Визначено особливості репрезентації співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічної форми дискурсу у творчості М.Фуко. Зазначено, що філософія М.Фуко втілює у собі характерні риси постструктуралістського мислення, репрезентує співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічну форму дискурсу, яка визначає процес соціалізації людини. Здійснено аналіз першоджерел і критичних робіт, присвячених творчості М.Фуко та показано необхідність дослідження феноменів норми й аномалії через їх відношення до системи мови як засобу реалізації владних відносин, детермінованих межами конкретних явищ сексуальності та божевілля у контексті структуралістської концепції М.Фуко.

  Скачати повний текст

Проаналізовано діалог як засіб комунікації та об'єкт філософського пізнання. Класифіковано історико-філософський матеріал і виділено особливості концептуальних підходів до діалогу у XX ст. Діалогічні концепції XX ст. розподілено як особистісно-орієнтовані та інформаційно-дискурсивні. Виявлено специфіку сучасних комунікативних процесів, що за певних умов мають дискурсивний характер. На підставі аналізу структурних і функціональних елементів діалогу та дискурсу визначено їх відмінні риси та характер взаємодії. Соціальний дискурс класифіковано за двома типами - інституціональним і неінституціональним, виділено його форми та вдосконалено типологізацію дискурсу. Визначено умови переходу від діалогу до дискурсу. Розглянуто засоби масової комунікації та соціальних досліджень у контексті діалогічних форм їх функціонування. Показано важливу роль соціального дискурсу у сучасних соціокомунікативних процесах. Здійснено аналіз сучасного політичного, економічного, міжрелігійного та педагогічного дискурсів, визначено діалог як оптимальну форму сучасних комунікативних процесів.

  Скачати повний текст

Установлено, що алгоритми та критерії наукової раціональності водночас з поширенням високих технологій з'являються в усіх сферах культури. Зазначено, що наукомісткі технології та поєднана з ними наукова раціональність стають фактором, під впливом якого в сучасній культурі здійснюється когерентність між наукою та багатьма іншими сферами культури, перетворюючи їх у когнітивно-технологічні програми. Запропоновано поняття носія сучасної наукової раціональності як системи "людина - комп'ютер - програма", що дає змогу знаходити рішення нелінійних задач. Одержано нетрадиційне трактування "розмиття" критеріїв раціональності, що свідчить не про крах наукового знання, а про поширення меж наукової раціональності на позанаукові сфери культури. На основі твердження імперативу й обгрунтування типології модусів наукової раціональності запропоновано поняття буферної зони між природничонауковою та гуманітарною раціональністю. Показано, що найбільш ймовірним атрактором розвитку науки є поширення меж наукової раціональності, що супроводжується зближенням критеріїв природничонаукової та гуманітарної раціональності.

  Скачати повний текст

Виявлено евристичний потенціал ірраціонального у науковому пізнанні, його ціннісні потенції, шляхи актуалізації його методологічних можливостей у сучасному соціально-гуманітарному дискурсі. Розглянуто когнітивний потенціал ірраціонального у контексті відкритої раціональності, що розширює зовнішні та внутрішні межі науки, передбачає плюралізм альтернативних картин світу. Ірраціональний потенціал науки висвітлено через її естетичні виміри (краса як один з критеріїв істинності), інтуїтивні й образно-синтетичні потенції свідомості. Етичні та релігійні ірраціональні потенції знань розглянуто як такі, що уможливлюють моральну координацію спрямованості досліджень та їх соціального застосування. Показано, що розуміння людиновимірності наукового знання як прояву єдності у ньому раціонального й ірраціонального - важливий чинник трансформації сучасних уявлень про науковість у напрямку зближення методологій природознавства та гуманітарних наук, виходу за рамки закритої раціональності, що дозволяє з'ясувати процеси інтеграції в науці, її гуманізації та гуманітаризації, ціннісної зумовленості, а також методологічно синтезувати в єдине ціле суперечливі тенденції розвитку науки та реабілітувати її авторитет як один з найважливіших рушіїв прогресу.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємозв'язки логіки та раціональності на традиційному та сучасному етапах розвитку логічного знання. Для виявлення особливостей взаємозв'язків і взаємовпливу докласичної, класичної, некласичної та постнекласичної раціональності з традиційною, класичною та некласичною логікою розроблено логіко-раціональну модель пізнавальних процесів, що включає три складові: формулювання раціональних принципів стандартизації знання у теорії раціональності; формалізацію цих принципів у логіці, результатом якої є система формально-логічних принципів і засобів стандартизації знання; застосування формально-логічних принципів стандартизації знання у будь-яких логічних, філософських і наукових дослідженнях, що здійснюються згідно з раціональною традицією. Показано ефективність застосування розробленої моделі на різних етапах розвитку логічного знання. Виявлено, що сучасна логіка є оптимальним засобом уточнення змісту системи понять некласичної раціональності шляхом побудови їх формальних моделей; реконструкції основих схем раціональності - лінійної, мережевої й ігрової, використання яких дозволяє моделювати ефективну індивідуальну та групову діяльність суб'єктів як ключових елементів некласичної та постнекласичної раціональності; раціоналізації доведень у контексті штучного інтелекту.

  Скачати повний текст

Досліджено відношення глобальна/локальна мова у дискурсі поліколоніалізму, в якому першою складовою є англійська мова як найбільш владна мовна система, взаємопов'зана з тезою М.Фуко про мову як владу у контексті зв'язку цієї мови з двома імперіями: колоніальною - Великою Британією та (пост)колоніальною - США. Проведено розподілення дискурсу англійської мови епохи постколоналізму за трьома видами: "нейтральності", "імперіалізму", "перформативності". Показано, що саме останній вид є оптимальним у подоланні дихотомії "мова", що колонізує/колонізується через функціонування нового мовного простору. Проаналізовано постколоніальну лінгвістичну конкуренцію, у процесі якої глобальна англійська мова використовує стратегії: маркування локальних мов як "(на)завжди-вже-інших/чужих", виробництва все більшої кількості лінгвістичних продуктів та їх впровадження в локальні мови. Ефектом лінгвістичної конкуренції є виробництво локальних мов - World/New Englishes, які становлять перформативну англійську мову, та як їх окремий випадок - Japanglish. Здійснено реконструкцію гайрайго та японізмів як стратегій матеріальної/символічної влади глобальної/локальної мов.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження феномена наукового дискурсу як елемента соціальної системи інформаційного суспільства, проаналізовано методологічні та соціокультурні аспекти його становлення. Розкрито сутність терміна "науковий дискурс", здійснено його кореляцію зі змістом поняття "інформаційне суспільство". З'ясовано, що в інформаційному суспільстві науковий дискурс впливає на формування та підпорядковує інші види дискурсів. Доведено, що методологічні та соціокультурні засади трансформації науки у науковий дискурс є синтезом науково-теоретичної, науково-виробничої та науково-освітньої діяльності. Наведено характеристику інноваційної складової сучасного наукового дискурсу, проаналізовано співвідношення його теоретичного, прагматичного та соціокультурного аспектів. З'ясовано, що сучасний науковий дискурс на підставі поєднання наукового й освітнього інформаційного просторів є рушійною силою розвитку інформаційної цивілізації.

  Скачати повний текст

Теоретично узагальнено та запропоновано нове розв'язання наукової проблеми теорії та методики професійної освіти - навчання студентів педагогічного дискурсу як засобу інтенсифікації навчально-виховного процесу сучасної вищої школи на базі визначення теоретичних засад і практичних основ забезпечення забезпечення її професійно-педагогічного спрямування, розробки та впровадження в освітню практику педагогічної системи формування готовності студентів до майбутньої професійної діяльності. На підставі теоретичного аналізу філософського, філологічної та педагогічної літератури розкрито й обгрунтовано необхідність навчання студентів гуманітарних спеціальностей педагогічному дискурсу. Визначено основні чинники інтенсифікації навчання, а саме: посилення мотивації; збільшення інформативної місткості змісту освіти; застосування методів і форм навчання з прискорення темпу навчальних дій; розвиток навичок навчальної праці; використання комп'ютерів та інших нових інфомаційних технологій.

  Скачати повний текст

Виконано філософський аналіз сутності поняття свідомості в науковому та релігійному аспектах, наведено огляд існуючих в історії релігійної та наукової думки основних підходів до вивчення взаємозалежності процесу пізнання, синкретичного та секулярного типів світогляду з урахуванням постнекласичної парадигми. Висвітлено особливості методологічних засобів постмодерного дискурсу, визначено домінанти та характерні риси інтерпретації феномену свідомості, розкрито дихотомічну природу людини з урахуванням релігійного та наукового типів знання.

  Скачати повний текст

Висвітлено важливі загальнотеоретичні та прикладні проблеми функціонування раціонального та ірраціонального як способів мислення та поведінки особи, колективу, соціальної групи, нації та їх проявів у гуманітарному знанні. Розроблено гносеологічну концепцію соціально-філософського аналізу розвитку та взаємодії раціонального та ірраціонального в сферах суспільної науки, освіти та виховного процесу на різних етапах соціокультурного розвитку, згідно з якою раціональність та ірраціональність, які мають різні форм виявлення, є загальнолюдськими якостями, характеристиками інтелекту, потенційно рівноправними методами пізнання дійсності, теоретичними чинниками екзистенційного самовизначення індивіда в реалізації цінностей сучасної культури, хоча з розвитком науки та освіти раціональне все більше виявляє свою конститутивну роль. Зазначено, що багатозначність понять "раціональність" та "ірраціональність" дає змогу використовувати їх як базові в методологічних і світоглядних підходах суспільних наук, у розробці методів освіти та виховання особистості, формуванні смисложиттєвих світоглядних і гносеологічних форм освоєння дійсності.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження раціональності у науковому та позанауковому знанні. Визначено, що суть проблеми раціональності загалом, її конкретного виду або історичного типу полягає в тому, що використання конкретного набору принципів і правил, якими керується в своїй діяльності розум, у процесі освоєння світу, організації суспільного життя, перетворенні зовнішнього середовища є малоефективним. Виявлено, що у позанауковому знанні дана проблема набуває двох вимірів: внутрішнього (носії даного виду раціональності відчувають її обмеженість) і зовнішнього, коли обмеженості даного типу досліджує наука. Розроблено концепцію комплементарності наукових і позанаукових форм знання на базі раціональності. Обгрунтовано, що раціональність набуває значення своєрідного "спільного знаменника" для різноманітних форм знання завдяки своїй універсальній структурі, яка включає чотири рівні: цільовий (визначення мети), методичний (вибір засобів її досягнення), алгоритмічний (встановлення порядку дій), суб'єктний (наявність розуму). Показано, що дана структура є універсальною та притаманна будь-якій формі раціональності або її різновидові. Встановлено, що відмінність між конкретними проявами раціональності обумовлена змістом зазначених вище рівнів, передусім методичного, а також історичними умовами реалізації.

  Скачати повний текст

Висвітлено роль високих технологій як однієї зі смислових домінант у життєдіяльності суспільства ризику, виділено основні характеристики їх ролі. В контексті технологічного розвитку сучасної цивілізації визначено потенційний вектор гуманітарних перспектив сучасної людини. Проаналізовано еволюцію взаємозв'язку наукового дискурсу та ціннісно-промислових елементів культури. Розкрито роль етики як чинника міждисциплінарного синтезу за умов техногенних цивілізаційних трансформацій. Зауважено, що основною особливістю цієї ролі є етизація відповідного дискурсу та процес проліферації етичних теорій. Наведено філософську рефлексію методологічного потенціалу аксіологічних зрушень для наукового дискурсу.

  Скачати повний текст

Досліджено співвідношення категорій "розсудок" і "розум" у суто філософському й у філософсько-педагогічному контекстах, що дозволяє розглядати їх як необхідний дослідницький інструмент у сфері соціально-філософського пізнання. Розглянуто виявлення характеристик розсудку та розуму у мисленні, у взаєминах з продуктивною уявою, щодо проблеми істини, у соціальному контексті, у світі повсякденності. Розкрито проблеми сутності педагогічного мислення, природи виховання як такого, роль душевного та духовного у виховному процесі, місця ціннісної свідомості, вербалізму та дидактизму у педагогіці, способів організації педагогічного простору, цілісності освітнього процесу. Розроблено філософсько-педагогічну концепцію співвідношення розсудку та розуму, яка розкриває основи загострення суперечностей освіти на рівні педагогічного мислення та в межах педагогічних практик.

  Скачати повний текст

Досліджено роль технічної раціональності у науковій революції доби Нового часу. Розкрито змість поняття технічної раціональності як якості технічних ідей, що визначає їх утилітарну застосованість. Обгрунтовано визначення форми технічної раціональності як конкретно-історичного вираження раціонального у сукупності методів, ідеальних об'єктів і понять, які використовуються у технічному знанні. Виявлено схожість і відмінності між науковою та технічною раціональністю. Встановлено, що у період наукової революції відбулося становлення нових форм технічної раціональності: аналітико-синтетичної, індуктивно-аналітичної та дедуктивно-синтетичної, поява яких сприяє зміцненню взаємозв'язків і взаємодії наукового та технічного знання, а також істотно впливає на добір ідеальних об'єктів науки як основи механістичної картини світу.

  Скачати повний текст

Впроваджено дефініцію поняття стилістичної парадигми філософствування, яка втілює діалектичну єдність оригінальності домінантних ідей, що складають її філософсько-світоглядний зміст, естетичну цінність способу їх презентації, сфокусованого в характеристиці літературного тексту. Визначено основні історичні типи стилістичних парадигм філософствування, зокрема, платонівську, кантіанську та ніцшеанську. Виявлено відповідні типи літературності, продуковані даними парадигмами філософствування, а саме: семантичний, синтаксичний і прагматичний.

  Скачати повний текст

Здійснено концептуалізацію поняття "я - текст" особистості, якого розглянуто як простір самоздійснення дискурсивної суб'єктності особистості. Визначено суть дискурсивної суб'єктності як конституюючої характеристики особистості в системі його структурно-динамічних ознак, до яких належать загальні структурні ознаки (смисл, значення, конотація, тема, адресат, міра згорнутості, цілісність, завершеність), змістові ознаки ("тіло", "соціальне "Я", "внутрішні психічні змісти", "діалогізм "Я"), рівневі ознаки ("гено - я - текст", актуальний "я - текст"), суб'єктні ознаки (мета породження, творчість, кумулятивність, ефективність, привласнення), а також функцій, які він виконує: втілення "Я", вираження "Я", конструювання "Я", інтеграція "Я", ствердження "Я", пізнання "Я", комунікація "Я". Визначено основні моделі розгортання "я - тексту" особистості, а саме: номінативну, міфопоетичну, наративну, наукоподібну та комплексну, що відповідають різним видам актуального "я - тексту", "прото - я - тексту", "мезо - я - тексту" та "мета - я - тексту" особистості. Запропоновано нові психологічні методи дослідження "я - текстів".

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію динамічної нелінійної трансформації раціональності в освіті як теоретико-конститутивного базису філософії освіти, на підставі якого необхідно розглядати хід розвитку освітянських стратегій. Встановлено, що аналіз матеріалу, який представлений парадигмами освіти та визначними педагогічними практиками та різними культурними техніками показує, що необхідно розмірковувати про багаторівневі трансформації раціональності. Виділено та проаналізовано типи раціональності в полі освіти. Показано, що прояви раціональності в освіті можуть мати конструктивний і деструктивний характер.

  Скачати повний текст

На підставі системно-теоретичного аналізу досліджено феноменологічні імплікації у сучасному соціальному дискурсі як розгортання досвіду транспарентності у самій соціальній філософії та у полі її рефлексії. Відзначено про прагнення науковців до теоретичних перебудов на підставі вивчення соціального світу на макро- та мікрорівнях. Це зумовлено тим, що жодна теорія, яка описує соціально-історичну реальність на окремому рівні, не спроможна подати цілісної картини світу. Показано наявність проблем щодо легітимації емпіричних даних і процедур, а також проблеми критичної самоексплікації. Проведено інноваційне дослідження феноменологічних імплікацій у соціальній філософії як досвіду транспарентності, обгрунтування та розробки відкритої методологічної програми дослідження процедур прозорості у сучасному соціально-філософському дискурсі. Розкрито можливості осягнення певного смислу повсякденності й епістемного різномаїття сьогодення. Установлено плідність феноменологічних імплікацій у контексті соціальних наук. Обгрунтовано, що феноменологія досліджує аспекти, які емпірична наука, зокрема соціальна, залишає поза самокритичною перевіркою. У зв'язку з цим соціальну дескрипцію та наукову інтерпретацію запропоновано розглядати як новий вид практики, їх соціальна функція - конструктивна критика всіх видів життя й усього життя.

  Скачати повний текст

Розроблено цілісну концепцію еволюції технократизму як соціального явища, висвітлено його генезис, семантичну природу, сутність і форми (об'єктивовану та суб'єктивовану), описано механізм самовідтворення засобами освіти. Визначено місце та роль технократизму у процесі суспільного розвитку. Досліджено протистояння технократизму та гуманізму в індустріальній парадигмі розвитку світової спільноти й обгрунтовано шляхи гармонізації їх взаємодії в освітній сфері розколотої цивілізації. Доведено, що технонаука утворює не тільки новий дискурс, а й новий чинник управління суспільством знань та освітою - ноократію або меритократію, що має бути опанований філософією освіти як фактор формування симбіозу науки й освіти (магістратури та PhD). На підставі парадигмальної ідеї про визнання особистості фундаментальною цінністю обгрунтовано необхідність розробки та впровадження якісно нової гуманістичної парадигми освіти, що базується на індивідуалізації форм освіти, розгалуженні дистанційної форми навчання, впровадженні електронної педагогіки, самоосвіті та самовихованні, а також безперервній освіті.

  Скачати повний текст

На підставі експлікації парадигмоутворювальних концептів "дискурс, маргінальність, хронотоп, автентичність" запропоновано теоретичну модель дослідження соціальних феноменів у контексті їх недоступності. Розглянуто одне з найважливіших в концептуальному полі соціології понять - "автентичний", яке позиціоноване з концептом "ідентичність". Зазначено, що автентичність є результатом рефлексії соціального суб'єкта, передусім щодо себе, в той час як ідентичність є результатом класичних операцій формально-логічного ряду. Встановлено, що у проблемному полі генезису поняття дискурс, що сформувалося, наявна історія становлення поняття корелюється з деякими методологічними засадами, які характеризують діалектику розвитку поняття, де поняття дискурсу не стільки змістовно визначилось, скільки диверсифікувалось у своєму змісті залежно від предметного контексту знання. Дискурс визначено як сенсопороджувальне комунікативне явище в сукупності всіх можливих артикуляційних форм, що детермінуються особливостями соціальної динаміки.

  Скачати повний текст