Мета роботи - проаналізувати клінічний випадок діагностики автоімунного гепатиту (АІГ) на стадії цирозу печінки в пацієнтки віком 40 років і нагадати лікарям-практикам про тяжкі наслідки цієї хвороби. Проаналізовано клінічний випадок АІГ, діагностованого згідно з критеріями International Autoimmune Hepatitis Group (2008) на стадії цирозу печінки у пацієнтки віком 40 років. Для верифікації діагнозу здійснили пункційну біопсію печінки з морфологічним дослідженням гепатобіоптату. Аналіз клінічного випадку АІГ у пацієнтки 40 років продемонстрував пізню діагностику АІГ на стадії цирозу печінки, що спричинена відсутністю протягом тривалого часу будь-яких клінічних проявів хвороби та настороженості практичних лікарів щодо з'ясування причин тривалого підвищення активності трансаміназ. Тригером маніфестації клінічних проявів цирозу печінки, що сформувався внаслідок тривалого перебігу АІГ, було емоційне перенапруження через виїзд із зони бойових дій. Показано застосування критеріїв International Autoimmune Hepatitis Group у клінічній практиці, зокрема поєднання підвищення антинуклеарних антитіл і загального IgG, характерних гістологічних змін у печінці, виключення інфікування гепатотропними вірусами дало змогу вважати діагноз АІГ достовірним. Медикаментозне лікування сприяло певним позитивним змінам клінічних і лабораторних показників, але за висновком лікаря-трансплантолога на цьому етапі перебігу АІГ пацієнтка вже потребувала трансплантації печінки, тому включена в лист очікування. Висновки: наведене клінічне спостереження демонструє пізню діагностику АІГ на стадії цирозу печінки в пацієнтки віком 40 років, що протягом тривалого часу не мав клінічних проявів, і тому не викликав належної настороженості лікарів щодо з'ясування причин тривалого підвищення активності трансаміназ. Вірогідність діагнозу АІГ підтверджено шляхом застосування критеріїв International Autoimmune Hepatitis Group.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.25-3

Рубрики:

Кір

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51 + Р514.25-37

Рубрики:

Хвороби печінки

Кір

Шифр НБУВ: Ж100167 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовані сучасні літературні дані щодо противірусного лікування хворих на хронічний гепатит С із супутньою хронічною хворобою нирок IV - V стадій за схемою OBV/PTV/r+DSV+-RBV та наведені власні спостереження. Продемонстровано високу ефективність 3D-режиму терапії цих хворих, відсутність впливу вихідних даних пацієнтів на частоту досягнення стійкої вірусологічної відповіді (90 - 100 %). Частота та спектр небажаних явищ в різних дослідженнях відрізняються, проте найчастіше виявляються нудота, свербіж шкіри, діарея, гіпотензія. Досвід показав формування стійкої вірусологічної відповіді у 88,9 % (8 із 9) пацієнтів після терапії 3D-режимом хворих на хронічний гепатит С із хронічною хворобою нирок V стадії (гемодіаліз) та відсутність серйозних побічних ефектів лікування.

Мета роботи - проаналізувати етіологічну структуру гельмінтозів у Запорізькій області за останні 10 років та клінічні особливості дирофіляріозу й ехінококозу. Проаналізовано статистику виявлення гельмінтозів у Запорізькій області за період 2008 - 2017 рр. за даними паразитологічного відділу Запорізького обласного лабораторного центру Державної санітарно-епідеміологічної служби. Проведено аналіз клініко-лабораторних даних 136 хворих на дирофіляріоз і 36 хворих на ехінококоз, які було виявлено в Запорізькій області протягом зазначеного періоду спостереження. Статистичну обробку даних здійснювали з використанням сформованої бази даних пацієнтів у програмі "STATISTICA for Windows 6.0" (StatSoft Inc., №AXXR712D833214FAN5). В етіологічній структурі гельмінтозів у Запорізькій області протягом останніх 10 років значно переважає ентеробіоз (97,8 %), що відображає загальні закономірності ураження населення гельмінтами в Україні. У структурі інших гельмінтозів, за винятком ентеробіозу, переважають геогельмінти і аскаридоз (42,3 %) та трихоцефальоз (21,3 %). Дирофіляріоз, викликаний Dirofilaria repens, щорічно реєструється в Запорізькій області, його частка в структурі інших гельмінтозів, за винятком ентеробіозу, становить 14,7 %. Аналіз 136 випадків дирофіляріозу показав, що найчастіше хворіють на цю недугу дорослі (95,6 %) із частішою локалізацією Dirofilaria repens у підшкірній клітковині повік та ділянці очей (45,6 %), а також у підшкірній клітковині обличчя (26,5 %). Ехінококоз, викликаний Echinococcus granulosus щорічно реєструється в Запорізькій області та його частка в структурі інших гельмінтозів, за винятком ентеробіозу, становить 4,0 %. Переважно ехінококоз діагностовано у дорослих (91,7 %), частіше хворіли жінки (75,0 %), при цьому 61,1 % пацієнтів мали епідеміологічний ризик інфікування на цей гельмінтоз. Локалізація ехінококових кіст переважала в печінці (80,6 %), у 11,1 % діагностовано ехінококоз легенів, у 8,3 % було виявлено множинні ехінококові кісти печінки і легень. Результати інструментальних методів дослідження були основними у виявленні ехінококових кіст, оскільки антитіла до Echinococcus granulosus були позитивні лише у 61,1 % хворих. Висновки: у Запорізькій області протягом останніх 10 років в етіологічній структурі гельмінтозів значно переважає контактний гельмінтоз ентеробіоз (97,8 %). У структурі інших гельмінтозів, за винятком ентеробіозу, переважають аскаридоз (42,3 %) та трихоцефальоз (21,3 %). Частка дирофіляріозу, викликаного Dirofilaria repens становить 14,7 %, для якого характерно частіше ураження дорослих (95,6 %) із локалізацією гельмінта у підшкірній клітковині повік та ділянки очей (45,6 %) та підшкірної клітковини обличчя (26,5 %). Частка ехінококозу становить 4 %, найчастіше хворіють дорослі (91,7 %) із локалізацією ехінококових кіст переважно в печінці (80,6 %).

Проаналізовано літературні дані щодо імунопатогенетичних механізмів розвитку гострої печінкової недостатності у випадку фульмінантного гепатиту B (ФГB). Морфологічною основою цього стану є масивний некроз печінки, який має унікальні патофізіологічні особливості. Вони зумовлюють надзвичайно швидку загибель паренхіматозних клітин печінки внаслідок сильної імунної відповіді, що викликає серйозніші пошкодження печінки на тлі більш швидкої елімінації вірусу. Наведено два власні клінічні спостереження ФГB у осіб молодого віку, які надали змогу продемонструвати різні наслідки цього, вкрай тяжкого стану. Проаналізовано летальний випадок ФГB у 41-річного хворого, який характеризувався вкрай швидкими темпами клінічної маніфестації ознак гострої печінкової енцефалопатії із подальшою появою відповідних змін в лабораторних показниках. Проаналізовано випадок ФГB у 25-річної пацієнтки, лікування якої виявилося успішним, проте особливістю цього випадку був розвиток аспергильозу легень, що потребувало хірургічного лікування.

Проаналізовані сучасні літературні дані щодо противірусного лікування хворих на хронічний гепатит С із супутньою хронічною хворобою нирок IV - V стадій за схемою OBV/PTV/r+DSV+-RBV та наведені власні спостереження. Продемонстровано високу ефективність 3D-режиму терапії цих хворих, відсутність впливу вихідних даних пацієнтів на частоту досягнення стійкої вірусологічної відповіді (90 - 100 %). Частота та спектр небажаних явищ в різних дослідженнях відрізняються, проте найчастіше виявляються нудота, свербіж шкіри, діарея, гіпотензія. Досвід показав формування стійкої вірусологічної відповіді у 88,9 % (8 із 9) пацієнтів після терапії 3D-режимом хворих на хронічний гепатит С із хронічною хворобою нирок V стадії (гемодіаліз) та відсутність серйозних побічних ефектів лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51 + Р514.16-52 + Р281.811.6

Рубрики:

Хвороби печінки

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Противірусні препарати

Шифр НБУВ: Ж100167 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51 + Р514.16-52 + Р281.811.6

Рубрики:

Хвороби печінки

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Противірусні препарати

Шифр НБУВ: Ж100167 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати моніторингу 348 хворих на хронічний гепатит B під час розв'язання питання щодо призначення противірусного лікування. Показано, що першочергового лікування потребують 17,8 % хворих з урахуванням наявності цирозу печінки та виявлення HBV-DBV в крові (10,3 %); за сукупності ознак відсутності клінічних проявів цирозу печінки, віку до 30-ти років включно, стійкого підвищення активності АлАТ та рівня HBV-DNA >> 20000 IU/ml (6,6 %); а також наявності позапечінкових проявів (0,9 %). Для 37,6 % хворих призначення лікування має бути розглянутим з урахуванням вірусного навантаження вище за 2000 IU/ml за відсутності ознак цирозу печінки. Подальшого моніторингу для визначення необхідності призначення противірусного лікування потребують 43,7 % хворих на хронічний гепатит B.

Хронічний гепатит C (ХГC) залишається однією з найактуальніших проблем сучасної інфектології. Останніми роками суттєво змінилися принципи проведення противірусної терапії завдяки появі нових препаратів з прямим механізмом дії та розробці безінтерферонових режимів лікування. Для лікування хворих на ХГC, інфікованих 3-м генотипом вірусу гепатиту C, в Україні були доступними два режими з включенням інгібітору HCV NS5B полімерази. Мета роботи - проаналізувати ефективність різних схем противірусного лікування у хворих на хронічний гепатит C, інфікованих 3-м генотипом вірусу. В дослідження було включено 66 хворих на ХГC, інфікованих 3-м генотипом вірусу. Усім хворим проведено дослідження ступеня фіброзу печінки методом фібротесту, у динаміці досліджували вірусне навантаження, печінкові проби, показники загального аналізу крові, функціональні проби нирок. Противірусне лікування та аналіз його ефективності здійснювали згідно з уніфікованим протоколом МОЗ України. За результатами аналізу результатів лікування хворих на ХГC, інфікованих 3-м генотипом вірусу, показано високу ефективність обох схем противірусної терапії, застосованих у клінічній практиці. Швидка вірусологічна відповідь мала місце в 93,5 % хворих на ХГC, які лікувалися за схемою: пегільований інтеферон (peg-IFN) alpha 2a + софосбувір (SOF) + рибавірин (RBV), та у 82,9 % пацієнтів, які одержали безінтерферонову терапію SOF + RBV. Безпосередню відповідь на лікування було досягнуто в 90,3 та 94,3 % пацієнтів відповідно до схем терапії. Стійку вірусологічну відповідь на 24-му тиж після припинення противірусної терапії відзначено в 87,5 та 91,4 % пацієнтів відповідно. Частота формування вірусологічної відповіді на противірусне лікування у хворих на ХГС, інфікованих 3-м генотипом вірусу, не залежала від стадії фіброзу печінки як у разі застосування безінтерферонового лікування SOF + RBV, так і за лікування інтерферонвмісною схемою з включенням препарату з прямим механізмом дії: peg-IFN-alpha 2a + SOF + RBV. Висновки: противірусна терапія хворих на ХГC, інфікованих 3-м генотипом HCV, супроводжувалася формуванням стійкої вірусологічної відповіді у 87,5 % хворих після 12-тижневого курсу лікування за схемою peg-IFN-alpha 2a + SOF + RBV та 91,4 % пацієнтів після 24-тижневого курсу терапії SOF + RBV. Ефективність лікування цих хворих не залежала від ступеня фіброзу печінки.

У дослідження було включено 214 хворих на хронічний гепатит C. Показано, що у хворих біохімічні та ультразвукові ознаки ендотеліальної дисфункції з'являються за умов наявності змішаної кріоглобулінемії. Прогресування клініко-біохімічних ознак змішаної кріоглобулінемії поєднується з розвитком і поглибленням ендотелійзалежної дисфункції ендотелію, зниженням вмісту в сироватці крові основного субстрату для синтезу NO, а саме L-аргініну, та зростанням вмісту C-реактивного протеїну. Виявлені корелятивні зв'язки між кількісним вмістом змішаних кріоглобулінів і показниками ендотелійзалежної функції ендотелію й вмістом L-аргініну підтверджують роль ендотеліальної дисфункції у формуванні та прогресуванні HCV-індукованої змішаної кріоглобулінемії з розвитком кріоглобулінемічного синдрому.

Визначено засади проведення фінансової децентралізації. З'ясовано суть децентралізації, як однієї із складових процесу управління, спрямованого на зменшення залежності органів місцевого самоврядування від центрального уряду. Розглянуто теоретичні засади фінансової децентралізації та доведено її вплив на формування місцевих бюджетів (МБ). Виявлено особливості формування дохідної частини місцевих бюджетів за умов децентралізації за рахунок податкових і неподаткових надходжень та інших доходів (без врахування міжбюджетних трансфертів). Проаналізовано доходи МБ в Україні за 2010 - 2016 рр., переваги та позитивні наслідки децентралізації. Систематизовано особливості фінансової децентралізації в Україні. Сформовано вибір напрямів, орієнтованих на зростання економічної та фінансової незалежності регіонів України. Мета роботи - розгляд теоретичних засад фінансової децентралізації, систематизація особливостей фінансової децентралізації в Україні та чинників її впливу на формування доходів МБ. Сформульовано основні завдання фінансової децентралізації. Встановлено, що за умови розв'язання законодавчих, організаційних та соціальних проблем бюджети адміністративно-територіальних одиниць зможуть мати достатній обсяг коштів на виконання делегованих повноважень.

Энтеровирусные инфекции отличаются значительным полиморфизмом клинических проявлений. Внедрение в последние годы полимеразной цепной реакции для этиологического подтверждения диагноза обусловило необходимость пересмотра и уточнения клинических проявлений заболеваний, ассоциированных с отдельными возбудителями этой инфекции.Проанализированы особенности проявления энтеровирусной инфекции во взаимосвязи с определённым серотипом возбудителя. Обзор научной литературы проведён в рамках выполнения открытого когортного исследования совместной Программы малых грантов ЕРБ/СПТЗ, сосредоточенных на реализации программ по борьбе с инфекционными заболеваниями на тему: "Новые подходы к диагностике основных клинических форм энтеровирусной инфекции у детей и взрослых". Согласно последним изменениям базы данных Международного комитета по таксономии вирусов, к роду Enterovirus относят 4 вида энтеровирусов человека, которые представлены более чем 100 серотипами энтеровирусов. Они отличаются рецепторами, которые используют для проникновения в клетку-мишень, иммунным ответом хозяина и в определённой степени - спектром ассоциированных с ними клинических проявлений. Каждые 3 - 4 года во многих странах мира регистрируются эпидемические вспышки, которые вызваны разными серотипами вируса. Несмотря на то, что один и тот же серотип энтеровируса может вызывать различные клинические формы заболевания, клинические проявления, которые превалируют у больных при разных эпидемических вспышках энтеровирусной инфекции, имеют определённую взаимосвязь с серотипом вируса. В современных условиях наиболее выраженную нейротропность имеет энтеровирус 71 типа, инфицирование которым обусловливает развитие серозного менингита или менингоэнцефалита. Выводы: диагностика энтеровирусной инфекции требует обязательного лабораторного подтверждения, поскольку заболевание является полиэтиологичным и характеризуется полиморфизмом клинической симптоматики. Эпидемические вспышки энтеровирусной инфекции возникают периодически, а клинические проявления, которые превалируют у больных при разных эпидемических вспышках, имеют определённую взаимосвязь с серотипом вируса. Особое внимание сегодня привлекает энтеровирусная инфекция, вызванная 71 типом энтеровируса, для которого характерна нейротропность.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.16-52 + Р413.510.116-52

Рубрики:

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Хронічні гепатити

Шифр НБУВ: Ж100167 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В последние годы наметилась чёткая тенденция активизации энтеровирусной инфекции (ЭВИ) в мире, о чём свидетельствует постоянная регистрация в разных странах эпидемиологических подъёмов заболеваемости. ЭВ являются распространёнными возбудителями инфекционной болезни детей и взрослых. При этом они вызывают поражение разных органов и тканей, что приводит к разнообразию клинической картины ЭВИ у пациентов разных возрастных групп. Всё это создаёт трудности диагностики отдельных клинических форм ЭВИ и решения вопросов относительно проведения противоэпидемических мероприятий и их лечения. Цель работы - улучшить диагностику ЭВИ у детей и взрослых на основании анализа эпидемиологических особенностей определённых клинических форм в сезоне 2016 года. Работа проведена в рамках реализации грантового договора между Запорожским государственным медицинским университетом (ЗГМУ) и Региональным учебным центром по научным исследованиям в системе здравоохранения (Республика Казахстан). Проанализирована медицинская документация 185 стационарных пациентов, которые имели клинические симптомы, характерные для разных форм ЭВИ. По результатам ПЦР кала и/или ликвора, проведённой в лаборатории молекулярно-генетических исследований ЗГМУ, выделены группы пациентов с и без ЭВИ. Проанализированы особенности в каждой группе. У 36,7 % (68 больных) выделено ЭВ. Среди них превалировали пациенты с менингитом (35). По 9 больным имели следующие клинические формы ЭВИ: экзантема, гастроэнтерит и герпангина. Отмечен подъём заболеваемости ЭВИ в августе - ноябре с превалированием ЭВ менингитов в августе-сентябре, ЭВ экзантем - в ноябре. Чаще ЭВИ регистрируется у детей 7 - 12 лет и у детей раннего возраста, с доминированием у детей школьного возраста менингитов, раннего возраста - экзантем. Выводы: ЭВ являются распространёнными возбудителями менингитов, экзантем и везикулёзного поражения ротовой полости детей раннего и младшего школьного возраста. Отмечена чёткая сезонность и возрастные особенности определённых клинических форм ЭВИ.

Показано, що у хворих на гострий гепатит B із хронічним уживанням алкоголю в гепатотоксичних дозах відбуваються більш виражені функціональні порушення стану вегетативної нервової системи з розвитком вегетативного дисбалансу у бік ваготонії, які зберігаються і в періоді реконвалесценції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.1 + Р733.627.016

Рубрики:

Менінгіти

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу перебігу вітряної віспи (ВВ) в 176-ти дорослих хворих визначено певні особливості цього захворювання за сучасних умов. Показано, що ВВ у дорослих переважно має середньотяжкий перебіг (81,8 %) із наявністю продромального періоду в кожного 3-го хворого, тривалого періоду підсипань, наявністю енантеми у більшості пацієнтів. Ускладнення за середньотяжкого перебігу розвиваються в 11,8 % пацієнтів, а за тяжкого перебігу - у всіх пацієнтів. Генералізована форма ВВ виникла в одного (0,6 %) імунокомпетентного хворого та характеризувалася вкрай тяжким перебігом з ураженням легень, печінки, нирок та міокарда.

Наведено особливості клінічного перебігу гострого гепатиту B у 113-ти хворих. Переважав середньотяжкий перебіг захворювання, рідше тяжкий із формуванням фульмінантної форми в 0,9 % пацієнтів. Маніфестні форми гострого гепатиту B зберігали циклічність перебігу захворювання, з типовими клініко-біохімічними змінами в жовтяничному періоді та циркуляцією HBeAg у 45,1 % пацієнтів. Період реконвалесценції характеризувався збереженням циркуляції HBsAg у більшості осіб (63,7 %), продовженням циркуляції HBeAg у 9 % пацієнтів, що зумовлює необхідність дослідження відповідних маркерів у період амбулаторного диспансерного спостереження.