Розглянуто проблему ціннісного вибору, а також людиновимірного характеру системних цінностей. Детально проаналізовано "онтологічний" та "комунікативний" повороти сучасної філософської та етичної думки. Значну увагу приділено ціннісному аспекту досвіду свідомості, а також проблемі раціональності наприкінці XX ст.

Викладено соціально-психологічні засади дослідження управління освітніми організаціями у західній психології. Висвітлено деякі особливості психології спілкування підлітків через Internet. Проаналізовано уявлення про владу студентської молоді як показник її управлінської позиції у сфері державотворення. Розкрито історико-генетичні аспекти становлення ціннісного рівня свідомості особистості. Визначено ситуативні фактори агресивної поведінки молоді. Здійснено експериментальне вивчення оцінок експертів і оцінок, одержаних за допомогою автоматизованих атестаційних систем. Наведено характеристику рівнів самореалізації курсантів у зв'язку з їх навчально-пізнавальною активністю. Описано психологічні умови становлення мотивації керівників загальноосвітніх шкіл до професійного вдосконалення. Відображено особливості індивідуального психологічного консультування керівників організацій з проблем управління. Вивчено роль особистісних характеристик класного керівника в управлінні учнівським колективом.

Висвітлено естетичний образ і особливості естетичної свідомості. Розглянуто антропологічні виміри національних культурних традицій. Досліджено феноменальність культури та антиномії культурології. Проаналізовано динаміку культуротворчих процесів. Наведено світоглядні принципи авангарду. Охарактеризовано вітчизняний театр ХІХ ст. у ракурсі історичного аналізу. Наведено роздуми щодо парадоксів історико-художньої концепції О.Шпенглера.

Висвітлюються катастрофічні мотиви в творчості Євгена Маланюка, втілення у його поезії універсалій художньої свідомості. Розглядаються не тільки джерела тих чи інших художніх прийомів, але їх розвиток і особливе значення в системі необароко (наприклад, гіперболи, анафори, анаграми, риторичні інтонації та ін.). Підкреслено, що Є.Маланюк сконструював у своїх творах особливий катастрофічний час і простір, заповнивши цей континуум конкретними подіями і предметами та рефлексіями про них.

Проведено комплексне дослідження життя і діяльності Б.С.Лепкого через призму української національної ідеї. Головну увагу приділено змісту, формам і напрямкам цієї діяльності. Розглянуто процес становлення національно-патріотичних поглядів діяча. У роботі проаналізовано роль його письменницької, наукової, культурно-просвітньої та громадсько-політичної діяльності в українському національному відродженні кінця XIX - початку XX ст., у піднесенні національної свідомості українського народу. Встановлено місце Б.С.Лепкого в історії вітчизняної культури.

Подано структурне дослідження генези російського слов'янофільства як цілісної світоглядної доктрини XIX ст., що визначає засадничі риси й теперішньої російської суспільної свідомості. Всесвітньо відомий славіст крок за кроком простежує цей духовно-інтелектуальний феномен у його зародженні (М.Щербаков, М.Карамзін, М.Погодін, В.Одоєвський, О.Чаадаєв), класичних самовиявах (І.Кирєєвський, О.Хом'яков, К.Аксаков), опозиційній єдності з оксиденталізмом (В.Бєлінський, М.Герцен, М.Грановський, К.Кавелін) та дезінтеграційних метаморфозах часів Ф.Достоєвського та В.Соловйова. Вказується, що ця подальша інтелектуальна історія Росії незаперечно свідчить про виняткову живучість і світоглядну значущість даного явища. Праця представлена як аналітична енциклопедія російського слов'янофільства і є наріжним каменем осмислення російської суспільно-філософської думки XIX-XX століть.

Розглянуто типи та методи природоохоронних заходів. Показано, що навчально-виховні, конструктивні та організаційні екологічно спрямовані заходи - вміло організований педагогічний процес підготовки кадрів різного профілю.

Розглянуто теолого-філософські аспекти виховання молоді на принципах християнської моралі, зокрема, проблему смислу життя у російській релігійній філософії як дидактичного принципу православної педагогіки, психічний стан віри як основу духовності людини, моральність відношення як духовну цінність. Визначено роль церкви у формуванні національної свідомості, психологічний зміст християнської моральної духовності, вплив соціоекологічної культури та християнської моралі на оптимізацію взаємовідносин суспільства та природи. Проаналізовано проблеми формування християнської моралі у контексті українського менталітету. Особливу увагу приділено християнським мотивам у творчості І.Огієнка, Т.-О.Сосновського, П.Куліша, Л.Українки, Б.Лепкого, Т.Г.Шевченка, С.Русової та ін.

Наведено рекомендації щодо змісту діяльності кураторів академічних груп студентів і класних керівників, спрямованої на виховання національно свідомої особистості. Викладено методологічні аспекти національної самосвідомості як суспільного феномену. Розглянуто питання про методологію визначення сутності та внутрішньої структури феномену національної свідомості. Висвітлено проблему співвідношення об'єктивно-предметних і суб'єктивно-ціннісних факторів (чинників) націогенезу й етногенезу. Досліджено деякі проблеми патріотичного виховання.

На підставі достовірних документів і свідчень доведено, що Волинь є козацьким краєм. Розглянуто традиції волинського народу, становище Волині у період національно-визвольної революції 1648 р., а також роль відомих історичних постатей - С.Наливайка, Д.І.Вишневецького-Байди, О.Дашкевича, Д.Братковського, І.Мазепи та інших у становленні незалежної української держави та піднесенні національної свідомості українського народу.

Висвітлено найважливіші події, явища та тенденції історичного процесу у ХХ ст. в країнах Європи та Північної Америки у міжвоєнний період і роки Другої світової війни. Розкрито особливості суспільної свідомості та духовного життя західного суспільства в міжнародний період. Охарактеризовано суспільно-політичні рухи: профспілковий, жіночий, молодіжний, робітничий, соціалістичний, комуністичний та фашистський.

Вперше здійснено спробу висвітлення філософської проблематики у контексті та на підставі цінностей хліборобського світогляду. Виявлено найбільш істотні риси, сенсожиттєву роль, культуротворчий потенціал останнього. Проаналізовано історичні типи філософії, буття природи, суть та властивості свідомості, чинники формування культури мислення, проблему людини у філософії. Розглянуто соціальну структуру суспільства, форми суспільної свідомості, соціально-філософський аспект сільськогосподарського виробництва, а також чинники формування особистості.

Висвітлено основні події та явища в історії взаємин релігії та філософії, відображених у вченні І.Канта про віру розуму. Досліджено основні етапи розвитку теології як першого компромісу між вірою та розумом у Європі, взаємовпливи теології та філософії, а також спроби позарелігійної інтерпретації людської спроможності вірити. Проаналізовано критичну філософію Канта та основні положення його вчення про віру. З'ясовано внесок вченого в осягнення цілісності людської свідомості, без ієрархічного поділу людських спроможностей на розумові, моральні та такі, що викорінені у вірі. Розглянуто філософсько-теологічні засади кантівських висновків щодо співвідношення віри та знання.

Розглянуто проблеми духовного прогресу людини в українській філософії з найдавніших часів до XVIII ст. Значну увагу приділено регіональній структурі влади та місцевого самоврядування, національній ідеї та формуванню громадянського суспільства. Охарактеризовано ідеологію націоналізму та шовінізму в українському, російському та польському слов'янофільстві. Детально проаналізовано діяльність Т.Бульби-Боровця, Д.Вітовського, М.Галущинського, В.Липинського та ін. Окремі розділи присвячено світоглядно-виховному потенціалу звичаїв, повір'їв, свят та обрядів українського народу, феномену релігії, системі бінарності як парадигмальній основі міфологічної свідомості, а також Конституції Пилипа Орлика.

Містяться статті з актуальних питань теорії освіти, навчання, виховання та психології. Досліджуються проблеми формування педагогічної майстерності учителів, технологія удосконалення навчально-виховного процесу на уроці, системності у підході до педагогічних явищ. Висвітлюється роль народного мистецтва у системі національного виховання молоді та в духовному відродженні національної свідомості українського народу, педагогічний потенціал творчої спадщини Л.Українки, особливості спілкування викладачів із студентами, педагогічні умови становлення професіоналізму технічних вузів. Розглядається використання краєзнавчого матеріалу на уроках розвитку зв'язного мовлення учнів, словесний опис зовнішності як комунікативне уміння, дещо з історії застосування ідей системного підходу в педагогіці та ін.

Висвітлено проблему трансформації вітчизняного культурно-історичного досвіду в сучасну українську державобудівничу концепцію. Розкрито світоглядні засади, методологічні підвалини, джерела, конституційність, реальну спрямованість політики національного державотворення. Обгрунтовано ідейно-теоретичні принципи узгодження політичних розбіжностей з урахуванням національного контексту. Розглянуто механізми та засоби трансформації досвіду, особливості процесу формування культурно-історичної свідомості та громадянської позиції особистості.

Зроблено спробу певної "реабілітації" гетьмана на грунті більш глибшого аналізу тогочасних джерел, а також вивчення внутрішньої ситуації в країні крізь призму зовнішніх факторів, що її зумовлювали. Розглянуто питання про формування державної ідеї у свідомості вищої посадової особи в Гетьманщині початку XVIII ст. Показано, якими методами І.Скоропадський прагнув зберегти автономію великого регіону та його територіальну цілісність. Характеризується міжнародна діяльність володаря булави за тяжких тоталітарних умов царату, участь у війнах і походах на чолі козацьких загонів проти військ Польщі, Туреччини, Кримського ханства та Швеції. Висвітлено трагічні сторінки взаємовідносин Петра I, І.Скоропадського та запорожців.

Збірник містить ряд доповідей, наукових повідомлень, зроблених учасниками семінару з питань гуманітарної освіти і виховання, психологічного забезпечення системи громадянського виховання студентської молоді, формування історичної свідомості студентів, виховання самосвідомості та почуття відповідальності, організації управління навчально-виховним процесом у вищих закладах освіти, підготовки викладацького колективу до розв'язання проблем національного виховання студентської молоді, ролі соціально-гуманітарних дисциплін у формуванні громадянської позиції, індивідуального підходу до формування громадянської позиції студентів та ряду інших проблем.

Містяться матеріали наукової конференції "Гуманізм. Людина. Освіта", що відбулася в Дрогобичі у травні 1994 року. Розглядаються аспекти взаємозв'язку освіти і просвітництва, проблема філософії символу в європейському образотворчому мистецтві Нового часу, психологічний механізм прийняття особистістю обов'язків, гуманістичний зміст моральної відповідальності особистості в екзистенціалізмі. Характеризуються людське існування та мовна картина світу, національний зміст космополітичного світогляду, висвітлюється національна свідомість у контексті загальнолюдських цінностей та культурний субстрат національної свідомості. Визначається роль філософії в системі вищої освіти, а національної специфіки естетичного виховання - в українській школі. Приводяться етнопедагогічні основи сучасного навчання і виховання, а також шляхи застосування мистецтва у розвитку культури майбутнього вчителя. Підкреслюється доцільність формування національної свідомості молодших школярів засобами рідної мови та інше.

Досліджується наукова спадщина, державницька та культурно-громадська діяльність І.Огієнка як в Україні, так і в еміграції, а також реконструюється його теоретично-практична концепція щодо історії державотворчого процесу в Україні та визначається її місце в українській науці. З'ясовуються світоглядні витоки та умови формування державницької свідомості, визначається роль і місце вченого в українській історії та культурі. Аналізуються погляди І.Огієнка на головні етапи боротьби за Українську державу за часів Б.Хмельницького та Української революції 1917-1920 рр. Висвітлюється творча спадщина, недосліджені та малодосліджені періоди діяльності вченого.