На основі архівних джерел та матеріалів преси розкрито історичні умови та культурний контекст, проаналізовано взаємодію різних тенденцій, під впливом яких формувалися репертуарна політика театру та відбувалися зміни його орієнтації щодо ролі музичної частини репертуару, яка з часом стала провідною. Окремі етапи у межах усього періоду існування львівської австрійскої сцени виділено на підставі змін у його керівництві. Доведено провідну роль постаті антрепренерів, які забезпечували художньо-творчу та фінансову діяльність театру. Виділено три основних періоди, у межах кожного з них проаналізовано загальну спрямованість та функціональне призначення театру у багатоетнічному середовищі Львова, а також зміни у його репертуарі та складі трупи. Проведено порівняння з оперним репертуаром австрійських і німецьких, а також російських театрів. Висвітлено місце австрійського театру в інфраструктурі міста та його позитивний вплив на загальнокультурні процеси.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми розвитку балетмейстерського мистецтва й утвердження українського сценічного танцю у контексті поступу європейської художньої культури першої третини XX ст. На підставі дослідження складних процесів розвитку європейської хореографії та становлення українського танцювального мистецтва та балетного театру в естетико-філософському, культурологічному й історичному аспектах відображено вплив на них таких напрямків художньої культури межі XIX - XX ст., як імпресіонізм та експресіонізм. Звернення до названих напрямків з погляду стилю як структурно-типологічної категорії мистецтва дозволило розглянути основні естетичні категорії хореографічного мистецтва - "зображальне" та "виражальне", які зумовили розвиток світового хореографічного мистецтва та українського сценічного танцю даного періоду. На підставі обгрунтування поняття "стиль" та поглибленого аналізу танцювальної структури творів українських балетмейстерів 1910 - 1930-х рр. виявлено внутрішні стилеутворювальні елементи національного народного танцю - його системи знакових абстракцій.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему функціонування хору як суттєвої складової оперної вистави у контексті його драматургічного призначення в жанрових різновидах опер В.Губаренка, зокрема героїко-романтичній музичній драмі "Загибель ескадри", лірико-психологічній опері "Пам'ятай мене", опері-балеті "Вій" та опері-ораторії "Згадайте, братія моя". Надано загальну характеристику оперної творчості В.Губаренка в історичному, жанровому та структурно-драматургічному аспектах і висвітлено особливості відображення основних тенденцій розвитку музично-театрального мистецтва України 1960 - 1990 рр. у творах митця. Здійснено комплексний музикознавчий аналіз у контексті специфіки використання хору як драматургічної одиниці в оперних творах В.Губаренка й обгрунтовано його провідне значення у сценічних постановках композитора. Наведено характеристику, визначено зміст і представлено реєстр основних хорових сцен. Запропоновано нову класифікацію хорових сцен на підставі оцінки її шести головних функцій (фонової, колористичної, репрезентативної, внутрішньо-емоційної, дійової, динамічної) та десяти допоміжних (репрезентативно-колористичної, динамічно-колористичної, дійово-динамічної, емоційно-дійової, статистичної, ілюстративної, ілюстративно-колористичної, фоново-репрезентативної, емоційно-колористичної, репрезентативно-динамічної). На підставі запропонованої класифікації визначено концептуальні функції хору у жанровій системі представлених опер В.Губаренка й обгрунтовано вплив жанрово-інтонаційної моделі на характер використання хорових сцен (кількісну та якісну залежність функцій хору від провідної образно-змістовної сфери). На підставі результатів наукового дослідження доведено ключову константу творчого методу В.Губаренка про залежність функціонального навантаження хору від жанрової специфіки твору.

  Скачати повний текст

Запропоновано оригінальне трактування оперної спадщини Ж.Массне та значення його творчої діяльності у культурному житті Франції другої половини XIX - початку XX ст. На противагу сформованим уявленням про вторинність стилю композитора Ж.Массне охарактеризовано як значну, класичну постать французької оперної школи другої половини XIX ст. Розроблено нову жанрову класифікацію музичних творів митця, до наукового обігу введено маловідомі факти з його творчої біографії. Наведено переклад російською мовою стислого змісту деяких оперних лібрето композитора. Висвітлено історію створення та сценічну долю опер "Манон" і "Вертер", здійснено аналіз музичних творів у контексті сучасного оперознавства, визначено їх особливе місце у творчості композитора, пов'язане з відродженням класичних сюжетів і типів героїв та формуванням зрілих рис жанру французької ліричної опери. За матеріалами періодичних видань наведено відомості про постановки опер "Манон" і "Вертер" на сценах театрів російського, радянського та пострадянського просторів.

  Скачати повний текст

Розглянуто ліризм як жанрову основу оперних творів і жанрово-стильову особливості української школи оперного співу. Визначено зміст категорії "лірика" та похідних від неї понять естетики, літературознавства та музикознавства. Вивчено особливості духовної культури України, національного художнього менталітету. Розглянуто аспект втілення образів ліричної модальності в оперному мистецтві Європи й України. Виявлено взаємозв'язки між українським оперним вокалом і попередніми історичними жанровими стилями співу (візантійським культовим співом, народним інтонуванням творів лірико-епічного жанру, стилем італійського бельканто). Проаналізовано властивості вокального мистецтва видатних українських оперних співаків, зокрема, О.Мишуги, С.Крушельницької, Б.Гмирі. Установлено специфіу втілення ліричної образності. Розроблено принципові положення педагогічного методу виховання вокалістів, які базуються на артистичному та педагогічному досвіді видатних оперних співаків України та враховують специфічну лірикоцентричність національного художнього менталітету.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано суть і зміст музично-театральної діяльності. Визначено її естетико-виховну значущість. Проаналізовано методичні проблеми підготовки майбутніх учителів музики до ефективного використання засобів музичного театру в естетико-виховному процесі школи. Визначено й обгрунтовано критерії, показники, рівні підготовки студентів музичних спеціальностей до естетичного виховання учнівської молоді засобами музичного театру. Розроблено й апробовано поетапну методику даної підготовки.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему сакральної драматургії опери Р.Вагнера "Парсифаль". Запропоновано концепцію, яка базується на висвітленні принципів оперної реформи композитора у аспекті їх реалізації у сакральному тексті драми-містерії. Розглянуто питання, взаємопов'язані зі специфікою релігійного міфу, ритуалу та символу, з урахуванням окремих положень глибинної психології К.Г.Юнга і С.Грофа обгрунтовано дану концепцію. Сформульовано новий погляд на трактування музичних образів драми, структуру лібрето, принципи інтонаційно-тематичної, композиційної та часової організації оперного цілого. Проаналізовано драматургічні особливості "Парсифаля", обумовлені музично-сценічним втіленням сакрального сюжету, зроблено висновок про новаторське переосмислення Р.Вагнером виразових можливостей оперного жанру.

  Скачати повний текст

Визначено, що теоретично поглиблене поняття "музичний театр" як індивідуальне жанрово-композиторське явище є головним результатом оперної революції кінця XIX - початку XX ст. Доведено, що музичний театр Дж. Пуччіні становить креативне національне та загальноєвропейське художнє явище, яке суттєво вплинуло на формування засад сучасної оперної естетики. Показано, що в пізніх операх Дж. Пуччіні були сконцентровані новаційні жанрові тенденції: розбудова нових оперних моделей (триптиху, опери-вестерн) та радикальне осучаснення традиційних оперних моделей grand opera, opera buffa, ліричної мелодрами. Зазначено, що музичний театр композитора нерозривно пов'язаний з загально-мистецькими стильовими тенденціями доби модернізму, зокрема, символістськими. Розроблено конкретні літературні, театральні та інтонаційні складові оперної режисури Дж. Пуччіні. У процесі стильового аналізу виявлено постромантичні, символістські, експресіоністичні та неокласичні компоненти музичної мови композитора. Здійснено перегляд упереджених оцінок щодо опери Дж. Пуччіні "Ластівка".

  Скачати повний текст

Розширено та суттєво доповнено панораму музично-театрального життя Правобережної України першої половини XIX ст. у контексті тогочасних мистецьких тенденцій з урахуванням різнорівневої взаємодії національних культур, які співіснували у регіоні. Розкрито специфіку функціонування маєткового, аматорського й антрепренерського театрів в окремих осередках регіону (Києві, Житомирі, Кам'янці-Подільському) у даний період. Висвітлено театральну діяльність А. Фелінського, П. Зелінської, В.С. Піллік, В. Сокульського, К. Шитлера, Л. Слободзінського. Досліджено міжнаціональні культурні взаємовпливи у театральній і музичній сферах даного періоду. Проаналізовано репертуар театрів Правобережної України першої половини XIX ст., до наукового обігу введено матеріали про маловідомі драматичні твори та їх авторів, популярних у досліджуваний період. Проведено літературознавчий аналіз таких драматичних творів, як "Удаване диво, або Краків'яни та гуралі" Я. Стефані - В. Богуславського та "Замок на Чорштині, або Бойомир і Ванда" К. Курпінського - Ю. Красінського).

  Скачати повний текст

Визначено, що найбільш плідним та актуальним для розвитку музично-драматичного мистецтва регіону був шлях синтезу форм професійного мистецтва з формами, створеними народною художньою творчістю. Доведено, що регіональна складова має надзвичайне значення для розвитку будь-якого жанру мистецтва, зокрема, на еволюцію музично-драматичного театру.

  Скачати повний текст

Вперше в Україні проведено дослідження оперної вистави у контексті семіотичної теорії. Розкрито сутність театрально-сценічного та виконавського текстів як засобів перекодування інформації, закладеної в тексті твору та способів творення нового тексту. Вперше за певними спільними критеріями досліджено достатньо відмінні музичні твори, що репрезентують творчість представників різних національних шкіл першої третини XX ст. - опер "Мадам Батерфляй" Дж.Пуччіні та "Катерина Ізмайлова" Д.Шостаковича у процесі семіозису, в якому усі складові театрально-музничної дії набувають значення певного знакового явища. Встановлено, що кожний компонент музичного театру характеризується багатофункційними властивостями, зміст яких розкривається у синтагматичних і парадигматичних зв'язках. Проаналізовано знакові функції засобів виразності, які використовує оперний актор у процесі створення образу та виконання вистави. Виявлено взаємодію різних культурних кодів в опері "Мадам Батерфляй" Дж.Пуччіні, закладених на рівні лібрето, композиторської партитури, театрально-сценічного тексту та музичної інтерпретації. Розглянуто парадоксальні критичні оцінки опери "Катерини Ізмайлова" Д.Шостаковича, вперше здійснено детальний аналіз двох редакцій даного музичного твору. Другу редакцію опери визначено як семіотичний парадокс. Інтерпретації операціональних і статичних знаків у "Катерині Ізмайловій" розглянуто в процесі утворення нового смислу.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення літературних джерел, теле-, кіно- та відеоматеріалів розглянуто оперно-режисерську діяльність І.О.Молостової. Вперше досліджено джерела формування української оперної режисури. Проаналізовано процес становлення І.О.Молостової як режисера у контексті розвитку вітчизняного оперного театру. Особливу увагу приділено напрямам мистецької діяльності І.О.Молостової, що сприяли формуванню цілісного зв'язку складових синтетичної сценічної дії на засадах театральності та створенню нової, більш експресивної сценічної мови. Осмислено постановку І.О.Молостової опери Д.Д.Шостаковича "Катерина Ізмайлова" як зразок оперно-режисерської майстерності. Проаналізовано стилістику й основні оперно-режисерські методи І.О.Молостової, що грунтуються на гармонійному поєднанні кращих традицій вітчизняної та світової режисури з новітніми прийомами постановки художніх творів. Досліджено особливості застосування в режисерській діяльності І.О.Молостової таких мистецьких засобів, як підвищена експресія сценічного рішення, поглиблене психологічне розкриття образів, динамічність музично-сценічного втілення образів-персонажів, організація деталей у цілісність. Досліджено методику роботи І.О.Молостової з вокалістами над створенням адекватних авторському задумові образів. Висвітлено концептуальне значення режисерської діяльності І.О.Молостової у загальному ідейно-художньому вирішенні сучасної оперної вистави, зокрема у збагаченні теорії та практики української оперної режисури й оновленні національних оперних традицій.

  Скачати повний текст

Досліджено паралелі художнього розвитку музичного театру Китаю та Європи з акцентуванням уваги на архетипах трікстера у вираженні жіночих позитивних персонажів і випередженні китайським театром втілення романтичних колізій європейської опери у мистецтві Середньовіччя як "китайського Ренесансу" - заради органіки виконавської концепції відповідних партій у вокалістів Китаю та Європи. Уперше обгрунтовано ідею "передромантизму" в китайському мистецтві, що традиційно роглядається з позицій "непроникного раціоналізму". Виявлено домінування "передкласицистських" типових установок у художній класиці Китаю епохи Середньовіччя. Виділено "вічні" образи жінок-героїнь, що жертвують собою заради ствердження високого Кохання, проведено їх дослідження у контексті прояву паралелей китайський Схід - європейський Захід. Уперше обгрунтовано ідею архетипового навантаження - міфологему трікстера - у сюжетах-образах про Кохання-жертву. Досліджено смислові паралелі китайської та європейської опери. Виявлено, що музичне мистецтво Сходу випереджає західне щодо розгляду теми романтичного жертовного кохання. Уперше у даному аспекті проаналізовано опери європейських композиторів - Верді, Чайковського, Дебюссі, Пуччіні, а також зразки китайського оперного мистецтва. Вперше досліджено вокальну риторику європейської та китайської опер у втіленні позитивного характеру, героїчні риси якого "пророщені" культурною архаїкою трікстерства.

  Скачати повний текст

Досліджено життя і творчість видатного диригента, народного артиста СРСР Я. Вощака (1921 - 1989) у контексті розвитку диригентської культури другої половини XX ст. Охарактеризовано основні етапи його творчої діяльності (український, 1940 - 1965 рр., воронезько-казанський, 1967 - 1972 рр., мінський, 1972 - 1989). Розглянуто процес творчого становлення митця у контексті розвитку оперно-симфонічного мистецтва Львова передвоєнної доби та часів Другої світової війни. Досліджено диригентські першопрочитання Я. Вощаком музично-театральних творів Ю. Мейтуса, А. Кос-Анатольського, В. Кирейка, К. Молчанова, С. Кортеса, Д. Смольського, З. Ісмагілова, Н. Жиганова, симфонічної чечено-інгушської та дагестанської музики. Розкрито специфіку першопрочитань диригентом творів світової класики. Розглянуто особливості поєднання професійних традицій та інноваційного пошуку у творчій діяльності Я. Вощака. Визначено естетико-стильові пріоритети й іманентні стильові риси творчості митця. Доведено, що маестро представляє пізньоромантичний тип диригента, діонісійський музично-виконавський архетип.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного аналізу літературних джерел, архівних документів, теле-, кіно- та відеоматеріалів розглянуто режисерську діяльність народного артиста України В.М.Скляренка, учня Л.Курбаса, вихованця режисерського штабу "Березоля", творчість якого протягом півстоліття сприяла оновленню естетики та художньої палітри національного драматичного та музичного театру, насамперед розвитку оперних колективів Львова, Харкова та Києва. Досліджено режисерські пошуки та здобутки митця, розглянуто становлення режисури як складову української театральної культури 1920 - 1970-х рр., специфічні особливості національного оперно-режисерського мистецтва, лідером якого був В.М.Скляренко, втілюючи в опері ідеї та принципи Л.Курбаса. Значну увагу приділено аспектам творчої діяльності В.М.Скляренка в Національній опері України та Київському національному драматичному театрі ім.І.Франка у контексті історії української театральної культури зазначеного періоду, що сприяли багатоаспектному розвиткові інноваційних тенденцій у драмі, опері й опереті, формуванню національних традицій у режисурі й акторській творчості, цілісного зв'язку складових синтетичної музично-специфічної дії на засадах яскравої театральності та створення нової, насиченої експресією і драматизмом сценічно-пластичної мови. На підставі мистецтвознавчого компаративістського аналізу вистав доведено, що найвизначнішим мистецьким досягненням В.М.Скляренка були здійснені на київській сцені постановки опер М.Лисенка "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Різдвяна ніч" та "Енеїда", К.Данькевича "Назар Стодоля", Г.Майбороди "Милана" і "Тарас Шевченко", С.Прокоф'єва "Війна і мир", Р.Вагнера "Лоенгрін". Досліджено режисерсько-постановчі та режисерсько-педагогічні принципи роботи В.М.Скляренка з акторами, диригентами, сценографами, драматургами та композиторами, а також методи втілення сучасних і класичних творів.

  Скачати повний текст

"Світопоглядання" безпосередньо взаємопов'язано з цілісним інтелектуально-емоційним сприйняттям світу та ставлення до нього і тому має естетичне забарвлення. Проаналізовано багатогранну діяльність М.Римського-Корсакова, яка є віддзеркаленням особистості композитора як мислителя особливого типу, що тяжіє до інтуїтивного пізнання Світу в його нерозчленованості та співприродності людини. Цільність світоспоглядання композитора відобразилось на властивих йому смислотвірних чинниках, які означуються за допомогою "космосу", "гри", "повсякденного" та "святкового". Рівнем художнього тексту, відповідним космосу, визначається поетика музичного театру, що трактується як особливий тип синтезу мистецтв. На противагу домінантності музично-словесного чинника в оперному мистецтві, у творчості М.Римського-Корсакова виникає взаємодія звукових і візуальних уявлень, які втілюються іманентно музичними засобами. Такий тип художнього синтезу зумовлений пізнавальною моделлю, притаманною композитору. Тому поетика його музичного театру визначається як поетика споглядання. Гра характеризується універсальним принципом організації оперного твору. Повсякденне та святкове розглядаються як парні поняття, що акцентують онтологічний сенс буття в його безпосередньо життєвому вимірі.

  Скачати повний текст

Досліджено питання архетипічно зумовленої виразності оперних партій співачок-травесті за допомогою відображення у цій виразній сфері зв'язків з міфологемами "близнюкового" циклу. Створено концепцію художньої органіки двояких структур, визначених архаїчними витоками творчості, яка реалізувалася у класиці його буття в Новий час у вигляді метафоричного з'єднання у художньому елементі як мінімуму пари образів, спільних для різних народів і часів. Церковна основа звучання "quasi-хлоп'ячих" жіночих голосів визначила суто містеріальний тип ролей - тип світлого юнака Вані з "Життя за царя" М.Глінки, "вічно юного Леля" зі "Снігуроньки" М.Римського-Корсакова. Зазначено, що навіть у ролі Октавіана з "Кавалера троянд" Р.Штрауса можливе виявлення "нежіночої" тембральності, що створює додаткову ігрову установку умовності в сюжет, в якій головний герой втілює майже абсурдну штучність стосунків, що затверджується волею "людини-гадгероїні" Маршальши. Міфологічна підоснова виразності виконання співачки-травесті повною мірою розкривається у феномені Шаусинської опери подібно вокально-тембровій драматургії "Фіделіо" Л. ван Бетховена.

  Скачати повний текст

Уперше висвітлено діалектику співвідношення танцювального - пластичного, що відображає складний механізм взаємодії двох універсальних категорій у системі балетного синтезу. Виявлено безпосередній зв'язок даних категорій з просторово-тимчасовими, структурними й драматургічними закономірностями танцювальних спектаклів. Здійснено метод комплексного підходу до аналізу цілісного явища - балету, виявлення мобільних і стабільних елементів у системі жанру та у кожному з його рівнів. Здійснено системний аналіз творів різних авторів у контексті співвідношення танцювальне - пластичне. Розглянуто типологію канонічних балетних музичних форм, принципи їх відновлення, міру збереження нормативних елементів залежно від стилю автора, засад світосприйняття, притаманних певній епосі, композиції спектаклю. Розкрито стадіальність еволюції балету як музичного жанру, проаналізовано закономірність становлення та розвитку моделей танцювальних спектаклів.

  Скачати повний текст

Докладно проаналізовано періодику, історіографію спеціальних літературних джерел, досліджено історичні та соціально-культурні умови та шляхи становлення й розвитку класичного танцю в Україні у 1920 - 1930-ті рр. Розглянуто традиції, тенденції та закономірності образно-смислової трансформації традиційних форм і лексики класичного танцю та канонічної балетної вистави у процесі синтезу з українським народним і професійним хореографічним мистецтвом у зв'язку зі впливом західноєвропейської й особливо російської класичних хореографічних шкіл. Висвітлено процес становлення професійної хореографічної освіти в Україні. З'ясовано, що визначальний вплив на її розвиток мали російська (петербурзька та московська) хореографічні школи, а також західноєвропейська, що спричинило вирішальний пріоритет класичного танцю, естетики класичної хореографії для хореографічної культури України дослідженого періоду.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст