Розглянуто проблеми, що негативно впливають на процес етнонаціональної ідентифікації українців, визначено особливості його розгортання, місце і роль визначальних чинників самовизначеності спільноти. Обгрунтовано необхідність врахування комплексу складових етнонаціональної ідентичності у процесі консолідації української нації, розробки етнонаціональної політики, а також розв'язання проблем державного будівництва у перехідний період загалом.

Розглянуто мотиви професійного самовизначення особистості, вплив історичних чинників на розвиток педагогічної думки в Україні, питання естетичного сприйняття музичних творів у контексті психолого-педагогічних наук. Запропоновано методику реалізації міжпредметних зв'язків у процесі вивчення сільськогосподарських дисциплін, сучасний підхід до розв'язання проблеми наочності під час вивчення фізичної оптики, а також використання активних методів навчання з метою підготовки бізнес-фахівців у вищих навчальних закладах.

Висвітлено джерела суперечностей соціального механізму розвитку духовності особистості. Визначено стан і перспективи розвитку культурології. Запропоновано суб'єктивну структуру особистісного самовизначення. Використано метод театралізації у виконанні комунікативних ігрових ролей учасниками масових театралізованих дійств. Охарактеризовано культурне життя українського суспільства за ринково-конкурентних умов.

Проаналізовано психологічні основи сучасної суспільно-політичної культури в Україні у контексті тоталітарної спадщини. Значну увагу приділено проблемам місцевого самоврядування, культурному самовизначенню у контексті поділу "Схід - Захід", економічним пріоритетам української політики, а також внутрішнім джерелам інвестування за сучасних умов господарювання. Охарактеризовано можливості використання зарубіжного досвіду для переходу національної облікової системи на міжнародні стандарти. Детально розглянуто міфологізацію та деміфологізацію в історичній науці на прикладі осіло-кочових взаємин середньовічної України.

Проаналізовано основні етапи розвитку європейської філософської думки від прадавніх міфів до новітніх учень. Значну увагу приділено "містичній" функції міфу, символічному вираженню невимовного та поясненню реального факту. Окремі розділи присвячено демокрітовій образній мові, платонівській теорії образів, апофатично-потенційному визначенню істини, "замкненій" гегелівській системі, самовизначенню існування тощо.

Розглянуто теоретичні передумови розвитку творчих здібностей учнів середніх класів у вокально-хоровій діяльності, національні та культурно-історичні умови створення угорської музично-виховної системи, проблеми особистісного самовизначення старшокласників, диференційованого навчання у сучасній школі. Висвітлено питання формування пізнавальних інтересів молодших школярів засобами народознавчого матеріалу, шляхи підвищення ефективності уроку математики у початкових класах, психологічні механізми музичного сприймання, проблеми розвитку пізнавальних інтересів у теорії та практиці вивчення природознавства тощо.

Розглядається поняття образу дитинства як соціально-педагогічного феномену і особливого стану розвитку дитини, розкритого в творчій спадщині письменників-просвітителів, членів українських громад: І.Нечуя-Левицького, А.Я.Свидницького, Г.О.Мачтета, М.Т.Симонова, М.Номиса, Т.Лубенця та ін. Підкреслюється, що активний процес саморозвитку дитини, її самовизначення реально впливає на установки дорослого світу, його розвиток.

Роботу присвячено проблемі політичного, економічного, соціального самовизначення України. Автор аналізує головні соціально-політичні тенденції, що виявили себе в період парламентських виборів 1998 р. та на початку президентської кампанії 1999 р., пропонує власне бачення шляхів подолання кризових ситуацій і депресивних явищ у сфері суспільної думки, моралі і комунікації.

Розглянуто форми професійного мовлення: діалог, монолог, розповідь. Проаналізовано їх мовно-структурні особливості.

У праці зроблено спробу привідкрити завісу невідомого над однією з замовчуваних у радянський час та дотепер недосліджуваних проблем історії нацистського окупаційного режиму в Україні. Автор вперше у вітчизняній історіографії звертається до характеристики причин, які спонукали нацистів до відновлення в Україні мережі професійних навчальних закладів. Досліджено особливості організації і функціонування початкових, середніх та вищих навчальних закладів в умовах "нового порядку". Зроблено спробу оцінити міру ефективності кроків, здійснених нацистами у напрямку часткового відновлення мережі фахового навчання та професійної підготовки української молоді у 1941-1944 рр.

Розглядаються основні шляхи, форми і методи професійного спрямування навчально-виховного процесу в педагогічному вузі, а також запропоновано професіограми особи викладача вищого навчального закладу і модель вчителя загальноосвітньої школи.

Висвітлюються психолого-педагогічні проблеми становлення молодого вчителя, зокрема, психологічні особливості педагогічної діяльності, комунікативна функція діяльності вчителя, модель професійно-педагогічного спілкування, стилі спілкування. Окреслено психолого-педагогічні умови розвитку комунікативної компетентності молодого вчителя та особливості рефлексивного навчання початкуючих учителів розв'язувати педагогічні (психодидактичні) задачі.

Розглянуто методологічні та теоретичні проблеми психології, зокрема, етапи саморозвитку особистості, умови та характерні риси прояву емпатії на рівні людини і тварини, основні напрямки формування психолінгвістики. Висвітлено особливості становлення особистості в навчально-виховному процесі, у т.ч. питання активізації старшокласників у професійному самовизначенні, шляхи формування допитливості учнів, вплив інтегрованого курсу з вивчення довкілля на розвиток мотивації навчання молодших школярів.

Розглянуто методологічні та теоретичні проблеми психології, особливості становлення особистості в навчально-виховному процесі, професійної підготовки спеціалістів різного профілю. Висвітлено основні підходи до вивчення феноменальної емпатії, особливості порушення психічної рівноваги в особистостей з невротичними розладами, розумової діяльності хворих на алкоголізм на різних стадіях та у психопатологічних станах. Проаналізовано теоретичні аспекти проблеми особистісного самовизначення старшокласників, вплив проблемного навчання на розвиток мислення молодших школярів, темпераменту на індивідуально-психологічний стиль учбової діяльності тощо.

На підставі теоретичних, історико-педагогічних та експериментальних досліджень висвітлено актуальні проблеми диференціації навчання, професійної орієнтації школярів та організації їх профільної допрофесійної підготовки. Детально проаналізовано особливості професійного самовизначення підлітків, переселених із зони радіоекологічного контролю.

Розглядаються особливості організації навчального процесу в умовах освітньо-реабілітаційної системи, а також практичні аспекти використання проективно-рефлексивної технології навчання. Висвітлюються технологічні підходи до процесу самовизначення особистості у професійній сфері. Вивчається соціалізація особистості в умовах навчально-реабілітаційного центру. Обговорюється створення умов для самовизначення та самоздійснення особистості. Пропонується досвід формування життєвої компетентності дитини, а також обгрунтовується необхідність впровадження технологій проективного самоздійснення у навчально-виховний процес тощо.

Розглянуто роль релігійного фактора в українському політичному просторі, соціальні й особистісні умови взаємодії політики та релігії в сучасній Україні, суб'єктивні та об'єктивні прояви політизації церковно-конфесійного життя в Україні. Висвітлено світоглядні виміри політичного самовизначення особи, тенденцію інституалізації релігійно-політичного життя. Проаналізовано місце ісламу у політичній історії країни, визначено геополітичний контекст релігійно-політичних процесів.

У контексті загальноісторичних процесів розглянуто трансформацію соціальних функцій вищої освіти в світі та в Україні. Принципово новий стан вищої школи зумовлений необхідністю реагування на загальносвітові тенденції, пов'язані з орієнтацією системи освіти на потреби інформаційного суспільства. Аналіз кризових процесів в освітній сфері, що спостерігається на межі століть, дозволив зробити висновок щодо їх цивілізаційного характеру, який проявляється як наслідок характерних для сучасного суспільства протиріч між формальною організацією навчального процесу та його змістом; цілями освіти та її результатами. Подано розгорнутий аналіз основних соціальних функцій вищої школи: соціально-економічних, соціально-політичних, культуротворчих. Зауважено, що перешкодою на шляху адекватного усвідомлення цінності освіти, її пріоритетного стану в стратегічних цілях суспільства та можливості максимально реалізувати функції, стоїть економічний підхід, який суттєво деформує реалізацію присутніх вищій освіті соціальних функцій та реальну освітню політику. Перспективним напрямком є шлях стратифікації вищої освіти на 2- та 3-рівневі. Наголошено на необхідності розвитку післядипломної освіти як важливої складової частини виконання вищою школою функцій підготовки інтелектуального та кадрового потенціалу суспільства. Додаткові освітні послуги реалізуються з метою всебічного задоволення освітніх потреб громадян, суспільства, держави.

Таким чином, післявузівське професійне навчання разом з додатковими освітніми послугами завершують систему безперервного навчання. Вирішення завдань підготовки спеціалістів, що за своїми інтелектуальними та професійними якостями відповідають потребам часу, безпосередньо пов'язано з іншою соціально-економічною функцією вищої школи - розвитком науково-технічного потенціалу. Наголошено на особливості сучасного етапу розвитку освітньої системи, коли вища освіта (в нерозривному зв'язку з середньою) в сучасному суспільстві виконує функцію забезпечення національної безпеки. Зроблено висновок, що вища освіта має одночасно практичне і символічне значення. Трансформація функцій освіти пов'язана не тільки зі станом будь-якого суспільного організму, але й зі зміною цільових установок стосовно освіти, що диктується переходом суспільства до посттоталітарної епохи та зміною значної частини суспільних процесів до масових, яке призвело до зміни і самої людини, і соціальних інститутів.

Рассмотрены направления работы психологической службы по эффективному самоопределению будущих профессионалов, рассмотрены теоретические проблемы самореализации и самоопределения.

Розглянуто актуальні проблеми органічного поєднання виховання та навчання на факультетах, особливості інтелектуального та духовного розвитку особистості у позанавчальний час, інноваційні форми виховання. Розкрито пріоритетну роль куратора у вихованні студентів, досліджено шляхи розвитку естетичних поглядів та смаків, професійне спрямування виховного процесу. Висвітлено правову культуру як складову частину загальної культури виховання особистості, основи виховання інтелігентності шляхом формування мовної культури тощо.