Традиційно вважалося, що середньовічна фортеця в Білгороді на Дністрі будувалася в декілька етапів, впродовж майже 90-та років (1396 - 1479 рр.), а територія оборонного комплексу протягом цього часу поступово розширювалася від 0,09 га до 8,73 га. Проте факти, одержані в результаті проведеного історіко-архітектурного аналізу фортеці, дозволяють бачити її як будівельний об'єкт, на зведення якого пішло всього біля двох років (1438 - 1440 рр.). В 1454 та 1476 рр. мали місце локальні роботи з модернізації окремих секторів комплексу. Стимулом для заснування та будівництва фортеці послужили затяжні міжусобні конфлікти двох претендентів на молдавський престол - Стефана II і його брата Ілляша, внаслідок чого країну було розподілено на сфери впливів, і Білгород в 1438 р. перетворився на столицю Нижньої Країни господаря Стефана II. Причиною модернізацій в 1454 та 1476 рр., які припали на епохи правління господаря Олександрела та Стефана III Великого, послужили османські військові напади на місто.

  Скачати повний текст

Визначено місце боснійсько-герцоговинського питання у системі зовнішньополітичних пріоритетів Великобританії та Росії. Виявлено внутрішньополітичні та зовнішньополітичні чинники впливу на процес формування та здійснення британської та російської політики щодо Боснії та Герцоговини. Простежено еволюцію поглядів керівництва Великобританії та Росії щодо Османської імперії у цілому та Боснії й Герцоговини зокрема. Охарактеризовано боротьбу у британських та російських правлячих колах з питань зовнішньополітичної орієнтації.

  Скачати повний текст

Проаналізовано значення краю у контексті зовнішньо-політичних відносин Угорщини, Польщі, Великого князівства Литовського, Османської імперії та Молдавської держави. Встановлено, що у досліджуваний період на території регіону відбулися істотні політичні зміни, тісно пов'язані з періодичними іноземними нашестями, внаслідок яких відбувалися важливі перетворення, що сприяли його розвитку у складі Молдавської держави до прийняття нею васальної залежності від Османської імперії.

  Скачати повний текст

Проаналізовано суть сучасного ваххабізму, його трансформації внаслідок зміни геополітичної ситуації у світі, насамперед на теренах північного Кавказу, у південних регіонах Росії та на півдні України. Визначено роль і місце цього віровчення у новітніх релігійних процесах. Ваххабізм розглянуто як одну з релігійних течій сунітського ісламу, яка набула радикальних рис у другій половині XX - на початку XXI ст. Грунтовно досліджено твори засновника цього руху Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба та його послідовників, які основним завданням їх вчення вважали необхідність знайти правильний шлях духовного розвитку правовірних мусульман. Проаналізовано історичну спадщину первинних рухів в ісламі: хариджитів, салафітів, суфіїв, ідеологічна основа яких була використана ваххабітами у ході формування власної ідеології. Зроблено висновок, що соціально-економічна ситуація на Аравійському півострові та боротьба арабів проти Османської імперії об'єктивно сприяли виникненню цього руху. Висвітлено сучасний стан ваххабізму та його поширення у різних мусульманських країнах та державах світу.

  Скачати повний текст

Досліджено один з найважливіших періодів історії українського козацтва, коли відбулось його становлення як недержавних збройних сил українського народу і воно появилось на міжнародній арені як самостійний віськово-політичний фактор, з чим мусили рахуватися всі сусідні країни. На основі нових джерел розглянуто боротьбу козаків проти Османської імперії і Кримського ханства, походи в Молдавію їх участь у війнах Великого кн. Литовського і Речі Посполитої проти Московського царства, взаємовідносини козацтва і влади. Велику увагу приділено дипломатичним проблемам, які через діяльність козацтва виникали у Польщі в стосунках з Кримом, Туреччиною і Молдавією, першим спробам встановлення контактів козацтва з урядами європейських країн. Події висвітлено в широкому контексті історії Великого Кордону і міжнародних відносин другої половини XVI ст.

  Скачати повний текст

Досліджено дипломатичні зносини, зокрема, посольства з Речі Посполитої до Османської імперії протягом 1622 -1678 рр. Розглянуто процедуру укладання миру після Хотинської війни як першого повномасштабного миротворчого прецеденту в історії взаємин між двома державами. Визначено фактори, що підштовхували до збереження мирних взаємин упродовж 1624 -1667 рр. Встановлено причини та наслідки польсько-турецької війни 1672-1676 рр. Оцінено ефективність організації дипломатичних місій Речі Посполитої щодо Стамбула. Охарактеризовано дипломатичний церемоніал та наведено польські описи посольського прийому у порівнянні із результатами сучасних дослідницьких реконструкцій османського палацового порядку. Запропоновано інтерпретацію суперечливої інформації, наявної в даних описах.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію, відповідно до якої в новому світлі розкрито історію політики Великої Британії щодо імперії Цин у першій третині XIX століття. Зроблено спробу відійти від спрощеного підходу, згідно з яким війна 1839 - 1842 рр. ("Перша опіумна війна"), була розв'язана британськими правлячими колами з метою захистити інтереси британських торговців, промисловців і контрабандистів. Зовнішньополітичне відомство, очолюване Дж. Пальмерстоном, беручи до уваги "опіумний фактор", використовувало його для вирішення більш масштабного завдання - визнання Пекіном Великої Британії як рівноправного партнера.

  Скачати повний текст

Наведено комплексний теоретичний підхід, що дозволяє, аналізувати феномен імперії в декількох проекціях: глобальній площині (світ-системний аналіз), генеалогії (політична антропологія), інституціональної організації (структурно-функціональний аналіз), перспектив еволюції імперських типів (постструктуралістський та неомарксистський аналіз). Обгрунтовано нове визначення імперії як типу соціально-історичної організації систем універсального контролю, специфіка яких полягає в експансіоністських механізмах соціокультурної, військово-політичної й економічної інтеграції на підставі центр-периферійного підпорядкування різнорідних елементів. Запропоновано нову типологію імперій. Визначено, що головною функцією імперії є інтеграція соціокультурного розмаїття. Виокремлено інтеграційні форми та типи інтеграції головної функції імперії. Проведено "деконструювання" імперських типів і визначено напрямки еволюції імперій. Досліджено перспективи "відродження" імперських структур у XXI ст. Запропоновано варіанти майбутнього України в контексті глобалізаційних процесів.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено історико-героїчні перекази як цілісну систему. Зібрано й проаналізовано значний за обсягом матеріал, який нагромаджувався впродовж століть і становить національний фольклорний фонд. Уперше в українській фольклористиці висвітлено історію України від найдавніших часів до початку XX ст., а саме: княжі часи; боротьбу українців з монголо-татарськими та турецько-османськими поневолювачами; козацько-гетьманську добу; гайдамаччину та опришківство. На базі усних джерел з'ясовано роль та місце видатних осіб в історичному процесі. Висвітлено теоретичні питання щодо поетики жанру. Значну увагу приділено функціональній природі жанру, зокрема, ролі вимислу та його впливу на жанр, показано, яким чином формується фольклорна біографія героя, а також значення простору й часу. Розглянуто жанрову своєрідність естетичної категорії героїчного в історичних переказах. Значну увагу приділено системі художніх засобів вираження.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу творів кримських істориків, матеріалів архівів і досліджень висвітлено аспект зародження кримськотатарської історіографії у контексті золотоординської літератури, її розвитку у складі придворної літератури Кримського ханства та поступового загасання в Османській імперії наприкінці XVIII - XIX ст. Досліджено проблему фольклорних коренів письмової історичної традиції Золотої Орди та форм участі фольклору у розвитку історичної прози Кримського ханства. Виявлено паралелі між історичною прозою та сучасною їх кримськотатарською придворною поезією, історичною прозою інших народів (турецькою, узбецькою, перською, російською). Приділено увагу проблемам літературного канону та вияву авторської індивідуальності у творах національної історіографії. Здійснено спробу наукової періодизації розвитку кримськотатарської історичної прози XV - XVIII ст. Виділено три періоди, відповідно до яких розглянуто літературно-культурний процес у Кримському ханстві. Охарактеризовано основні особливості поетики національних історичних творів. Проаналізовано зміни, що відбулися у даній прозі протягом XV - XVIII ст.

  Скачати повний текст

Вивчено конфлікти і характер в історичних романах, що відображають одну з найтрагічніших епох - епоху Руїни (1657 - 1680 рр.). На підставі аналізу художніх конфліктів у романній історії Руїни виділено чотири типові конфлікти, а саме: "Україна - Османська імперія", "Україна - Польща", "Україна - Московія", "на брата брат". Їх специфіка визначається двома чинниками - особливостями авторського осмислення історичних конфліктів Руїни, а також особливостями їх художнього втілення, способу розкриття. Зазначено, що творці романної історії Руїни прагнули розкрити суть їх художніх концепцій, створюючи самобутні характери українських історичних діячів: І.Виговського, І.Сірка, Ю.Хмельниченка, П.Дорошенка. Наголошено, що інонаціональні персонажі (росіяни, поляки, турки, татари) зіграли важливу роль у розкритті міжнаціональних конфліктів доби Руїни.

  Скачати повний текст

Проаналізовано фахову підготовку українських цивільних і військових медиків в Австро-Угорській та Російській імперіях і здобуття ними практичного досвіду напередодні та в роки Першої світової війни. Розглянуто головні чинники складної санітарно-епідемічної ситуації в Україні в роки національного державотворення. Простежено шляхи вирішення проблеми лікарських кадрів у перші місяці становлення Західно-Української Народної Республіки, створення мережі військових медичних пунктів і госпіталів у прифронтових областях українсько-польської війни та в запіллі, забезпечення їх необхідним обладнанням, медикаментами та продовольством. Досліджено діяльність військових і цивільних лікарів і санітарів, які оберігали життя та здоров'я особового складу УГА під час українсько-польської війни 1918 - 1919 рр. у Східній Галичині та боротьби за українську незалежність у Наддніпрянщині 1919 - 1920 рр. Розкрито роль українських цивільних волонтерів і харитативних організацій у медичному нагляді за пораненими та хворими вояками УГА на фронті, в запіллі під час української влади та в полоні під час окупації ворожих сил.

  Скачати повний текст

Досліджено відношення глобальна/локальна мова у дискурсі поліколоніалізму, в якому першою складовою є англійська мова як найбільш владна мовна система, взаємопов'зана з тезою М.Фуко про мову як владу у контексті зв'язку цієї мови з двома імперіями: колоніальною - Великою Британією та (пост)колоніальною - США. Проведено розподілення дискурсу англійської мови епохи постколоналізму за трьома видами: "нейтральності", "імперіалізму", "перформативності". Показано, що саме останній вид є оптимальним у подоланні дихотомії "мова", що колонізує/колонізується через функціонування нового мовного простору. Проаналізовано постколоніальну лінгвістичну конкуренцію, у процесі якої глобальна англійська мова використовує стратегії: маркування локальних мов як "(на)завжди-вже-інших/чужих", виробництва все більшої кількості лінгвістичних продуктів та їх впровадження в локальні мови. Ефектом лінгвістичної конкуренції є виробництво локальних мов - World/New Englishes, які становлять перформативну англійську мову, та як їх окремий випадок - Japanglish. Здійснено реконструкцію гайрайго та японізмів як стратегій матеріальної/символічної влади глобальної/локальної мов.

  Скачати повний текст

Досліджено процес становлення та еволюцію зовнішньої політики Польського королівства щодо південно-східних територій в останній чверті XV - на початку XVI ст. З'ясовано причини та суть змін, що обумовили втрату впливу держави у Причорномор'ї, а згодом і у всій Південно-Східній Європі. Розглянуто перебіг та результати відносин Польщі з Османською імперією, Кримським ханством, Угорщиною, Дунайськими князівствами у контексті османського наступу у Причорноморському регіоні. Висвітлено форми та методи реалізації зовнішньої політики Польського королівства у Південно-Східній Європі. Визначено передумови переходу Польщі до вирішення чорноморської проблеми військовим шляхом та її поразку. Проаналізовано процес дипломатичного врегулювання польсько-османських відносин на початку XVI ст.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу збірки ліричних газелей (диванче), окремих віршів і поем окреслено індивідуальний стиль, тематичний спектр (мотиви любові, вина і вільнодумства, героїчні, критичні, дидактичні), а також поетику (архітектоніку газелей, риму, розмір, проблему формування образної системи) творів Газаї. Значну увагу приділено проблемі традицій та новаторства у поетичній спадщині Газаї, що розвивалася під впливом класичної східної поезії. Виявлено літературні паралелі між Газаї та поетами-попередниками - Навої, Фізулі і Мухіббі. Визначено вплив творчості Газаї на наступні покоління поетів Криму і Туреччини (Усеїн Кефевій, Хусеїн Бедрі Паша, Козаноглу Дженаб Мухіддін та ін.). Розкрито сутність та особливості літературної спадщини назира, визначено загальні та відрізнювальні характеристики між двома різновидами "відповідей" (назира і таклід). Висвітлено літературно-культурний процес у Кримському ханстві другої половини XVI ст., охарактеризовано класичний період у кримськотатарській літературі як продовження арабського Ренесансу (VIII - XII ст.) та іранського Ренесансу (X - XV ст.), досліджено вплив їх літературних традицій на класичний період. Суттєвих змін зазнала мова межі XVI - XVII ст. Кіпчацький діалект, який раніше переважав у кримськотатарській літературі, поступово відступив і замінився огузькою (османською) мовою, що значно зміцнила свої позиції. Дане явище пояснено значним зближенням культурних контактів між Османською імперією і Кримським ханством, це підтверджують і кримсько-султанські укази (ярлики) часів Гази Герай хана II.

  Скачати повний текст

Вивчено розвиток політико-правової системи Туреччини в різні історичні періоди її існування. Розкрито специфіку процесу побудови нової держави - Турецької республіки, заснованої на зміну Османській імперії. На підставі дослідження маловідомих матеріалів з архівів Туреччини висвітлено період зародження національно-визвольного руху в Анатолії, науково обгрунтовано визначальну роль конгресів місцевих організацій захисту прав населення у становленні політико-правової системи сучасної держави. З'ясовано еволюційний характер конституційного розвитку республіканської Туреччини, проаналізовано процес підготовки та формування системи законодавства турецької держави. Охарактеризовано внутрішньополітичну боротьбу в країні, процес знищення політичної опозиції, запровадження однопартійного режиму правлячої Народно-республіканської партії.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження висвітлення політичних аспектів національно-визвольної боротьби слов'янських народів Османської імперії 1850 - 1870 рр. тогочасною періодикою Російської імперії, яка була виразником та формувальником громадської думки, чинником зовнішньої політики Російської імперії. Систематизовано основні теоретико-методологічні підходи до національно-визвольної боротьби, громадської думки та періодики. Проаналізовано формування та масштаби інтересу до слов'янської проблематики в Російській імперії, оцінки "слов'янського питання" та "слов'янської ідеї" у програмах російських газет і журналів. Охарактеризовано відображення й оцінку національно-визвольної боротьби слов'ян, ставлення до "слов'янської ідеї" проурядових консервативно-релігійних, ліберальних, слов'янофільських і панславістських, революційно-демократичних видань, ідейної боротьби між ними. Визначено вплив матеріалів періодики на російське суспільство та зовнішню політику Російської імперії.

  Скачати повний текст

Проаналізовано закони світу, які регламентують діяльність у сфері гірничого видобування, що свідчить про можливість їх побудови у дві групи: система, відповідно до якої держава або приватний власник землі має право надавати у користування гірничу власність фізичним та юридичним особам на свій розсуд (концесійна система) та система, згідно з якою право на проведення гірничих робіт на землі належить першовідкривачу (система копалень). Визначено основи законодавства Римської імперії, Англії, Франції, Бельгії, Німеччини, Австрії, Іспанії, Австралії, США, Африканських країн (таких колишніх Англійських колоній, як Трансвааль, Родезія), законодавства Стародавнього Єгипту, Судану, Туреччини (Османської імперії) й України.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості процесу формування та здійснення політики Великобританії по відношенню до Босфору та Дарданелл у 1892 - 1920 рр. Визначено місце проблеми чорноморських проток у системі британського імперського мислення. Простежено еволюцію поглядів керівників імперської політики стосовно Османської імперії та проток. Проаналізовано боротьбу в британських правлячих колах з питань зовнішньополітичної орієнтації. Зроблено спробу відмовитись від традиційної оцінки близькосхідної політики Уайтхоллу як такої, що була незмінною; чорноморську політику Уайтхоллу розглянуто в контексті міжнародних відносин того часу. Показано еволюцію поглядів британського уряду Р. Солсбері відносно проблеми чорноморських проток. Висвітлено взаємозв'язок політики британського уряду стосовно Босфору та Дарданелл з економічними, політичними і стратегічними інтересами Великобританії. Доведено вплив окремих державних та політичних діячів Великобританії (Р.Солсбері, Е.Грея, Дж.Керзона, Г.Асквіта, У.Черчилля, Д.Ллойд Джорджа та інших) на формування політики британських правлячих кіл на Близькому та Середньому Сході в досліджуваний період. Зроблено висновок, що зміна традиційної політики Лондона та укладення союзу з головним супротивником у питанні щодо проток - Росією - не означали відмови від захисту власних інтересів у регіоні. Нескінченні переговори повинні були сприяти блокуванню вирішення проблеми до більш вдалого моменту, коли Великобританія змогла б вирішити її на власну користь.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у першій чверті XVII ст. в Україні, землі якої у той час перебували під владою Польщі, була створена дисциплінована, добре організована і підготовлена українська козацька армія під керівництвом відомого гетьмана П.Сагайдачного та склалася власна козацька школа воєнного мистецтва, у межах якої відбулися докорінні зміни у стратегії й тактиці, військовому навчанні та вихованні. Визначено основні фактори, які безпосередньо вплинули на даний процес. Виявлено тенденції й закономірності розвитку Війська Запорізького та його воєнного мистецтва у зазначений період. Сформульовано характерні риси козацької стратегії й тактики, а також проаналізовано основні відмінності даного мистецтва запорожців від воєнного мистецтва тогочасних армій Західної Європи та Османської імперії.

  Скачати повний текст