Досліджено феномен християнського гуманізму в українській релігійній філософії першої половини ХХ ст. Простежено спорідненість між західноєвропейськими та українськими концепціями християнського гуманізму. Показано, що спільним є трактування особливості християнського гуманізму (синтез ідей людинолюбства та теоцентризму) й основних категорій (боголюдяність, спокутування, спасіння, християнська любов). З'ясовано, що типовим виявом українського християнського гуманізму є концепція А.Шептицького, за якою проаналізовано особливості українського християнського гуманізму: єдність християнських, гуманістичних і національно-патріотичних цінностей.

  Скачати повний текст

Здійснено релігієзнавчий аналіз основних положень християнства й ісламу щодо війни та миру. Розкрито генезис і трансформацію концептів "війна" і "мир" у їх розвитку від першоджерел християнства та мусульманства - Книг Старого та Нового Завіту, Корану, Сунни, праць християнських і мусульманських мислителів - до сучасного трактування. Досліджено тенденції й особливості еволюції поняття "війна" у контексті християнської традиції. Розкрито суперечність християнської доктрини "справедливої війни", проаналізовано явище пацифізму. Досліджено багатоаспектну комплексну модель релігійно-філософського поняття "мир" у християнстві, розкрито його структуру, в якій розрізняється зовнішній і внутрішній мир. Розкрито комплексність поняття "джихад" у першоджерелах ісламу, а також його еволюцію та розвиток. Визначено типи джихаду, етичні постулати, обмеження й умови для його проголошення. Зауважено, що специфіка мусульманського концепту "мир" полягає в тому, що справжній мир на землі неможливий, поки на землі не запанує іслам. Здійснено логіко-семантичний, зіставний і компаративний аналіз концепцій війни та миру у християнській та мусульманській традиціях, досліджено витоки, тенденції та течії ісламського фундаменталізму.

  Скачати повний текст

Проведено філософсько-релігієзнавче дослідження, проаналізовано феномен лідера в християнській традиції. На підставі результатів вивчення певних джерел виявлено історичні етапи розвитку християнського лідерства, його сутнісні особливості та морально-етичний зміст. Проведено цілісний і системний аналіз особистісних якостей християнського лідера у контексті його організаційних, психологічних, соціальних і комунікативних характеристик, визначено основні моделі лідерства, сформовані завдяки християнській релігійній практиці. Вперше у вітчизняному релігієзнавстві введено до наукового обігу поняття "релігійне лідерство" та "релігійний лідер". Доведено, що у сучасній науковій думці феномен лідерства підлягає розгляду не у контексті сфери застосування, а на підставі спільних принципів його реалізації в політиці, економічних галузях чи в церковних об'єднаннях, що уможливило комплексну класифікацію стратегії лідерства зі збереженням розрізнення його цільових установок. Досліджено суть харизматичної легітимації, притаманної релігійному лідерству та зумовленої його сакральними характеристиками. Розкрито моральний аспект християнської ідеї пастирства, пов'язаної з ієрархічною будовою церкви, в якій релігійний лідер у ролі духовного наставника є своєрідним посередником між Богом і людьми, що зумовлює наявність у нього відповідного комплексу християнських чеснот і владної легітимації.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу філософії "віхівства" визначено структуру, особливості та аксіологічний статус революціонізму як типу світогляду, носієм якого виступила російська інтелігенція. Основою деструктивного революціонізму стала латентна релігія людинобожжя, що сприяло утвердженню нігілізму та легітимації історично безперспективних програм суспільного реформування. Подано релігійно-моральну оцінку радикальних перебудов на початку та в кінці ХХ ст.

  Скачати повний текст

Досліджено релігію та культуру як надособисні явища. Запропоновано теоретичне вирішення проблем їх співвідношення та взаємодії. Конституйовано релігію як нову галузь релігієзнавчого знання. Зазначено, що у процесах етноінтеграції й етноідентифікації українців важливу роль може відіграти українізоване християнство, оскільки воно історично було взаємопо'язане з культурою й долею українства. Природно, що центр релігійних змін в Україні значною мірою зміщується в сферу, де релігія відіграє легітимізуючу роль у процесах національного будівництва й постає потужним чинником політичної, етнічної та культурної мобілізації. За цього важливо усвідомлювати, що християнство не може витупати єдиним фактором, здатним позитивно впливати на відродження української культури. Необхідно враховувати такі державотворчі складові, як історичні та культурні корені українців, геополітичну єдність, єдність мови, історичної долі, національного характеру та психології, що породили єдину, але різноманітну культуру.

  Скачати повний текст

Розглянуто філософсько-релігієзнавчий аспект соціального вчення основних християнських конфесій на території України - православ'я, католицизму та протестантизму в контексті релігійного модернізму. Зазначено, що для проведення дослідження використано комплексний метод, що інтегрує дві соціальні парадигми: модерністську і постмодерністську, які репрезентуються в релігійній сфері двома генетично пов'язаними парадигмальними поняттями - релігійним модернізмом і релігійним постмодернізмом. Відтворено систему антропологічних і соціальних поглядів християнського богослов'я як загальної змістової бази православної, католицької і протестанської соціальних концепцій. Проаналізовано соціальні вчення католицизму, православ'я та протестантизму як системи практичної модернізації ставлення християнських конфесій до соціальних викликів часу. Встановлено наявність в кожному з основних напрямків християнства власних потенціальних можливостей та специфічних методів модернізації.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст