Досліджено оперні твори провідних англійських композиторів XX ст. Б.Брітгена, М.Тіппена й Х.Бертвістла, що належать до комічного жанру з метою виявлення в них специфіки комічного та з'ясування ролі національного фактора. В "Альберт Херінзі" Б.Брітгена висвітлено взаємозв'язок з сатиричною лінією англійського мистецтва, традиціями "Опери жебраків", образами англійського соціально-побутового та моралістичного роману, творчістю У.Хогарта, Р.Шерідана, Ч.Діккенса. У "Весіллі в Іванів день" М.Тіппета виявлено глибоке шекспіровське коріння (завдяки порівнянню зі "Сном літньої ночі") та його вплив на трактування комічного в опері, а також зв'язок творчістю представників національної літературної школи XX ст. (Т.Еліота, Б.Шоу, Д.Джойса, У.Б.Йейтса). У "Панчі та Джуді" Х.Бертвістла висвітлено роль традицій народного англійського театру, що зумовило втілення комічного у гострогротесковій модифікації. Проаналізовано опери у контексті національної музичної традиції, зокрема творчості Г.Персела, інструментальної та музичної культури єлизаветської епохи, жанру "маски", паралельних у часі та стилі культурно-мистецьких явищ середини XX ст.

  Скачати повний текст

Запропоновано оригінальне трактування оперної спадщини Ж.Массне та значення його творчої діяльності у культурному житті Франції другої половини XIX - початку XX ст. На противагу сформованим уявленням про вторинність стилю композитора Ж.Массне охарактеризовано як значну, класичну постать французької оперної школи другої половини XIX ст. Розроблено нову жанрову класифікацію музичних творів митця, до наукового обігу введено маловідомі факти з його творчої біографії. Наведено переклад російською мовою стислого змісту деяких оперних лібрето композитора. Висвітлено історію створення та сценічну долю опер "Манон" і "Вертер", здійснено аналіз музичних творів у контексті сучасного оперознавства, визначено їх особливе місце у творчості композитора, пов'язане з відродженням класичних сюжетів і типів героїв та формуванням зрілих рис жанру французької ліричної опери. За матеріалами періодичних видань наведено відомості про постановки опер "Манон" і "Вертер" на сценах театрів російського, радянського та пострадянського просторів.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему еволюції італійської опери XX ст. у взаємозв'язку з історичним розвитком всієї національної музичної культури даного періоду. Визначено основні тенденції розвитку та висвітлено її роль у загально-європейському контексті. Охарактеризовано стильові трансформації італійської опери на підставі виявлення її національних особливостей для різних стильових напрямків. Для кожного з них запропоновано визначальні художньо-естетичні принципи, а також комплекс драматургічних, формотвірних і музично-виразових засобів, показано відмінність їх втілення у творчості окремих композиторів. Установлено дві провідні тенденції розвитку італійської опери XX ст., а саме: поступову втрату нею позицій пріоритетного жанру та поступове зменшення її впливу на розвиток оперного жанру в Європі.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням музично-сценічної творчості М.В.Лисенка, яка розглядається у повному обсязі. Розроблено новий теоретичний напрямок, який грунтується на категорії "картина світу". Встановлено, що "Наталка-Полтавка" - твір культури усного типу в межах авторської творчості, інваріант жанру співогр, який є національним жанром професійної музично-театральної культури України. Твір "Сапфо" вперше розглядається як нова художня концепція "відкритої картини світу". Аналізується клавір "Тараса Бульби" як самодостатній твір М.Лисенка. Пропонується загальна періодизація творчості композитора, вказується на її залежність від процесу національної самоідентифікації ХІХ ст. та історико-культурної ситуації ХХ ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто ліризм як жанрову основу оперних творів і жанрово-стильову особливості української школи оперного співу. Визначено зміст категорії "лірика" та похідних від неї понять естетики, літературознавства та музикознавства. Вивчено особливості духовної культури України, національного художнього менталітету. Розглянуто аспект втілення образів ліричної модальності в оперному мистецтві Європи й України. Виявлено взаємозв'язки між українським оперним вокалом і попередніми історичними жанровими стилями співу (візантійським культовим співом, народним інтонуванням творів лірико-епічного жанру, стилем італійського бельканто). Проаналізовано властивості вокального мистецтва видатних українських оперних співаків, зокрема, О.Мишуги, С.Крушельницької, Б.Гмирі. Установлено специфіу втілення ліричної образності. Розроблено принципові положення педагогічного методу виховання вокалістів, які базуються на артистичному та педагогічному досвіді видатних оперних співаків України та враховують специфічну лірикоцентричність національного художнього менталітету.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему сакральної драматургії опери Р.Вагнера "Парсифаль". Запропоновано концепцію, яка базується на висвітленні принципів оперної реформи композитора у аспекті їх реалізації у сакральному тексті драми-містерії. Розглянуто питання, взаємопов'язані зі специфікою релігійного міфу, ритуалу та символу, з урахуванням окремих положень глибинної психології К.Г.Юнга і С.Грофа обгрунтовано дану концепцію. Сформульовано новий погляд на трактування музичних образів драми, структуру лібрето, принципи інтонаційно-тематичної, композиційної та часової організації оперного цілого. Проаналізовано драматургічні особливості "Парсифаля", обумовлені музично-сценічним втіленням сакрального сюжету, зроблено висновок про новаторське переосмислення Р.Вагнером виразових можливостей оперного жанру.

  Скачати повний текст

Зазначено, що опера стала віддзеркаленням загально-філософської проблеми зміни концепції людини, що спричинила появу нового оперного героя та зумовила специфіку ідейного, сюжетно-змістовного наповнення опери. Проаналізовано, що іманентні для мистецтва даного періоду поліфонічність мислення, культурний діалог і вплив "досвіду минулого" багато в чому визначили не лише стан оперного жанру перших десятиліть ХХ ст., а й перспективу його майбутнього розвитку. Розглянуто "діалог з традицією" як одну з найважливіших рушійних сил розвитку опери, зроблено спробу жанрової типології опери малої форми, що грунтується на жанрово-стильовому синтезі. Доведено, що започаткований Дж. Пучінні та продовжений у творчості П. Хіндеміта й Е. Кренека оперний триптих став новітньою формою оперного жанру ХХ ст. Розглянуто ефект "сенсації", яким супроводжувалися нові мистецькі явища початку ХХ ст. розглянуто як мистецький феномен.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості індивідуального композиторського стилю Ф. Шрекера на прикладі опер "Далекий дзвін", "Іграшка", "Христофорус, або Видіння опери". Центральною проблемою дослідження є проблема цілісності багатоскладового стилю композитора. Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю перегляду усталених і часто неповних характеристик та оцінок творчості Ф. Шрекера. Проаналізовано вербальний та музично-інтонаційний ряди даних опер. Детальний аналіз лібрето різних за жанром опер дозволив розкрити своєрідність художнього методу Шрекера-лібретиста та виявити втілені у даних творах літературні та філософсько-естетичні тенденції на межі ХІХ - ХХ ст. Охарактеризовано особливості музичної мови та драматургії даних опер, проведено їх стильовий аналіз і зроблено висновок щодо природи індивідуального музичного стилю композитора.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження оперної творчості С. Слонимського, розкрито особливості опанування та перетворення художньої традиції у музичних творах митця. Вперше розроблено класифікацію оперної творчості С. Слонимського на підставі критерію схожості окремих творів у трактуванні жанру, драматургічних, стильових особливостей і вибору художніх орієнтирів. Вперше проаналізовано малодосліджені опери "Цар Іксион" та "Король Лір", які не були сценічно втілені. Показано комплексний вплив фольклорного, міфологічного мислення, художніх принципів епохи бароко, давньоруського мистецтва на формування оперних концепцій С. Слонимського, виявлено їх специфічні зв'язки з традиціями, жанрами та поетикою образотворчого мистецтва. Вперше показано багатоплановість оперної драматургії, утвореної за допомогою додаткових метафоричних сюжетних ліній. Визначено просторово-часові принципи композиційно-драматургічної організації в оперному театрі композитора. Виділено типологічні ознаки авторського мислення та перетворення жанру. Вперше як теоретичну базу вивченя взаємодії з художньою традицією використано своєрідність літературного першоджерала й авторські жанрові підзаголовки оперних творів, на підставі яких досліджено нові жанрові модифікації у межах багатоваріантного оперного театру композитора.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено пізню камерну вокальну музику Р. Шумана в її зв'язках з поезією та театром. Досліджено процеси театралізації та драматизації жанрів, що відбилися на всіх елементах музичної композиції та на виконавських засобах. Надано визначення театралізації, описано нові жанрові різновиди, проміжні між вокальним циклом, кантатою й оперою. На матеріалі вокальних циклів (ор. 104, 117, 135) і лідершпілей (ор. 74, 138) досліджено оригінальне явище пісенного театру, що сформувався в пізній творчості Р. Шумана. У зв'язку з явищем "театр поза театром" виявлено феномен несценічної театральності як самостійну проблема музикознавства та лібретології. Введено до наукового обігу архівні документи, що стосуються передісторії та прототипів творів Р. Шумана. Переглянуто сталі уявлення про значення пізнього періоду творчості композитора, уточнено загальну картину еволюції музичних жанрів в XIX ст.

  Скачати повний текст

"Світопоглядання" безпосередньо взаємопов'язано з цілісним інтелектуально-емоційним сприйняттям світу та ставлення до нього і тому має естетичне забарвлення. Проаналізовано багатогранну діяльність М.Римського-Корсакова, яка є віддзеркаленням особистості композитора як мислителя особливого типу, що тяжіє до інтуїтивного пізнання Світу в його нерозчленованості та співприродності людини. Цільність світоспоглядання композитора відобразилось на властивих йому смислотвірних чинниках, які означуються за допомогою "космосу", "гри", "повсякденного" та "святкового". Рівнем художнього тексту, відповідним космосу, визначається поетика музичного театру, що трактується як особливий тип синтезу мистецтв. На противагу домінантності музично-словесного чинника в оперному мистецтві, у творчості М.Римського-Корсакова виникає взаємодія звукових і візуальних уявлень, які втілюються іманентно музичними засобами. Такий тип художнього синтезу зумовлений пізнавальною моделлю, притаманною композитору. Тому поетика його музичного театру визначається як поетика споглядання. Гра характеризується універсальним принципом організації оперного твору. Повсякденне та святкове розглядаються як парні поняття, що акцентують онтологічний сенс буття в його безпосередньо життєвому вимірі.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження феномену трагічного у контексті жанрової поетики опери. Визначено історичні засади та структурно-композиційні особливості семантичної моделі трагедії. Виявлено двоїстість даної моделі, що успадкована від давньогрецького театру й обумовлена двома імовірними шляхами відтворення трагічної антиномії у художній формі. У зв'язку з оперною поетикою висвітлено сюжетно-тематичний та образний зміст античної трагедії, а також античну ідею року. Розкрито естетичне призначення катарсису, розглянуто засоби відтворення естетичного очищення у музичному тексті трагедійної опери. Охарактеризовано основні різновиди жанрової поетики опери на трагедійну тему. Розкрито значення античної теми як необхідного чинника історичної еволюції жанрової форми опери, визначено особливості її інтерпретації, зокрема, у творчості І. Стравінського - як рух від композиційних принципів до стильового узагальнення. Особливу увагу приділено трагедійній спрямованості оперної творчості Дж. Пуччіні, зокрема, опері "Богема". Виявлено вербальні фактори трагедійної семантичної моделі опери на прикладі стильових і композиційних особливостей семантики опери Дж. Пуччіні "Богема", розкрито лірико-трагедійну обумовленість її провідних музичних символів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано діяльність Одеського національного театру опери та балету 1810 - 2005 рр. Визначено провідні хронологічні та жанрово-стильові параметри діяльності Одеського театру. Здійснено цілісний метод вивчення історії оперного театру. Систематизовано основні факти історії театру. Виокремлено явище антрепризи та визначено його актуальність щодо явища менеджменту сьогодні. Визначено основні жанрово-стильові пріоритети та тенденції оперної діяльності театру. Досліджено тісні зв'язки італійської й української оперних традицій у формуванні та розвитку принципів творчої діяльності Одеського театру, музично-стильова спорідненість італійської й української оперних шкіл. З'ясовано принципову важливість для Одеського оперного театру творчості B.C. Губаренка як стильової парадигми сучасної української опери.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості впливу етнокультурного діалогу на формування художнього світу китайської народної музичної культури. Висвітлено традиційні та сучасні типи міжкультурних діалогів, здійснюваних шляхом інтерпретації продуктів духовної діяльності китайської нації, зокрема, втілених у численних регіональних традиціях народної опери, а також зафіксованих у релігійному синкретизмі, філософії, літературі, музично-знакових системах. Встановлено, що крім генетичного, географічного й економічного факторів, що впливають на зміни в культурі, у даному етнокультурному діалозі присутні також вокальний і ментальний фактори впливу, підпорядковані внутрішнім і зовнішнім виявам художнього досвіду.

  Скачати повний текст

Досліджено образ Мазепи у контексті європейської культури, грунтуючись на синтезі та взаємодії різних видів мистецтва (зокрема літератури та музики). Здійснено зіставлення неоднозначних і суперечливих поглядів щодо тлумачення особистості українського гетьмана. З'ясовано історичні, соціальні, національні обставини виникнення конкретного мистецького твору, а також специфіку характеротвірних засобів певного виду мистецтва. Феномен буття І.Мазепи у літературно-музичному контактному просторі базується на концепції діалогу та семіосфери, зокрема на одному з постулатів: необхідною передумовою діалогу є асиметрія, яка виявляється у різниці семіотичних структур його учасників. Побудовано музичну концепцію творчості Б.Лепкого з врахуванням джерела музичності художньої мови письменника. Виявлено синтетичні способи досягнення літературним твором музичного ефекту.

  Скачати повний текст

Проаналізовано неофльклорний напрямок розвитку українського музичного театру кінця XX - початку XXI ст. Вперше проведено комплексне дослідження фольк-опери Є.Станковича "Цвіт папороті" в аспекті цілісності її словесно-музичного та сценічно-виконавського змісту. Розкрито сутність поняття оперний неофольклоризм й охарактеризовано його індивідуально-стилістичні музичні вияви у творчості композитора. Виявлено та охарактеризовано основні жанрові ознаки "Цвіту папороті" Є.Станковича як особливого, новаторського та етапного для свого часу мистецького явища. Встановлено стильову логіку формування національного варіанта неофольклористичного напрямку в сучасній українській музиці. Проведено змістовні історичні паралелі з музичними театром Б.Бартока, І.Стравінського, К. Орфа, М.Равеля, Л.Яначека. Встановлено нерозривний зв'язок фольк-опери з національною музично-театральною традицією М.Лисенка, М.Леонтовича, Б.Лятошинського. Визначено якісні стильові ознаки оперного неофльклоризму Є.Станковича, що утверджується шляхом використання комплексних поліжанрових технологій сценічної театральної форми.

  Скачати повний текст

Базуючись на результатах вивчення творчості Дж. Верді, запропоновано теорію оперного національного стилю. Явище національного стилю розглянуто у контексті стилю культури, у історичному, жанровому, естетичному аспектах, як визначальну складову композиторського мислення. Створено велику музикознавчу поняттєву базу для дослідження національного стилю. Розкрито суть поняття музичної семантики, що стосується стильових засад оперної поетики. Виявлено музично-тематичні та стилістичні зумовленості національно-стильової оперної семантики. Доведено важливість значення виконавської традиції у становленні національного оперного стилю, зокрема в італійській школі доби романтизму та у творчості Дж. Верді. Розкрито парадигматичне значення оперної поетики Верді в історичній еволюції європейської оперної творчості. Виявлено наскрізні універсальні принципи образно-композиційної конструкції оперної форми у творах Дж. Верді, показано унікальність його оперного методу, що забезпечують їх загальноєвропейське значення. Розкрито музично-тематичні засади образної драматургії, музично-стилістичну змістовність оперних ідей. Доведено перевагу музичної сторони опери у формуванні її національно-стильового змісту.

  Скачати повний текст