Висвітлено основні форми індивідуальної поведінки тварин. Розкрито її структуру та визначено головні чинники. Розглянуто основні складові частини деяких психологічних процесів, які мають спільну біологічну природу у тварин і людини: безумовні рефлекси, інстинкти, емоції, елементарну розумову діяльність, навчання, орієнтовно-дослідницьку діяльність.

Викладено особливості психіки тварин з позиції сучасної етології та зоопсихології. Наведено загальну характеристику інстинкту та інстинктивної поведінки. Розглянуто основні форми поведінки (репродуктивну, батьківську, територіальну, ігрову, дослідницьку, агресивну), а також проблеми домінування та ієрархії, популяційну поведінку вищих безхребетних і різних класів хребетних тварин.

Розкрито суть понять сфери психіки та свідомості, зокрема, сенсорної сфери форми випереджувального відображення, подразливості, відчуття, випереджувального відображення, інстинкту, навичок. Розглянуто розвиток логічних зв'язків, визначено їх форми. Охарактеризовано єдність та розбіжності функцій розуму як способу освоєння світу, а також надсвідоме як потенціал духовності людини.

Раскрыто содержание понятий сферы психики и сознания, в частности, сенсорной сферы формы опережающего отображения, раздражения, ощущений, опережающего отображения, инстинкта, навыка. Рассмотрено развитие логических связей, определены их формы. Охарактеризованы единство и расхождения функций ума и рассудка как способы освоения мира, а также сверхсознание как потенциал духовности человека.

На підставі конкретних наук - лінгвістики, семіотики, епістемології, психоаналізу проаналізовано різні практичні аспекти символізації. Охарактеризовано різноманітні сфери знання: поетику, лінгвістику, філософію, феміністику, мистецтво. Висвітлено особливості будови кількох спільних ілюзій: мови, дискурсу, лінгвістики, малярства, літератури - з метою з'ясування відносин універсальної символізації з інстинктами, що конфліктують з життям, суспільством та єдиною історією.

На основе конкретных наук - лингвистики, семиотики, эпистемологии, психоанализа проанализированы различные практические аспекты символизации. Охарактеризованы разнообразные сферы знаний: поэтика, лингвистика, философия, феминистика, искусство. Освещены особенности построения некоторых общих иллюзий: языка, дискурса, лингвистики, живописи, литературы с целью определения отношений универсальной символизации с инстинктами, конфликтующими с жизнью, обществом и единой историей.

Наведено твори С.Ф.Русової - видатного українського педагога, державного та громадського діяча, письменниці, автора концепції національного дитячого садка та школи, в яких обгрунтовано філософські, соціологічні та психологічні основи педагогічної науки. Розглянуто такі питання, як індивідуальність учителя, фактори виховання, інстинкт мови, воля, розум, емоції. Висвітлено погляди педагога на розвиток позашкільної освіти та організацію книгозбірень.

Приведены произведения С.Ф.Русовой - выдающегося украинского педагога, государственного и общественного деятеля, писательницы, автора концепции национального детского сада и школы, в которых обоснованы философские, социологические и психологические основы педагогической науки. Рассмотрены такие вопросы, как индивидуальность учителя, факторы воспитания, инстинкт языка, воля, разум, эмоции. Освещены взгляды педагога на развитие внешкольного образования и организацию библиотек.

Проаналізовано твір Ю.Барабаша "Знаю человека..." (М., 1989 р.), який склав основу її нової української версії "Дух животворить", присвячену постаттям Г.Сковороди, М.Гоголя, Т.Шевченка. Розглянуто феномен Г.Сковороди як унікальне явище генія та породження доби, висвітлено його основні мотиви та ціннісні домінанти - невтомленість духу, інстинкт свободи, вічний пошук "формули щастя ". Висвітлено проблеми творчості Т.Шевченка та Г.Сковороди, М.Гоголя та Г.Сковороди. Охарактеризовано повісті М.Гоголя "Портрет" і Т.Шевченка "Художник".

Проанализировано произведение Ю.Барабаша "Знаю человека..." (М., 1989 г.), которое является основой новой украинской версии "Дух животворит", посвященное личностям Г.Сковороды, Н.Гоголя, Т.Шевченко. Рассмотрен феномен Г.Сковороды как уникальное явление гения и порождение эпохи, освещены его основные мотивы и ценностные доминанты - неудовлетворенности духа, инстинкт свободы, вечный поиск "формулы счастья". Изложены проблемы творчества Т.Шевченко и Г.Сковороды, Н.Гоголя и Г.Сковороды. Охарактеризованы повести Н.Гоголя "Портрет" и Т.Шевченко "Художник".

Наведено нариси з історії української етнопсихології, розглянуто основні положення концепцій М.Костомарова, В.Липинського, Д.Донцова, О.Кульчицького, Г.Ващенка щодо вивчення процесу формування національної психіки. За допомогою індуктивного методу досліджено психічно-духовну структуру українського народу, зібрано та проаналізовано найбільш суттєві теоретичні вчення з даної проблематики. Охарактеризовано соціальні інстинкти, релігійність та виховний ідеал українців. Розглянуто проблему психологічного окциденталізму України та характерні риси української вдачі, визначено позитивні та негативні здобутки національної концепції людської цілісності. Показано вплив географічних, геополітичних та духовних чинників на формування вітчизняної філософської думки, розкрито психологічні аспекти протиставлення Сходу та Заходу.

Приведены очерки по истории украинской этнопсихологии, рассмотрены основные положения концепций Н.Костомарова, В.Липинского, Д.Донцова, А.Кульчицкого, Г.Ващенка по исследованию вопроса формирования национальной психики. С помощью индуктивного метода изучена психически-духовная структура украинского народа, собраны и проанализированы наиболее существенные теоретические учения по данной проблематике. Охарактеризованы социальные инстинкты, религиозность и воспитательный идеал украинцев. Рассмотрена проблема психологического окцидентализма Украины и специфические черты украинского характера, определены позитивные и негативные достижения национальной концепции человеческой целостности. Показано влияние географических, геополитических и духовных факторов на формирование отечественной философской мыслы, раскрыты психологические аспекты противопоставления Востока и Запада.

Ключ. слова: лань, гін, гарем, шлюбна територія
Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.362.443.2Cer

Рубрики:

Cervidae Оленеві

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Надано результати досліджень ранніх етапів інституційної еволюції та деякі пов'язані з цим висновки для сучасної практики інститутоутворення.

У студії через застосування Біблійного коду розкривається включення Євангельського та Православного літургійного текстів у поезії В. Свідзинського. На думку дослідниці, структурні, семантичні, символічні елементи християнської культури витворюють в поетиці Свідзинського органічну єдність. Таке "пробудження релігійного інстинкту" і "поновна християнізація Європи" є однією з рис модерного світогляду, реакцією на світоглядно-філософські тенденції попередньої доби позитивізму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.158.264*801.58

Рубрики:

Hymenoptera Перетинчастокрилі

Шифр НБУВ: Ж69583/Сер.А Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Досліджено передумови виникнення та критерії відтворення людини-маси за умов техногенної цивілізації, їх зв'язок з фундаментальними феноменами даного типу цивілізації. Розкрито суть і механізми деструктивного впливу дегуманізованого техногенного середовища існування на людину, за допомогою якого відбувається масове відтворення та поширення регресивної структури особистості людини, яка в межах техногенного суспільства перетворюється на домінуючий тип організації особистості. Обгрунтовано твердження, що за умов техногенної цивілізації регресивні тенденції розвитку особистості обумовлюються всебічним наступом на людську сутність, інстинктивну природу людини, який є цілеспрямованим процесом всього пануючого техногенного порядку існування суспільства, соціально-економічна система якого базується на експлуатації всебічного відчуження буття людини. Доведено, що відтворення регресивної структури особистості як головної умови увіковічування є не побічний ефект розвитку техногенної цивілізації, а необхідна і найважливіша умова її подальшого існування.

Уперше на системному рівні комплексно досліджено злочини проти моральності. Запропоновано розв'язання певних дискусійних і практичних питань. Наведено пропозиції щодо законодавчого коригування системи злочинів у цілому та її окремих елементів, тобто конкретних складів злочинів, з метою уникнення певного перетинання їх ознак з ознаками інших видів злочинів та розмежування складів злочинів проти моральності з суміжними складами. Досліджено історію становлення та розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти моральності. Проаналізовано ці злочини у порівняльно-правовому аспекті та виявлено певні недоліки та колізії чинного КК України. Запропоновано визначення поняття видового об'єкту злочинів, передбачених ст. 297 - 304 КК України, як моральних устоїв суспільства - сукупності суспільних відносин, що забезпечують певний паритет інтересів суспільства й окремих його членів у разі задоволення їх потреб та інстинктів на підставі існуючих моральнісних норм, принципів і правил. Наведено класифікацію цих злочинів.

Зазначено, що духовна криза суспільства була причиною пошуку німецьким філософом моралі для вільної людини на шляху руйнування традиційних цінностей, орієнтація на які знищує особистість та її віру у власні сили. На думку Ніцше, головною умовою вдосконалення людини є воля до влади, за допомогою якої слабкий зможе стати сильним. У філософії німецького мислителя не менш гостро поставлено питання щодо любові до ближнього, милосердя та співчуття. Ці поняття були притаманні психіці тогочасної людини, будь-який сумнів щодо їх доцільності спричиняв обурення у представників церкви й у простого обивателя. Згідно з Ніцше, найвище завдання людини полягає в тому, щоб бути цілісною індивідуальністю, шляхетною, мужньою та висококультурною особистістю. Людина є вільною та сильною, якщо усвідомлює себе особистістю. Лише за умови виконання всіх цих умов людина може бути вільною та моральною. Всю соціально-політичну історію Ніцше характеризував як боротьбу двох воль до влади - волі сильних типів, аристократичних панів і волі слабких - маси, рабів, юрби. Аристократична воля до влади - інстинкт підйому: воля до життя. У зв'язку з цим Ніцше вказував на факт, зокрема, особистість, яка подолавши себе, стане прекрасним, могутнім надлюдським видом, здатним зробити життя цінним і сповненим сенсу.

Відзначено, що романна творчість В.Винниченка представлена на широкому історичному та літературному тлі кінця XIX - початку XX ст. Проаналізовано теми шлюбу, стосунків між статями, народження дітей, кохання. Розглянуто основні проблеми, що були в центрі уваги Винниченка-митця - гру інстинктів, боротьбу свідомого та позасвідомого, поєднання тваринного та людського, божого та диявольського начал у людині. Романи В.Винниченка "Чесність з собою" (1911), "Рівновага" (1912), "По-свій" (1913), "Божки" (1914), "Заповіт батьків" (1914), "Хочу" (1915), "Записки кирпатого Мефістофеля" (1916) розглянуто у порівнянні з кращими творами українських, російських та західноєвропейських письменників.

Досліджено методолого-теоретичні питання розвитку емпатії людини. На засадах синтезу принципів природничонаукової та гуманітарної психології обгрунтовано концепцію розвитку емпатії. Емпатію розглянуто як системне явище у метасистемі людина - світ, що має структурні (рівні відображення емпатогенної ситуації та відповідні їм види емпатії), динамічні (механізми розвитку та форми емпатії), функціональні (емпатійні ставлення та їх типи) та хронологічні (вік) характеристики та біопсихосоціодуховну природу. Розглянуто структурно-динамічні моделі виокремлених видів емпатії - натуральної, елементарної, особистісно-смислової та трансфінітної. Доведено, що емоційне перемикання є базовим психологічним механізмом мікрогенези емпатії, виділено інстинктивні, рефлекторні, особистісні й трансцендентні механізми її динаміки, охарактеризовано типології емпатійних ставлень. Виявлено філогенетичні передумови емпатійності людини, досліджено особливості та закономірності її онтогенензу за умов продуктивного (нормального) та деструктивного (аномального) розвитку особистості, наведено результати порівняльного аналізу вивчення особливостей вікового розвитку емпатії на підставі запропонованих методик. Експериментально виявлено психофізіологічні, індивідуально-психологічні, типологічні та соціокультурні чинники емпатійного розвитку особистості. Розроблено програму психологічного сприяння актуалізації, корекції та розвитку емпатії особистості, проаналізовано результати її апробації у початкових класах загальноосвітньої школи.

Досліджено глибинно-психологічні детермінанти виникнення неблагополучних емоційних станів підлітків і можливості їх корекції засобами активного соціально-психологічного навчання (АСПН). Розглянуто передумови формування емоційного неблагополуччя, спричиненого травмою народження, капсулюванням енергії лібідо, агресивністю, активним виявом інстинктів, розвитком "Над-Я", внутрішніми конфліктами. Показано суттєвий вплив глибинно-психологічних чинників на формування емоційного неблагополуччя, що виникають у ранньому дитинстві та пов'язані з раптовою активізацією сексуальних інстинктів. Експериментально доведено ефективність діагностико-корекційного процесу з підлітками за методом АСПН, розкрито можливості його використання для об'єктивування та розв'язання суперечливих тенденцій психіки.

Зроблено спробу комплексно вивчити ксенофобію в Україні. Досліджено еволюцію даного феномену від біологічного інстинкту до соціально-політичного чинника. Проаналізовано сучасну множинну парадигму розуміння ксенофобії. Висвітлено проблему ксенофобії у наукових теоріях та інтерптерації її поняття в політичних і соціальних практиках. Запропоновано трактування ксенофобії як несприйняття будь-яких виявів "чужого", розширивши традиційні межі етнічного, релігійного та расового розуміння цього явища. Розкрито роль ксенофобії в Україні й історичні передумови ксенофобії у сучасному українському соціумі. Проаналізовано соціологічний вимір ксенофобії. Охарактеризовано індекс ксенофобії, його динаміку й особливості обчислення. Здійснено концептуальний аналіз причин, які призводять до підвищення рівня ксенофобії в Україні. Увагу приділено аналізу її конкретних проявів: від етнофобії (на прикладі стосунків між спорідненими етносами) до різновидів політичної ксенофобії. Досліджено особливості політичної ксенофобії, зокрема, використання її як політичного механізму тиску на опонентів або свідомість виборців. Вивчено динаміку й особливості антисемітизму як виду ксенофобії. Визначено правові засади та політичні механізми протидії всім її видам, перспективи подальшого вдосконалення нормативно-правової бази та політичних практик (утвердження толерантності, полікультурності).

Досліджено літературний процес кінця XIX - початку XX ст., проаналізовано типологічні та генетичні зв'язки творчості В.Винниченка з художниками-модерністами російської та західноєвропейської літератур. Визначено дві тенденції модернізації жіночого образотворення: зміна художньо-зображальних засобів та ідейно-смислових акцентів. Проаналізовано Щоденник та епістолярій В.Винниченка щодо виявлення специфіки авторського ставлення до жінки. Розглянуто форми модернізації В.Винниченком традиційного для української літератури образу жінки. Вперше здійснено системний аналіз характерів жінок у прозі та драматургії письменника 1902 - 1923 рр. з урахуванням здобутків екзистенційної філософії, психоаналізу та соціологічних концепцій початку XX ст. Доповнено та розширено наявну типологію жіночих образів, детально проаналізовано типи революціонерок у контексті діалектики соціального та природного, наведено нову інтерпретацію образу жінки, зокрема, "пушистих самочок", розглянуто їх рольові варіанти (самку-хижачку та матір). Визначено дві моделі поведінки жінок, які вдаються до сублімації материнського інстинкту. Осмислено процес створення письменником художньої моделі жінки-ідеалу.