Визначено особливості механізму адміністративно-правового регулювання у сфері міжнародних відносин, основні пріоритетні напрями розвитку та реформування в цій сфері. Розглянуто державну систему суб'єктів регулювання, досліджено завдання, функції, принципи, форми та методи адміністративно-правового регулювання у сфері міжнародних відносин. Обгрунтовано та сформульовано пропозиції щодо підвищення його ефективності та вдосконалення чинного законодавства шляхом приведення діючих нормативно-правових актів відповідно до міжнародних норм.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості розвитку й основні тенденції етнонаціональних процесів у сучасній Україні з урахуванням впливу геополітичних факторів. Комплексно проаналізовано взаємозв'язок і взаємообумовленість геополітичних та етнонаціональних чинників у процесі національного відродження та розбудови української держави. Розкрито специфіку суперечностей етнонаціонального та геополітичного чинників у процесі трансформації українського суспільства. Доведено, що етнонаціональна політика української держави має враховувати геоетнокультурну своєрідність регіонів та бути спрямована на збереження України як геополітичної цілісності у її сучасних межах. Наведено рекомендації щодо удосконалення державної етнонаціональної політики з метою розробки довгострокової науково обгрунтованої геополітичної стратегії України на сучасному етапі етнонаціональних відносин. Обгрунтовано необхідність на державному, регіональному та місцевому рівнях послідовної реалізації принципів мультиетнокультурного плюралізму, гуманізму й толерантності, що уможливлюють адекватну відповідність етнонаціональної політики новим геополітичним реаліям, оскількі сприяють всебічній реаліазції інтересів і потреб етнічних спільнот в Україні, гармонізації відносин між ними та стабілізації суспільства.

  Скачати повний текст

Виявлено доктринальні засади та функціональні виміри впровадження інтернаціоналізму у селянське середовище України у 20 - 30-ті рр. ХХ ст. На базі вперше введених у науковий обіг документів і матеріалів розглянуто історичні обставини створення та діяльності селянських спілок, кооперативних організацій та добровільних товариств національних меншин. У світлі сучасних концептуальних підходів визначено роль міжреспубліканських контактів селянських об'єднань у насадженні уніфікованих форм радянської громадськості, виявлено механізми, спрямованість та оцінено ступінь ефективності залучення селянства України до загальносоюзних господарсько-політичних компаній. Розкрито зміст, визначальні чинники та діалектику соціальної рефлексії організованого селянства на події за кордоном. Висвітлено участь громадських об'єднань радянського села у діяльності Міжнародного кооперативного альянса, МОДРу та Міжнародного Червоного Хреста. Здійснено темпорально-компаративний аналіз функціонування селянських спілок України та країн "народної демократії" у процесі аграрних перетворень.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано роль етнокультурного фактора на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Розроблено теоретичну модель комплексного механізму формування та реалізації державної етнокультурної політики та визначено шляхи його оптимізації. Обгрунтовано основні параметри цієї політики. Запропонована модель передбачає здійснення вибору принципово нових підходів до регулювання ектнокультурних процесів на підставі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду, провадження сучасних технологій державного та громадського сприяння етнокультурному розвиткові суспільства.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні підходи до адаптації європейського досвіду вирішення мовних питань на регіональному рівні України, зокрема принципу додатковості, відповідно до якого рішення про застосування мови приймаються на рівні місцевого самоврядування в межах чинного законодавства. Обгрунтовано статутність додаткової мови, сутність якої полягає в державній підтримці розвитку мови як засобу комунікації у разі задоволення специфічних етнонаціональних потреб, коли вона не є мовою державних установ, у т.ч. в державних навчальних закладах і засобах масової інформації. Удосконалено підходи до утвердження української мови на державному та регіональному рівнях як інституту державності та засобу міжнаціонального спілкування. Запропоновано форми розширення сфери застосування української мови в регіонах шляхом запровадження сучасних технологій і механізмів реалізації державної мовної політики та вдосконалення чинного законодавства.

  Скачати повний текст

Досліджено діяльність громадсько-політичних організацій та Народного Руху України (НРУ) впродовж 1989 - 1996 рр. Проаналізовано національний аспект діяльності НРУ. Висвітлено розробку національної програми, її зміст, а також діяльність щодо її пропаганди, втілення в життя в процесі державотворення в незалежній Україні.

  Скачати повний текст

Здійснено аналіз змін чисельності, етнічного складу та мовної структури населення в Україні, за окремими регіонами й областями. З'ясовано, що здобуття Україною незалежності призвело до нових тенденцій у змінах етномовної структури населення. Встановлено збереження інерційного впливу етнічних процесів радянських часів на мовну ідентичність населення, насамперед на урбаністичне середовище. Визначено, що переважна більшість представників малочисельних етнічних груп розселені дисперсно й є мігрантами в першому поколінні. Виявлено територіальні особливості етномовної структури населення урбаністичного середовища й українського прикордоння. Вдосконалено та розширено поняттєво-категорійний апарат із залученням термінів, які використовуються в суміжних соціогуманітарних науках. Сформовано цілісне бачення етномовних процесів у сучасній Україні.

  Скачати повний текст

Запропоновано критерії до виділення та класифікації основних ролей етнічних спільнот у формуванні політичної культури. Виділено основні політико-творчі ролі етнічних спільнот: мобілізаційна, формотвірна, інтегративна, захисна. Проаналізовано особливості поліетнічної структури українського суспільства у взаємодії з формуванням вітчизняної політичної культури. Наведено основні характеристики етносоціальних суб'єктів, які впливають на формування політичної культури в Україні: відносно стабільні, не стабільні, змінні. Висвітлено взаємодію етнічного та соціального компонентів етносоціальних суб'єктів.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження проблеми етнократії, яка має тенденцію до домінування в сучасному суспільно-політичному житті. Розглянуто її прояви, методи та засоби, що виявляються в ігноруванні прав національних груп інших народів під час вирішення принципових питань суспільного життя. Запропоноввано теоретичне осмислення соціально-політичної сутності етнократії, що супроводжується аналізом її характерних ознак у різних сферах суспільного життя. Здійснено аналіз засад етнократії, які виявляються в суспільстві не відкрито, а камуфлюються під спектр соціально-політичних, культурно-освітніх аспектів суспільного життя, що не завжди відображає сутність етнократії як антидемократичної, антигуманної ідеології. Проаналізовано міжнародно-правові документи щодо запобігання різним формам дискримінації і захисту прав людини ООН, Ради Європи, ЄС та України.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Комплексно та системно проаналізовано роль і місце України в системі східної політики Угорщини на сучасному етапі. Розкрито роль етнополітичних факторів у політиці право- та ліволіберального угорських урядів стосовно України. Обгрунтовано, що співробітництво між Угорщиною та Україною в етнополітичній сфері займає важливе місце у двосторонніх міждержавних взаєминах і має різноплановий, цілісний і комплексний характер. Воно здійснюється на всіх рівнях міждержавних взаємин - від центрального до регіонального та локального. За цього співробітництво охоплює різноманітні сфери - від захисту прав національних меншин до господарської співпраці та координації соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів двох сусідніх держав. Обгрунтовано, що політика Угорщини щодо України після розширення ЄС в 2004 р. та 2007 р. продовжує базуватися на основних пріоритетах угорської зовнішньої політики: загальноєвропейській та євроатлантичній інтеграції, добросусідських відносинах, турботі про угорську національну меншину за кордоном. Ці зовнішньополітичні пріоритети політики Угорщини закріплені на довгостроковий період - до 2020 р. у новому концептуальному документі Угорщини "Стратегії зовнішніх зв'язків Угорщини".

  Скачати повний текст

Надано оцінку практиці радянської держави та ідеології КПРС з метою визначення характеру, змісту та напрямків всієї етнонаціональної та етнокультурної політики в Закарпатті. Досліджено процеси консолідації українців Закарпаття в складі української нації та встановлено, що в середовищі творчої інтелігенції в більшості народу розвиток традицій української національної культури сприймався як альтернатива ідеологічній комунізації. Обгрунтовано висновок, що головною метою комуністичної влади в Закарпатті 1945 - 1991 рр. було утвердження в краї соціалістичних, господарських, політичних та ідеологічних порядків. З метою прискорення цього процесу в краї державними органами влади спішно створювалась російська (російськомовна) національна меншина, представники якої займали керівні політичні, ідеологічні та економічні посади та стали надійною опорою нового комуністичного режиму.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен збройних етнополітичних конфліктів і здійснено системний аналіз їх впливу на національну безпеку держави, яку розглянуто як взаємопов'язані види безпеки. Досліджено вплив збройних етнополітичних конфліктів на політичну, економічну, інформаційну, екологічну, гуманітарну, соціальну, демографічну сфери національної безпеки. Зроблено висновок, що зазначені конфлікти становлять загрозу не лише національній безпеці держав, на території яких вони відбуваються, а й національній безпеці інших держав, реалізації національних інтересів яких перешкоджають ці конфлікти. З урахуванням цього врегулювання збройних етнополітичних конфліктів розглянуто як складову внутрішньої та зовнішньої політики національної безпеки. Визначено роль України у врегулюванні збройних етнополітичних конфліктів сучасності, що є умовою захисту її національної безпеки від загрози цих конфліктів і важливим кроком на шляху забезпечення її зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних інтересів.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено питання політико-правового забезпечення життєдіяльності етнонаціональних меншин у сучасній Україні. Розглянуто певні концептуальні підходи зарубіжних і вітчизняних політологів і правознавців до аналізу проблеми захисту прав національних меншин, з'ясування суті поняття "етнонаціональна меншина". Досліджено основні етапи, особливості формування й еволюції вітчизняної нормативно-правової системи захисту та гарантування прав етнонаціональних меншин, їх конституційно-правового статусу, організаційно-правових форм інституціалізації, базуючись на головних принципах і положеннях міжнародного права. Проаналізовано новітні тенденції в міжнародному законодавстві та головні проблеми українського законодавства у сфері захисту прав національних меншин, різні механізми їх реалізації. Увагу приділено провідній ролі держави та її інститутів як інтегрувального фактора забезпечення даних прав у суспільстві перехідного типу. Розглянуто конституційно-правові аспекти забезпечення прав етнічних спільнот на національно-культурну автономію та політичне представництво в органах влади. Визначено об'єктивні передумови й основні політико-правові механізми гарантування належного представництва національних меншин в органах влади та місцевого самоврядування. Доведено необхідність подальшого зміцнення політико-правових засад захисту та забезпечення прав національних меншин у контексті формування ефективної системи суспільно-державного регулювання етнополітичних процесів і міжнаціональної взаємодії.

  Скачати повний текст

Висвітлено головні наврямки державної етноконфесійної політики на території УРСР у період 1944 - 1953 рр. Показано особливості та відмінності у її здійсненні в Україні та РРФСР. Проаналізовано попередні етапи державно-церковних відносин у СРСР та УПСП, а також виявлено причини, що зумовили їх зміни у повоєнний період. Розглянуто взаємозв'язок між зміною етнічного складу населення України, що відбувся внаслідок подій війни та повоєнної етнонаціональної політики радянського уряду та його конфесійною структурою. Досліджено динаміку чисельності релігійних громад, служителів культу, богослужбових приміщень, що дало змогу зробити висновки про реальний вплив реалізації державної релігійної політики на зміни релігійної інфраструктури у повоєнній Україні. Показано роль і місце Російської Православної Церкви в етнотрансформаційних процесах. Здійснено спробу цілісного дослідження діяльності релігійного підпілля.

  Скачати повний текст

Проаналізовано інституційно-конфесійні та переважно негативні та трагічні для українців етноконфесійні трансформації на Правобережній Україні та на західних українських - автохтонних і етнічних землях у XIX - першій половині XX ст. (до 1945 р.). Відзначено, що "обрусение" - дискурс самодержавно-церковної політики в XIX ст. - нівелювало національні особливості культурного та релігійного життя українців на Правобережній Україні. Істотні трансформації церковного, національного та культурного життя відбувалося в Галичині та Закарпатті під австро-угорською, мадярською та польською владою, але найглибшими й найтрагічнішими були на теренах етноконфесійного прикордоння - на Холмщині, Підляшші, Лемківщині. Зауважено, що у період Другої світової війни (1939 - 1945 рр.) під церковно-релігійне життя України було закладено "міну сповільненої дії", якою став насильницький перехід частини ієрархів і духовенства Православної церкви в західних областях України під юрисдикцію Московської патріархії. Саме це значною мірою спричинило в період німецької окупації розкол і конфронтацію в Українському православ'ї, утворення ворогуючих церков - Автономної православної церкви та Української автокефальної церкви. Зазначено, що окупаційна німецька політика щодо церков і релігійних груп в Україні мала на меті усіма засобами перешкоджати встановленню єдиної Української православної церкви. Показано, що німецька окупаційна влада ефективно протидіяла становленю Києва як центру українського православного життя та виокремленню з середовища православних ієрархів авторитетного лідера, який був би здатним очолити рух за встановлення канонічного статусу Київської митрополії та таким чином консолідувати всі течії Українського православ'я, остаточний демонтаж усієї системи керування православним церковним життям в Україні й тотальне його підпорядкування окупаційній адміністрації на початку 1943 р. спричинили далекосяжні наслідки. Зазначено, що до повернення в Україну радянської влади інституціалізаційно-конфесійна трансформація всього православного комплексу дійшла до такого ступеня, яка дозволила без зайвих зусиль формалізувати його в межах Руської православної церкви та нав'язати йому таку модель іманентного виживання, яка цілком влаштовувала радянську тоталітарну систему. Зроблено висновок, що наслідки цих історичних інституалізаційно-конфесійних та етноконфесійних трансформацій мають дискурсну рефлексійність на сучасний стан та тенденції розвитку православ'я в незалежній Україні.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано чинники актуалізації досліджень проблем індивідуальних, персонально-групових і колективних прав національних меншин. Виявлено закономірності й тендеції зародження та розвитку концепцій даних прав і формування на їх базі політико-правових засад забезпечення цих прав. З'ясовано внесок вітчизняних мислителів до зазначених процесів. Проведено аналіз західних концепцій індивідуальних, персонально-групових і колективних прав національних меншин. З'ясовано проблеми, перешкоди, наслідки, забезпечення та заперечення цих прав. Доведено доцільність і виявлено шляхи та методи доповнення концепцій індивідуальних і персонально-групових прав концепцією колективних прав національних меншин. Проведено аналіз процесів формування міжнародно-правових норм і законодавства України щодо персонально-групових і колективних прав цих меншин. Запропоновано рекомендації щодо подальшої розробки концепцій індивідуальних, персонально-групових і колективних прав національних меншин, а також вдосконалення політико-правових засад забезпечення цих прав.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретико-методологічний підхід до аналізу людського виміру етнонаціональної політики. Подано характеристику цього виміру, основою якого є ступінь розвитку та реалізації основних прав і свобод людини. Визначено, що суттю людського виміру етнонаціональної політики є здійснення прав людини, серед яких національні права, права націй і етнічних меншин займають визначальне місце. Проаналізовано основні підходи до проблеми співвідношення індивідуальних і колективних прав. Зроблено висновок, що правомірність колективних прав має перевірятися правами індивіда. Установлено, що суб'єктом права на самовизначення є кожна етноспільнота, але форми та рівні самовизначення мають бути різними. Розглянуто перспективи самовизначення різних етнокомпонентів українського суспільства. У контексті людського виміру висвітлено проблему толерантності в етнонаціональних відносинах.

  Скачати повний текст

Визначено позиції представників політичної та правової науки, які характеризують різні аспекти міжнаціональних відносин поліетнічних держав. Уточнено та систематизовано типологізацію прав національних меншин. Удосконалено шляхи та способи приведення норм поточного законодавства з питань статусу національних меншин у відповідність до міжнародно-правових стандартів. Проаналізовано процеси формування ефективної політики щодо зазначених прав. Обгрунтовано необхідність формування чіткого державного механізму їх забезпечення. Доведено негативний вплив на подальший розвиток політичного та законодавчого процесу поступового ослаблення державного інституціонального забезпечення управління у сфері міжнаціональних відносин в Україні. Запропоновано рекомендації щодо подальшого вдосконалення соціальної практики з проблем міжнаціональних відносин і політико-правових засад забезпечення прав національних меншин.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості становлення та реалізації мовної політики в державотвірних процесах України. Доведено, що у системі державних пріоритетів дана політика відіграє важливу роль в утвердженні суспільної злагоди, політичної стабільності та єдності держави. Вирішення мовної проблеми в Україні має полягати в наданні у законодавчому порядку російській мові статусу регіональної у певних регіонах за умов збереження за українською мовою статусу єдиної державної. Впровадження української мови як державної у публічній сфері не є послідовним повною мірою і не супроводжується системними заходами. Мовна політика в Україні має бути спрямована на досягнення певних цілей, а саме: утвердження української мови як державної в усіх публічних сферах суспільного життя, приведення мовного законодавства та практики його застосування у повну відповідність Конституції України.

  Скачати повний текст