Висвітлено питання тоталізації культури у СРСР та Німеччині протягом 1930 - 50-х рр., розкрито причини і джерела що виокремили шляхи розвитку, подібність і відмінності у формотворчих процесах двух моделей тоталітарної культури. На прикладі архітектури здійснено реконструкцію філософсько-естетичного та ідейно-психологічного клімату тоталітарної епохи.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження культурологічних і мистецтвознавчих аспектів становлення візуального мистецтва кінця XX - початку XXI ст. Розкрито сутність основних смислогенеруючих категорій - діяльності, комунікації, візуальності. Розглянуто проблеми морфогенезу сфери візуального та візуального мистецтва, зокрема, як динамічного цілісного явища кінця XX - початку XXI ст., розвиток якого підтверджує ідеї самоорганізації, поліонтологічності структурування систем у "нестабільному середовищі". Доведено, що кардинальні зміни у формогенезисі (гібридизації та концептуалізації візуальної форми) спричинили виникнення явищ "розсіювання" та формування інтегративного "візуального мислення", що ввібрало в себе акціонізм, проектний тип мислення, а також неканонічне пластичне мислення та нові технічні типи та підтипи (фотографічне, кінематографічне, телевізійне та відеомислення). Уперше в мистецтвознавстві візуальне мистецтво розглянуто як новий формат морфологічної структури сфери візуального, в якому реалізується весь "тезаурус бачення" (способи бачення), породжений візуальною культурою. З'ясовано, що використання такого "тезауруса бачення" дозволяє виокремлювати з культури повсякденності ті ресурси, без яких поповнення колосального "візуального архіву" людства неможливе. Доведено, що якісно новими умовами існування сучасного візуального мистецтва є ситуативність і втіленість. Зроблено висновок, що ситуативність на рівні припису означає реалізацію конкретних стратегій художнього "Я-проектування", а втіленість дозволяє сучасному художникові використовувати безліч форм репрезентації власних досягнень. Величезну кількість комбінацій цих візуальних форм розглянуто як версії художнього проекту. Виявлено, що візуальне мистецтво переборює ситуацію "розсіювання" і хаосу в постмодернізмі, а на наступному етапі свого розвитку починає "вибудовувати" "горизонтальні" лінії у морфогенезі, що дозволяє всій морфологічній моделі сфери візуального набути стійкості.

  Скачати повний текст

Визначено роль музичної естетики як важливого компонента у формуванні постмодерністської теорії Тексту. Досліджено, що естетика музичного постмодернізму (ЕМП) створює концепцію музичного твору як тексту та потребує застосування певних методологічних принципів, а саме методів текстового аналізу Р.Барта, М.Фуко та деконструкції Ж.Дерріда. Доведено, що колажність репрезентує постмодерністську ідею інтертекстуальності, відбиває постмодерністське прагнення до естетизації дійсності (концепція світового концерту К.Штокгаузена, явища конкретної музики М.Кагеля, К.Штокгаузена). Визначено, що ЕМП втілює принципи онтологічної концепції мистецтва пізнього М.Гайдеггера, яким обгрунтовано необхідність аналізу мистецтва в аспекті істини буття, а художнього твору - у контексті здійснення істини. Розглянуто концепцію іронії М.Кагеля у контексті теорії іронії Р.Рорті, Ж.Дерріда, Ф.Джеймсона, Ч.Дженкса. Висвітлено зв'язки між естетичними принципами постмодернізму та східними теоріями мистецтва у контексті діалогу Захід - Схід. Розкрито специфіку часопростору у постмодерністських творах відкритих форм.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість провідних представників західноєвропейської культури кінця XIX - початку XX ст. Е. Г. Крега, Г. Фукса, А. Аппіа. Доведено, що філософсько-мистецтвознавчі ідеї даного періоду були стимулом для формування творчої особистості. Встановлено вплив філософських ідей Ф. Ніцше, естетико-художніх засад прерафаелітів і естетико-мистецтвознавчих складових філософії А. Бергсона на західноєвропейську театральну культуру того часу. Зауважено, що аналіз естетико-художніх засад Е. Крега, Г. Фукса, А. Аппіа підкреслює потужність взаємозв'язку між теорією та практикою мистецтва та уточнює важливість міжвидових зв'язків у площині театральної культури, а також сприяє осмисленню процесу інтеграції українського театру у західноєвропейський культурний простір.

  Скачати повний текст

Досліджено філософсько-методологічні основи розуміння музики. Визначено основні етапи формування музичного мистецтва відповідно до культурно-історичного розвитку. Показано, що основою взаємодії музичного мистецтва та людини є емоція. Розглянуто питання поліфункціональності музики та визначено сенс естетичного як єдино сутнісного в природі та функціях музичного мистецтва. Встановлено місце натхнення в процесі музичного творення, проаналізовано зміст, форму, смисл музичного твору як проблеми антропології музики.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано найбільш яскраві театральні форми в історії театру. На підставі аналізу еволюції театральних форм, особливостей їх вияву, доведено, що сутнісними характеристиками їх художності є умовність і святковість. Умовність театрального мистецтва виражається в перевтіленні, вона є суть діалектичного проникнення реального та ідеального. Їх гармонізація в мистецтві, незалежно від обраних творчих методів здійснення, сприяє досягненню художності будь-якої театральної форми. Святковість театрального мистецтва - це суть максимального порозуміння компонентів структури театрального мистецтва (художньо-поетичного слова та його жанрової специфіки); акторська багатовимірність втілення слова в дії; режисерська інтерпретація вистави; глядацька інтерпретація зображеного, які виражено в діях конкретних індивідів - автора (-ів), акторів, режисера (-ів) і глядачів.

  Скачати повний текст

Досліджено поняття "інтерпретація", реконструйовано його внутрішню структуру (художню (музичну) та інтерпретацію реципієнта)). Розглянуто виконавське мистецтво як естетичну проблему та проаналізовано асоціацію, контраст, колаж, діалог, емпатію, катарсис як засоби створення та сприймання музичного образу, а також виявлено сфери функціонального прояву художньої інтерпретації. Виявлено значення підготовленості, "відкритості" слухача для спільної з автором і виконавцем творчої роботи - сприймання музичного образу. Виокремлено західноєвропейську музику XVIII - XX ст. ст. як особливий досвід опанування інтерпретаційною культурою, а також проблеми інтерпретації в історичній динаміці української музичної культури. Досліджено аспект творчої взаємодії "композитор - виконавець" у XX ст., оцінено конкретні твори сучасних композиторів і виконавців.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання естетики формоутворення предметного середовища життєдіяльності людини. Розвинуто напрямок геометричного моделювання естетичного формоутворення на інформаційному рівні. Досліджено взаємозв'язок між геометрією і семіотикою естетичної інформативності форм об'єктів будівельного мистецтва, що збагатило засоби моделювання в дизайні архітектурного середовища. Наведено алгоритми моделювання естетично інформативних повідомлень в аналітичній формі. Їх достовірність обгрунтовано теоретично і підтверджено практично.

  Скачати повний текст

Розроблено комплексну теорію онтології, яка подана у двох значеннях: як категорія пізнання і як феномен культури (на прикладі світських та духовних жанрів музичної культури). Теоретично обгрунтовано та практично апробовано універсальну модель онтологічного аналізу музичного твору, яка містить семіотичний опис елементів музичної мови, зовнішні та внутрішні фактори комунікації в системі "простір - час - зміст". Запропоновано дефініції онтології й онтологізму як універсальної концепції буття музичної культури, встановлено науковий статус щодо нових похідних термінів та категорій онтологічного аналізу: жанрових моделей онтологізму, синергійної драматургії, духовного шляху сходження, онтодіалогу, онтотрансцензусу. На основі культурологічного порівняння виявлено онтологічну дистанцію різних жанрових моделей світської та церковної музики. Під час апробації методології онтологічного аналізу музики використано нові та маловідомі твори музичної культури (пісноспіви стародавньої служби, а також "Урочиста літургія" Л.Дичко). Літургію досліджено у стародавній та сучасній редакціях, виявлено глибинний зв'язок та спадкоємність традицій вітчизняної музичної культури.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен ПОСТ-культури та визначено основні тенденції сучасного філософсько-естетичного процесу. З'ясовано особливості естетичного аспекту концепції діалогу культур, за якою проблема діалогу культур перетворюється на проблему діалогу творів культури. Розкрито суть музичного естезису в діалектиці музичної мови та твору як логіко-діалогічної єдності. Розкрито діалектику об'єкт-суб'єктного буття музичного естезису та визначено структуру, механізм функціонування та соціокультурного буття цього явища. У контексті проблеми інтерсуб'єктивності музичного естезису проаналізовано проблему музичного виховання. Доведено, що музичне виховання з позицій філософсько-естетичної методології є процесом естетико-культурного спілкування. Обгрунтовано необхідність синтезу музично-педагогічних ідей з філософсько-естетичними, зокрема - феноменологією музики. Доведено, що музичний естезис є універсальною умовою соціокультурного буття музики, його генетичні засади синтезують чисте музичне буття з суб'єктивно-особистісним людським буттям. Відзначено, що цей синтез виявляється фундаментальною основою соціокультурного існування музики, її впливу на особисту культуру індивіда.

  Скачати повний текст

На основі осмислення діалектичних, онтологічних, естетичних та музично-функціональних аспектів індивідуального стилю музиканта-виконавця систематизовано поняттєво-категорійний апарат музично-виконавського стилетворення. Розроблено методику дослідження індивідуального стилю музиканта-виконавця.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено розробці теоретичних положень ігрових структур в музиці на основі екстраполяції загальних ігрових принципів в галузі музичної творчості. Досліджено етапи формування європейських концепцій гри. На основі положень філософсько-естетичних ігрових теорій визначено сучасне розуміння гри як універсалії. Розкрито за множинністю зовнішніх ігрових модифікацій наявність спільних ігрових принципів. На основі іманентних ігрових закономірностей вичленовано можливі варіанти структури гри. Теоретично розроблено і введено поняття "ігрової структури в музиці"; запропоновано типологізацію ігрових структур за принципами взаємодії їх складових елементів: ігрова структура "змагання" (принцип змагання), ігрова структура "мозаїки" (принцип комбінаторики), ігрова структура "містифікації" (принцип амбівалентності). Розроблену методику аналізу за допомогою ігрових структур апробовано на матеріалі фортепіанного циклу "П'ять пальців" та "Гімну" з "Серенади in A" І.Стравинського; Сонати для скрипки і фортепіано G-dur, Концерту для фортепіано з оркестром G-dur М.Равеля; Концерту N2 для скрипки з оркестром М.Скорика.

  Скачати повний текст

Розглянуто архітектурний творчий процес як шлях від початку народження задуму до ключового етапу - осяяння, що співвідноситься з ефектом катарсису та реалізується в архітектурному творчому процесі як подолання шляху та залучення до цінності. Розкрито роль логічних та інтуїтивних аспектів у мисленні архітектора на даному шляху. На основі порівняльного аналізу створено модель архітектурного творчого процесу; його подано в динаміці мислення на шляху до ключового етапу осяяння.

  Скачати повний текст

Проаналізовано музичне мистецтво в контексті ірраціоналістичної філософії XIX ст.З метою визначення ірраціоналізму як відповідь на кризу традиційної раціоналістичної філософії, виокремлено естетичні погляди А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, аргументовано погляд на музику як вид мистецтва, здатний виконати функцію метамистецтва. Наведено концепцію, підсилену зверненням до творчої спадщини Ріхарда Вагнера. Видатний німецький композитор, захоплюючись ідеями А.Шопенгауера, водночас, мав значний вплив на формування естетико-мистецтвознавчої позиції Ф.Ніцше. Використовуючи логіку теоретичної спадкоємності "Шопенгауер - Вагнер - Ніцше", розкрито значення таких естетичних проблем, як художня обдарованість, геніальність, міфологічне мислення, створення та сприймання художнього образу. Органічно поєднано теоретичний аналіз із розглядом практики розвитку музичного (оперного) мистецтва.

  Скачати повний текст

Досліджено філософсько-естетичну концепцію абсурду та її вплив на театральну естетику XX ст. Вивчено витоки й еволюцію філософії абсурду; процес формування її екзистенціальних імплікацій. Надано визначення поняття "філософія абсурду". Окреслено мистецьке поле даної філософії та виокремлено її філософеми (нереферентність, бентежність, трагізм, комізм), що віддзеркалюють наслідки усвідомлення людиною абсурдності життя, а саме: бунт, свободу, жагу. Естетико-культурні імплікації філософії абсурду прослідковуються на матеріалі творчості С.Беккета, предметом драматургічного аналізу якого була людська біда, локальне життя людини, приголомшеної стражданням. Художні засоби його театральної естетики, руйнуючи культурний канон і водночас реабілітуючи гру, розраховану на співтворчість з глядачем, послідовно втілили й інтерпретували ідеї філософії абсурду. Доведено, що філософський і драматургічний досвід осмислення феномена абсурду є відносно цілісною системою, що співіснує з іншими світоглядно-ціннісними концепціями і в особливий спосіб забезпечує зв'язок сучасної філософії та мистецької практики з реаліями повсякденного досвіду.

  Скачати повний текст

Досліджено естетичний аспект українського іконопису XIV - XV ст. Проаналізовано естетичні категорії прекрасного та піднесеного, хронотопу, образу, символу, канону, світла, літургійної естетики, які становили світоглядно-естетичні засади ікони. З використанням цих категорій розглянуто стилістику палеологівського ренесансу та його української транскрипції, висвітленої на прикладі пам'яток українського іконопису XIV - XV ст. Зазначено, що українська ікона відображала духовні пошуки середньовіччя, у ній втілювалися актуальні ідеї палеологівської доби, її філософсько-естетичні концепції. Виявлено вплив духовно-естетичних пошуків на формування іконографічних принципів іконопису, зокрема ранньопалеологівської естетики та естетики ісихазму. На підставі аналізу творів українського середньовічного мистецтва визначено взаємозв'язок між естетичними концепціями та іконографічними системами, формотвірні філософсько-естетичні концепції та особливості середньовічного світогляду, а також стилістичні відмінності між українським і візантійським іконописним мистецтвом періоду XIV - XV ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему формування буденно-музичної свідомості як соціокультурного феномену, який має естетичні характеристики та функціонує як самостійна сфера буття-у-світі. Досліджено діалектику генезису, розкрито сутність й особливості функціонування буденно-музичної свідомості. Проаналізовано стан сучасної соціокультури, для характеристики якого у науковий обіг введено поняття "пост-культура". З'ясовано, що буденно-музична свідомість за умов пост-культури набуває значення своєрідного простору інобуття естетичного. Здійснено дослідження буденно-музичної свідомості як специфічної знакової спільності, яка має інтонаційну природу. Виявлено, що у процесі формування буденно-музичної свідомості має місце процес символізації, який не досягає рівня символу. Розглянуто часову проблематику буденно-музичної свідомості. З'ясовано, що буденно-музична свідомість є сферою реалізації "досвіду темпоральності", що відтворюється у культурі та є основою музичної комунікації за умов розвитку соціокультури та її специфічної посткультурної стадії.

  Скачати повний текст

На підставі широкого комплексу літературних джерел і мистецької практики уперше у вітчизняному мистецтвознавстві наведено цілісну картину функціонування танцю "модерн" у художній культурі XX ст. З'ясовано культурно-історичні передумови виникнення стилю "модерн" та його екстраполяції у мистецтво хореографії. Виявлено, що символізм є однією з найважливіших предумов і, як філософська світоглядна концепція, має відображення у практиці танцю "модерн". Науково сформульовано критерії віднесення хореографічних творів до стилю "модерн" та наведено визначення поняття "школа танцю "модерн". Висвітлено еволюцію танцю "модерн" протягом XX ст. Розглянуто естетико-теоретичні ідеї реформаторів сценічного руху та провідних представників світового танцю "модерн". Визначено особливості розвитку даного стилю у хореографії у дореволюційній і радянській Росії, а також естетико-теоретичні засади постмодерної хореографії. Розглянуто шляхи розповсюдження традиції танцю "модерн".

  Скачати повний текст

Показано доцільність застосування до музики сучасної феноменологічної інтерпретації тіла як не протипокладеного душі/духу, що полягає у можливості легітимізації тілесної компоненти у філософії музичної культури. Запропоновано тезу про античну предуготовленість людського тіла до мистецтва, яка є необхідною передумовою існування мистецтва взагалі та музики зокрема. Виявлено, що "потяг" до "замовчування" тіла в музиці зумовлений онтологічною розбіжністю між раціональним і чуттєвим, духовним і тілесним, іманентною всій європейській метафізичній традиції, і позначився на концептуальному баченні музики. Проаналізовано філософські тексти про музику Шеллінга та піфагорійців, Гегеля та Шопенгауера, Аристотеля, Платона та Канта та показано наявність стійких опозицій "душа/дух - тіло", "раціональне - чуттєве", "розумне задоволення - фізична насолода", де слабкий термін піддавався систематичному витісненню. Розкрито тенденції позитивної інтерпретації тілесного аспекту музичної реальності в текстах С.К'єркегора, Ф.Ніцше, Т.Адорно, що вказує на деструкцію опозиційних структур і дозволяє розглядати філософські передумови "музичної тілесності". Висвітлено генеалогічний зв'язок між тілесним досвідом освоєння світу й "антропоморфними" властивостями музичної мови. Запропоновано положення про темпоральну естетизацію слухацької тілесності у процесі музичного сприйняття, а також ідею про те, що в музичному творі містяться метазвукові перцептивно-афективні структури, які означують "позамузичні" смисли музичного дискурсу (наведено "робоче" визначення музичного перцепту й афекту), - в чому набули розвитку ідея Р.Інгардена про іманентність "емоційних якостей" музичного твору, а також ідеї Ж.Дельоза і Ф.Гватарі про "перцепт і афект" як "Форми думки" мистецтва.

  Скачати повний текст

Проведено естетико-філософський аналіз феномену пластичного в культурі. Пластичне розглянуто як естетико-онтологічну категорію, яка визначає деякий єдиний конфігуративний образ людини і світу. Виражальні характеристики пластичного повідомляють феномен первинної присутності у світі. Людина та світ осмислюється як цілісна метаморфоза буття, мислительно-тілесні інтенції якого виявляються в екстатичній тілесності, тексті, пластичному образотворенні.

  Скачати повний текст