Рассмотрены вопросы лечения распространенных заболеваний детского возраста, в частности, неврологической, офтальмологической, гастроэнтерологической, нефрологической, урологической, гинекологической, эндокринной, аллергологической патологии. Освещены неонатальные аспекты гомотоксикологии.

Наведено відомості про життєдіяльність хворого організму тварини, розглянуто основні закономірності виникнення, розвитку та закінчення хвороби. Наведено тлумачення патологічних явищ та основних патологічних одиниць, розкрито роль зовнішніх і внутрішніх чинників у виникненні патології. Проаналізовано особливості перебігу типових патологічних процесів, патологічних змін у структурі тканини, які обумовлюють порушення функції. Розглянуто питання патофізіології окремих органів і систем організму, наведено методи патоморфологічної діагностики основних хвороб тварин. Визначено особливості проведення патрозтину й обгрунтовано порядок документального оформлення патологоанатомічного діагнозу.

Приведены сведения о жизнедеятельности больного организма животного, рассмотрены основные закономерности возникновения, развития и окончания болезни. Дано толкование патологических явлений и основных патологических единиц, раскрыта роль внешних и внутренних факторов в возникновении патологии. Проанализированы особенности течения типичных патологических процессов, патологических изменений в структуре ткани, обуславливающие нарушение функции. Рассмотрены вопросы патофизиологии некоторых органов и систем организма, приведены методы патоморфологической диагностики основных заболеваний животных. Определены особенности проведения патвскрытия и обоснован порядок документального оформления патологоанатомического диагноза.

В результате проведенных исследований показано, что девочки, рожденные матерями с фетоплацентарной недостаточностью, имеют ряд отставаний в физическом, умственном и психоэмоциональном развитии по сравнению с девочками, родившимися без задержки внутриутробного развития. Особенно наглядно это просматривается при оценке морфотипов развития, частоты соматической заболеваемости и детальном неврологическом обследовании. Полученные результаты свидетельствуют о необходимости более детального изучения состояния репродуктивной системы у девочек в 12 лет, что позволит расширить имеющиеся данные о патогенезе патологии пубертатного периода.

Своевременная коррекция нарушений микроценоза влагалища является основным компонентом профилактики инфекционных осложнений после оперативных вмешательств в акушерстве и гинекологии. Полимикробный характер инфекционных заболеваний нижнего отдела женских половых органов требует использования местных препаратов широкого спектра действия. Исследована эффективность вагинальных таблеток "Флуомизин", содержащих деквалиния хлорид, при подготовке к гинекологическим вмешательствам у 45-ти женщин. Флуомизин показал высокую эффективность и хорошую переносимость не только как средство для профилактики постинвазивных осложнений, но и как средство лечения воспалительных процессов половых путей микробной и грибковой этиологии.

Проведено изучение эффективности терапии воспалительных заболеваний органов малого таза у девочек-подростков в возрасте 16 - 18 лет в условиях стационара с использованием азитромицина для внутривенной инфузии. Клиническая эффективность терапии достигнута у 90 % больных.

Досліджено морфофункціональний стан органів сечової системи великої рогатої худоби, вирощеної на території, забрудненій радіонуклідами. Проведено радіологічні, гематологічні, гістологічні, гістохімічні та морфометричні дослідження нирок, сечоводів, сечового міхура та сечівника трьох вікових груп тварин (5 - 6-ти тижневих, 8 - 22-х місячних і 5 - 6-ти річних), які зазнавали постійного впливу низькодозового іонізуючого випромінювання. В органах сечової системи великої рогатої худоби, вирощеної на забрудненій радіонуклідами території, виявлено розвиток патологічних і компенсаторно-пристосувальних процесів. Встановлено відхилення величин відносних і абсолютних морфометричних показників основних структурних компонентів нирок, що свідчить про негативний вплив радіації на організм тварин. Виявлено, що зміни у функціонуванні нирок та сечовивідних шляхів найбільш виражені у 5 - 6-ти річних тварин, які найдовше перебували під постійним впливом малоінтенсивного іонізуючого опромінення. Встановлено, що у нирках відбуваються мембранозно-проліферативні зміни ниркових тілець, дистрофічно-атрофічні ураження епітелію проксимального сегмента нефрона, процеси інтерстаціального фіброзу, а також репаративні з ознаками клітинної та внутрішньоклітинної форм регенерації. У сечовивідних шляхах виявлено вогнищеву гіперплазію перехідного епітелію та його дистрофічні зміни.

Вперше проведено порівняльний аналіз патології пубертатного періоду у дівчат, народжених з затримкою внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) і досліджено нові патогенетичні аспекти даної патології на підставі встановлення взаємозв'язку між клінічним перебігом, ехографічними особливостями, ендокринологічним та імунологічним статусом, а також станом мікробіоценозу статевих шляхів. На базі одержаних даних науково обгрунтовано необхідність розробки нового алгоритму прогностичних, діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Вперше проведено порівняльний аналіз клінічного перебігу пубертатного періоду у дівчат, що народилися без та зі ЗВУР, і встановлено частоту, структуру та терміни розвитку основних патологічних змін: порушень менструального циклу, запальних захворювань, патології грудних залоз і гіпоталамічного синдрому. Проведено порівняльний аналіз клінічного перебігу вагітності та пологів у матерів з фетоплацентарною недостатністю (ФПН), досліджено їх вплив на фізичний і розумовий розвиток дівчат протягом першого року життя та в пубертатному періоді. На підставі вивчення взаємозв'язку між функціональним станом органів репродуктивної системи, грудних і щитовидних залоз, ендокринологічним статусом, станом системного імунітету, мікробіологічними та вірусологічними особливостями вперше вивчено нові аспекти патогенезу різної патології пубертатного періоду у дівчат, що народилися від матерів з ФПН. Показано роль ФПН у матерів в генезі розвитку патології пубертатного періоду.

Висвітлено особливості гістологічної будови шкіри та волоса різних видів тварин і людини, основні методи дослідження шкіри та волоса. Подано структурну характеристику та мікрофотографію шкіри та волоса різних видів тварин і людини. Описано мікроструктурні ознаки просвітленого волоса у різних видів тварин, що допомагає встановлювати їх видову належність.

Викладено основні аспекти патогенезу плацентарної дисфункції. Обгрунтовано доцільність патогенетичної терапії. Роз'яснено можливості антигомотоксичної терапії в лікуванні даної патології. Вивчено ефективність включення препарату Placenta compositum (Biologische Heilmittel Heel GmbH) до схеми комплексної терапії плацентарної дисфункції.

Викладено основні аспекти патогенезу фетоплацентарної недостатності. Обгрунтовано доцільність патогенетичної терапії. Роз'яснено можливості антигомотоксичної терапії в лікуванні даної патології. Вивчено ефективність включення препарату Плацента композитум (Biologische Heilmittel Heel GmbH) до схеми комплексної терапії фетоплацентарної недостатності.

Описано патоморфологічні зміни, які розвиваються у головному мозку морських свинок за експериментального охратоксикозу. Встановлено, що у корі головного мозку та мозочку виникають дистрофічні зміни окремих нейронів, розлади мікроциркуляції, збільшення кількості протоплазматичних астроцитів, які були найбільш вираженими у тварин V дослідної групи (на 95 - 105 добу досліду).

Результати досліджень свідчать, що дисфункція яєчників у жінок із дифузною фіброзно-кістозною мастопатією є достатнім актуальним науковим завданням сучасної гінекології. Використання вдосконаленого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів надає змогу знизити частоту дисгормональних порушень, що призводить до зменшення клініко-функціональних проявів патології репродуктивної системи.

Досліджено проблемні питання кримінологічного та експертно-криміналістичного характеру у сфері профілактики правопорушень і злочинів. Розкрито зміст і характеристику питань стосовно причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів. Висвітлено правові й організаційні проблеми експертно-криміналістичної профілактики. Перераховано недоліки під час оформлення, огляду та зберігання документів як обставини, що полегшують вчинення злочинів. Визначено основні напрями профілактичної діяльності, пов'язані з криміналістичним дослідженням документів.

Изложены этиологические факторы и патогенетические механизмы возникновения нарушения фертильности. Описаны основные методики, применяемые для диагностики и лечения данной патологии. Рассмотрены преимущества и недостатки каждой из них. Обсуждены консервативные и оперативные методы лечения заболевания. Обоснована целесообразность выбора того или иного метода в определенных клинических ситуациях. Представлены также новейшие концепции в этой области и перспективные пути решения данной проблемы. Обоснована важность разработки последовательной врачебной тактики в диагностике и лечении бесплодия.

У результаті проведених досліджень установлено, що клінічна картина ускладнень гострих запальних захворювань придатків і матки (ГЗЗПМ) у юних жінок характеризується яскравою і різноманітною симптоматикою: синдромом інтоксикації (94 %), локальними (76 %) і загальнозапальними проявами (82 %). Для збереження менструальної та дітородної функцій хірургічне лікування у юних жінок з ускладненнями ГВЗПМ повинно носити органоощадний характер. Для відновлення репродуктивного здоров'я у юних жінок з ускладненнями ГЗЗПМ доцільно проводити реабілітації в три етапи з використанням імунокоректорів, біостимуляторів, гомеопатичних засобів, фізіотерапії та оральних контрацептивів.

Вивчено особливості формування молочних залоз у дівчат-підлітків без та з ранніми порушеннями менструального циклу. Встановлено, що розвиток патологічних змін молочних залоз залежить від конкретного варіанту гормонального дисбалансу. Виділено основні фактори ризику розвитку патології молочних залоз у дівчат-підлітків.

Досліджено та порівняно активність глутатіонтрансферази, глутатіонпероксидази і глутатіонредуктази та вміст глутатіону у печінці та слизовій оболонці сліпої кишки худоби, морської свинки, коня, свині, кролика і вівці. Встановлено значні відмінності між тваринами. Активність глутатіонтрансферази та рівень глутатіону були значно вищими у печінці тварин, ніж у сліпій кишці. У печінці активність глутатіонтрансферази в порядку від високої до низької розподілилася таким чином: вівця >> кріль >> морська свинка >> кінь >> свиня >> велика рогата худоба. У сліпій кишці активність глутатіонтрансферази була найвищою у кроля. У печінці рівень глутатіону був найвищим у вівці, а найнижчим - у великої рогатої худоби. Активність глутатіонпероксидази була значно вищою у печінці кроля і свині, ніж у їх сліпій кишці. Найнижчі дані були в обох органах коня, а у сліпій кишці морської свинки вона не виявлена. Активність глутатіонредуктази була вищою у сліпій кишці тварин, ніж у печінці. Лише у морської свинки активність цього ензиму була вищою в печінці. Відмінності були значними у великої рогатої худоби, свині і коня, але не у кроля і морської свинки. Показник активності ензиму був подібним у сліпій кишці великої рогатої худоби і свині. Значна різниця була між кролем і конем. Дослідження необхідно проводити на усіх видах тварин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-5 + Р716.11 с

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Вагітність

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення ефективності лікування жінок з трубно-перитонеальною формою безплідності залежно від протоколу стимуляції яєчників. Проаналізовано медичну документацію пацієнток, які звернулися у медичний центр "Мати та дитина" у 2012 - 2013 рр. Для порівняння ефективності різних протоколів стимуляції суперовуляції з карток жінок з трубно-перитонеальною безплідністю відібрано картки 387 пацієнток віком до 35 років, яким стимуляцію проводили за стандартними протоколами з подальшим розподілом їх на дві групи: групу К (короткий протокол стимуляції, n = 246) і групу Д (довгий протокол стимуляції, n = 141). В обох групах виконували інтрацитоплазматичну ін'єкцію сперматозоїдів (ICSI). Середня тривалість стимуляції у довгому протоколі була у середньому на 2 дні довшою. Загальна кількість витраченого рФСГ була також достовірно (на 300 МО) більшою. Суттєвої різниці між кількістю бластоцист у цілому та бластоцист високої якості не було. Кумулятивна ефективність лікування через 1 рік після контрольованої стимуляції яєчників становила 82,33 і 77,30 % відповідно. Проведене ретроспективне дослідження встановило, що жінки з трубно-перитонеальною безплідністю у довгому протоколі потребують більш тривалої стимуляції з використанням більших сумарних доз рекомбінантного ФСГ за однакової з коротким протоколом контрольованої стимуляції яєчників кінцевій ефективності.

Мета дослідження - вивчення ефективності контрольованої стимуляції овуляції у донорів ооцитів залежно від протоколу стимуляції. Для досягнення поставленої мети проаналізовано медичну документацію 120 донорів ооцитів, яким проводили стимуляцію суперовуляції у медичному центрі "Мати та дитина" у 2012 - 2015 рр. Усі картки були розділені на дві групи: у першу групу ввійшли жінки, у яких у циклі стимуляції для попередження передчасних піків лютеїнізувального гормону використовували агоніст гонадотропін-рилізинг-гормону (а-ГнРГ) (n = 70), а у другу жінки, у яких використовували антагоніст ГнРГ (n = 50). Середня тривалість стимуляції у разі використання а-ГнРГ була у середньому на 2 дні довше. Загальна кількість витраченого рекомбінантного фолікулостимулювального гормону була також достовірно (у середньому на 500 МО) більшою, а отриманих фолікулів та яйцеклітин менше. Проведене дослідження встановило, що оптимальним у програмах отримання донорських ооцитів є протокол стимуляції суперовуляції з використанням щодобових доз антагоніста а-ГнРГ для попередження передчасних піків лютеїнізувального гормону. Подальший пошук з метою оптимізації схем стимуляції суперовуляції у донорів доцільно проводити у межах саме даного протоколу.