Показано можливість використання та розроблено протокол аналізу, визначено стійкість, виділено класи та класифіковано за ними стійкість просторово-часових і спектральних показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) за умов фібриляції передсердь (ФП) та синусового ритму. Визначено особливості показників ВСР за умов ФП за базальних умов та функціональної проби з активним ортостазом без та за умов гострої фармакологічної проби з пропранололом, а також їх зв'язок з чинниками віку пацієнтів, форм ФП, ступеня тяжкості серцевої недостатності та насосної функції лівого шлуночка. Встановлено діагностичні та прогностичні критерії ефективності терапії персистуючої та постійної ФП за сукупністю клінічних ознак і параметрів ВСР, та побудовано дискримінантні функції, які дають змогу прогнозувати ефективність терапії ФП.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено специфічні зміни параметрів метаболічного гомеостазу та стану вегетативної нервової системи (ВНС). Запропоновано диференційоване комплексне лікування з урахуванням інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів, активності антиоксидантної системи, стану ВНС та віку, яке за ефективністю достовірно відрізняється від аналогічного за стандартною методикою. На основі виявлених закономірностей запропоновано нові принципи лікування, ефективність якого достовірно відрізняється від стандартного.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості структурно-функціональної перебудови міокарда лівих відділів серця, визначено роль рівнів N-скінченного промозкового натрійуретичного пептиду, С-реактивного білку (СРБ) у плазмі крові у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН) з постійною формою фібриляції передсердь (ФП) ішемічного генезу. Проведено комплексну оцінку структурно-функціональної перебудови лівого шлуночка (ЛШ) та лівого передсердя серця у хворих на ХСН з синусовим ритмом і постійною формою ФП залежно від частоти шлуночкових скорочень, фракції викиду ЛШ і функціонального класу CH за NYHA. Встановлено підвищений рівень СРБ за постійної форми ФП, виявлено його зростання у разі збільшення функціонального класу ХСН. Показано, що N-скінченний промозковий натрійуретичний пептид (N-проМНП) є лабораторним маркером СН, який відображає прогресування тиску наповнення лівого шлуночка, його дилатацію та зниження серцевого викиду. Доведено можливість використання рівня N-проМНП у плазмі крові, як додаткового критерію діагностики порушення діастолічної функції ЛШ.

  Скачати повний текст

Подані результати дослідження порушень ритму та провідності у 154 хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН). Встановлено, що розвиток життєво-небезпечних шлуночкових екстрасистол у хворих на хронічний гломерулонефрит пов'язаний з вираженою, тяжкою або термінальною хронічною нирковою недостатністю (ХНН), наявністю артеріальної гіпертензії, гіпертрофії або дилатації лівого шлуночка серця та ішемічною хворобою серця. На частоту розвитку надшлуночкових екстрасистол впливають виражена, тяжка або термінальна ХНН, дилатація лівого передсердя. Не встановлено суттєвої різниці порушень провідності у хворих на ХГН у порівнянні з хворими гіпертонічною хворобою або здоровими. Тривале застосування аміодарона дозволяє уникнути життєво-небезпечних шлуночкових екстрасистол, пропранолола або верапаміла - надшлуночкових екстрасистол.

  Скачати повний текст

Вперше визначено, що у хворих на коморбідну з остеоартрозом (OA) артеріальну гіпертензію (АГ) спостерігалися три типи ортостатичних реакцій (OP) систолічного артеріального тиску (CAT) і діагностичного артеріального тиску (ДАТ) за переважання гіпертензивного та три типи добового профілю (ДП) CAT з переважанням non-dipper, чотири типи ДП ДАТ з переважанням dipper. Доведено, що коморбідна з OA АГ у порівнянні з ізольованою, незалежно від типів ОР і ДП АТ, характеризувалася більшими частотами виникнення більш важких ступенів і стадій АГ та серцевої недостатності (СН). Вперше встановлено, що коморбідність АГ з OA не впливала на вихідні показники варіабельності серцевого ритму (ВСР), але за цього порушувала реакції на ортостаз. Вперше продемонстровано, що адекватний контроль АТ забезпечує поліпшення показників ВСР у хворих з різними типами ОР і ДП АТ з відновленням правильних реакцій на ортостаз. Вперше вивчено міграцію OP АТ у хворих на коморбідну з OA АГ на етапах терапії та встановлено, що міграція CAT у більшій мірі відбувалася в гіпертензивний тип, ДАТ - в гіпотензивний. Показано, що хворим з гіпотензивною й ізотензивною OP, dipper і night-peaker ДП CAT і night-peaker ДП ДАТ - необхідна більш інтенсивна антигіпертензивна терапія.

  Скачати повний текст

Розроблено підходи до оптимізації діагностики та вибору протирецидивної терапії суправентрикулярних тахіаритмій у разі синдромів преекситації. Вперше доведено наявність динамічної взаємодії між електрофізіологічними властивостями провідникової системи серця в хворих з синдромами преекситації, рівнями простагладину Е в периферичній крові та станом прооксидантної та антиоксидантної систем. У хворих з синдромами преекситації та з частими пароксизмами суправентрикулярної тахіаритмії визначено дисбаланс прооксидантних та антиоксидантних систем з переважанням процесів вільно-радикального окиснення, що асоціюються з підвищенням рівнів простагладину Е. Запропоновано нові провокаційні тести з використанням альпростаділу для виділення контингенту хворих з загрозою розвитку раптової смерті, а також для оцінки індивідуальної ефективності антиаритмічного препарату. Досліджено та патогенетично обгрунтовано передумови для оптимізації протирецидивної антиаритмічної терапії за рахунок додаткового використання антиоксиданту та інгібіторів циклооксигенази.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність застосування епросартану та фенофібрату у хворих на післяінфарктний кардіосклероз, асоційований з гіперурикемією. На підставі результатів обстеження 147-ми хворих установлено, що гіперурикемія погіршує перебіг хвороби, посилює процеси пізнього постінфарктного ремоделювання серця й атерогенезу, на фоні яких зростає ризик виникнення складних порушень ритму та провідності. Завдяки включенню епросартану та фенофібрату до комплексної терапії досягнуто цільові рівні артеріального тиску у 85,7 % хворих, корекцію дисліпідемії, гіперурикемії та активність системного запалення. Дана теапія дозволяє запобігти ремоделюванню серця та прогресуванню систоло-діастолічної дисфункції міокарда. За рахунок цього вірогідно покращуються параметри варіабельності серцевого ритму та зменшується частота життєво небезпечних аритмій.

  Скачати повний текст

Встановлено, що для хворих на артеріальну гіпертензію (АГ), коморбідну з виразковою хворобою (ВХ), характерними є зниження загальної потужності варіабельності серцевого ритму (ВСР) та зсув симпатовагального балансу в бік низькочастотних коливань у більшій мірі, ніж у разі ізольованої АГ, з найбільшим проявом в підгрупах з ізотензивним і гіпотензивним типами ортостатичної реакції (OP) систолічного артеріального тиску (CAT) і діастолічним артеріальним тиском (ДАТ) і добовим профілем (ДП) CAT і ДАТ за типами non-dipper, night-peaker. Встановлено, що у хворих на сукупну патологію є всі три типи OP CAT і ДАТ з превалюванням гіпертензивного типу CAT і ДАТ. Визначено, що у хворих з коморбідністю АГ і ВХ спостерігаються три ДП CAT (dipper, non-dipper, night-peaker) і всі чотири типи ДП ДАТ з переважанням патологічних типів ДП CAT (non-dipper, night-peaker) і оптимального типу ДП ДАТ (dipper).

  Скачати повний текст

Установлено частоту виникнення, тривалість і повторюваність пароксизмів різних надшлуночкових аритмій у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ). З'ясовано, що виникнення пароксизмів надшлуночкових аритмій у таких хворих більш характерне для пацієнтів літнього віку жіночої статі з більш вираженими проявами серцевої недостатності, асоціюється з більшими розмірами некрозу серцевого м'яза, дилятацією камер серця та систолічною дисфункцією лівого шлуночка. Визначено, що клінічний перебіг ГІМ, ускладненого пароксизмами надшлуночкових аритмій, характеризується частішим виникненням інших ускладнень ГІМ: рецидиву інфаркту, розвитку артеріальної гіпотензії, гострої лівошлуночкової недостатності та стійких шлуночкових тахіаритмій. Для пацієнтів з ГІМ, ускладненим пароксизмальними надшлуночковими аритміями, характерний гірший прогноз виходу захворювання за короткотривалого спостереження.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено особливості біологічних ритмів серцево-судинної системи (ССС) у здорових осіб і хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) похилого віку, а також корекції порушень добових ритмів за допомогою мелатоніну. Показано, що у випадку фізіологічного старіння, і більшою мірою у хворих на ІХС похилого віку, відбуваються виражені зміни варіабельного ритму серця та добового ритму ССС,які можна трактувати як порушення вегетативної регуляції ССС і розвиток досинхронозу. Ці порушення у хворих на ІХС сприяють розвитку ішемії міокарда в нічні години доби та вимагають корекції. Доведено нормалізуючий вплив мелатоніну на вегетативну регуляцію та добовий ритм ССС у хворих на ІХС похилого віку. Зазначено зменшення частоти та тривалості епізодів ішемії міокарда в нічні години доби.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На основі аналізу результатів застосування різних фармакологічних та нефармакологічних терапевтичних стратегій розроблені підходи до лікування різних надшлуночкових тахіаритмій (НШТА). Створено алгоритми терапії мерехтливої аритмії (МА). Встановлено, що в патогенезі МА у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) роль систолічної дисфункції лівого шлуночка є значнішою за роль хронічної передсердної ішемії. Вивчено результати внутрішньосерцевої кардіоверсії (КВ). Продемонстровано високу ефективність і безпечність КВ персистуючої МА великими дозами аміодарону та результати тривалої терапії пацієнтів з поворотною МА його середніми дозами, спрямованої на повну її супресію. Продемонстровано ефективність та безпечність КА різноманітних регулярних НШТА та з'ясовано її переваги над фармакологічною терапією в специфічних групах пацієнтів (хворих з ІХС, гіпертензією, поворотною МА). Запропоновано новий спосіб модифікації атріовентрикулярного (АВ) проведення, який підвищує безпечність КА.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичні механізми розвитку порушень серцевого ритму суправентрикулярної та шлуночкової екстрасистолії, пароксизмальної миготливої аритмії у хворих на метаболічний синдром (МС). Оцінено клінічну ефективність інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), статинів, карведілолу й аміодарону у хворих на МС. Установлено, що у таких хворих серцеві аритмії розвиваються на фоні підвищення рівня ангіотензину II, катехоламінів, ендотеліна-1, зниження рівня циклічного гуанозин-монофосфату (цГМФ) і супутніх порушень вуглеводного та ліпідного обмінів. Наявність порушень ліпідного обміну у хворих на МС посилює прояви аритмій. Гіполіпідемічна дія ловастатину супроводжується зменшенням кількості шлуночкової та суправентрикулярних екстрасистол. Лікування, проведене з застосуванням даного препарату, спричиняє зниження рівня ендотеліну-1 у плазмі крові, суттєво не вливає на рівень цГМФ, катехоламінів, показники ренін - ангіотензин - альдостерон. Показано ефективність використання інгібітору АПФ раміприлу під час лікування хворих на МС і з порушеннями серцевого ритму. Препарат покращує кардіогемодинамічні показники, сприяє зменшенню екстрасистол і пароксизмів миготливої аритмії. Доведено перспективність використання карведилолу у хворих на МС і з порушеннями ритму серця. Лікування карведилолом супроводжується значним антиаритмічним ефектом за відсутності негативного впливу на показники вуглеводного та ліпідного обмінів. Показано доцільність проведення антиаритмічної терапії аміодароном хворих на МС за наявності у них пароксизмальної або персистуючої форми миготливої аритмії. Лікування препаратом забезпечує відновлення та підтримання синусового ритму у значної кількості хворих.

  Скачати повний текст

Здійснено оцінку клінічних, електрофізіологічних, анатомо-функціональних і гемодинамічних передумов формування аритмогенного субстрату загрозливих для життя шлуночкових порушень ритму серця, маркером якого вважаються пізні потенціали шлуночків (ППШ) у хворих з різними некоронарогенними та ішемічними захворюваннями та ураженнями серця. Встановлено, що наявність ППШ і відповідного їм міокардіального аритмогенного субстрату в більшості випадків характеризується вираженими клінічними проявами серцевої недостатності, ремоделюванням, дилатацією й обмінним перевантаженням порожнини лівого шлуночка (для пацієнтів з природженими вадами серця правого шлуночка) та зниженням скорочувальної здатності міокарда. Показано, що ризик раптової смерті аритмічного генезу та можливості його прогнозування значною мірою залежать від характеру патології серця. Продемонстровано, що відсутність ППШ у більшості випадків є сприятливим прогностичним чинником, який свідчить про низьку ймовірність виникнення фатальних шлуночкових аритмій. Зазначено, що наявність ППШ далеко не завжди свідчить про однозначно несприятливий прогноз захворювання. Встановлено, що часті шлуночкові порушення ритму серця за наявності його міокардіальної дисфункції і зміни тонусу вегетативної нервової системи з переважним пригніченням її парасимпатичного відділу сприяють реалізації аритмогенного субстрату у вигляді фатальних аритмій.На підставі одержаних даних зроблено висновок про пріоритетну роль у формуванні міокардіального аритмогенного субстрату процесів ремоделювання та дилатації порожнини серця, супроводжуваної фіброзними та в деяких випадках інфільтративно-запальними змінами міокарда.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження автономної регуляції серцевого ритму на підставі вивчення циркадної динаміки, спектрального та часового аналізу варіабельності, турбулентності серцевого ритму у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) після перенесеного інфаркту міокарда. Надано докладну характеристику інформативності неінвазивних маркерів автономної дисфункції в залежності від віку, статі, клінічної форми та варіантів перебігу ІХС, частоти серцевих скорочень, шлуночкової аритмії та базисної терапії. Досліджено взаємозв'язок низки параметрів добового моніторування ЕКГ із структурно-функціональним станом лівого шлуночка за даними ехокардіографічного обстеження. Доведено предиктивну здатність клініко-функціональних показників відносно комбінованої кінцевої точки дослідження.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження змін ехокардіографії показників після кардіоверсії (КВ), а також впливу черезстравохідної електрокардіостимуляції (ЧСЕКС) на гемодинаміку та гемогенність збудження різних відділів серця. Встановлено зв'язок систолічної та діастолічної функції передсердь, шлуночків із характером їх збудження. Виявлено високу діагностичну цінність оригінальних магнітокардіографій показників збудження міокарда. Показано значимість провокації пароксизму фібриляції передсердь (ФП) внаслідок ЧСЕКС щодо погіршення гомогенності збудження міокарда та внутрішньосерцевої гемодинаміки. Виділено критерії з метою прогнозування перебігу ФП за даними дослідженнями за умов ЧСЕКС. Уточнено залежність гемодинамічних змін після КВ від тривалості попереднього пароксизму ФП.

  Скачати повний текст

Уперше визначено, що гострий одонтогенний біль є фактором ризику розвитку стрес-індукованої ішемії міокарда та порушень ритму серця, артеріальної гіпертензії. За умов гострої психоемоційної напруги проведено комплексний поглиблений аналіз результатів моніторування ЕКГ й артеріального тиску, параметрів варіабельності серцевого ритму, визначення рівнів катехоламінів у плазмі крові, показників вегетативної регуляції, гематологічного гомеостазу, що дало змогу оцінити функціональний стан серцево-судинної системи обстежених осіб. Показано можливість використання аналізу показників варіабельності серцевого ритму за гострої психоемоційної напруги для стратифікації груп ризику пацієнтів з надлишковою реакцією серцево-судинної системи на гострий одонтогенний біль. Розроблено новий діагностично значущий критерій варіабельності серцевого ритму - індекс адаптації. Науково обгрунтовано тактику щодо вибору індивідуального призначення терапевтичних заходів у разі стрес-індукованої ішемії міокарда. Доведено, що визначення функціонального стану серцево-судинної системи за умов гострої психоемоційної напруги у пацієнтів групи ризику сприяє своєчасному проведенню корекції порушених процесів адаптації та запобігає розвитку серцево-судинних патологій.

  Скачати повний текст