За допомогою методу багатьох масштабів отримано співвідношення, що описують поведінку амплітуд збурень швидкості у стійко-стратифікованій рідині на різних етапах заключної стадії вирождення. Проведено порівняння швидкостей затухання типів рухів (внутрішні хвилі, шарові та вихрові структури). Знайдено критичні значення горизонтальних розмірів збурень, що дає можливість визначати типи рухів, які живуть найбільший час.

Подчеркнуто, что минерально-сырьевая база, как важнейшая составляющая часть природных ресурсов, имеет исключительное значение не только для развития экономики государства, но и является гарантией ее безопасности и обусловливает перспективные стратегические направления устойчивого социально-экономического развития промышленных регионов Украины.

Досліджено процес формування, розвитку та діяльності політичної опозиції в Росії наприкінці 1980-х рр. - початку 2000 р., ставлення різних опозиційних політичних партій і рухів до владних інститутів, особливості формування ідеологічних концепцій, що визначають політичну спрямованість різних типів політичної опозиції та їх відмінних рис. З використанням численних історичних джерел і напрацювань науковців різних країн проаналізовано основні історичні етапи становлення та розвитку різних типів політичної опозиції в РФ. Розкрито роль політичної опозиції у головних історичних суспільно-політичних подіях Росії під час першого президентства Б.Єльцина. Охарактеризовано особливості еволюції політичної опозиції в Росії у роки другого президентства Б.Єльцина та приходу до влади В.Путіна. Висвітлено причини нестійкості структурних об'єднань опозиції у 1990-х рр.

Досліджено історію трансформації Британської імперії у Співдружність націй у 1930 - 1940 рр. Висвітлено вплив історичних, економічних, військових, суспільно-політичних чинників на еволюцію взаємовідносин Великої Британії з країнами Британської Співдружності націй. Показано історичне значення низки державних доленосних документів, зокрема, Вестмінстерського статуту 1931 р., Акту про незалежність Індії 1947 р. Розглянуто процес формування зовнішньополітичних пріоритетів країн-членів Співдружності щодо реалізації власної внутрішньої, зовнішньої й оборонної політики. Визначено взаємозв'язок політики британських урядів щодо трансформації імперії з економічним і політичним розвитком домініонів.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з жовчнокам'яною хворобою (ЖКХ), ускладненою множинним холедохолітіазом, з використанням мініінвазивних технологій. У період з 2005 до 2011 р. у відділі лапароскопічної хірургії та холелітіазу Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України перебувало на лікуванні 194 хворих з ЖКХ, ускладненою множинним холедохолітіазом. Пацієнти були розподілені на три групи залежно від діагностично-лікувального алгоритму: перша група - це 13 хворих, оперованих з лапаротомного доступу, друга - 66 хворих, яким застосовували комплексні малоінвазивні втручання, третя - 115 хворих, яким виконували виключно ендоскопічні транспапілярні втручання. Висновки: двохетапна тактика лікування ЖКХ, ускладненої множинним холедохолітіазом, є ефективною: спочатку виконують ендоскопічні транспапілярні втручання, а через 24 - 48 год - лапароскопічну холецистектомію. Застосування ендоскопічного транспапілярного методу лікування резидуального множинного холедохолітіазу є найбільш ефективним (за умови перебування хворого у спеціалізованій клініці із сучасним технічним забезпеченням). Запропонована тактика лікування хворих з ускладненою ЖКХ зменшує тривалість операції, частоту ускладнень (до 6,1 %) та скорочує термін перебування хворих у стаціонарі.

Узагальнено результати хірургічного лікування 115 хворих з приводу холедохолітіазу, спричиненого множинними конкрементами, яким виконані ендоскопічні транспапілярні втручання. Залежно від застосованого лікування хворі розподілені на 4 групи. У 78 хворих (1-ша група) виконано ендоскопічну папілосфінктеротомію з літоекстракцією у поєднанні з спазмолітичною та інфузійною терапією. У 16 хворих (2-га група) здійснено ендоскопічну папілосфінктеротомію з механічною літотрипсією та частковою літоекстракцією, ендобіліарне стентування та у подальшому - спазмолітичну та інфузійну терапію. В 11 хворих (3-тя група) виконано ендоскопічну папілосфінктеротомію, механічну літотрипсію з частковою літоекстракцією та назобіліарне дренування. У 10 пацієнтів (4-та група) застосували ендоскопічну папілосфінктеротомію, механічну літотрипсію, ендобіліарне стентування та назобіліарне дренування. Найкращі результати одержано у 1-й групі, а саме, найменша тривалість операції - 30 - 40 хв, найменша тривалість лікування у стаціонарі - 2 - 4 доби, найменша частота інтраопераційних ускладнень (2,6 %).

Проаналізовано результати обстеження та лікування 746 хворих з приводу обтураційної жовтяниці (ОЖ) різного походження. Розроблено діагностично-лікувальний алгоритм при ОЖ. Лікування хворих проводили в два етапи: ендоскопічна декомпресія жовчовивідних шляхів з метою нормалізації функції органів гепатобіліарної системи та оперативне втручання з використанням мініінвазивних технологій. Реалізація розробленої хірургічної тактики раціонального та етапного виконання жовчовідновних операцій з застосуванням мініінвазивних технологій дозволила знизити частоту післяопераційних ускладнень до 7,5 %, післяопераційну летальність - до 0,8 %.

Мета роботи - поліпшити ефективність лікування різних форм холедохолітіазу з використанням механічної літотрипсії. Проведено аналіз результатів лікування 119 хворих з холедохолітіазом, яким виконано ендоскопічну папілосфінктеротомію з механічною літотрипсією та літоекстракцією. Хворих розподілено на 2 групи: 1-ша (n = 101) - пацієнти з холедохолітіазом, у яких вдалося повністю видалити конкременти загальної жовчної протоки (ЗЖП) крізь транспапілярний доступ; 2-га (n = 18) - хворі, у яких застосування транспапілярних втручань було неефективним. Установлено основні причини, які не надали змоги повністю ліквідувати холедохолітіаз з транспапілярного доступу: всі хворі мали множинні конкременти ЗЖП, що ускладнювало роботу та передбачало багатоетапність втручань з великим рентген-навантаженням на операційну бригаду та хворого; у 6 пацієнтів конкременти мали занадто великі розміри (понад 5 см), щоб їх можна було фрагментувати, використавши механічну літотрипсію; у 3 випадках конкременти були фіксовані до стінки ЗЖП, що завадило виконати остаточну санацію біліарного тракту (лігатурні конкременти); 9 пацієнтів мали великі конкременти у поєднанні з тубулярним стенозом панкреатичної частини холедоха. Висновки: механічна літотрипсія є сучасним безпечним та високоефективним методом лікування холедохолітіазу у 79 - 85 % хворих. Доповнення цього методу контактною лазерною літотрипсією надає змогу вирішувати проблему великих та фіксованих конкрементів ЗЖП у певної категорії хворих без використання традиційних травматичних операцій.

Цель работы - усовершенствовать методики и оценить эффективность миниинвазивных хирургических вмешательств при обтурации дистального отдела общего желчного протока (ОЖП). Исследование основано на опыте лечения в период с 2005 по 2010 г. в отделе лапароскопической хирургии и холелитиаза Национального института хирургии и трансплантологии им. А. А. Шалимова НАМН Украины 334 больных с обтурацией дистального отдела ОЖП различного генеза с применением миниинвазивных хирургических вмешательств. Для стентирования ОЖП использовали тефлоновые и нитиноловые транспапиллярные эндопротезы. Перед выполнением стентирования во всех случаях проводили эндоскопическую ретроградную панкреатохолангиографию, в 70 % случаев - с предварительной диагностической атипичной папиллотомией. Применение миниинвазивных методик позволило снизить летальность до 2,1 % (умерло 7 больных) и частоту осложнений до 17 % (кровотечение имело место у 37 больных, восходящий гнойный холангит - у 11, острый билиарный панкреатит - у 9 больных). Средняя продолжительность функционирования стентов в исследуемой группе неоперабельных больных составила 1,2 года.

Наведено загальні відомості про вимірювання, вимірювальні перетворювачі (ВП) неелектричних величин у електричні, зокрема ВП з уніфікованими вихідними сигналами й інтелектуальні ВП. Подано аналіз загальної схеми передачі вимірювальної інформації на відстань, вимірювання температури, геометричних розмірів, тиску, кількості та витрат, рівня, а також викладено методи та засоби аналізу складу рідин.

Вивчено особливості застосування ендоскопічних транспапілярних втручань з контактною літотрипсією у хворих при холедохолітіазі. Обстежено 6516 пацієнтів віком від 11 до 94 років. У 5507 (84,5 %) хворих застосовано ендоскопічну папілосфінктеротомію/балонну дилатацію з літоекстракцією, у 539 (8,8 %) - лігоекстракцію з попередньою механічною або електрогідравлічною літотрипсією. Застосування літотрипсії дозволило збільшити ефективність ендоскопічного лікування хворих до 93,2 %. За наявності великих (діаметром понад 25 ми) конкрементів використання літотрипсії сприяло зменшенню частоти специфічних ускладнень з 7,83 до 1,57 %. За наявності твердих конкрементів, які неможливо фрагментуваги механічними методами, хороший ефект забезпечує електрогідравлічна літотрипсія.

Розкрито зміст поняття "девіантна поведінка" та наведено її види. Розглянуто основні наукові концепції та теорії девіації. Акцентовано увагу на формах девіантної поведінки у підлітків. Висвітлено методи психокорекційного впливу на підлітків. Визначено напрями роботи психолога з підлітками з девіантною поведінкою та обов'язкові складові індивідуальної профілактичної роботи з підлітками.

Проаналізовано результати обстеження та лікування 173-х пацієнтів з приводу жовчнокам'яної хвороби, ускладненої множинним холедохолітіазом (ХЛ) та гнійним холангітом (ГХ), в клініці за період з 2006 до 2011 рр. Проведено порівняльне оцінювання даних хворих двох груп, у яких з метою усунення множинного ХЛ та ГХ використовували транспапілярні методи (основна група) та лапаротомну холедохолітотомію (група порівняння). Запропоновано оптимальний алгоритм діагностики множинного ХЛ та ГХ, який передбачає послідовне використання УЗД біліарного тракту (інформативність 89 %), магніторезонансної панкреатикохолангіографії (інформативність 97 %), ендоскопічної ультразвукової сонографії (інформативність 95,7 %) та ендоскопічної ретроградної панкреатикохолангіографії (інформативність 98 %), що дозволяє верифікувати діагноз у 98 % хворих. Встановлено оптимальні строки виконання холецистектомії, які становили 4 - 5-ту добу після усунення ХЛ та ГХ. Оптимізовано показання щодо виконання транспапілярних втручань за чіткими критеріями, що сприяло покращанню результатів ендоскопічних операцій та зменшенню тривалості лікування у стаціонарі до 5-ти діб. Зазначено, що застосування нових ендовідеоскопічних транспапілярних мініінвазивних оперативних втручань дозволило зменшити частоту інтра- та післяопераційних ускладнень з 19 до 7,4 %. Впровадження розробленого діагностично-лікувального алгоритму за множинного ХЛ, ускладненого ГХ, забезпечило покращання результатів оперативних втручань з використанням мініінвазивних технологій та зменшення тривалості лікування хворих у стаціонарі з (15,3 ± 4,6) до (5,9 ± 1,3) дня, частоти ускладнень, летальності - з 1,7 % до 0.

Вперше розроблено методику класифікації гідрографів річок за подібністю їх форми та визначено 29 класів гідрографів р. Дунай - м. Рені за період 1921 - 2010 рр. Встановлено те, що характеристики льодового режиму (дати появи льодових явищ, дати очищення від льоду та тривалість періоду з льодовими явищами) р. Дунай характеризуються циклічними коливаннями так само, як і водний стік. Для української ділянки р. Дунай визначено дати появи льодових явищ, дати очищення від льоду та тривалості періоду з льодовими явищами різної ймовірності перевищення. Показано, що гідротехнічні роботи, які виконано на р. Дунай після 1980-х рр. не вплинули на однорідність рядів спостережень української ділянки Дунаю. Для прогнозування рівнів води на усій судохідній частині р. Дунай застосовано метод відповідних добових приростів рівнів води. Розроблено методики прогнозування щоденних, характерних декадних та місячних рівнів води з урахуванням короткострокового прогнозу температури повітря та опадів на території Верхнього Дунаю. Запропоновано прогнозування характерних місячних рівнів води виконувати за двома методами: в залежності від сумарної зміни рівня води за період максимально можливої завчасності прогнозу для кожного пункту та від середнього рівня води за період максимально можливої завчасності прогнозу для кожного пункту. Набули подальшого розвитку погляди щодо умов формування водного стоку р. Дунай та можливостей його прогнозування - показано зростання зарегульованості Верхнього Дунаю в кінці XX ст., нестійкість кривих витрат води Верхнього, Середнього та Нижнього Дунаю та його головних приток, що потребує врахування під час вибору методів прогнозування водного стоку.

На основі розроблених методик прогнозування щоденних і характерних декадних та місячних рівнів води судноплавної частини р. Дунай створено комп'ютерну програму "Аналітично-експертна система прогнозування рівнів води судноплавного Дунаю "Істер".

На основе разработанных методик прогнозирования ежедневных, характерных декадных и месячных уровней воды судоходной части р. Дунай создана компьютерная программа "Аналитико-экспертная система прогнозирования уровней воды судоходного Дуная "Истер".

On the basis of the developed methods of the forecasting of the daily and characteristic ten-day and monthly water levels of the navigable part of Danube the computer program "The analytical and expert system for the forecasting of the water levels ofthe navigable part of Danube "Ister" is created.

На основі оперативних даних Українського гідрометеорологічного центру за період 2010 - 2013 рр. про рівні води 58-ми постів у басейні р. Дунай розроблено методику прогнозування характерних декадних рівнів води її суднохідної частини. На відміну від усіх попередніх методик, які основані на методі прогнозу стоку за даними про запас води в русловій мережі, запропоновано використовувати метод відповідних рівнів води.

На основе оперативных данных Укргидрометцентра за период 2010 - 2013 гг. об уровнях воды 58-ми постов в бассейне р. Дунай разработано методику прогнозирования характерных декадных уровней воды ее судоходной части. В отличие от всех предыдущих методик, которые были основаны на методе прогноза стока по данным о запасе воды в русловой сети, предложено использовать метод соответствующих уровней воды.

On the basis of operational data of the Ukrainian Hydrometeorological Center for the period 2010 - 2013 about the water levels of 58 water-gauges in the Danube River basin the technique of the forecasting of the characteristic ten-day water levels of the navigable part of Danube River was developed. Unlike all previous techniques, which were based on the forecast method of runoff on the data about the water storage in the river-bed network, we proposed to use the method of corresponding water levels.

На базі методу прогнозу стоку за даними про запас води в русловій мережі басейну та про притік води до річкової мережі розроблено залежності для прогнозування середніх, максимальних і мінімальних за декаду витрат води на Верхньому Дунаї.

Досліджено основні закономірності процесів видобутку бурштину на денну поверхню з піщаних бурштиноносних родовищ гідромеханічним способом із застосуванням інтенсифікаторів та запропоновано нову технологію з вибором раціональних параметрів видобутку. Встановлено закономірності впливу води і повітря на розрідження піщаних середовищ, які залежать від інтенсивності подачі в бурштиноносний масив газорідинної суміші.

Мета публікації - розроблення методологічних засад застосування кривих Ендрюса для гідрологічного районування території України. Гідрологічне районування має важливе наукове та практичне значення. Традиційними методами такого районування є регресійний і кластерний аналізи, метод головних компонент, проте вони мають високий ступінь суб'єктивності. Запропоновано методичні засади застосування кривих Ендрюса для гідрологічного районування території України. Одержано 13 однорідних гідрологічних районів за умовами формування річного стоку води, з яких 4 райони було розподілено на підрайони. Виконано їх просторове представлення за допомогою ГІС MapInfo.

З відкриттям на Рівненщині покладів цеоліт-смектитових туфів та зернистих фосфоритів постала проблема їх ефективної розробки і використання в народному господарстві. В результаті аналізу геологічних особливостей залягання порід авторами обгрунтувано доцільність використання свердловинної гідротехнології видобутку. Складність і умови проведення технологічного процесу підземного гідророзмиву створюють проблеми оперативного контролю за технологічними параметрами. Запропоновано здійснювати управління процесом гідромоніторного розмиву на основі контролю відстані між насадкою гідромонітора і стінкою вибою та швидкості розмиву породи. Контроль за зміною розмірів камери виймання несе також інформацію про продуктивність процесу розмиву. Сучасні ультразвукові, акустичні та лазерні дальнеміри дають змогу проводити вимірювання відстані безконтактним способом з високою точністю та швидкістю. Використання ПЛК дозволить реалізовувати програмним способом складні закони регулювання та логічні схеми обробки інформації, будувати складні системи керування процесами свердловинного гідровидобутку. Запропоновано та побудовано імітаційну Simulink-модель системи керування процесом гідромоніторного розмиву на основі контролю швидкості та дальності розмиву. Запропоновано алгоритм роботи, придатний для програмної реалізації в промисловому логічному контролері. Наведена імітаційна Simulink-модель може бути використана при проектуванні та розрахунку систем управління процесом гідромоніторного розмиву та бути основою для побудови гнучких систем управління з використанням адаптивних, екстремальних, самонастроювальних та нечітких методів керування, що дозволить використовувати їх для видобутку різних корисних копалин.