Висвітлено проблеми експериментальних і теоретичних досліджень фізичних властивостей структурно-неоднорідних систем у конденсованому стані.Особливу увагу приділено комп'ютерним технологіям в організації самостійної роботи студентів, теоретико-методологічним особливостям вивчення дисциплін фізико-математичного циклу у вищих медичних навчальних закладах, акмеологічним технологіям професійної освіти тощо. Детально проаналізовано історію розвитку вітчизняної астрономії у XIX ст., а також найважливіші досягнення української фізики у XX ст.

На конференції розглядались проблемні питання з позицій підвищення ефективності управління післядипломною освітою, педагогічної та управлінської майстерності працівників - формування змісту післядипломної освіти педагогічних кадрів; професійна діагностика в системі підвищення кваліфікації; становлення і розвиток системи освіти та педагогічної думки східноукраїнського регіону в ХХ ст.; наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в Україні; трансформація педагогічної науки та передового педагогічного досвіду в практику; проблеми підготовки і адаптації практичних психологів у закладах освіти та ін.

Досліджено питання можливості переходу до організації української армії на професійних засадах: аргументи на користь цього, основні аспекти такого переходу (економічний, військовий, соціально-політичний), а також питання військового бюджету, формування резервів. Наведено таблиці, що ілюструють військові видатки деяких країн. Порівняно Збройні Сили України та її сусідів за окремими критеріями.

Досліджується зростання потреби українського народу в освіті на рубежі століть, соціально-економічні передумови її прискореного розвитку та специфіка структури. Характеризується політика царського уряду і діяльність прогресивної української інтелігенції в галузі народної освіти, специфіка функціонування недержавних навчальних закладів України. Розглядається початкова, середня, комерційна, вища, педагогічна та професійна освіта. Висвітлюється розвиток освіти в Єлисаветграді. Визначається місце і роль приватної та громадської ініціативи в системі народної освіти України, співставляються процеси минулого і сьогодення, розглядаються можливі шляхи та напрями розвитку освіти України в найближчому майбутньому.

Монографію присвячено соціологічному аналізу етнотериторіальної спільноти Донбасу в контексті етнічної структури України. Запропоновано нове розуміння етносу, його морфології та атрибутивних рис. Значну увагу приділено регіональним та етнотериторіальним спільнотам, історично-стадіальним типам етнічних спільнот, а також етнокультурній самосвідомості мешканців Луганщини. Окремі розділи присвячено еволюції ціннісного компонента масової свідомості населення нашої країни, зокрема, загостренню суперечностей між ціннісним ідеалом та ціннісними орієнтирами повсякденного життя у 70-ті та 80-ті рр. ХХ ст.

Викладено результати теоретичної розробки та практичного застосування концепції соціальної динаміки з метою вивчення тенденцій і темпів соціальних змін, притаманних українському етносові, а також найчисельнішим етнічним групам України в другій половині ХХ століття. На основі аналізу значної кількості історичних джерел, широкого масиву статистичних даних і репрезентативних соціологічних обстежень визначено вплив етноісторичних, етнодемографічних та етнокультурних властивостей на сукупний трудовий потенціал етнічних спільнот України. У центрі уваги автора - етнічні особливості трудової зайнятості, зокрема, професійна, кваліфікаційна та галузева структура трудоактивного населення України, а також кожної з семи найкрупніших етнічних спільнот країни: починаючи з титульного етносу - українців і закінчуючи болгарською етнічною меншиною. Застосування методологічних принципів концепції національно-пропорційного представництва дозволило визначити статусні позиції означених спільнот у соціально-професійній сфері українського суспільства.

Запропоновано системний підхід до історії розвитку наукових уявлень про можливості масових комунікацій. Комунікацію розглянуто як обмін інформацією за допомогою символів та образів. Простежено основні етапи розвитку комунікації , пов'язані з розвитком книгодрукування та електронних засобів масової комунікації. Особливу увагу приділено засобам масової інформації як головним каналам отримання та передавання інформації, з'ясовано їх основні соціальні функції . Зроблено висновок про необхідність проведення досліджень у галузі комунікативної політики підприємств.

Висвітлюються проблеми теорії та практики в галузі освіти, культури та мистецтвознавства. Розглядаються актуальні питання змісту професійної підготовки та гуманітарної спрямованості майбутніх фахівців. Доводиться методологічна суттєвість навчально-педагогічного та дослідницького процесів.

Зазначено, що на ринку праці, з його зростаючими диспропорціями в попиті та пропозиції робочої сили особливо вразливі позиції займає молодь. Серед молодих людей віком 18 - 28 років не працює і не вчиться кожний четвертий. Серед випускників вузів не може знайти собі роботу кожний шостий фахівець. Причини безробіття серед молоді багато в чому зумовлені специфікою цієї соціально-демографічної групи. Розуміння конкурентоздатності як здатності в більш високій мірі задовольняти потреби роботодавця, дає можливість виділити основні критерії, за якими молоді фахівці займають більш низькі ринкові позиції. Однак, загалом, вища освіта є чинником, що підвищує конкурентоздатність молоді на ринку праці. Випускників вузів відрізняє більш висока соціальна та професійна мобільність. Розглянуто тенденції інтеграції молодих фахівців з вищою освітою до професійно-кваліфікаційної структури суспільства. Специфічні особливості має регіональний аспект стану випускників вузів. Для Харкова характерний один з найвищих показників чисельності студентів на 10 тис. населення. Зростання контингенту молоді, що навчається у вузах, йде випереджальними темпами. Це входить в суперечність з реальними тенденціями розвитку практично всіх галузей економіки регіону. Обгрунтовано основні заходи державного регулювання зайнятості на загальнонаціональному і регіональному рівнях.

Розглянуто проблеми неперервної професійної освіти за сучасних умов, проблеми, пошуки і перспективи основних тенденцій розвитку неперервної професійної освіти та її психолого-педагогічні закономірності. Висвітлено психологічну структуру особистості як основу систематизації професійно важливих якостей фахівця, теоретико-методологічні засади професійного становлення вчителя, проблему виховання морально-правової відповідальності педагога.

Розглянуто методи навчання іноземних мов на неспеціальних факультетах. З'ясовано причини недостатнього рівня володіння іноземною мовою випускниками вузів, однією з яких є стандартизація учбового процесу. Наведено вимоги до студентів, які вивчають іноземні мови. Особливу увагу приділено ефективності управління процесом навчання та ролі викладача. Обговорено два підходи до навчання іноземних мов. Окрему увагу приділено проблемам комунікативної та некомунікативної діяльності студентів. Реалізацію комунікативно-діяльнісного підходу щодо навчання забезпечують в цілому функціональна спрямованість змісту і структурування лінгвістичних знань. Досліджено "фактор тривожності", психологічну екстравертованість та інтровертованість, яким необхідно приділити увагу під час навчання іноземних мов. Висунуто тезу про те, що неоднаковість реакції студентів на методи навчання можна конкретизувати в термінах стадій когнітивного розвитку індивідуумів; ефективність навчання залежить у значній мірі від соціальної мотивації. Доведено, що справжній успіх у навчанні залежить від періодичної переоцінки і модифікації учбових планів та збереження дихотомії студент/викладач як вирішальних факторів успішного навчання.

У посібнику розглядаються такі питання: концептуальні засади організаційної поведінки, людина в системі організаційної поведінки, виконання й оцінка роботи індивідуума, організація роботи та мотивація поведінки робітника, природа та типи груп в організаціях, групова і міжгрупова динаміка управління груповими процесами й творчістю груп, управління комунікаціями, конфліктами та стресами, влада та лідерство в організації, організаційна культура й управління організаційним розвитком. Виклад цих питань завершується конкретними практичними рекомендаціями і порадами менеджерам.

Наведено індивідуально-психологічні характеристики особистості. Охарактеризовано її мотивацію та ставлення до різних складових трудового процесу, вертикальних та горизонтальних комунікацій, міжособистісних стосунків, тенденцій організаційного розвитку та реакцій на зміни. Розроблено ефективні стратегії розвитку організації та формування політики оптимальної мобілізації людських ресурсів. Викладено концептуальні засади організаційної поведінки. Визначено місце людини у системі організаційної поведінки. Наведено рекомендації щодо організації роботи та мотивації поведінки працівника. Розглянуто питання природи та типів груп в організаціях. Розкрито сутність групової та міжгрупової динаміки, управління груповими процесами. З'ясовано особливості управління комунікаціями, конфліктами та стресами. Висвітлено проблеми організаційної культури й управління організаційним розвитком.

Досліджено культурні відмінності у сфері професійної діяльності між українцями й американцями за такими параметрами: режим життя, контроль процесів життєдіяльності, відстань від влади, джерела та міра професійного статусу, мотивація, стандарти життя. Українці й американці є різними, але їх сприйняття професійної діяльності та життя, в цілому, відповідають культурним традиціям суспільств, в яких вони живуть.

Розглянуто головні характеристики медіа, що висвітлюють новини, їх зміст, політичні та соціальні умови функціонування у розвинених ліберальних демократіях. Особливу увагу приділено домінуючій ліберально-плюралістичній перспективі та її протилежності - радикальній, або "критичній", парадигмі. Детально проаналізовано соціальну детермінацію журналістики. Охарактеризовано головні потенційні джерела впливу на зміст засобів інформації на різних рівнях узагальнення.

Розкрито особливості професійної етики лікаря ветеринарної медицини з урахуванням кола його обов'язків, специфіки його роботи та людей, з якими йому доводиться спілкуватися в процесі роботи. Висвітлено морально-етичні вимоги до лікаря ветеринарної медицини залежно від місця роботи, деонтологічні - до організації та проведення профілактичних, діагностичних і лікувальних заходів, а також обов'язки щодо профілактичних антропозоонозів і токсикоінфекцій. Запропоновано класифікацію та шляхи запобігання лікарським помилкам, етику наукових досліджень, деонтологічну підготовку лікаря ветеринарної медицини тощо. Наведено Закон честі спеціалістів ветеринарної медицини, Клятву лікаря ветеринарної медицини України, Кодекс професійної етики лікаря ветеринарної медицини України.

Досліджено проблеми формування професійної культури юриста у контексті сучасної філософсько-правової доктрини. Розглянуто професійну культуру, правничу етику, правничу деонтологію як загальне, особливе й одиничне. Наголошено, що діалог культур становить світоглядно-гуманістичну основу юридичної діяльності, культурологічної концепції правотворчості, взаємодії українського національного і міжнародного права, що актуалізується вступом України до Ради Європи.

Висвітлюються проблеми теорії та практики в галузі освіти, культури та мистецтвознавства. Розглядаються актуальні питання змісту професійної підготовки та гуманітарної спрямованості майбутніх фахівців. Доводиться методологічна суттєвість навчально-педагогічного та дослідницького процесів.

Зважаючи на сучасний стан професійної освіти в Україні, вибрано та систематизовано понад 1300 понять з філософії освіти, теорії та історії професійної освіти, зокрема, з дидактики професійної школи, методик викладання загальноосвітніх і спеціальних дисциплін, виробничого навчання, управління тощо. Подано тлумачення термінів із суміжних наук, у т.ч. соціології, правознавства, екології, які безпосередньо пов'язані зі змістом професійного навчання.

Розглянуто історичні, теоретичні та технологічні аспекти підготовки майбутніх учителів до проектування та організації особистісно зорієнтованого виховання та соціально-педагогічної діяльності. Висвітлено проблеми формування культури поведінки учнів у системі професійно-технічної освіти, гуманізації педагогіки в контексті європейської культури, створення засобів наочності з використанням комп'ютерних технологій. Проаналізовано інноваційну діяльність учителя як важливу умову функціонування шкіл нового типу, роль педагогічної спадщини у розвитку освіти і професійному становленні вчителя.