Розглянуто типи та методи природоохоронних заходів. Показано, що навчально-виховні, конструктивні та організаційні екологічно спрямовані заходи - вміло організований педагогічний процес підготовки кадрів різного профілю.

Проаналізовано роль екологічної освіти у діяльності заповідників і національних природних парків, шляхи підвищення ефективності еколого-просвітньої роботи серед молоді. Особливу увагу приділено формам і методам екологічного виховання молоді у різних регіонах України, зокрема, на Черкащині, Рівненщині, Вінничині, Львівщині, Харківщині, у Луганську.

Міститься аналіз теорії і практики екологічної освіти в школах країн Східної та Центральної Європи. Зосереджується увага на історії даної педагогічної проблеми, висвітлюються такі важливі питання, як мета, завдання та основні принципові положення екологічної освіти, теоретичні засади її змісту, форми і методи навчання, активізація діяльності учнів із захисту навколишнього середовища в позакласні часи. Значне місце відводиться розгляду процесу формування у школярів екологічної свідомості і відповідального ставлення до довкілля. Висвітлюються також питання, пов'язані з еколого-професійною підготовкою учителя в системі педосвіти країн Східної та Центральної Європи. Підкреслено, що знайомство з досягненнями у галузі екологічної освіти в країнах Східної та Центральної Європи сприятиме розширенню не тільки педагогічної ерудиції українських вчителів, але й слугуватиме подальшому розвитку шкільної екологічної освіти в Україні. При цьому важливе значення має схожість культурних і освітянських традицій, діяльність, пов'язана з природокористуванням та його поліпшенням.

Зважаючи на завдання стійкого екологічно безпечного розвитку України, вперше сформульовано мету, завдання, особливості змісту та шляхи реформування екологічної освіти та виховання як пріоритетної складової формування світогляду людини, її духовності, культури. Запропонована модель освіти грунтується на екологічному імперативі - нагальній потребі дотримувати закони Природи, розуміти і беззаперечно сприймати обмеження, що встановлюються ними в усіх сферах життєдіяльності людини.

Розглядаються наукові засади природоохоронного виховання студентської та учнівської молоді; вдосконалення змісту, форм і методів природоохоронного виховання у вищих та середніх навчальних закладах; педагогічні інновації та нові технології у навчальному процесі вузів і середніх шкіл з проблеми природоохоронного виховання молоді.

Розглянуто фундаментальну проблему інтеграції знань про природу на основі життєвого досвіду дитини та загальних закономірностей природи. Запропоновано нетрадиційну модель цілісної, особистісно-орієнтованої природничо-наукової освіти. Розроблено методологію діагностики цілісності та рівнів розуміння знань учнями загальноосвітньої школи, наукові основи технології реалізації моделі. Узагальнено дані довготривалого експерименту щодо впровадження освітньої програми "Довкілля" у школах країни.

Викладено принципи системності та безперервності екологічної освіти та виховання, розглянуто їх особливості в загальноосвітньому комплексі. Проаналізовано стан екологічної освіти та виховання в Україні, визначено можливість поліпшення їх якості. Дослідження проведено на базі освітнього комплексу Харківського гуманітарного інституту "Народна українська академія", де випробовується система безперервної екологічної освіти та виховання, яка охоплює всі етапи та рівні освіти - дитячу школу раннього розвитку (ДШРР), спеціалізовану економіко-правову школу (СЕПШ) і Харківський гуманітарний інститут. Дана система реалізується через навчальну (екологізація навчальних дисциплін), науково-дослідну (підготовка рефератів, доповідей, написання статей тощо) та виховну (відповідно до розробленої програми безперервного екологічного виховання) роботу. Викладено основні цілі та завдання програми безперервного екологічного виховання, вирішення яких досягається шляхом проведення різних екологічних акцій і заходів. Позанавчальна діяльність дає можливість включити абсолютно всі вікові категорії в суспільно-корисну роботу з охорони природи. Безпосередня участь студентів, учнів ДШРР і СЕПШ у практичній діяльності сприяє розвитку в них активного, творчого відношення до проблеми охорони природи, самостійності під час вирішення конкретних завдань.

Запропоновану програму можна використовувати в різних загальноосвітних комплексах незалежно від їх професійної орієнтації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:Ч30 + Ч311.352.27

Рубрики:

Філософські питання і методологія освіти

Екологічне виховання в галузі загальної педагогіки

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено актуальну проблему формування екологічних уявлень особистості: екологічного світогляду та свідомості. Вказано, що екологічна криза призводить до знищення не тільки природи, найбільшої шкоди внаслідок занепаду моралі завдано суспільству.

Освещена актуальная проблема формирования экологических представлений личности: экологического мировоззрения, экологического сознания. Указано, что вследствие экологического кризиса разрушается не только природа: наибольший вред в результате упадка морали наносится самому человеку.

The article is devoted to actual problem of forming ecological ideas of person: ecological philosophy of life, ecological awareness. Because of ecological crisis not only nature is destroyed: as a result of morals decline the greatest harm is inflicted to man.

Висвітлено онтологію таких понять, як світогляд, науковий і екологічний світогляд, розкрито їх сутність і значення. Наведено результати психологічного аналізу структурних компонентів екологічного світогляду особистості. Показано динаміку психолого-педагогічних передумов його формування в онтогенезі. Розкрито особливості формування екологічного світогляду у студентів педагогічних ВНЗ.

Освещена онтология таких понятий, как мировоззрение, научное и экологическое мировоззрение, раскрыты их сущность и значение. Приведены результаты психологического анализа структурных компонентов экологического мировоззрения личности. Показана динамика психолого-педагогических предпосылок его формирования в онтогенезе. Раскрыты особенности формирования экологического мировоззрения у студентов педагогических ВУЗ.

Охарактеризованы политические ценности в контексте проблем и перспектив консолидации украинского общества. Проанализированы основные положения проекта "Духовное возрождение человека и общества". Освещены идеи В.И.Вернадского и особенности образовательно-валеологических технологий в условиях биосферного региона. Изложены вопросы влияния рентгеновского облучения на содержание ядерной ДНК, цитоплазматической РНК и суммарного белка в тканях желудочно-кишечного тракта белых крыс. Рассмотрены проблемы познания физического и духовного (ноосферы) миров планеты, геологической безопасности почв в химико-экологическом аспекте. Раскрыты роль и значение массажа в системе оздоровления и реабилитации больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Б1в051 + Ч311.352.27

Рубрики:

Екологічне виховання в галузі загальної педагогіки

Шифр НБУВ: Ж69231 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто сутність принципу природовідповідності та особливості виховання природовідповідної поведінки людини в системі сучасної освіти, а саме в системі екологічного виховання. Проаналізовано трактування вченими принципу природовідповідності на різних етапах розвитку суспільства, а також залежність його розуміння від ідеології, особливостей політико-економічної системи та культури певного суспільства.

Проаналізовано зовнішні - глобалізацію та інформаційну революцію - та внутрішні фактори - утвердження державності, становлення ринкових відносин і демократії в Україні, що призводять до загострення екологічної ситуації, погіршення стану екологічної безпеки людини та суспільства, нації та держави. Доведено, що філософія екобезпечного розвитку розглядається як найбільш актуальне завдання людства та повинна розв'язати певні проблеми, а саме: розробити концепцію виживання людства на підставі визнання гуманістичних загальнолюдських цінностей; виробити світогляд, ядром якого повинна бути нова екологічна свідомість. Узагальнено філософські теорії, розроблені науковцями в останні десятиріччя, та зроблено висновок, що оптимальна модель екобезпечного розвитку людства може бути модель "стійкого людського розвитку", що визначений як процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення гарантованого задоволення мінімально необхідних потреб всіх членів суспільства за умови збереження та поетапного відтворення цілісності навколишнього середовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи та вимогами людей всіх поколінь.

Висвітлено актуальні проблеми формування екологічної свідомості, валеологічної компетентності та культури безпеки життєдіяльності, мотивування різних верств населення України до здорового способу життя. Визначено рівні валеологічної культури молоді. Розкрито особливості формування здоров'язбережувального освітнього середовища у сучасній школі. Проаналізовано чиннинки ризику хронічних захворювань гепатобіліарної системи у дітей. Охарактеризовано педагогічні фактори впливу на громадянську активність старшокласників.

Проведено ретроспективний аналіз екологічного виховання як складової екологічної освіти в Україні та країнах зарубіжжя. Розкрито її значення та вплив на процес опанування знаннями учнів і майбутніх учителів, а також як процесу екологізації усього освітянського простору. Запропоновано визначення екологічної освіти та виховання як педагогічного процесу, спрямованого на формування екологічної культури особистості. Виділено основні структурні компоненти екологічної освіти як багатогранного явища. Зроблено висновок про необхідність реорганізації й удосконалення екологічної освіти та виховання в Україні.

Доведено необхідність стимулювання відповідального ставлення до навколишнього середовища за допомогою екологічної освіти й виховання, що полягає у формуванні екологічної особистості з екоцентричним типом свідомості. Розкрито сутність та основні напрями розвитку екологічного світогляду, який є основою раціональної взаємодії людини та природи.

Обоснована необходимость стимулирования ответственного отношения к окружающей среде с помощью экологического образования и воспитания, основная цель которых - формирование экологической личности с экоцентричным типом сознания. Раскрыта сущность и основные направления развития экологического мировоззрения, которое является основой рационального взаимодействия человека и природы.

The need of ecological educatin of individual, its essence and main guidelines is analyzed in the article. The necessity of conviction reduction to the level ideological aims that induce person to activity is also grounded.

Наголошено на освітній, аксіологічній, етичній, моральній та естетичній функціях екології. Підкреслено роль освіти як ключового елементу формування екологічного світогляду. Обгрунтовано значення екологічного світогляду. Представлено екологічний світогляд у формі трьох складових розуміння відносин між суспільством та природою. Розглянуто ключові причини діяльності в екологічній сфері у традиційному, постіндустріальному та інформаційному суспільствах. Акцентовано увагу на ноосферному шляху розвитку людства як порятунку його від екологічної катастрофи. Висвітлено три стратегії, що реалізуються одночасно і є елементами складної системи за взаємодії людини-господаря з навколишнім середовищем. Визначено мету, актуальність екологічної освіти, зокрема у зв'язку з процесом глобалізації. Конкретизовано провідні критерії формування глибокої екологічної свідомості та екологічної культури: знання загальних закономірностей взаємоіснування та розвитку довкілля і суспільства, визначення соціальної зумовленості взаємовідносин людини і природи.

Розглянуто й охарактеризовано сучасні погляди щодо формування екологічного мислення. Сформульовано мету та функції екологічної освіти. Доведено, що вирішення екологічних проблем залежить від глибокого розуміння теоретичних і практичних аспектів співвідношення "людина - природа".

Рассмотрены и охарактеризованы современные взгляды на формирование экологического мышления. Сформулированы цель и функции экологического образования. Доказано, что решение экологических проблем зависит от глубокого понимания теоретических и практических аспектов соотношения "человек - природа".

The article deals with the modern sights at formation of ecological thinking. The purpose and functions of ecological education is formulated. It is proved, that overcoming of environmental problems depends on deep understanding of theoretical and practical aspects of a parity "person - nature".

Вперше охарактеризовано концептуальні основи екоправового виховання. Розкрито сутність і специфіку змісту екоправового виховання. Виокремлено специфічні функції екоправового виховання: екологізації правосвідомості, правотворчості і правозастосування. Доведено, що центральне місце в ієрархії екоправових цінностей посідає право на життя у своїй розширеній змістовній трактовці як право на життя не тільки людського роду й кожного окремого індивіда, а право на життя природного спільносвіту як цілісності. З'ясовано форми й засоби екоправового виховання й оцінено перспективність екофільної орієнтації правової освіти, пропаганди та агітації, юридичної літератури, роботи ЗМІ, культурно-освітніх закладів щодо його вдосконалення. Проаналізовано можливості законодавчого й організаційного забезпечення екоправового виховання як умови адаптації вітчизняного соціуму до євроінтеграції. Сформульовано визначення дефініції "екофільність у правовихованні", що сприятиме парадигматизації правового виховання в екофільному сенсі.