Увагу приділено сучасним аспектам клінічної, інструментальної та біохімічної діагностики, а також медикаментозним і немедикаментозним методам диференційованого лікування пацієнтів із непсихотичними психічними розладами з урахуванням стану нервової системи. Досліджено психоемоційний статус і стан церебрального кровообігу в пацієнтів молодого віку з неврологічними проявами остеохондрозу поперекового відділу хребта. Простежено динаміку неврологічних показників і стану непсихотичних порушень у хворих на розсіяний склероз на тлі превентивного лікування. Вивчено клініко-психопатологічні, патоперсонологічні та психосоціальні особливості формування непсихотичних психічних розладів асоційованих із ревматоїдним артритом, розроблено засади їх діагностики та комплексної корекції. Запропоновано систему медико-психологічного супроводу жінок із загрозою передчасних пологів на III триместрі вагітності та після пологів. Висвітлено питання вдосконалення ранньої діагностики та диференційованого лікування непсихотичних психічних розладів у пацієнтів із нейродегенеративними захворюваннями.

Вивчено показники ендотеліальної дисфункції, оксидантної та глутатіонової систем крові у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Продемонстровано ендотеліальну дисфункцію на тлі активації оксидантної системи.

Обстежено 45 хворих віком до 35 років із загостренням хронічної дискогенної люмбалгії. Показано зниження потікзалежної вазодилататорної відповіді плечової артерії на тлі підвищення концентрації маркерів ендотеліальної дисфункції в обстеженої групи хворих.

Висвітлено питання патогенетичної корекції ендотеліальної дисфункції та нормалізації процесів пероксидного окиснення ліпідів при дисциркуляторній енцефалопатії з використанням ендотеліотропних та антиоксидантних препаратів.

Вивчено показники ендотеліальної дисфункції, оксидантної та глутатіонової систем крові у пацієнтів із дисциркуляторною енцефалопатією. Продемонстровано нейропептидний дисбаланс та активація оксидантної системи.

Висвітлено основні наукові здобутки кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Буковинського державного медичного університету з часу її заснування по теперішній час.

Викладено сучасні погляди на етіопатогенез, клініку, діагностику та лікування паркінсонізму. Розкрито ефективність застосування омеги-3, фолієвої кислоти та препаратів гінкго білоба у терапії розладів пам'яті й уваги у хворих на різні форми епілепсії. Визначено роль ендотелію та процесів апоптозу ендотеліоцитів у розвитку дисциркуляторної енцефалопатії. Подано аналіз показників ендотеліальної дисфункції та чинників апоптозу ендотеліоцитів за атеросклеротичної та гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії. Досліджено стан пероксидного окиснення ліпідів, окиснювальної модифікації білків та антиоксидантної системи крові у хворих на післятравматичну енцефалопатію. Наведено фактори ризику розвитку ішемічної хвороби серця, депресивних і тривожних розладів.

На основі дослідження 86 осіб із наслідками легкої закритої черепно-мозкової травми виявлено, що найбільш частим синдромом є синдром вегето-судинної дистонії. Відмічено гіпердіагностику лікворно-гіпертензивного синдрому у даної категорії хворих на підставі проведення тільки ехоенцефалоскопії. Вказано на недоцільність проведення ехоенцефалоскопічного дослідження хворим з уже проведеною нейровізуалізацією.

Встановлено, що у хворих на вегетосудинну дистонію (ВСД) за гіпертонічним типом у плазмі крові статистично вірогідно, у порівнянні з контрольною групою, зменшується концентрація молекул в CD95 та підвищується рівень молекул sCD117, що супроводжується вірогідним підвищенням активності каспази-1, однак активність каспаз-3 та -8, а також вміст у крові sFas-L не змінюються. Лікування з використанням глутаргіну зменшує плазмову концентрацію в CD95 на 28 %. нормалізує рівень у крові sCD117 і не впливає на концентрацію sFas-L та активність каспаз-1, -3, -8 у плазмі крові. У разі ВСД за гіпотонічним типом концентрації в плазмі крові sCD95, sFas-L та активність каспаз-1, -3, -8 відповідають контрольним значенням на тлі підвищення плазмового рівня sCD117 на 91 %. Використання ербісолу в лікуванні не змінює плазмових концентрацій sCD95, sFas-L та активності каспаз-1, -3, -8, проте знижує вміст у крові sCD117 до контрольних величин. У хворих на ВСД за змішаним типом статистично вірогідно у порівнянні з контрольною групою та з іншими групами обстежених, підвищується концентрація в плазмі крові молекул sCD95, sFas-L та розчинної форми фактора стовбурових клітин - молекули sCD117, що супроводжується вірогідним підвищенням активності каспаз-1, -3, -8. Поєднані ефекти глутаргіну і ербісолу в пацієнтів даної групи характеризуються пониженням (але не нормалізацією) вмісту в крові sCD95 на 45 %, sFas-L - на 46 %, sCD117 - на 47 % та зменшенням активності каспаз-1, -3, -8.

Показано, що у хворих на вегетативну дистонію відбувається порушення узгодженості в діяльності вегетативної нервової системи та нейропептидних систем регуляції судинного тонусу, а саме порушується співвідношення між субстанцією Р, бомбезином, вазоактивним інтестинальним пептидом, ангіотензином II і α-передсердним натрійуретичним пептидом, що клінічно визначає тип перебігу вегетативної дистонії, а на рівні судинної стінки призводить до ендотеліальної дисфункції аж до загибелі ендотеліоцитів за механізмом апоптозу. Показано наявність більш вираженого вегетативного та нейропептидного дисбалансу та більшу вираженість ендотеліальної дисфункції та процесів апоптозу у хворих зі спадковою обтяженістю по вегетативній дисфункції. На основі вивчення динаміки змін показників тахікінінової та пептидно-гормональної ланок регуляції судинного тонусу, визначення ступеня ендотеліальної дисфункції й апоптозу ендотеліоцитів удосконалено диференційоване лікування різних типів перебігу вегетативної дистонії з використанням у комплексному лікуванні препаратів репаративної дії типу ербісолу й аргініновмісних препаратів типу глутаргіну.

Обследованы 69 больных вегетососудистой дистонией с артериальной гипертензией и 27 практически здоровых лиц, которые не отличались по возрасту от группы обследованных больных. Определено, что при вегетососудистой дистонии с артериальной гипертензией на сосуды преобладает бомбезинергическое влияние с параллельным статистически достоверным, сравнительно с контрольной группой, повышением в плазме крови концентрации ангиотенизна II и повышением активности ангиотензинпревращающего фермента. Полученные данные свидетельствуют о напряжении ренин-ангиотензиновой системы и развитии эндотелиальной дисфункции у данной категории больных.

Висвітлено результати завершеної у 2009 р. науково-дослідної роботи кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології на тему "Патогенетичні механізми захворювань нервової системи: шляхи їх медикаментозної та немедикаментозної корекції". Проведено зіставне вивчення неврологічної симптоматики, змін вищих мозкових функцій, показників оксидантної та глутатіонової систем крові у хворих на енцефалопатії різного генезу (атеросклеротичного, гіпертонічного та діабетичного). Запропоновано корекцію патогенетичної терапії енцефалопатій різного генезу з використанням препарату Мексидол.

У 30 хворих на алкогольну енцефалопатію I стадії оцінено стан вегетативної нервової системи та церебрального кровообігу з детальним вивченням цереброваскулярної рективності за допомогою доплерографії. Встановлено переважання симпатичного тонусу та зміни вегетативного забезпечення діяльності на тлі зниження цереброваскулярного резерву практично у всіх обстежених хворих. В усіх пацієнтів в анамнезі виявлено церебральні судинні пароксизми, що свідчить про тимчасові зриви авторегуляції мозкового кровотоку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р628.063-52 + Р410.030-52

Рубрики:

Вегетативні неврози (вегетативна дистонія). Вегетативна дисфункція

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, що у разі вегето-судинної дистонії (ВСД) за гіпертонічним типом вміст у крові субстанції P є на 42 % меншим за контроль, плазмова концентрація бомбезину перевищує контрольні показники в 1,6 рази, рівень у плазмі крові вазоактивного інтестинального поліпептиду відповідає такому в практично здорових осіб. Для хворих на ВСД за гіпотонічним типом характерним є підвищення концентрації в крові субстанції P на 83,8 % і зниження плазмового вмісту бомбезину на 46,6 %. Рівень у плазмі крові вазоактивного інтестинального поліпептиду не відрізняється від контролю. У хворих на ВСД за змішаним типом плазмові концентрації субстанції P і бомбезину відповідають таким у практично здорових осіб, тоді як плазмовий вміст вазоактивного інтестинального поліпептиду на 58 % перевищує контрольні показники.

За гіпертонічного типу вегето-судинної дистонії (ВСД) спостерігається максимально високий рівень у крові фібронектину, що поєднується з підвищенням концентрації у плазмі крові sVCAM-1 і sЕ-селектину - відповідно в 1,8 і 2,6 раза. Включення глутаргіну в комплексне лікування хворих на ВСД за гіпертонічним типом практично не змінює вмісту у крові фібронектину, sVCAM-1 і sЕ-селектину. За гіпотонічного типу вмісту у крові фібронектину, sVCAM-1 і sЕ-селектину залишається сталим і відповідає такому у практично здорових осіб. Використання ербісолу у разі гіпотонічного типу захворювання не змінює жодного з досліджуваних показників. За змішаного типу ВСД на тлі збільшення рівня у крові фібронектину на 43 % виявлено максимально високі плазмові концентрації sVCAM-1 (майже в 4 рази вище за контроль) і sЕ-селектину (утричі більше за контрольні показники). Сумісне застосування ербісолу та глутаргіну в терапії хворих на ВСД за змішаним типом зменшує і нормалізує плазмові концентрації фібронектину і sЕ-селектину. Рівень sVCAM-1 у крові за поєднаної дії глутаргіну та ербісолу знижується вдвічі, проте залишається в 1,8 раза більшим за такий у практично здорових осіб.

С целью разработки комплекса гистохимических и доплерографических критериев ранней диагностики начальных проявлений недостаточности мозгового кровообращения (НПНМК) обследованы 37 человек в возрасте от 20 до 34 лет с признаками НПНМК на почве вегетососудистой дистонии. Использованы методики экстракраниальной доплерографии и гистохимического определения содержания инсулина и катехоламинов в эритроцитах крови. Выявлена доплерографическая картина церебральной ангиодистонии в виде нарушения реактивности и сосудистого тонуса с тенденцией к вазоконстрикции в обеих внутренних сонных артериях на фоне атонии вен и достоверное увеличение содержания катехоламинов в эритроцитах после функциональных нагрузок глюкозой и инсулином.

Висвітлено проблеми поетапної (превентивної) діагностики та лікування гострої та хронічної недостатності мозкового кровообігу. Проаналізовано ефективність гірудотерапії в комплексному проведенні первинної та вторинної профілактики гострого розвитку мозкового інсульту. Вивчено вплив антиоксидантів на адаптаційні механізми судинної системи мозку. Наведено основні відомості про механізми ураження нервової системи у разі порушень мозкового кровообігу. Визначено роль процесу пероксидного окиснення ліпідів і стану антиоксидантної системи крові в патогенезі порушень мозкового кровообігу, показники оксидантної та глутатіонової антиоксидантної систем крові у хворих в передінсультному стані, ефективність інформаційно-хвильової терапії в лікуванні хворих на дисциркуляторну енцефалопатію, а також акупунктурної рефлексотерапії за цереброваскулярних порушень. Розглянуто питання гістохімічної діагностики мозкових інсультів у гострому періоді у разі церебрального атеросклерозу та гіпертонічної хвороби. Розкрито патогенетичну роль і клінічне значення ренін-ангіотензинової системи у разі гострих порушень мозкового кровообігу.

Освещены проблемы поэтапной (превентивной) диагностики и лечения острой и хронической недостаточности мозгового кровообращения. Проанализирована эффективность гирудотерапии в комплексном проведении первичной и вторичной профилактики острого развития мозгового инсульта. Изучено влияние антиоксидантов на адаптационные механизмы сосудистой системы мозга. Приведены основные сведения о механизмах поражения нервной системы при нарушениях мозгового кровообращения. Определены роль пероксидного окисления липидов и состояния антиоксидантной системы крови в патогенезе нарушений мозгового кровообращения, показатели оксидантной и глутатионовой антиоксидантной систем крови у больных в прединсультном состоянии, эффективность информационно-волновой терапии в лечении больных дисциркуляторной энцефалопатией, а также акупунктурной рефлексотерапии при цереброваскулярных нарушениях. Рассмотрены вопросы гистохимической диагностики мозговых инсультов в остром периоде при церебральном атеросклерозе и гипертонической болезни. Раскрыты патогенетическая роль и клиническое значение ренин-ангиотензиновой системы в случае острых нарушений мозгового кровообращения.

Наведено клінічні, біохімічні та гістохімічні критерії діагностики передінсультних станів у випадку церебрального атеросклерозу та гіпертонічної хвороби. Показано необхідність включення до комплексного лікування хворих лікарських препаратів з антиоксидантною активністю.

Вивчено показники пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) та вмісту інсуліну і катехоламінів в еритроцитах периферичної крові у 47-ми хворих на ішемічний інсульт у разі церебрального атеросклерозу. Проаналізовано зміни показників під час традиційної комплексної терапії та лікуванні з включенням мілдронату. Показано зв'язок між підвищенням рівня ПОЛ та зменшенням гормонотранспортних властивостей еритроцитів у хворих на ішемічний інсульт у гострому періоді. Доведено ефективність лікування мілдронатом.