Досліджено оперні твори провідних англійських композиторів XX ст. Б.Брітгена, М.Тіппена й Х.Бертвістла, що належать до комічного жанру з метою виявлення в них специфіки комічного та з'ясування ролі національного фактора. В "Альберт Херінзі" Б.Брітгена висвітлено взаємозв'язок з сатиричною лінією англійського мистецтва, традиціями "Опери жебраків", образами англійського соціально-побутового та моралістичного роману, творчістю У.Хогарта, Р.Шерідана, Ч.Діккенса. У "Весіллі в Іванів день" М.Тіппета виявлено глибоке шекспіровське коріння (завдяки порівнянню зі "Сном літньої ночі") та його вплив на трактування комічного в опері, а також зв'язок творчістю представників національної літературної школи XX ст. (Т.Еліота, Б.Шоу, Д.Джойса, У.Б.Йейтса). У "Панчі та Джуді" Х.Бертвістла висвітлено роль традицій народного англійського театру, що зумовило втілення комічного у гострогротесковій модифікації. Проаналізовано опери у контексті національної музичної традиції, зокрема творчості Г.Персела, інструментальної та музичної культури єлизаветської епохи, жанру "маски", паралельних у часі та стилі культурно-мистецьких явищ середини XX ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему функціонування хору як суттєвої складової оперної вистави у контексті його драматургічного призначення в жанрових різновидах опер В.Губаренка, зокрема героїко-романтичній музичній драмі "Загибель ескадри", лірико-психологічній опері "Пам'ятай мене", опері-балеті "Вій" та опері-ораторії "Згадайте, братія моя". Надано загальну характеристику оперної творчості В.Губаренка в історичному, жанровому та структурно-драматургічному аспектах і висвітлено особливості відображення основних тенденцій розвитку музично-театрального мистецтва України 1960 - 1990 рр. у творах митця. Здійснено комплексний музикознавчий аналіз у контексті специфіки використання хору як драматургічної одиниці в оперних творах В.Губаренка й обгрунтовано його провідне значення у сценічних постановках композитора. Наведено характеристику, визначено зміст і представлено реєстр основних хорових сцен. Запропоновано нову класифікацію хорових сцен на підставі оцінки її шести головних функцій (фонової, колористичної, репрезентативної, внутрішньо-емоційної, дійової, динамічної) та десяти допоміжних (репрезентативно-колористичної, динамічно-колористичної, дійово-динамічної, емоційно-дійової, статистичної, ілюстративної, ілюстративно-колористичної, фоново-репрезентативної, емоційно-колористичної, репрезентативно-динамічної). На підставі запропонованої класифікації визначено концептуальні функції хору у жанровій системі представлених опер В.Губаренка й обгрунтовано вплив жанрово-інтонаційної моделі на характер використання хорових сцен (кількісну та якісну залежність функцій хору від провідної образно-змістовної сфери). На підставі результатів наукового дослідження доведено ключову константу творчого методу В.Губаренка про залежність функціонального навантаження хору від жанрової специфіки твору.

  Скачати повний текст

Уперше розроблено жанрову теорію камерного безсюжетного балету. Висвітлено взаємозв'язок генезису даного жанру з ігровими інтенціями музичного стилю XX ст. На підставі історичного огляду еволюції жанрово-стильових ознак балетного жанру встановлено історичні передумови виникнення камерного безсюжетного балету та визначено його провідні жанрові складові й ознаки. Доведено, що у даному жанрі, починаючи з перших його зразків, на музично-мовному рівні нормативним є принцип стильової гри. У межах балетного жанру розглянуто проблему реалізації ігрових факторів композиторської поетики. На підставі аналізу балетної музики сучасного композитора українського походження Д.Поліщука зроблено висновки, що ігровий підхід на різних рівнях обумовлює своєрідну стилістику музичної мови камерних безсюжетних балетів кінця XX - початку XXI ст. Провідна роль ігрового фактора композиторської поетики на музично-мовому рівні зумовлює відповідність стилістичного змісту музичної мови камерного безсюжетного балету загальній ігровій спрямованості культури XX ст.

  Скачати повний текст

Запропоновано оригінальне трактування оперної спадщини Ж.Массне та значення його творчої діяльності у культурному житті Франції другої половини XIX - початку XX ст. На противагу сформованим уявленням про вторинність стилю композитора Ж.Массне охарактеризовано як значну, класичну постать французької оперної школи другої половини XIX ст. Розроблено нову жанрову класифікацію музичних творів митця, до наукового обігу введено маловідомі факти з його творчої біографії. Наведено переклад російською мовою стислого змісту деяких оперних лібрето композитора. Висвітлено історію створення та сценічну долю опер "Манон" і "Вертер", здійснено аналіз музичних творів у контексті сучасного оперознавства, визначено їх особливе місце у творчості композитора, пов'язане з відродженням класичних сюжетів і типів героїв та формуванням зрілих рис жанру французької ліричної опери. За матеріалами періодичних видань наведено відомості про постановки опер "Манон" і "Вертер" на сценах театрів російського, радянського та пострадянського просторів.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему еволюції італійської опери XX ст. у взаємозв'язку з історичним розвитком всієї національної музичної культури даного періоду. Визначено основні тенденції розвитку та висвітлено її роль у загально-європейському контексті. Охарактеризовано стильові трансформації італійської опери на підставі виявлення її національних особливостей для різних стильових напрямків. Для кожного з них запропоновано визначальні художньо-естетичні принципи, а також комплекс драматургічних, формотвірних і музично-виразових засобів, показано відмінність їх втілення у творчості окремих композиторів. Установлено дві провідні тенденції розвитку італійської опери XX ст., а саме: поступову втрату нею позицій пріоритетного жанру та поступове зменшення її впливу на розвиток оперного жанру в Європі.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням музично-сценічної творчості М.В.Лисенка, яка розглядається у повному обсязі. Розроблено новий теоретичний напрямок, який грунтується на категорії "картина світу". Встановлено, що "Наталка-Полтавка" - твір культури усного типу в межах авторської творчості, інваріант жанру співогр, який є національним жанром професійної музично-театральної культури України. Твір "Сапфо" вперше розглядається як нова художня концепція "відкритої картини світу". Аналізується клавір "Тараса Бульби" як самодостатній твір М.Лисенка. Пропонується загальна періодизація творчості композитора, вказується на її залежність від процесу національної самоідентифікації ХІХ ст. та історико-культурної ситуації ХХ ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто ліризм як жанрову основу оперних творів і жанрово-стильову особливості української школи оперного співу. Визначено зміст категорії "лірика" та похідних від неї понять естетики, літературознавства та музикознавства. Вивчено особливості духовної культури України, національного художнього менталітету. Розглянуто аспект втілення образів ліричної модальності в оперному мистецтві Європи й України. Виявлено взаємозв'язки між українським оперним вокалом і попередніми історичними жанровими стилями співу (візантійським культовим співом, народним інтонуванням творів лірико-епічного жанру, стилем італійського бельканто). Проаналізовано властивості вокального мистецтва видатних українських оперних співаків, зокрема, О.Мишуги, С.Крушельницької, Б.Гмирі. Установлено специфіу втілення ліричної образності. Розроблено принципові положення педагогічного методу виховання вокалістів, які базуються на артистичному та педагогічному досвіді видатних оперних співаків України та враховують специфічну лірикоцентричність національного художнього менталітету.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему сакральної драматургії опери Р.Вагнера "Парсифаль". Запропоновано концепцію, яка базується на висвітленні принципів оперної реформи композитора у аспекті їх реалізації у сакральному тексті драми-містерії. Розглянуто питання, взаємопов'язані зі специфікою релігійного міфу, ритуалу та символу, з урахуванням окремих положень глибинної психології К.Г.Юнга і С.Грофа обгрунтовано дану концепцію. Сформульовано новий погляд на трактування музичних образів драми, структуру лібрето, принципи інтонаційно-тематичної, композиційної та часової організації оперного цілого. Проаналізовано драматургічні особливості "Парсифаля", обумовлені музично-сценічним втіленням сакрального сюжету, зроблено висновок про новаторське переосмислення Р.Вагнером виразових можливостей оперного жанру.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження категорії музичної моторності на основі застосування концепційного підходу, який дозволяє виявити її подвійний зміст як музичного явища та музикознавчого поняття. Розглянуто генезис, шляхи розвитку та системи зв'язки музичної моторності. Охарактеризовано складові концепційного поля та стуруктурні особливості музичної моторності. До наукового обігу введено нові терміни як супутні категорії "музичної моторності", зокрема такі, як музичний жест, артикуляційно-ритмічна формула, квомота, моторне інтонування, моторна інтонація, музичні моторні універсалії, моторний фонд жанру, музично-моторний базис культури або епохи та моторний образ всесвіту. Обгрунтовано жанрово-стилістичну типологію музичної моторності. На підставі одержаних результатів підтверджено положення про прояв музичної моторності як енергетичної структурності музичного руху та логіко-семантичного прототипу художнього образу в музиці.

  Скачати повний текст

Досліджено прийоми пародіювання в сатиричних музичних творах українських і російських композиторів ХІХ - ХХІ ст. Твори Г. Банщикова, В. Гавриліна, М. Лисенка, М. Мусоргського, І. Соневицького, А. Холмінова, Д. Шостаковича, Р. Щедріна, А. Бондаренка розглянуто в контексті актуальної для сучасної естетичної, культуро- та музикознавчої думки проблеми втілення в музичному мистецтві естетичної категорії комічне через прийоми пародіювання. Вивчення музичного матеріалу проводиться у фоні виявлення специфіки прийомів пародіювання в конкретних музичних творах. Серія музикознавчих аналізів надає підстави для висновків про те, що роль прийомів музичного пародіювання дуже важлива для окреслення сатиричних персонажів і ситуацій, для дискредитації їх несправжньої значущості та виявлення їх справжньої суті, а також для драматургічного розвитку наскрізних сатиричних образів або цілих сцен.

  Скачати повний текст

Музично-словесний твір розглянуто як специфічну цілісність, в якій єдність музики та слова запрограмована спільним кодом неділимого смислу, що має ідеальну природу, знаходиться на глибинному рівні синтетичного тексту та притаманний всім його складовим. Реалізація ідеального смислу відбувається шляхом дії потенціальної та кінетичної енергії. Ці поняття запозичені з енергетичної концепції Е.Курта, де вони фігурують у контексті інших проблем. Під дією потенціальної енергії утворюється смислова вертикаль твору, під дією кінетичної - його смислова горизонталь. Виникає система смислових кругів, яка у кожному окремому випадку втілена в індивідуальну конфігурацію. Сукупність смислових вертикалі, горизонталі та конфігурації складає модель смислоутворення. Як аналітичний матеріал досліджено Johannes-Passion Й.С.Баха, Liederkreis op.39 Р.Шумана, "Саломея" Р.Штрауса.

  Скачати повний текст

Зазначено, що опера стала віддзеркаленням загально-філософської проблеми зміни концепції людини, що спричинила появу нового оперного героя та зумовила специфіку ідейного, сюжетно-змістовного наповнення опери. Проаналізовано, що іманентні для мистецтва даного періоду поліфонічність мислення, культурний діалог і вплив "досвіду минулого" багато в чому визначили не лише стан оперного жанру перших десятиліть ХХ ст., а й перспективу його майбутнього розвитку. Розглянуто "діалог з традицією" як одну з найважливіших рушійних сил розвитку опери, зроблено спробу жанрової типології опери малої форми, що грунтується на жанрово-стильовому синтезі. Доведено, що започаткований Дж. Пучінні та продовжений у творчості П. Хіндеміта й Е. Кренека оперний триптих став новітньою формою оперного жанру ХХ ст. Розглянуто ефект "сенсації", яким супроводжувалися нові мистецькі явища початку ХХ ст. розглянуто як мистецький феномен.

  Скачати повний текст

Вперше в Україні проведено дослідження оперної вистави у контексті семіотичної теорії. Розкрито сутність театрально-сценічного та виконавського текстів як засобів перекодування інформації, закладеної в тексті твору та способів творення нового тексту. Вперше за певними спільними критеріями досліджено достатньо відмінні музичні твори, що репрезентують творчість представників різних національних шкіл першої третини XX ст. - опер "Мадам Батерфляй" Дж.Пуччіні та "Катерина Ізмайлова" Д.Шостаковича у процесі семіозису, в якому усі складові театрально-музничної дії набувають значення певного знакового явища. Встановлено, що кожний компонент музичного театру характеризується багатофункційними властивостями, зміст яких розкривається у синтагматичних і парадигматичних зв'язках. Проаналізовано знакові функції засобів виразності, які використовує оперний актор у процесі створення образу та виконання вистави. Виявлено взаємодію різних культурних кодів в опері "Мадам Батерфляй" Дж.Пуччіні, закладених на рівні лібрето, композиторської партитури, театрально-сценічного тексту та музичної інтерпретації. Розглянуто парадоксальні критичні оцінки опери "Катерини Ізмайлова" Д.Шостаковича, вперше здійснено детальний аналіз двох редакцій даного музичного твору. Другу редакцію опери визначено як семіотичний парадокс. Інтерпретації операціональних і статичних знаків у "Катерині Ізмайловій" розглянуто в процесі утворення нового смислу.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості індивідуального композиторського стилю Ф. Шрекера на прикладі опер "Далекий дзвін", "Іграшка", "Христофорус, або Видіння опери". Центральною проблемою дослідження є проблема цілісності багатоскладового стилю композитора. Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю перегляду усталених і часто неповних характеристик та оцінок творчості Ф. Шрекера. Проаналізовано вербальний та музично-інтонаційний ряди даних опер. Детальний аналіз лібрето різних за жанром опер дозволив розкрити своєрідність художнього методу Шрекера-лібретиста та виявити втілені у даних творах літературні та філософсько-естетичні тенденції на межі ХІХ - ХХ ст. Охарактеризовано особливості музичної мови та драматургії даних опер, проведено їх стильовий аналіз і зроблено висновок щодо природи індивідуального музичного стилю композитора.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження оперної творчості С. Слонимського, розкрито особливості опанування та перетворення художньої традиції у музичних творах митця. Вперше розроблено класифікацію оперної творчості С. Слонимського на підставі критерію схожості окремих творів у трактуванні жанру, драматургічних, стильових особливостей і вибору художніх орієнтирів. Вперше проаналізовано малодосліджені опери "Цар Іксион" та "Король Лір", які не були сценічно втілені. Показано комплексний вплив фольклорного, міфологічного мислення, художніх принципів епохи бароко, давньоруського мистецтва на формування оперних концепцій С. Слонимського, виявлено їх специфічні зв'язки з традиціями, жанрами та поетикою образотворчого мистецтва. Вперше показано багатоплановість оперної драматургії, утвореної за допомогою додаткових метафоричних сюжетних ліній. Визначено просторово-часові принципи композиційно-драматургічної організації в оперному театрі композитора. Виділено типологічні ознаки авторського мислення та перетворення жанру. Вперше як теоретичну базу вивченя взаємодії з художньою традицією використано своєрідність літературного першоджерала й авторські жанрові підзаголовки оперних творів, на підставі яких досліджено нові жанрові модифікації у межах багатоваріантного оперного театру композитора.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено пізню камерну вокальну музику Р. Шумана в її зв'язках з поезією та театром. Досліджено процеси театралізації та драматизації жанрів, що відбилися на всіх елементах музичної композиції та на виконавських засобах. Надано визначення театралізації, описано нові жанрові різновиди, проміжні між вокальним циклом, кантатою й оперою. На матеріалі вокальних циклів (ор. 104, 117, 135) і лідершпілей (ор. 74, 138) досліджено оригінальне явище пісенного театру, що сформувався в пізній творчості Р. Шумана. У зв'язку з явищем "театр поза театром" виявлено феномен несценічної театральності як самостійну проблема музикознавства та лібретології. Введено до наукового обігу архівні документи, що стосуються передісторії та прототипів творів Р. Шумана. Переглянуто сталі уявлення про значення пізнього періоду творчості композитора, уточнено загальну картину еволюції музичних жанрів в XIX ст.

  Скачати повний текст

"Світопоглядання" безпосередньо взаємопов'язано з цілісним інтелектуально-емоційним сприйняттям світу та ставлення до нього і тому має естетичне забарвлення. Проаналізовано багатогранну діяльність М.Римського-Корсакова, яка є віддзеркаленням особистості композитора як мислителя особливого типу, що тяжіє до інтуїтивного пізнання Світу в його нерозчленованості та співприродності людини. Цільність світоспоглядання композитора відобразилось на властивих йому смислотвірних чинниках, які означуються за допомогою "космосу", "гри", "повсякденного" та "святкового". Рівнем художнього тексту, відповідним космосу, визначається поетика музичного театру, що трактується як особливий тип синтезу мистецтв. На противагу домінантності музично-словесного чинника в оперному мистецтві, у творчості М.Римського-Корсакова виникає взаємодія звукових і візуальних уявлень, які втілюються іманентно музичними засобами. Такий тип художнього синтезу зумовлений пізнавальною моделлю, притаманною композитору. Тому поетика його музичного театру визначається як поетика споглядання. Гра характеризується універсальним принципом організації оперного твору. Повсякденне та святкове розглядаються як парні поняття, що акцентують онтологічний сенс буття в його безпосередньо життєвому вимірі.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження феномену трагічного у контексті жанрової поетики опери. Визначено історичні засади та структурно-композиційні особливості семантичної моделі трагедії. Виявлено двоїстість даної моделі, що успадкована від давньогрецького театру й обумовлена двома імовірними шляхами відтворення трагічної антиномії у художній формі. У зв'язку з оперною поетикою висвітлено сюжетно-тематичний та образний зміст античної трагедії, а також античну ідею року. Розкрито естетичне призначення катарсису, розглянуто засоби відтворення естетичного очищення у музичному тексті трагедійної опери. Охарактеризовано основні різновиди жанрової поетики опери на трагедійну тему. Розкрито значення античної теми як необхідного чинника історичної еволюції жанрової форми опери, визначено особливості її інтерпретації, зокрема, у творчості І. Стравінського - як рух від композиційних принципів до стильового узагальнення. Особливу увагу приділено трагедійній спрямованості оперної творчості Дж. Пуччіні, зокрема, опері "Богема". Виявлено вербальні фактори трагедійної семантичної моделі опери на прикладі стильових і композиційних особливостей семантики опери Дж. Пуччіні "Богема", розкрито лірико-трагедійну обумовленість її провідних музичних символів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання архетипічно зумовленої виразності оперних партій співачок-травесті за допомогою відображення у цій виразній сфері зв'язків з міфологемами "близнюкового" циклу. Створено концепцію художньої органіки двояких структур, визначених архаїчними витоками творчості, яка реалізувалася у класиці його буття в Новий час у вигляді метафоричного з'єднання у художньому елементі як мінімуму пари образів, спільних для різних народів і часів. Церковна основа звучання "quasi-хлоп'ячих" жіночих голосів визначила суто містеріальний тип ролей - тип світлого юнака Вані з "Життя за царя" М.Глінки, "вічно юного Леля" зі "Снігуроньки" М.Римського-Корсакова. Зазначено, що навіть у ролі Октавіана з "Кавалера троянд" Р.Штрауса можливе виявлення "нежіночої" тембральності, що створює додаткову ігрову установку умовності в сюжет, в якій головний герой втілює майже абсурдну штучність стосунків, що затверджується волею "людини-гадгероїні" Маршальши. Міфологічна підоснова виразності виконання співачки-травесті повною мірою розкривається у феномені Шаусинської опери подібно вокально-тембровій драматургії "Фіделіо" Л. ван Бетховена.

  Скачати повний текст