Розглянуто питання екзистенціальної проблематики у творах відомих мислителів. Проаналізовано зміст слів "екзистенція" та "екзистенціалізм". Висвітлено основні теми, якими переймаються філософи екзистенції.

Рассмотрены вопросы экзистенциальной проблематики в сочинениях известных мыслителей. Проанализировано содержание слов "экзистенция" и "экзистенциализм". Освещены основные темы, какими проникаются философы экзистенции.

На підставі узагальнення українських перекладів відомих авторів (Ф.Ніцше, Т.Еліота, А.Бергсона, Н.Фрая, Р.Інгардена, М.Гайдеггера, Г.-Г. Гадамера, П.Рікера, М.Фуко, У.Еко, Ю.Крістевої, Е.Саїда, Р.Рорті) розглянуто психолінгвістичну теорію, психоаналіз і теорію архетипів, феноменологічну теорію та критику, літературну герменевтику, екзистенціялістську модель у теорії літературних джерел, школу рецептивної естетики, теорію діялогізму, структуралізм і семіотику, постструктуралізм і деконструктивізм, феміністичну теорію та критику, постмодернізм, теорію іронії, постколоніальну теорію та критику.

На основе обобщения украинских переводов известных писателей (Ф.Ницше, Т.Элиота, А.Бергсона, Н.Фрая, Р.Ингардена, М.Гайдеггера, Г.-Г. Гадамера, П.Рикера, М.Фуко, У.Эко, Ю.Кристевой, Э.Саида, Р.Рорти) рассмотрены психолингвистическая теория, психоанализ и теория архетипов, феноменологическая теория и критика, литературная герменевтика, экзистенциалистическая модель в теории литературных источников, школа рецептивной эстетики, теория диалогизма, структурализм и семиотика, постструктурализм и деконструктивизм, феминистическая теория и критика, постмодернизм, теория иронии, постколониальная теория и критика.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5г-2 + С5в

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто такі поняття як "сутність", "екзистенція", "трансцендентне", "любов", "установка Я-Ти" крізь призму домодерних, модерних і постмодерних філософських рефлексій.

Визначено основні характеристики еволюції поняття "екзистенція" у фундаментальній онтології М. Гайдеггера та особливості інтерпретації мислителем автентичності людського існування. На підставі історико-філософського аналізу ключових положень про справжнє існування людини, висунутих у філософії М. Гайдеггера, відтворено цілісну картину формування поглядів філософа щодо проблеми визначення автентичності екзистенції. Встановлено, що М. Гайдеггер один із перших відкинув метафізично-сутнісне розуміння людини, піддавши гострій критиці усю сучасну йому гуманістично-філософську традицію розуміння істинності людського буття. Натомість мислитель звертається до проблеми існування людини в онтологічно-історичному вимірі, протиставляючи безликій людині - людину як самість, в якій і проявляється автентична екзистенція.

Досліджено поняття автентичності існування в "негативному" та "позитивному" екзистенціалізмі. На підставі історико-філософського та компаративного аналізу концепцій С. Кіргегора, К. Ясперса, М. Гайдегера, Г. Марселя, Ж.-П. Сартра, Н. Аббаньяно, О.Ф. Больнова висвітлено еволюцію поняття "екзистенція". Досліджено процес імплантації класично-екзистенціалістичних ідей у сучасну філософію та екзистенціально-гуманістичну психологію. Феномен екзистенції у класичному екзистенціалізмі розглянуто як специфічну смислову матрицю структури людського буття й особливий тип духовного самоздійснення людини, взаємопов'язаний з її здатністю діяти за умов зростання різноманіття сучасного швидкоплинного світу, реалізовувати власні творчі потенції, проявляти креативні здібності для знаходження адекватного вирішення проблем сьогодення.

Досліджено владу як феномен екзистенції. Проаналізовано філософські учення представників екзистенціалізму та представників інших напрямів у філософії, за якими суттю влади є суб'єкт-суб'єктні відносини, що мають відображення на різних рівнях людського існування, сферу становлення та здіснення якого вони утворюють. На підставі критичного аналізу текстів екзистенціалістів та інших філософів, висвітлення значень понять "екзистенція", "феномен", "ситуація", "проект", "образ", розкрито суть феномену влади та доведено трансцендентну суть влади, яка має прояв у взаємодії між буттям і його виявами, одним з яких є екзистенція. Визначаючи та формуючи екзистенцію та постаючи фундаментальним виміром її становлення, влада реалізується на всіх рівнях існування та утворює її глибинну суть.

Наведено результати компаративістського аналізу концепцій "існування" Ж.-П. Сартра та Н.Аббаньяно, виявлено основні відмінності та подібність гуманістичних учень філософів. Обгрунтовано твердження, що "позитивний екзистенціалізм" є фундаментальною основою у вирішенні проблеми існування людини та її свободи. Визначено сутність феномену існування на підставі вивчення проблематичної невизначеності у філософії Н.Аббаньяно, розкрито значення "позитивного екзистенціалізму", встановлено його відмінність від "негативного". Проаналізовано екзистенціали буття людини. Визначено зміст і специфіку поняття "екзистенція". Досліджено категорію екзистенції та генезу основних складових поняття у філософському дискурсі. Зроблено висновок, що екзистенція у філософії існування Ж.-П. Сартра та Н. Аббаньяно є виразником справжніх характеристик буття, свободи, часу, суспільства, історії, світу. Доведено, що спосіб буття людини характеризується як самопроектування, свобода, тимчасовість, коекзистенція, історичність.

Розкрито розуміння граничної ситуації екзистенції вчинку в контексті філософування мислителів екзистанційного мислення, охарактеризовано особливості розуміння ними екзистенції вчинку, обгрунтовано специфіку категорії "екзистенція" та генезу основних складових поняття у філософському дискурсі, здійснено порівняння німецької та італійської традицій філософствування. Досліджено категорії "екзистенція" та "ситуація" у позитивному екзистенціалізмі Н.Аббаньяно, проаналізовано аксіологічні аспекти вибору в граничних ситуаціях. Особливу увагу приділено аналізу феномену граничної ситуації, його категоріальної структури, розробленої К.Ясперсом. Доведено, що екзистенція є результатом граничного зусилля людини, коли їй відкривається її неповторна присутність у бутті; в буденному житті людина не завжди усвідомлює себе як екзистенцію, для цього необхідно, щоб вона стала "людиною на межі".

Проаналізовано такі фундаментальні поняття метафізики, як "сутність", "існування", "буття", "екзистенція", "мова" (як "дім буття") тощо, експлікованих в онтології видатного німецького мислителя Мартіна Хайдеггера. Відправною точкою його метафізики стало послідовне розрізнення сущого і буття, онтичного й онтологічного ставлення до світу. Цей підхід обумовив переосмислення, насичення новими змістами, а в деяких випадках і відмову від традиційних понять європейської філософії, таких, зокрема, як "суб'єкт", "об'єкт", "дух", "тіло", "свідомість", "реальність" тощо.

Розглянуто питання про визначення підгрунтя права. Після Другої світової війни і жахливого досвіду нацизму стало очевидним, що державна воля не може бути визнана єдиним "вірним" джерелом права. Відповідно правознавці стали шукати інші методологічні шляхи, які б дозволили "обминути" позитивізм та віднайти право не як "зовнішнє" щодо людини явище, вкорінене у примусі, але як феномен, який має свої витоки у бутті. Базою для подібних досліджень стали праці багатьох філософів, насамперед - М. Гайдеггера. Але чи належить право лише до сфери "несправжнього буття"? Чи право і екзистенція все таки є сумісними? На ці питання "транзитом" через ранні праці В. Майхофера і намагається знайти відповідь Г. Шпренгер.

Осмислено становище сучасної людини крізь призму екзистенційної філософії Альбера Камю. Втрату сенсу існування визначено невід'ємною характеристикою особи. Джерелом безсенсовності проголошено гуманітарну кризу ХХ ст., проблеми якої не втратили актуальності й в соціокультурній ситуації ХХI ст. Показано, що в процесі обгрунтування підстав людського буття втрачають силу засоби раціонального розуму. Відтак, наскрізною канвою особового буття є абсурдність людського існування. Абсурд розглянуто не лише як ознаку західноєвропейської культури, а і як характеристику буденної свідомості. Наслідком усвідомлення і прийняття людиною абсурдності існування є зародження проблематики свободи. Сенс екзистенціалу свободи розкрито в процесі здійснення особового буття.

Визначено роль науки самопізнання в розвитку громадянської активності українського народу. Висвітлено методологічні засади педагогіки в контексті розвитку громадянських почуттів і демократичних якостей молодого покоління. Розглянуто особливості релігійно-філософської рефлексії Йоана Павла ІІ. Проаналізовано нейролінгвістичне програмування за сучасних неокультів. Викладено соціально-політичні аспекти становлення громадянського суспільства в Україні. Розкрито форми і методи розширення складу віртуальних співтовариств. Висвітлено питання кримінальної відповідальності за правопорушення у сфері охорони праці. Досліджено вплив трудової активності на задоволеність життям у людей літнього віку. Приділено увагу етичному аспектові дошлюбних стосунків. Охарактеризовано також сучасні аспекти проведення соціально орієнтованої податкової реформи в розвинених країнах.

Проаналізовано концепт «прогрес», оцінено можливість його застосування щодо філософії як такої. Обґрунтовано специфіку змін у змісті та характері сучасної філософії з огляду на вплив цивілізаційно-технічного прогресу. Розглянуто філософську цілісно світоглядну рефлексію, її переваги над динамікою соціокультурних змін сучасності. Описано філософію постмодернізму, яка є філософією прогресу як технологічно-цивілізаційного феномену, що легітимізує його за рахунок делегітимізації власне філософії. Розкрито значення комунікативної етики у конструктивному розвитку подій, що належать до сфери «соціальної терапії».

Проанализирован концепт «прогресс», оценена возможность его применения в отношении философии как таковой. Обоснована специфика изменений в содержании и характере современной философии, учитывая влияние цивилизационно-технического прогресса. Рассмотрена философская мировоззренческая рефлексия, ее преимущества над динамикой социокультурных изменений современности. Описана философия постмодернизма, которая является философией прогресса как технологически цивилизационного феномена, легитимизирующего его за счет делегитимизации собственно философии. Раскрыто значение коммуникативной этики в конструктивном развитии событий, относящихся к сфере «социальной терапии».

The concepts of "progress", the possibility of its application to philosophy as such. Reasonably specific changes to the content and nature of modern philosophy considering the influence of civilization and technology. Considered philosophical reflection holistic worldview, its advantages over the dynamics of social and cultural changes of modern times. Describes the philosophy of postmodernism, which is a philosophy of progress as technologically civilized phenomenon legitimized by delegitimizing its own philosophy. Disclosed the value of communicative ethics in constructive developments relating to the field of "social therapy."

Проаналізовано співвідношення європейської та євразійської цивілізаційної парадигми в сучасних соціально-політичних процесах України. Звернено увагу на детермінацію політичних уподобань народу архетипами колективного несвідомого. Акцентуються деякі контроверзійні моменти сучасного громадянського процесу.

Розглянуто питання особистісно орієнтованого підвищення кваліфікації педагогів, адже успішність і якість навчального процесу визначає саме екзистенція вчителя, його внутрішній світ. Охарактеризовано одну з основних цілей післядипломної освіти - пробудити в людині творця, перевести із стану потенційного в стан реального творчого потенціалу, який більшою чи меншою мірою закладений у кожного з нас. Визначено структуру педагогічної гнучкості, яка містить три складові: інтелектуальну, емоційну та поведінкову, що в реальній професійній діяльності взаємопов'язані. Акцентовано увагу на важливому чиннику, життєво необхідному вчителю - артистизмі, що допомагає йому повести дітей за собою, зацікавити їх.

Розглянуто онтологічне вираження екзистенції особистості через первинні та вторинні емоції. Охарактеризовано базові екзистенційні мотивації, співвідношення психічного та духовного в екзистенції людини, обгрунтовано роль болю як рушійного мотиву життя. Констатовано, що завдяки виходу у духовну сферу (самотрансцендентації) особистість знаходить повноту екзинтенції та найголовніший сенс життя - постійне духовне, моральне, психологічне, психофізіологічне та фізичне самовдосконалення та вдосконалення світу в координатах добра, любові і справедливості. Наведено основні суперечності в екзистенції особистості. Стверджено, що єдність екзистенції (існування) і есенції (суті) породжує праведність людини.

Досліджено поняття "гуманізм" у філософських концеціях К. Ясперса, М. Гайдеггера та Ж.-П. Сартра. Розглянуто генезу та головні риси західноєвропейської гуманістичної проблематики, а також терміна "екзистенція". В результаті аналізу основних рис філософії екзистенції, екзистенціалізму й екзистенціальної філософії доведено, що ці напрями є відмінні одне від одного, однак, всі вони становлять єдину філософську екзистенційну традицію XX ст. Встановлено взаємозв'язок підходів К. Ясперса, М. Гайдеггера та Ж.-П. Сартра до розгляду та вирішення гуманістичної проблематики, який полягає в тому, що в 1940-х рр. ці мислителі одностайно порушили питання про критику класичного гуманізму, спрямовану на подолання його недоліків і кращого пристосування до сучасної та майбутньої людини.

Уперше простежено буття лемківських переселенців у нових соціально-економічних і культурних умов. Досліджено сучасний стан пісенної традиції лемків. Наведено пісенні зразки календарно-обрядового та необрядового фольклору. Охарактеризовано виконавську манеру лемківських співаків. Проаналізовано структурні особливості зразків лемківського пісенного фольклору. Досліджено види трансформації в новозібраних лемківських піснях.

Досліджено звернення українського філософа П. Юркевича до античної спадщини, яке має давню історичну традицію. Доведено, що це пов'язано з самим процесом формування українського національного характеру. Філософ проаналізував освітянсько-педагогічні проблеми у взаємозв'язку їх пізнавальних і моральних аспектів. Враховано, що політехнічна школа з своїм багатством корисних відомостей вимагає глибокої ідеї знання, але потрібно, щоб спеціальна вченість зростала на широкій основі загальної і цілісної розумової освіти і щоб кожне досягнення на грунті спеціальному було, водночас, збагаченням людської особистості.