За даними Асоціації міжнародних марафонів та пробігів на довгі дистанції, щороку у світі проводяться понад 800 марафонів, однак надмірні фізичні навантаження під час марафонського бігу несуть вагомі ризики для здоров'я. Наведено клінічний випадок теплового інсульту навантаження в молодого спортсмена під час забігу на напівмарафонську дистанцію, що проявився тепловим ураженням ендотелію судин практично усіх органів, стрімким розвитком синдрому дисемінованого згортання крові, коагулопатією споживання, гіперфібринолізом, синдромом поліорганної дисфункції із залученням до нього серця, легень, печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту, головного, кісткового мозку і закінчився летальним наслідком.

Проведено оцінку когнітивних порушень у ранній післяопераційний період у кардіохірургічних пацієнтів з артеріальною гіпертензією. У дослідження увійшло 110 пацієнтів, оперованих в умовах штучного кровообігу з приводу аортокоронарного шунтування. Усіх пацієнтів було розподілено на 3 групи. У першій групі пацієнтів проводилась моноанестезія пропофолом, у другій групі - із застосуванням тіопенталу, у третій групі підтримка анестезії проводилась комбінацією пропофолу та севофлурану. Для оцінки когнітивних порушень у всіх пацієнтів за 2 - 3 дні до операції і на 6-й день після оперативного втручання використовували нейропсихологічне тестування: MMSE-тест, FAB-тест, тест малювання годинника та SAGE-тест. У результаті дослідження було виявлено, що когнітивні порушення у ранній післяопераційний період встановлено у 61,9 % пацієнтів першої групи, 48 % пацієнтів другої групи та 53,48 % пацієнтів третьої групи. У пацієнтів другої та третьої групи виявлялась вірогідно нижча частота дементних когнітивних порушень у порівнянні з першою групою: на 78,58 % (p = 0,0018) та 50 % (p = 0,0021) відповідно. Крім того, у другій групі вірогідно вища частота пацієнтів без когнітивних порушень у порівнянні з першою групою (p = 0,0032).

Проведено оцінку когнітивних порушень у ранній післяопераційний період у кардіохірургічних пацієнтів з артеріальною гіпертензією. У дослідження увійшло 110 пацієнтів, оперованих в умовах штучного кровообігу з приводу аортокоронарного шунтування. Усіх пацієнтів було розподілено на 3 групи. У першій групі пацієнтів проводилась моноанестезія пропофолом, у другій групі - із застосуванням тіопенталу, у третій групі підтримка анестезії проводилась комбінацією пропофолу та севофлурану. Для оцінки когнітивних порушень у всіх пацієнтів за 2 - 3 дні до операції і на 6-й день після оперативного втручання використовували нейропсихологічне тестування: MMSE-тест, FAB-тест, тест малювання годинника та SAGE-тест. У результаті дослідження було виявлено, що когнітивні порушення у ранній післяопераційний період встановлено у 61,9 % пацієнтів першої групи, 48 % пацієнтів другої групи та 53,48 % пацієнтів третьої групи. У пацієнтів другої та третьої групи виявлялась вірогідно нижча частота дементних когнітивних порушень у порівнянні з першою групою: на 78,58 % (p = 0,0018) та 50 % (p = 0,0021) відповідно. Крім того, у другій групі вірогідно вища частота пацієнтів без когнітивних порушень у порівнянні з першою групою (p = 0,0032).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.345.1-1

Рубрики:

Операції на серці, серцевій сумці і магістральних судинах

Шифр НБУВ: Ж100823 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9лідокаїн + Р457.365.11

Рубрики:

Хірургічна патологія серця, серцевої сумки та магістральних судин

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено ефективність мультимодальної малоопіоїдної анестезії у разі проведення операцій аортокоронарного шунтування за умов штучного кровообігу. У дослідження увійшли 11 пацієнтів віком 69,5 +- 6,2 року, яким було виконано аортокоронарне шунтування зі штучним кровообігом. Усіх пацієнтів було прооперовано за умов ендотрахеального наркозу. Середня тривалість анестезії становила 257,4 +- 19,1 хв. Індукція включала пропофол (1,52 +- 0,05 мг/кг), фентаніл (1 - 1,5 мкг/кг), піпекуронію бромід (0,1 мг/кг). Підтримка анестезії: севофлуран (1,5 - 2 МАК), кетамін (0,5 мг/кг), лідокаїн 1 мг/кг болюсно, з налагодженням безперервної інфузії (1,5 - 2 мг/кг/год). Середня доза фентанілу, що була використана упродовж усього часу анестезіологічного забезпечення, становила 1,09 +- 0,03 мкг/кг/год (у середньому 358,3 +- 27,1 мкг упродовж усього часу оперативного втручання). В результаті виконаних досліджень було встановлено, що мультимодальна малоопіоїдна методика знеболювання забезпечує адекватний аналгезуючий ефект і надає змогу відмовитися від інтраопераційного застосування високих доз наркотичних анальгетиків під час виконання високотравматичних операцій, що підтверджується відсутністю гемодинамічних і ендокринно-метаболічних порушень за її використання.

Определено влияние артериальной гипертензии (АГ) на развитие послеоперационных осложнений у пациентов старшей возрастной группы, перенесших операцию аортокоронарного шунтирования в условиях искусственного кровообращения. Изучена эффективность различных методик интраоперационной регуляции артериального давления (АД). В исследование вошло 96 пациентов с АГ I - III ст., которым была выполнена операция аортокоронарного шунтирования с наложением 2 - 3 коронарно-венозных анастомозов. В результате работы было определено, что у пациентов с сопутствующей АГ на этапе вводного наркоза наблюдаются гемодинамические нарушения двух типов: снижение АД в результате вазодилатации и сниженной компенсаторной способности миокарда; прессорные гемодинамические реакции в виде повышения АД на этапе интубации, связанные с симпатической импульсацией, раздражением глубоких сенсорных рецепторов гортани и резким повышением уровня эндогенных катехоламинов. Среди обследованных пациентов сопутствующий сахарный диабет 2-го типа определялся у 22,9 %. Наличие данной патологии определяло снижение ударного индекса на 21,30 +- 1,21 %, сердечного индекса - на 12,5 +- 1,3 %, индекса сократимости - на 14,6 +- 1,3 %. В раннем послеоперационном периоде у пациентов с АГ в 7,3 % случаев наблюдалось развитие энцефалопатии и целого ряда послеоперационных когнитивных дисфункций, что связано с перекалибровкой церебральных сосудов на фоне АГ.

Несмотря на то, что операции протезирования аортального клапана хорошо разработаны и сопровождаются высокой эффективностью, они далеки от совершенства, поскольку ассоциируются с большим количеством осложнений. В этой связи методы хирургического лечения, основанные на клапаносохраняющей стратегии, превосходят традиционное протезирование, поскольку могут снизить риск возникновения осложнений в ранний и отдаленный послеоперационный период, что особо актуально у пациентов пожилого и старческого возраста. Представлены результаты исследования по применению метода ультразвуковой декальцинации у 70 пациентов с диагнозом стеноза аортального клапана с кальцинозом. После проведения оперативного вмешательства, в сроки до 13 месяцев, сохранялось статистически значимое уменьшение систолического градиента давления на клапане и увеличение площади эффективного отверстия клапана, что свидетельствует об эффективности такого вида оперативного вмешательства у данного контингента больных.

Аритмогенная кардиомиопатия (дисплазия) правого желудочка представляет собой наследственное заболевание миокарда, предрасполагающее к развитию желудочковых аритмий и повышенному риску внезапной сердечной смерти. Накопленные научные данные о клиническом течении, факторах риска и терапевтических подходах при этой патологии позволяют непрерывно совершенствовать тактику ведения больных. Представлен обзор основных положений научного консенсуса Международной экспертной группы по лечению аритмогенной кардиомиопатии (дисплазии) правого желудочка 2015 г. Освещены вопросы, касающиеся стратификации риска, наблюдения за пациентами, коррекции образа жизни, медикаментозного лечения, выполнения катетерной абляции, имплантации кардиовертера-дефибриллятора и трансплантации сердца при этой патологии.

Искусственное кровообращение и кардиоплегия являются одними из наиболее часто используемых техник в кардиохирургии, от которых как напрямую, так и опосредованно зависит уровень кардиальной летальности в послеоперационный период. Представлен обзор современных данных о патогенетических механизмах повреждения миокарда в условиях кардиоплегии и искусственного кровообращения, методах его диагностики и основных стратегиях защиты миокарда.

Проведено оцінку вираженості пресорних гемодинамічних реакцій на етапі ввідного наркозу та інтубації трахеї в пацієнтів похилого віку, їх профілактиці та способам купірування. У дослідження було включено 47 пацієнтів з ішемічною хворобою серця, яким була виконана операція аортокоронарного шунтування за умов штучного кровообігу. Середній вік обстежених становив 69 років, середня маса тіла - 82,5 +- 7,4 кг. Залежно від способу профілактики й лікування пресорних реакцій, що виникали у пацієнтів на етапі інтубації трахеї, всі пацієнти були розділені на три групи. У першу групу (n = 12) увійшли пацієнти, у яких був використаний 2% розчин лідокаїну (100 мг), яким зрошували голосові зв'язки перед введенням інтубаційної трубки. Другу групу (n = 18) становили пацієнти, яким на етапі ларингоскопії вводився урапідил у дозі 15 - 20 мг. У третій групі обстежених (n = 17) проведено поглиблення анестезії у вигляді додаткового введення фентанілу й пропофолу. У всіх обстежених пацієнтів на етапі ларингоскопії артеріальний тиск (АТ) збільшувався на 23,6 +- 3,2 % відносно вихідного рівня. Безпосередньо після інтубації в першій і третій групах спостерігалося подальше підвищення систолічного АТ, при цьому у другій групі, у якій використовувалося профілактичне введення урапідилу, АТ був у середньому на 27,4 +- 2,6 % менше порівняно зі значеннями АТ, що фіксувалися в першій і третій групах. Отже, пацієнти з артеріальною гіпертензією на етапі ларингоскопії та інтубації трахеї схильні до виражених пресорних гемодинамічних реакцій, для профілактики і лікування яких найбільш ефективним методом є внутрішньовенне введення урапідилу.

Систематизированы подходы к противовирусной и антибактериальной терапии в лечении внебольничных пневмоний. В настоящее время пневмония является основной причиной летальности среди всех инфекционных осложнений во всех возрастных группах и шестой ведущей причиной смерти у подобной категории больных старше 65 лет. Основным компонентом в комплексном лечении больных с гриппозной пневмонией, осложненной бактериальной инфекцией, является своевременное назначение адекватной антивирусной и антибактериальной терапии. Проведение антивирусной терапии следует начинать на раннем этапе заболевания, основываясь на клинической картине болезни, не дожидаясь лабораторного подтверждения гриппа, т.к. разброс чувствительности к экспресс-тестам может составлять от 10 до 70 %. Противовирусная терапия основана на использовании ингибиторов нейраминидазы, которые являются одними из основных препаратов для лечения вирусных пневмоний и гриппоподобных заболеваний как у взрослых, так и у детей. А проведение ранней эмпирической антимикробной терапии целесообразно у больных с признаками вирусного поражения легких при наличии у них сопутствующих гнойно-воспалительных процессов.

Індекс рубрикатора НБУВ: У049(4УКР)25 + У9(4УКР)320

Рубрики:

Економічна географія окремих країн (економіко-географічне країнознавство)

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: РА424104 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р60-4

Рубрики:

Дерматологія

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження діелектричної проникності еритроцитів пацієнтів з лікарською хворобою та практично здорових донорів за присутності місцевих анестетиків - артифрину, убістезіну та септонесту за допомогою НВЧ-діелектрометрії міліметрового діапазону радіохвиль. Оцінювання гідратації еритроцитів проводилося за параметром реальної частини комплексної діелектричної проникності в області дисперсії вільної води на частоті f=37,7 ГГц. Сенсибілізація еритроцитів до місцево-анестезувальних препаратів оцінювалась методом визначення швидкості осідання еритроцитів. Одержано достатньо корелювальні експериментальні дані за двома методиками.

Проведено исследование диэлектрической проницаемости эритроцитов пациентов с лекарственной болезнью и практически здоровых доноров в присутствии местных анестетиков - артифрина, убистезина и септонеста с помощью СВЧ-диэлектрометрии миллиметрового диапазона радиоволн. Оценка гидратации эритроцитов проводилась по параметру реальной части комплексной диэлектрической проницаемости в области дисперсии свободной воды на частоте f = 37,7 ГГц. Сенсибилизация эритроцитов местно-анестезирующих препаратов оценивалась методом определения скорости оседания эритроцитов. Получено достаточно коррелирующие экспериментальные данные по двум методикам.

Изучено влияние различных схем интраоперационной коррекции артериального давления (АД) у пациентов пожилого возраста, оперируемых по поводу аортокоронарного шунтирования, на частоту возникновения послеоперационных когнитивных дисфункций. В исследование были включены 43 пациента с ишемической болезнью сердца, которым на базе ГУ "Институт сердца" МЗ Украины была выполнена операция аортокоронарного шунтирования. Средний возраст обследованных составлял 67,5 года, средний вес - 87,4 +- 5,2 кг. Лиц мужского пола было 35 человек (81,4 %), женского - 8 человек (18,6 %). По способу коррекции интраоперационного повышения АД (свыше 30 % от рабочего) все обследованные пациенты были разделены на две группы. В первую группу (n = 23) вошли пациенты, которым коррекцию проводили путем углубления анестезии. Во второй группе (n = 20) АД корректировали с помощью инфузии урапидила (Эбрантила). Результаты теста на объем кратковременной слухоречевой памяти продемонстрировали, что на 7-е сутки после проведенной операции пациенты I группы набирали в среднем 13,6 +- 1,07 % в сравнении с аналогичными показателями у пациентов II группы. Результаты теста на тонкую моторику рук также показали, что пациенты II группы набрали 4,75 +- 0,12 %, что в среднем было больше на 33,9 +- 2,5 % относительно аналогичных значений у пациентов I группы. Таким образом, интраоперационное повышение АД зачастую имеет многофакторные причины, и перед введением дополнительной дозы гипнотиков следует оценить глубину анестезии. А для коррекции повышенного АД во время проведения общей анестезии следует использовать препараты с управляемым и прогнозируемым антигипертензивным действием.

В настоящее время большое внимание уделяют оценке качества продукции. В то же время существует проблема согласованности данных производителя и потребителя. Оценка качества бумаги для печати должна включать не только анализ ее физико-механических и оптических свойств, но и комплекс печатных свойств с целью повышения стабильности печати и производства бумаги с улучшенными печатными свойствами. Поставлена задача не только анализа и повышения свойств конечного продукта, но и прогнозирования его свойств. Для этого проведены испытания по изменению композиционного состава бумаги и его влиянию на комплекс печатных свойств, определенных по технологии многокрасочного пробопечатания на основе анализа изображения комплексной тестовой шкалы. В результате получена многофакторная система с заданными параметрами композиции и измеренными данными показателей качества печатного изображения. Для снижения размерности системы введен обобщающий критерий, который позволил провести оптимизацию композиции с учетом факторов ее варьирования и спрогнозировать повышение печатных свойств в комплексе. В результате проведения опытно-промышленных испытаний получена бумага с улучшенными печатными свойствами.

Аортокоронарное шунтирование является проверенным и надежным методом лечения ишемической болезни сердца. Однако пациенты, перенесшие хирургическую реваскуляризацию, имеют риск развития повторных ишемических событий, что требует проведения адекватной вторичной профилактики. Представлен обзор основных рекомендаций по вторичной профилактике у пациентов после проведенного аортокоронарного шунтирования. Освещены вопросы, касающиеся антитромбоцитарной и липидоснижающей терапии, тактики ведения пациентов с артериальной гипертензией, перенесенным инфарктом миокарда и дисфункцией левого желудочка, подходов к кардиореабилитации после хирургической реваскуляризации.

Мета роботи - оцінити вплив комбінованого препарату, що містить аденозин та молсидомін, на варіабельність ритму серця у хворих на стенокардію напруження. Обстежено 18 хворих (11 чоловіків і 7 жінок, середній вік 56 років) зі стенокардією напруження II - III функціонального класу, яка прогресувала на момент залучення в дослідження. Пацієнтів розділили на дві групи: в 1-й (n = 9) призначали стандартну терапію з приводу прогресивної стенокардії, у 2-й (n = 9) - до стандартної терапії додавали препарат, що містить аденозин та молсидомін (адвокард), у дозі 1 таблетка під язик тричі на добу протягом 1 міс. Контрольну групу становили практично здорові особи того ж віку (n = 10). Всім пацієнтам на початку (в день госпіталізації), через 1 тиж після стабілізації стенокардії та через 3 міс (через 2 міс після закінчення прийому досліджуваного препарату) проводили добове моніторування ЕКГ з оцінкою часових і спектральних показників варіабельності ритму серця. Висновки: комбінований препарат, що містить аденозин та молсидомін, сприяє поліпшенню стану автономної регуляції серця як під час його прийому, так і через два місяці після його відміни. Позитивний вплив препарату на стан вегетативного тонусу вочевидь обумовлений розвитком фармакологічного прекондиціювання, яке сприяє збільшенню стійкості кардіоміоцитів до ішемії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р603.52-4

Рубрики:

Склеродермія

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ