Запропоновано нове вирішення наукової проблеми інтерпретації феномену постмодерністської культури, здійснено соціально-філософський аналіз її парадигм, які приховано виникають у надрах класичних культурологічних моделей та реалізуються у світоглядній парадигмі сучасності, внаслідок чого постмодерністська філософська практика постає не стільки як деструкція європейського світогляду, а рідше - як деконструкція його основоположних настанов стосовно проблем гуманізму, моральності та свободи. Обгрунтовано, що поширення "постмодерністського світовідчуття" - спроба теоретичного заперечення "великих наративів" епохи Модерну та нетеоретичного розвитку імпліцитно закладених у ній можливостей і потенцій. Доведено, що постмодерністське світовідчуття, зрозуміле як соціокультурна практика, приховує у своїй невизначеності вагомий духовний та інтелектуальний потенціал, здатний суттєво розширити культурне вимірювання людського буття. З'ясовано, що сучасна ситуація постмодерну значною мірою зумовлюється розвитком комунікаційних та інформаційних технологій, що передбачає утворення відкритої системи фінансово-економічних, суспільно-політичних і культурних зв'язків, яка може містити загрозу деструкції національної соціокультурної ідентичності. Це зумовлює необхідність зміцнювати власні культурні традиції, поєднуючи їх з новими цінностями, породженими розвитком світової культури.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми "гендерної нечутливості", що яскраво виявилася в філософії Модерну. Проаналізовано філософські вчення філософів Просвітництва, постмодернізму та представниць фемінізму. Розглянуто сучасне генероване суспільство з позиції патріархатної та феміністичної ідеологій. Розкрито сутність впливу патріархатної ідеології на сучасність. Показано механізми передачі культурою патріархатних норм. Досліджено цілісну теоретичну реконструкцію базових положень феміністичної критики модерну в контексті руху від патріархатної ідеології до "консерватизму повсякденності".

  Скачати повний текст

Досліджено модернізацію в аспекті суспільної раціоналізації та ролі права як інструмента цілеспрямованих соціальних змін. Базуючись на синтезі методологічних підходів розуміючої теорії соціальноі дії, об'єктивуючої теорії систем і теорії комунікативної дії, розроблено теоретичну модель процесу суспільної раціоналізації як складної взаємодії трьох типів раціональності- комунікативної раіцональності, цілераціональності та системної раціональності. Розкрито головну роль права у раціоналізації суспільних відносин. Здійснено реконструкцію правової форми регулювання соціальних відносин у контексті історично мінливих критеріїв раціональності. Висвітлено діалектику взаємного конституювання сучасного права та демократії. Обгрунтовано способи демократичної легітимізації права на етапі рефлюксивної модернізації. Запропоновано ідею щодо необхідності концептуального відокремлення громадянського суспільства як організаційної основи публічної сфери не тільки від держави, але й ринкової економіки.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні аспекти формування інтерактивного мистецтва в полістилістичній культурі сучасності. Доведено, що мистецтво в епоху інтерактивних комунікацій може бути розцінене як модель полістилістичної культури інформаційного суспільства, а осмислення універсальної картини світу здійснюється через інформаційну підсистему "мистецтво" як культурного інтерфейсу. З'ясовано, що характерні ознаки сучасного мистецтва, такі як колективна співтворчість, поліваріантність, плинність, анонімність і відсутність претензій на авторство, беруть початок у фольклорі й усній культурі традиційного суспільства. Визначено, що інтерактивності сучасного мистецтва, як наслідку впровадження новітніх комунікативних технологій, притаманна власна комунікативна риторика, яка використовується в традиційних жанрах мистецтва.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження міжконфесійних відносин. Розглянуто методологічний аспект дослідження даного виду суспільних відносин. Осмислено специфіку прояву діалектики традицій та новаторства у сфері міжконфесійних відносин. Проаналізовано чинники кризи та перспективи розвитку регулятивних функцій релігії за умов загострення глобальних проблем людської цивілізації. Новаторством як закономірністю розвитку міжконфесійних відносин передбачено перевагу неантагоністичних типів традицій та сформовано передумови для природного розвитку системи георелігії. Розгортання даних тенденцій за умов суверенної України ускладнено кризою, що супроводжує перехідний період у розвитку суспільства. Виявлено основні детермінанти оптимізації розвитку міжконфесійних відносин на етапі становлення суверенної України, розглянуто її умови, фактори та критерії.

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто стан християнської традиції у ситуації постмодерну, виявлено специфіку існування християнського Св.Передання у постмодерну добу, визначено вплив культури постмодерну на християнство та основні чинники формування та дієвості християнської традиції у сучасну епоху та в минулому. Встановлено особливості філософсько-культурологічного та релігійного дискурсів щодо проблеми взаємовпливу релігійної традиції та культури. Проведено аналіз різних теорій традиції, на підставі якого зроблено висновок, що все історичне ставлення до релігійно-культурної традиції вибудовується у тріаду: традиціоналізм - модернізм - постмодернізм, а кожна наступна стадія заперечує попередні. Встановлено пріоритетність співвідношення традиціоналізм - модернізм (модернізм завжди виступає в опозиції до традиціоналізму). З'ясовано, що у цій боротьбі протилежностей виникає заключна частина тріади - постмодернізм, який є синтезованою та переосмисленою моделлю відношень традиціоналізм - модернізм.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано статус соціальних трансгресій як нової форми перехідного процесу, що пов'язана з "непозитивним твердженням", тобто акцентуванням становлення, заперечення, постійної мінливості, виходу за межі. Показано, що трансгресія відрізняється від розвитку як "зняття" (тобто прогресу більш довершених форм) утвердженням соціальної диверсифікації, спонтанних порядків. Розкрито можливості динамічного аналізу соціуму як єдності відносної упорядкованості, технологічного представлення процесів та часткової невпорядкованості, вітальної стихійності зі збереженням умов домінування у відповідну епоху технології чи вітальності. Доведено, що мінливість указаної подвійної людської діяльності не відміняє фундаментальності принципу раціональності. Виявлено, що трансгресії раціональності духовною чутливістю дають змогу компенсувати зростаючу технологізацію буття не тільки у формах духовності, а й тілесності. Відзначено, що в поліцивілізаційному і, разом з тим, глобальному світі зростає значення неофіційних, спонтанних зв'язків, основою яких є сітьові структури та взаємопроникнення соціальних систем функціонально-диференційованого суспільства за умов плюралізму цивілізацій та багатополюсності світового порядку.

  Скачати повний текст

Запропоновано філософську концепцію місця та ролі системи забезпечення національної безпеки у суспільстві, що трансформується. Обгрунтовано суть і виділено особливості соціальних систем трансформативного типу, здійснено аналіз стійкості й лабільності соціальної системи за дії базових констант і варіативних величин, їх роль у системі суспільних відносин. Визначено умови та принципи функціонування трансформативної соціальної системи, що дозволяють їй забезпечувати стійкість і стабільність. Досліджено й обгрунтовано динаміку перехідних процесів у період трансформацій. З'ясовано суть геополітичних проблем сучасності й особливості їх впливу на функціонування системи забезпечення національної безпеки країн трансформативного типу. Розкрито суть механізмів забезпечення національної безпеки та їх типології, виокремлено основні компоненти структури таких механізмів за соціокультурних умов. Визначено тенденції, які здійснюють безпосередній вплив на практичну реалізацію механізму забезпечення національної безпеки у кожній країні трансформативного типу. Запропоновано комплекс напрямків оптимізації даного механізму у разі соціокультурних трансформацій.

  Скачати повний текст

Досліджено в соціальній філософії проблему - стиль життя, яку проаналізовано в широкому соціально-історичному та культурологічному контексті. Зазначена проблема є однією з істотних для розуміння специфіки здійснення процесів самоідентифікації та самореалізації людини. Значну увагу приділено соціально-психологічному аспекту означеної проблеми, що дозволяє визначити стиль як індивідуально-своєрідну цілісну систему стійких засобів та форм опосередкування особистістю об'єктивних умов її життєдіяльності. Показано зв'язок стильової проблематики з морально-естетичними вимірами людського буття та досліджено такий їх вияв, як стилізація, що осмислюється насамперед як форма особистісної самореалізації людини в соціокультурній ситуації постмодерну. За умов соціальних трансформацій, що супроводжуються руйнуванням усталених світоглядних та ціннісних орієнтацій, найбільш поширеними формами стилізації життя запропоновано вважати соціальну мімікрію, соціальний міметизм, інсценування тощо.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження феномену суспільного досвіду, виявлено його структурні компоненти, визначено сутність, соціокультурні прояви в динаміці соціального часу, чинники формування та особливості сприйняття. Системно проаналізовано поняття "суспільний досвід", простежено еволюцію соціально-філософських уявлень про роль досвіду в розвитку особистості та суспільства. Визначено, що суспільний досвід - це результативно-процесуальне утворення соціокультурного розвитку певного суспільства. Суспільний досвід розглядається як етноментальний феномен конкретного соціуму, спираючись на єдність національно-своєрідного та загальнолюдського. Значну увагу приділено аналізу проблем його сприйняття та інтерпретації за умов сучасного трансформаційного періоду.

  Скачати повний текст

Проаналізовано соціально-філософський процес формування духовності за умов соціальної трансформації на прикладі суспільства сучасної України. Розкрито основні засади та принципи формування духовності, якими є середовище, соціально-освітні цінності, культура, громадські організації, традиції, сім'я. Розглянуто духовність як категорію людського буття, що виражає його здатність до творення культури та самотворення.

  Скачати повний текст

Здійснено соціально-філософське дослідження концепції осьового часу К.Ясперса у контексті сучасності. Проаналізовано засади цієї концепції як лейтмотиву філософської системи К.Ясперса. Аргументовано, що концепція осьового часу має евристичний і методологічний потенціал. Визначено, що можливими проявами "нового" осьового часу історичного розвитку суспільства є глобалізаційні тенденції людства, утвердження постмодерну як однієї з теорій розвитку сучасного суспільства, формування основ постмодерністської свідомості.

  Скачати повний текст

Досліджено соціальну обумовленість науково-пізнавальної діяльності та її продуктів (інновацій) за умов суспільства, що розвивається. Соціальну детермінацію науки розглянуто в органічній єдності когнітивного та соціального аспектів. Відзначено, що наука є складовою макросередовища й усього універсуму, а також соціальним феноменом і соціальною підсистемою, що виконує певні функції та взаємодіє з усіма складовими цілісного соціального організму. У методологічному й соціокультурному аспектах науку осмислено як сферу миследії з виробництва та збереження наукового знання. Науково-пізнавальну діяльність висвітлено у контексті безперервної зміни становлення інновацій. Базуючись на когнітивних заходах сучасної науки (зокрема синергетичній теорії), розглянуто наукову інновацію з її гносеологічними та соціальними властивостями як фракталу, що виражає самоподібність усієї науки й моделює її динамізм й інноваційну орієнтацію, а також дозволяє зрозуміти інноваційне наукове знання як "творчий самопрояв світу".

  Скачати повний текст

Досліджено ціннісно-адаптаційний потенціал постмодерністського мистецтва, у контексті його нових філософсько-естетичних парадигм, функцій, колажно-монтажного принципу створення образу, руйнування видових, жанрових меж, зближення з життям та показано небувалу за глибиною і масштабом трансформацію світогляду людини. Розглянуто адаптаційні можливості сучасного мистецтва, закладені у новій концепції творчості постмодернізму, його ігрової, інтерактивної, плюралістичної природи, актуальної суті, яка формує розуміння сенсу існування не заради майбутнього, а вчить знаходити його у суб'єктивності. Зазначено, що радикальний досвід арт-практик розширює і поглиблює розуміння суті та змісту естетичного, трансформуючи традиційний досвід людства за двома головними напрямками: створення естетичного середовища існування людини й усвідомлення духовно-метафізичних основ її повсякденного буття. На підставі аналізу реального функціонування сучасного мистецтва, теоретичного доробку вітчизняних і зарубіжних філософів та естетиків висвітлено трансформацію класичної та формування основної проблематики некласичної естетики.

  Скачати повний текст

Доведено, що процес традиції включає минуле, а також сьогодення та впливає на майбутнє. Встановлено, що модерну традицію потрібно розглядати як таку, що складається із трьох частин, які існують одночасно та перебувають у складних взаєминах: традиціоналізму, консерватизму та модернізму. На підставі даних розпочато спробу по-новому осмислити цінність традиції як фактора формування та забезпечення умов стабільності соціального універсуму. Окремі частини традиції через форми свого прояву виявляються залучені в інші ігри: модернізацію, революцію.

  Скачати повний текст

Досліджено філософські аспекти модернізму як світоглядної парадигми в перспективі українського соціокультурного дискурсу. Здійснено аналіз становлення вітчизняного варіанта модернізму, виокремлено атрибутивні параметри даного феномену у межах української інтелектуальної дійсності. Досліджено рефлексії та позиції критики модернізму у просторі української філософської думки. Визначено структурні компоненти й особливості соціально-філософської концепції вітчизняного модернізму.

  Скачати повний текст

Систематизовано основні тлумачення історизму у філософській літературі, виявлено відмінності вживання понять "історизм" та "історицизм", проаналізовано специфіку функціонування даних термінів у рамках західноєвропейської і марксистської філософських традицій. Показано особливості формування уявлень про історичність на різних етапах розвитку європейського суспільства та механізм становлення принципу історизму як продукту новоєвропейського раціоналізму. Виділено сутнісні характеристики класичної та некласичної парадигми осягнення історичного процесу, оцінено місце і роль в їх структурі принципу історизму. Зазначено, що, починаючи з перших кроків зародження некласичної парадигми, в її рамках відбувається переоцінка значення історизму в поясненні суспільного розвитку, а з часом вона набуває форми активної, цілеспрямованої його критики. Розкрито яскраво виражену антиісторицистську спрямованість постмодернізму. Визначено специфічні особливості і основні напрями постмодерністської стратегії критики парадигми всесвітньої історії, побудованої но засадах методології історизму. Обгрунтовано висновок, що постмодерністські намагання заперечити класичну гносеологічну парадигму багато в чому є умовними та штучними і не вирифікуються як істинні, тому постмодернізм може розглядатися лише як одна з можливих, історично обмежених пізнавальних стратегій в галузі методології історії.

  Скачати повний текст

Визначено можливості та специфіку діалогу в постсучасній ситуації. Розглянуто варіанти співвідношення основності та безосновності у людському переживанні дійсності. Обгрунтовано, що ситуацією "можливості" основності й безосновності (без/основності), яка виявляється у потенційній наявності, але практичній відстутності основ є постсучасна ситуація. Проаналізовано ідею діалогу у західній філософській традиції, виявлено його сучасні моделі у даному контексті. Обгрунтовано, що діалогічні відносини у постучасній ситуації як ситуації без/основності представлені особливою моделлю діалогу, специфіка якої виявляється у його трансгресивному характері та набутті ключового значення емоційно-тілесною спрямованістю до Іншого. З'ясовано особливості генезису діалогічних відносин у ситуації без/основності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано феномен модернізації на підставі вивчення робіт провідних філософів, ідеї яких заклали основи нової соціальної реальності, критичного аналітичного досвіду здійснення модернізації, соціальних трансформацій сучасності. Зазначено, що здійснена наукова рефлексія даних трансформацій призводить до іншого категоріального розуміння модернізації, до її наукового визначення, якісно відмінного від запропонованої західною наукою парадигми соціальної модернізації. На підставі феноменологічного аналізу її природи та структури, а також такого розуміння цієї категорії, яке передбачає іманентне існування та тенденції саморозвитку суспільних систем, доведено коректність її визначення як невід'ємної складової частини соціально-історичного процесу, що представляє модернізаційний процес як інтегративний елемент і домінанту суспільного розвитку.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему деконструкції західноєвропейської логоцентричної традиції, формування нового типу раціональності та світосприйняття. З'ясовано специфіку постмодерністського дискурсу, яка відбиває сучасні засади цивілізаційного існування та розвитку суспільства та формує особливий тип свідомості. Визначено смислові поля даного дискурсу, які утворюють структуру постмодерністської свідомості. Простежено зародження, становлення та подальший розвиток постмодерністського дискурсу. Розглянуто основні інтерпретації даного феномену. Вироблено цілісну концепцію постмодерністського дискурсу, визначено значення та роль феномену постмодернізму для аналізу ситуації у сучасній соціальній філософії в цілому.

  Скачати повний текст