Вперше в українському мистецтвознавсті створено клуьтурологічну концепцію артикуляційного комплексу (АК) у камерно-вокальній музиці. Запропоновано визначення даного поняття як музичної універсалії, культурного феномену. Досліджено семантичну специфіку АК у вокальних циклах відомих композиторів XIX - XX ст. Визначено його роль у відображенні глобальних трансформацій художніх стилів, теорій особистості та загального людського світогляду шляхом кодування в музичному тексті певних концепцій рухової активності, пов'язаних з процесами інтерпретації та комунікації. Вперше до наукового обігу введено поняття "первинний код АК", "артикуляційний контрапункт" та "артикуляційний резонанс". Здійснено історичну періодизацію еволюції АК у камерно-вокальних циклах, охарактеризовано основні етапи його розвитку. Обгрунтовано новий статус АК як композиційного засобу та одного з основних чинників утворення стилю та відповідних форм його реалізації у музичному мистецтві XX ст. Досліджено структуру АК, визначено його основні функції (світоглядну, семантичну, композиційну, комунікативно-психологічну, стильову) в камерно-вокальних циклах XIX - XX ст. Розроблено модель АК та запропоновано спеціальну методологію дослідження сучасних камерно-вокальних творів шляхом визначення семантичної специфіки їх АК. Проаналізовано музичні цикли Л.-В.Бетховена, Р.Шумана, А.Веберна, В.Сильвестрова, які репрезентують класицистську, романтичну, модерністську та постмодерністську картини світу.

  Скачати повний текст

Проведено цілісний системний аналіз особливостей психологічного сприйняття звукового простору музичних творів. У контексті музично-теоретичного, мистецтвознавчого, психологічного підходів запропоновано рішення однієї з головних проблем музичного мистецтва - способів відбиття та моделювання різних просторових характеристик за допомогою засобів музичної виразності. Доведено діалектичну взаємодію рефлективної та креативної функцій свідомості під час сприйняття просторових характеристик у музиці. Обгрунтовано дискретно-континуальний дуалізм музичної тканини з позицій просторовості. Синтезовано відносини категорій лінійності та сферичності, статики та динаміки, усталеності та неусталеності у контексті просторових відчуттів під час сприйняття музики. Запропоновано обгрунтування та рішення низки протиріч у галузі структури музичних систем і психології сприйняття музики. Акцентовано на необхідності введення нових понять внаслідок залучення нових методів дослідження.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу скласти цілісну картину розгортання процесу оркестровки як перекладення музичного твору від окремих музичних знаків та знакових комплексів до виявлення глибинного художнього змісту твору у контексті загальносвітових художніх цінностей. Досліджено закономірності та запропоновано ідею щодо логічних взаємозв'язків і засобів оркестровки, що функціонують на практичному та теоретичному рівнях. Проблему перекладення й оркестровки розглянуто у певних аспектах, а саме: специфіки індивідуально-творчої діяльності, засобів виявлення музичного змісту, методики пізнання типу мислення, втілення особистих якостей творчого потенціалу та професіоналізму перекладача. Визначено принцип "інтонаційного моделювання", що узагальнює здатність мислення відображати ступінь тембрових відчуттів і відтворення певного емоційного стану, а також функцію нотно-знакової фіксації у системі тембрових співвідношень від окремого епізоду до загальної картини розвитку тембрової драматургії.

  Скачати повний текст

Вперше артикуляція стала предметом дослідження в параметрах музичного твору як художнього цілого. Визначено роль артикуляції в системі музичного інтонування. Введено поняття "артикуляційна модель" та "артикуляційний результат". Вперше розглянуто артикуляційні параметри розділення та об'єднання на фонетичному та на композиційному рівнях. Розглянуто роль жанрових начал у процесі музичної артикуляції, виявлено основні принципи використання роз'єднання та об'єднування на різних рівнях організації музичного цілого.

  Скачати повний текст

Народно-оркестровий тембр подано як історичну категорію, змінювану у часі, відповідно до умов використання оркестрів обох напрямків, яка поєднує власне колористичні ознаки звучання окремих інструментів, груп чи їх мікстувань та локальні темброві особливості, зумовлені використовуваним реєстром, динамікою й артикуляцією. На підставі цього виведено основні закономірності у тембровій еволюції народно-оркестрової музики в Україні, визначено характерні особливості в інструментуваннях для оркестрів зі струнно-щипковою та струнно-смичковою основами. Досліджено взаємовплив тембру, фактури та форми, а також характерні методи вибору тембрових еквівалентів під час перекладання з партитур інших складів чи оркестрування клавірів.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему функціонування тембру як важливого чинника композиційної та драматургічної логіки. На підставі вивчення деяких інструментальних творів українських композиторів, написаних за останню чверть XX ст. (О.Іщенка, М.Ковалінаса, Г.Ляшенка, С.Луньова, В.Рунчака, Є.Станковича, Л.Юріної), розглянуто особливу функційність тембрового чинника, зокрема, модальність, пов'язану з сонористикою, як з психологічною установкою, передумовою вибору оригінальної за темброво-інструментальними якостями мови. На підставі налізу музичного матеріалу відзначено принципову діалектичну сполучність тембрової модальності з іншими принципами організації звукового матеріалу, її дієву стильотвірну, виражальну та формотворчу сутність.

  Скачати повний текст