Розширено комунікативний ланцюг "автор - твір - інтерпретатор" у багатоскладову систему, яка включає двох авторів - поета та композитора, і двох виконавців - вокаліста та піаніста. Визначено інструментальний компонент, який найбільше вплинув на становлення та розвиток камерно-вокальної жанру, зокрема, вокального циклу. Встановлено, що роль фортепіанної партії у циклі передбачає наявність особливих властивостей піаніста-концертмейстера, який сполучає технологічні, інтерпретаторські якості з ансамблевою комунікативністю, здатністю до співпереживання, вміння створити сприятливий творчий мікроклімат. Зазначено, що еволюція інструментальної складової, її взаємодія з вокальним мелосом простежуються у змінах фортепіанної партії у вокальних циклах Л. Бетховена, Р. Шумана, Р. Вагнера, Й. Брамса.

  Скачати повний текст

Досліджено каденції соліста у фортепіанному концерті XIX ст. Завдяки зверненню до творів, що входять в "золотий фонд" репертуару піаністів, систематизовано набуті багатьма поколіннями виконавців знання та навички, висвітлено певні особливості існування даного феномену. Виявлено суть зв'язку первісного злиття композиторської та виконавської творчості. Авторські зразки В.А. Моцарта названі класичним рішенням проблеми. Розглянуто різноманітні підходи композиторів-романтиків до каденції у XIX ст.

  Скачати повний текст

Уточнено поняття "музично-виконавське мислення", конкретизовано його зміст і структуру, визначено психологічні особливості та педагогічні умови розвитку. Розглянуто особливості навчальної виконавської діяльності, спрямованої на формування даного виду світосприйняття. Розроблено й апробовано комплексну діагностику стану розвитку музично-виконавського мислення студентів. Теоретично обгрунтовано та експрериментально перевірено методику цілеспрямованого формування досліджуваної професійної якості студентів у процесі фортепіанної підготовки, в основу якої вперше покладено змістову орієнтацію навчання на фундаментальні феноменологічні константи музики як об'єкта пізнання, а також внутрішньо-музичні та психолого-технологічні закономірності художньо-творчого виконання.

  Скачати повний текст

Уточнено суть поняття "історико-стильовий підхід", виявлено специфіку його впливу на активізацію музичного пізнання, досягнення системного упорядкування музичного мислення особистості. Розроблено критерії та показники підготовленості студентів у визначеному напрямку, наведено результати діагностуючого експерименту, спрямованого на з'ясування ефективності діючої системи фортепіанної підготовки студентів, конкретизовано їх рівневу характеристику, визначено зв'язки між художньо-стильовою ерудованістю та виконавською майстерністю студентів. Розроблено педагогічну модель фортепіанного навчання на базі історико-стильового підходу, створено та експериментально перевірено методику її поетапного впровадження.

  Скачати повний текст

Розглянуто музично-виконавське мистецтво як творчу практику, тобто спосіб закріплення, відтворення та розвитку музичного досвіду людини. Охарактеризовано "актуальне буття" музичного твору у процесі виконання його для слухачів. Визначено шляхи та способи актуалізації музичного твору, сформувані в історії європейської музики. Висвітлено процес перетворення нотного тексту у звуковий феномен на матеріалі сонати op.27 N 1 Л. ван Бетховена, "Крейслеріани" Р.Шумана та творів В.Бібіка (П'ята та Сьома сонати для фортепіано, вокальний цикл на вірші А.А.Ахматової). Узагальнено досвід актуалізації музичної класики у сучасній культурі України, взаємопов'язаний з організацією та проведенням міжнародних фестивалів класичної музики "Харківські асамблеї" (1991 - 2007 рр.).

  Скачати повний текст

Досліджено проблему удосконалення виконавської техніки майбутніх учителів музики в процесі фортепіанної підготовки. Проведено історико-теоретичний аналіз музично-педагогічних концепцій щодо розвитку виконавської техніки, охарактеризовано особливості організації навчання студентів з різною довузівською підготовкою. Конкретизовано сутність виконавської техніки студентів у контексті їх музично-педагогічної діяльності. Обгрунтовано змістове наповнення структурних компонентів виконавської техніки студентів, запропоновано комплексну діагностику рівнів її сформованості. На підставі визначених методів і прийомів розроблено й експериментально перевірено поетапну методику формування виконавської техніки студентів у навчально-виховному процесі ВНЗ.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні та методико-практичні засади виконавського аналізу музичного твору, визначено його пріоритетні напрями (стильовий, жанровий, фактурний, емоційно-драматургічний). Встановлено, що виконавський аналіз займає особливе місце в системі музично-теоретичних процедур і має свою специфіку як окремий, спеціальний вид досліження музичного твору, спрямований на його виконавську інтерпретацію. У процесі розгляду виконавського аналізу та його об'єкта (твору) застосовано системно-структурний (зокрема, порівняльний), функціональний та історико-типологічний підходи. Запропоновано визначення поняття "виконавський аналіз" та типологію його основних алгоритмів, які включають аналіз емоційних вражень та їх естетичні оцінки ("емоційно-естетичну програму"), а також програму "змістового поля" твору та її відображення у драматургії, рокриття й аргументацію його художнього генезису (жанрово-стильовий комплекс), побудову виконавського "фактурного плану" та створення моделі майбутньої інтерпретації. Результати наукового дослідження використано у виконавській і педагогічній діяльності під час роботи над інтерпретацією фортепіанних творів різних жанрів і стилів.

  Скачати повний текст

Розглянуто метафорично-художню суть композиторського стилю М.Равеля в синтезі з виконавською "метафорою" художньої цілісності музичного образу. Проаналізовано оригінальну методику стильового аналізу музичного твору на засадах метафоричного розуміння суті художнього вираження. Створено порівняльні таблиці виконавських засобів у різних інтерпретаціях щодо фортепіаних творів Равеля першого періоду творчості, п'єс, які рідко виконуються. Виділено характерні для композиторського стилю М.Равеля ритмоінтонації.

  Скачати повний текст

Визначено сутність української фортепіанної школи (УФШ) XX ст. у контексті розвитку теорії та практики музичної освіти. Доведено актуальність дослідження історії становлення УФШ як самодостатнього, науково-педагогічного та національно-освітнього явища. Виділено періоди розвитку музичної освіти в Україні відповідно історичним етапам науково-педагогічної думки, до наукового обігу введено невідомі фактичні матеріали. Встановлено науково-педагогічний статус УФШ, обгрунтовано її структуру на основі самоцінності педагогічного потенціалу лідерів УФШ як суб'єктивного фактора розвитку. Уточнено формулювання провідних понять УФШ у системі загального наукового пізнання. Визначено педагогічні принципи її функціонування як суб'єкта сучасного міжнародного освітнього простору. Розроблено типологію традиційного наслідування педагогічних принципів видатних лідерів УФШ, показано їх методико-технологічну своєрідність. Запропоновано історико-педагогічний узагальнювальний проект вивчення УФШ як базовий для дослідження шкіл інших музичних галузей, обгрунтовано його доцільність. Встановлено критерії прогресивного відтворення УФШ, визначено умови та чинники її інфінітивного розвитку.

  Скачати повний текст

Досліджено творчі зв'язки між українською та австрійською фортепіанними культурами у першій половині ХХ ст. Розглянуто явище Віденської фортепіанної школи (ВФШ), висвітлено історію її розвитку, охарактеризовано методичні засади провідних педагогів школи даного періоду - Т. Лешетицького, Е. Зауера, Є. Лялевича, Е. Штоєрмана. Розроблено виконавську модель австрійського піаніста. Розкрито значення ВФШ для галицької піаністики. Визначено впливи школи у діяльності та виконавському мистецтві галицьких піаністів - вихованців музичних навчальних закладів Відня та представників школи Т. Лешетицького. Висвітлено творчість трьох визначних галицьких піаністів довоєнного періоду - В. Божейко, Л. Мюнцера та Г. Левицької. Досліджено творчу діяльність найвидатніших українських піаністів діаспори - С. Дністрянської, Д. Гординської-Каранович, Л. Колесси, Т. Микиші та розкрито їх значення для української культури. Зазначено, що ВФШ - потужне джерело формування української піаністики, основна роль якого полягала у підтримці та розвитку професіоналізму та національної специфіки українського фортепіанно-виконавського мистецтва.

  Скачати повний текст

Вперше в українському теоретичному музикознавстві розроблено поняття музичного пленеру. Наведено визначення категорії "музичний пленер". Синтезовано наукові здобутки досліджень у галузі фактури теоретичного музикознавства та музичного виконавства. Під час аналізу творів враховано природу фортепіанної фактури, зокрема, виразові можливості звучання інструменту, особливості фортепіанного звуковидобування, технічні прийоми тощо. Виявлено витоки пленерних ефектів, що сягають у звукову сигнальність відкритого середовища. Розглянуто фортепіанну мініатюру XIX - XX ст., представлену творчістю Ф.Ліста, К.Дебюссі, Б.Бартока, І.Шамо, І.Тараненка.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми розвитку галицької фортепіанної музики для домашнього музикування XIX ст. Наголошено на важливості місцевих традицій для даного розвитку, що висвітлено у контексті європейських мистецьких новацій. Вивчено велику кількість нотного матеріалу, здійснено його систематизацію, що дозволило висвітлити музично-історичний процес у Галичині. Базуючись на матеріалі фортепіанних творів з львівських нотних колекцій, уперше в українському музикознавстві введено поняття стильового напряму "бідермаєр". Охарактеризовано стильові риси галицького музичного бідермаєра за результатами досліджень його жанрового репертуару, музичної мови, виконавських музично-виражальних засобів. Результати дослідження дозволяють усвідомити галицьку музику в європейському контексті, деталізовано її особливості. Обгрунтовано роль тогочасних досягнень у подальшому розвитку української музичної культури.

  Скачати повний текст

Проаналізовано період учнівства та початку творчої діяльності видатного піаніста В.С.Горовиця в історико-музичному контексті. Уточнено та відтворено хронологічні етапи його життя в Києві. Детально досліджено його родовід, спосіб життя родини та біографії її членів. Створено цілісне уявлення про роль музики в родині Горовиців. Виявлено впливовість традицій, що склалися у музичних учбових закладах Києва (у музичному училищі та консерваторії) на формування особистості та виконавської індивідуальності В.Горовиця. Розглянуто та науково інтерпретовано репертуар, яким оволодів В.Горовиць-учень і молодий виконавець у київський період його біографії. Досліджено культурне середовище Києва кінця XIX - початку XX ст. - центру культурного регіону - як фактора, що формує особистість, художні пріоритети, музичний професіоналізм, риси виконавського стилю В.Горовиця. Висвітлено аспекти його творчого формування як піаніста-віртуоза в роки дитинства, юнацтва та молодості (1903 - 1925 рр.), які складають київський період його біографії.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано загальні властивості пластичного в природі, запропоновано визначення даної категорії. Встановлено ієрархічні рівні пластичного, що мають практичне застосування у художній (конкретно - музичній) практиці та в мистецтвознавстві. Категорію пластичного розглянуто як одну з основ фортепіанно-виконавського інтонування. Запропоновано положення, що пластичне притаманне не тільки речам об'ємним та наочним, але й таким, що сприймаються слухом, як певна якість звукового матеріалу. Аргументовано тезу, що пластичне у творчому процесі піаніста виражається синкретично - у взаємопроникненні та взаємозбагаченні інтонацій двох видів - чутної та видимої. Введено поняття "виконавська пластика", "соматична інтонація", "соматичне інтонування", "виконавська інтонаційна модель", "виконавське кодування", "музично-пластичний метазнак", "внутрішнє співінтонування", запропоновано визначення понять "інтонація", "інтонування" та "виконавське інтонування". Обгрунтовано припущення, що явище пластичного у фортепіанно-виконавській інтонації є органічною цілісністю: у творчій діяльності виконавця (синкрезис інтелекту, відчуття і тіла); в єдності компонентів музично-виконавського інтонування (виконавця, музичного твору, музичного інструмента).

  Скачати повний текст

Досліджено виконавську, методичну та організаторську діяльність польських піаністів у Львові, висвітлено її міжнародне значення і показано вплив на формування сучасної львівської піаністичної школи. Проаналізовано особливості та здійснено періодизацію фортепіанної концертної практики Львова 1880 - 1940 рр. Розглянуто питання організації гастрольних виступів піаністів-поляків у Львові та за рубежем. Досліджено взаємодію та з'ясовано методичні, педагогічні та виконавські відмінності провідних музичних шкіл Ф.Шопена - К.Мікулі, Т.Лешетицького, В.Курца, О.Міхаловського, досліджено вплив на їх розвиток інших шкіл фортепіанної педагогіки. Сформовано персоналії провідних польських піаністів, окреслено основні етапи формування професійної фортепіанної педагогіки у Львові на прикладі діяльності найважливіших вищих освітніх закладів і мережі музичних шкіл. Узагальнено здобутки польських піаністів у складі львівської фортепіанної школи, показано їх внесок у розвиток галицької музичної культури і вплив на формування сучасного фортепіанного виконавства.

  Скачати повний текст

Узагальнено відомості про комунікативні ознаки музичного стилю. Виділено "наративну" стильову спрямованість вираження як специфічну ідеалізуючу особливість широти стильових інтересів слухачів. Класифіковано стилі-напрямки за залученістю, зважаючи на їх комунікативні ознаки до утворень "наративного" характеру. Представлено музику рококо в її поєднанні з стилістикою німецького-італійського, слов'янського бароко та класицизму, ампіру, а також зразків бідермайера у взаємодії з романтизмом, реалізмом, імпресіонізмом та іншими напрямками. Вказано на репертуарні можливості фортепіанного мистецтва в різних напрямках музики XX ст. з опорою на символістські та неосимволістські-мінімалістські утворення сучасної художньої сфери.

  Скачати повний текст

Досліджено творчий шлях і фортепіанну поетику самобутнього композитора, диригента оркестру та режисера В. П. Задерацького, виявлено стильову єдність, зовнішні та внутрішні контекстуальні умови його товорчості. Розкрито значення контекстуального підходу до вивчення творчої особистості митця, визначено біографічні та соціально-історичні фактори формування його творчого методу. Охарактеризовано національно-стильову природу творчості В. П. Задерацького як одну з передумов здійснюваного композитором смислового синтезу. Розкрито взаємозумовленість програмності та жанрового змісту у фортепіанній творчості митця та виявлено значення циклічності у його фортепіанних творах. На основі стилістичного аналізу прослідковано еволюцію фортепіанного стилю композитора, висвітлено стильову своєрідність його пізньої фортепіанної творчості й індивідуально-авторські риси піаністичного стилю. З'ясовано провідне стилеутворювальне значення антиномії індивідуально-неповторного та типологічного у творчій долі та фортепіанній поетиці В. П. Задерацького.

  Скачати повний текст

Для характеристики мистецьких позицій Ф. Блуменфельда та Г. Нейгауза введено поняття романтичної фортепіанної педагогіки - системи виховання піаніста, в якій естетичні принципи романтизму є світоглядним стрижнем, а прищеплення учневі емоційного сприйняття мистецтва, розвиток індивідуального творчого потенціалу та вміння мислити художніми образами - головними педагогічними завданнями, що зумовлює централізацію навчального процесу навколо домінантної засади первинності музично-слухових уявлень, акцентоване значення сфер почуття й інтуїції, а також використання комплексу методів, закорінених у психолого-сугестивній царині. Романтичні традиції Ф. Блуменфельда та Г. Нейгауза, принесені у львівську фортепіанну культуру другої половини ХХ ст., сприяли оновленню та збагаченню методики викладання. Досліджено фортепіанну педагогіку О. Ейдельмана, М. Крушельницької та їхніх вихованців, які працюють у Львові - М. Крих, О. Качевої, Л. Крих, Т. Старух, К. Колесси, П. Юрженка, Х. Гумецької, Н. Кашкадамової, Т. Слюсар, Н. Пастеляк, Й. Ерміня, та виявлено наявність у них спільних засад, що відносяться до романтичної фортепіанної педагогіки. Проведене дослідження дозволило наголосити на важливості для романтичної педагогіки сугестивного аспекту міжособистісного спілкування та охарактеризувати його. Міжособистісне спілкування вчителя та учня розглянуто як багатоаспектне явище та якісна площина педагогічної діяльності, що складається з мовного (вербального) та суттєвого (невербального) рівнів, причому останній має особливе, нерідко вирішальне, значення у фортепіанній педагогіці.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання щодо джерел, концептів, термінологій та класифікацій з метою вивчення феномену вправ І.Філіппа в історії теорії музичної культури. Розроблено підходи - методологію культурологічного синтезу та клавікінемалогію - до визначення ейдетичних засад осмислення піаністичних вправ у системності гуманітарних форм, природничо-наукових параметрів, логічних структур, методологічних підходів, явищ та процесів їх закономірного здійснення. Запропоновано експлікацію вправ І.Філіппа у вихованні технічних навичок, подальшому вдосконаленні виконавської культури та піаністичної майстерності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст