стильового діалогу у творчості композиторів 2-ої половини XX ст. Досліджено типи включення іностильового матеріалу у твір та оціночні аспекти у його застосуванні. Вперше у вітчизняному музикознавстві проаналізовано твори Р.Щедріна кінця 1980-х - початку 1990-х рр., виявлено специфіку прояву стильового діалогу у творчості композитора. Встановлено особливості пізньої творчості Р.Щедріна. Визначено стильові ознаки жанру концерту як одного з провідних у творчій діяльності митця останніх років.

  Скачати повний текст

Розроблено теорію жанру транскрипції. Установлено, що авторська транскрипція є своєрідним ядром, на основі якого будується концепція даного жанру у музичній теорії та практиці. У процесі вивчення транскрипції та її об'єкта застосовано методи системно-структурного, компаративного, функціонального, історико-типологічного аналізу. Запропоновано термін "фактурна інтонація", що використано як основний інструмент дослідження жанрових зразків.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено розробці теоретичних положень ігрових структур в музиці на основі екстраполяції загальних ігрових принципів в галузі музичної творчості. Досліджено етапи формування європейських концепцій гри. На основі положень філософсько-естетичних ігрових теорій визначено сучасне розуміння гри як універсалії. Розкрито за множинністю зовнішніх ігрових модифікацій наявність спільних ігрових принципів. На основі іманентних ігрових закономірностей вичленовано можливі варіанти структури гри. Теоретично розроблено і введено поняття "ігрової структури в музиці"; запропоновано типологізацію ігрових структур за принципами взаємодії їх складових елементів: ігрова структура "змагання" (принцип змагання), ігрова структура "мозаїки" (принцип комбінаторики), ігрова структура "містифікації" (принцип амбівалентності). Розроблену методику аналізу за допомогою ігрових структур апробовано на матеріалі фортепіанного циклу "П'ять пальців" та "Гімну" з "Серенади in A" І.Стравинського; Сонати для скрипки і фортепіано G-dur, Концерту для фортепіано з оркестром G-dur М.Равеля; Концерту N2 для скрипки з оркестром М.Скорика.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На основі осмислення діалектичних, онтологічних, естетичних та музично-функціональних аспектів індивідуального стилю музиканта-виконавця систематизовано поняттєво-категорійний апарат музично-виконавського стилетворення. Розроблено методику дослідження індивідуального стилю музиканта-виконавця.

  Скачати повний текст

Досліджено поняття "інтерпретація", реконструйовано його внутрішню структуру (художню (музичну) та інтерпретацію реципієнта)). Розглянуто виконавське мистецтво як естетичну проблему та проаналізовано асоціацію, контраст, колаж, діалог, емпатію, катарсис як засоби створення та сприймання музичного образу, а також виявлено сфери функціонального прояву художньої інтерпретації. Виявлено значення підготовленості, "відкритості" слухача для спільної з автором і виконавцем творчої роботи - сприймання музичного образу. Виокремлено західноєвропейську музику XVIII - XX ст. ст. як особливий досвід опанування інтерпретаційною культурою, а також проблеми інтерпретації в історичній динаміці української музичної культури. Досліджено аспект творчої взаємодії "композитор - виконавець" у XX ст., оцінено конкретні твори сучасних композиторів і виконавців.

  Скачати повний текст

Вперше в українському мистецтвознавсті створено клуьтурологічну концепцію артикуляційного комплексу (АК) у камерно-вокальній музиці. Запропоновано визначення даного поняття як музичної універсалії, культурного феномену. Досліджено семантичну специфіку АК у вокальних циклах відомих композиторів XIX - XX ст. Визначено його роль у відображенні глобальних трансформацій художніх стилів, теорій особистості та загального людського світогляду шляхом кодування в музичному тексті певних концепцій рухової активності, пов'язаних з процесами інтерпретації та комунікації. Вперше до наукового обігу введено поняття "первинний код АК", "артикуляційний контрапункт" та "артикуляційний резонанс". Здійснено історичну періодизацію еволюції АК у камерно-вокальних циклах, охарактеризовано основні етапи його розвитку. Обгрунтовано новий статус АК як композиційного засобу та одного з основних чинників утворення стилю та відповідних форм його реалізації у музичному мистецтві XX ст. Досліджено структуру АК, визначено його основні функції (світоглядну, семантичну, композиційну, комунікативно-психологічну, стильову) в камерно-вокальних циклах XIX - XX ст. Розроблено модель АК та запропоновано спеціальну методологію дослідження сучасних камерно-вокальних творів шляхом визначення семантичної специфіки їх АК. Проаналізовано музичні цикли Л.-В.Бетховена, Р.Шумана, А.Веберна, В.Сильвестрова, які репрезентують класицистську, романтичну, модерністську та постмодерністську картини світу.

  Скачати повний текст

Вперше в українському музикознавстві розроблено підстави для створення єдиної теорії сучасної української музичної історіографії (СУМІ). Визначено засадничі риси СУМІ, здійснено її предметно-понятійний, функіональний та ціннісно-смисловий аналіз. Вивчено тексти, проблемний зміст, поняттєві узагальнення музикознавчих і культурологічних праць останнього десятиріччя і, таким чином, здійснено запропоноване І. Котляревським визначення пріоритетних засад музично-культурологічного знання. Запропоновано історіологічну оцінку стану сучасної української музичної культури, яка дозволяє в цій останній вбачати історичний феномен, що поєднує у сьогоденні минуле та майбутнє українського культурного буття, включаючи способи усвідомлення та відтворення цього буття.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичну концепцію музично-виконавського висловлювання як чинника комунікативної взаємодії композиторів, виконавців і слухачів у процесах музичного спілкування. На підставі дослідження індивідуально-психологічних, соціально-історичних і типологічних закономірностей стилетворення музично-виконавського висловлювання систематизовано поняттєво-категоріальний апарат, відповідний до комунікативної функції музично-виконавського мовлення в процесах музичного спілкування. Створено типологію стилів індивідуального музично-виконавського висловлювання. Обгрунтовано тезу про системну єдність усіх комунікативних засобів музиканта-виконавця, що застосовуються у процесах музичного художнього спілкування. Наведено визначення двох основних архетипів музично-виконавського висловлювання як чинників стилетворення у процесах музичного спілкування - "екстравертного" та "інтровертного".

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему виконавського апарату музиканта-інструменталіста як сутнісної складової формування виконавської майстерності. Визначено структуру виконавського апарату, критерії сформованості його художнього та технічного комплексів. Запропоновано здійснювати переорієнтацію підходу до формування виконавського апарату з декларативно-функціонального на регулятивно-особистісний, що передбачає створення педагогічних умов для активізації рефлексивної діяльності студента-інструменталіста у його професійному становленні. Розроблено та апробовано методи вдосконалення комплексів виконавського апарату музиканта-інструменталіста та визначено педагогічні умови оптимізації даного процесу.

  Скачати повний текст

Уперше у музикознавстві визначено метод мінімалізму як напрямку та принципу мислення завдяки формулюванню такого підходу як "мінімалізація композиції" на межі композиторського та виконавського мислення. Запропоновано використовувати у сфері музикознавства характеристику механізму проявлення мінімалізму - "емансипацію консонансу", а також поняття "мінімалізація композиції", що визначає результат дії мінімалістської "емансипації конмонансу". Зауважено щодо містеріально-християнських витоків мінімалізму, що визначають музичну специфіку даної художньої методології. У даному контексті проаналізовано твори мистецтва певних акторів XVIII - XX ст. (Д. Скарлатті, Н.Гріга, Е.Саті, Ф. Ржевського, Д. Терзакіса, Х. Радулеску, Л.Корі, А.Пьяццолли) та їх виконання з усвідомленням змістового наповнення, яке не охоплюється традиційним аналізом. Запропоновано характеристику значення музичного мінімалізму як "неоплатонізму у мистецтві".

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблему музичної полістилістики в її тісному взаємозв'язку з теорією інтертекстуальності. Розкрито сутність і визначено рівні прояву полістилістики у творчості сучасних композиторів. Наукове дослідження здійснено з урахуванням тенденцій сучасного гуманітарного знання, визначених на підставі вивчення існуючих теорій інтертекстуальності та гіпертексту. Розкрито нові аспекти музичної полістилістики як методу композиторської творчості, що відповідає наміру митця ввести свій задум у загальний стильовий контекст музики та як знакового вираження множинності музичної свідомості. Обгрунтовано принципове значення використання композиторами різних способів текстових взаємодій і прийомів інтертекстуальності, що дозволяє виявити шляхи взаємопереходу "свого" - "чужого" у музиці. Запропоновано типологію музичної полістилістики, проаналізовано її моделі. Досліджено основні підходи щодо вивчення феномену інтертекстуальності у сучасному гуманітарному знанні. Розглянуто суміжні літературознавчі та музиконавчі позиції у сфері теорії інтертекстуальності. Розроблено типологію інтертекстуальності з урахуванням її текстологічних, естетичних (ціннісних) та композиційно-художніх характеристик. Особливу увагу приділено розгляду теорії гіпертексту як цілісного музичного хронотопу, що характеризує музику як симультанне метаісторичне явище. Встановлено суттєвий вплив інформаційної перенасиченості музичної культури на формування методу композиторської творчості у другій половині XX - на початку XXI ст. Показано, що теорія гіпертексту як особливого інформаційно-комунікативного феномена дозволяє адекватно інтерпретувати взаємодію, шляхи й особливості трансляції цілих інформаційних пластів, що сприяє розумінню складної культурної ситуації на межі сторіч.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність, соціальну та творчу природу музичного виконавства, виявлено закономірності та тенденції його становлення, розвитку та наукового вивчення в контексті історичних соціокультурних процесів. Визначено структуру музичного виконавства як системного утворення. Обгрунтовано сутність і логіку зв'язків і взаємодії складових даної системи, завдяки яким вона функціонує як органічна цілісність. Висвітлено специфіку музичного виконавства, яку формують видово-мистецька специфіка музики як така й особливості музично-виконавської діяльності. Проаналізовано об'єкт музичного виконавства - музичний твір. Визначено основні вимоги до музично-творчого потенціалу та техніко-виконавських можливостей, яким повинен відповідати виконавець. Розкрито об'єктивні закономірності суб'єктивізації у виконавському процесі, визначено й обгрунтовано засади та види інтерпретації.

  Скачати повний текст

Досліджено музично-виконавське мистецтво України за умов соціокультурних змін кінця XX - початку XXI ст. Розглянуто музично-виконавське мистецтво як систему, яка функціонує у взаємодії компонентів: музичного виконавства, освіти та концертної практики. Визначено, що специфіка музичного виконавства виявляється у відображенні всіх складових виконавського процесу: музично-творчої діяльності виконавця, формування його виконавської майстерності й особливостей музично-комунікативних зв'язків. Доведено пріоритетність принципу культуровідповідності у музичній освіті, який орієнтує освітній процес на національно-культурні та світові художні цінності. Виявлено своєрідність української музично-виконавської школи, яка функціонує як культурна традиція. Здійснено аналіз конкурсно-фестивального руху та виявлено перспективи розвитку музично-виконавського мистецтва України, яке показує перехід на новий етап свого розвитку в контексті інтеграції до світового культурного простору.

  Скачати повний текст

Проведено цілісний системний аналіз особливостей психологічного сприйняття звукового простору музичних творів. У контексті музично-теоретичного, мистецтвознавчого, психологічного підходів запропоновано рішення однієї з головних проблем музичного мистецтва - способів відбиття та моделювання різних просторових характеристик за допомогою засобів музичної виразності. Доведено діалектичну взаємодію рефлективної та креативної функцій свідомості під час сприйняття просторових характеристик у музиці. Обгрунтовано дискретно-континуальний дуалізм музичної тканини з позицій просторовості. Синтезовано відносини категорій лінійності та сферичності, статики та динаміки, усталеності та неусталеності у контексті просторових відчуттів під час сприйняття музики. Запропоновано обгрунтування та рішення низки протиріч у галузі структури музичних систем і психології сприйняття музики. Акцентовано на необхідності введення нових понять внаслідок залучення нових методів дослідження.

  Скачати повний текст

Визначено суть і зміст педагогічних умов творчої самореалізації майбутніх учителів музики у процесі виконавської діяльності. Доведено залежність ефективності функціонування структурних компонентів формування здатності студентів до творчої самореалізації у цьому процесі від забезпечення певних педагогічних умов. Розроблено й апробовано поетапну методику, яка експериментально доводить ефективність організованих педагогічних умов і передбачає мотиваційну спрямованість установок студентів на самореалізацію; практичне втілення їх художньо-педагогічних задумів і реалізацію мети творчого самовираження.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу скласти цілісну картину розгортання процесу оркестровки як перекладення музичного твору від окремих музичних знаків та знакових комплексів до виявлення глибинного художнього змісту твору у контексті загальносвітових художніх цінностей. Досліджено закономірності та запропоновано ідею щодо логічних взаємозв'язків і засобів оркестровки, що функціонують на практичному та теоретичному рівнях. Проблему перекладення й оркестровки розглянуто у певних аспектах, а саме: специфіки індивідуально-творчої діяльності, засобів виявлення музичного змісту, методики пізнання типу мислення, втілення особистих якостей творчого потенціалу та професіоналізму перекладача. Визначено принцип "інтонаційного моделювання", що узагальнює здатність мислення відображати ступінь тембрових відчуттів і відтворення певного емоційного стану, а також функцію нотно-знакової фіксації у системі тембрових співвідношень від окремого епізоду до загальної картини розвитку тембрової драматургії.

  Скачати повний текст