Висвітлено проблеми ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Наведено кримінально-правову та кримінологічну характеристику даного процесу. Розглянуто структурно-функціональні особливості соціальної адаптації осіб даної групи у спеціально створених центрах в Україні. Проаналізовано досвід даної діяльності за кордоном, зокрема Фундації "ДЕ ХУУП" (м.Дордреки, Королівство Нідерланди).

Освещены проблемы ресоциализации лиц, освобожденных из мест лишения свободы. Приведена уголовно-правовая и криминологическая характеристика данного процесса. Рассмотрены структурно-функциональные особенности социальной адаптации лиц данной группы в специально созданных центрах Украины. Проанализирован опыт данной деятельности за границей, в частности Фундации "ДЕ ХУУП" (г.Дордреки, Королевство Нидерланды).

Наведено законодавчі визначення термінів і понять, які застосовуються у різних галузях права України. Розкрито сутність таких понять, як абілітація, державний контракт, економічне насильство в сім'ї, експертиза на локальну новизну, конфіденційна інформація, оприлюднення твору, прикладні наукові дослідження, прихована реклама, ресоціалізація, сублізинг, тендерна документація, ядерна безпека.

Приведены законодательные определения терминов и понятий, применяемых в разных областях права Украины. Раскрыта сущность таких понятий, как абилитация, государственный контракт, экономическое насилие в семье, экспертиза на локальную новизну, конфиденциальная информация, опубликование произведения, прикладные научные исследования, скрытая реклама, ресоциализация, сублизинг, тендерная документация, ядерная безопасность.

Висвітлено основні поняття та терміни ювенальної юстиції. Розглянуто механізми правового захисту дітей, що перебують у конфлікті з законом. Розкрито сутність таких понять, як відновний (реституційний) підхід, інститут пробації, реабілітація та ресоціалізація неповнолітнього. Охарактеризовано англо-американську, континентальну та скандинавську моделі ювенальної юстиції.

Освещены основные понятия и термины ювинальной юстиции. Рассмотрены механизмы защиты детей, находящихся в конфликте с законом. Раскрыта сущность таких понятий, как восстановительный (реституционный) подход, институт пробации, реабилитация и ресоциализация несовершеннолетнего. Охарактеризованы англо-американская, континентальная и скандинавская модели ювенальной юстиции.

Розглянуто проблеми ресоціалізації депривованої особистості, яка переживаючи різноманітні форми обмежень і позбавлень базових екзистенційних потреб і умов для вільного та повносправного розвитку, відчуває своєрідну елімінованість з соціуму та має нагальну необхідність у соціально-психологічній допомозі. У контексті генетичної психології як методологічної парадигми дослідження здійснено теоретико-емпіричне вивчення стану депривованих дітей, у ресоціалізаційній роботі з якими використано розвивальні медіально-рефлексійні технології. Визначено головні структурні компоненти ресоціалізації депривованої особистості, розкрито особливості ресоціалізації девіантної поведінки важковиховуваних підлітків. Увагу приділено психореабілітаційній і реінтеграційній діяльності з вихованцями-суїцидентами пенітенціарного закладу.

Рассмотрены проблемы ресоциализации депривационной личности, которая переживая разнообразные формы ограничений и лишений базовых экзистенциальных потребностей и условий для свободного и полноценного развития, ощущает элиминацию из социума и имеет острую потребность в социально-психологической помощи. В контексте генетической психологии как методологической парадигмы исследования осуществлено теоретико-эмпирическое изучение состояния депривационных детей, в ресоциализационной работе с которыми использованы развивающие медиально-рефлексионные технологии. Определены главные структурные компоненты ресоциализации депривационной личности, раскрыты особенности ресоциализации девиантного поведения трудновоспитуемых подростков. Уделено внимание психореабилитационной и реинтеграционной деятельности с воспитанниками-суицидентами пенитенциарного заведения.

Проведено психолого-юридичний аналіз проблеми вини. Розглянуто основні сучасні теорії вини, а також зміст, суть, форми та ступінь вини у кримінальному праві. Розкрито основні підходи до її розуміння у психології, де вина розглядається як одна з соціальних емоцій, що відіграє важливу роль у процесі розвитку особистісної, соціальної відповідальності та у формуванні афективно-когнітивних структур совісті. Визначено психологічну структуру та виділено варіанти усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями. Показано, що психологічними чинниками усвідомлення вини є певні особливості особистості, а саме: розвинений соціальний і емоційний інтелект, внутрішній локус контролю, антиципаційна спроможність. На підставі одержаних даних доведено, що ресоціалізація неповнолітніх злочинців у період адаптації в колонії повинна бути спрямована на формування у них високого рівня усвідомлення вини та містити диференційований - педагогічний вплив на особистість неповнолітнього злочинця з урахуванням рівня усвідомлення вини.

Розглянуто питання виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки (ВКСРБ). Розроблено загальнотеоретичні положення щодо виправлення та ресоціалізації таких засуджених. На основі існуючих підходів у науці кримінально-виконавчого права сформовано доктринальне визначення поняття виправлення та ресоціалізації засуджених досліджуваної категорії. З'ясовано значення основних принципів кримінально-виконавчого законодавства для виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання в ВКСРБ, визначено їх правовий статус. Охарактеризовано засоби виправлення та ресоціалізації таких засуджених. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення кримінально-виконавчого законодавства України, галузевих нормативно-правових актів і практики їх застосування щодо їх виправлення та ресоціалізації. Удосконалено заходи, спрямовані на приведення умов утримання таких засуджених до існуючих міжнародних стандартів.

Розглянуто ознаки неповнолітнього як суб'єкта злочину. Проаналізовано поняття "насильство", "насильницький злочин". Встановлено види насильства та розроблено підхід щодо класифікації насильницьких злочинів. Розкрито груповий характер насильницьких злочинів, вчинених за участю неповнолітніх. Охарактеризовано сучасний стан і тенденції насильницької злочинності неповнолітніх в Україні. Висвітлено основні детермінанти насильницької злочинності неповнолітніх. Визначено суть понять "ресоціалізація", "адаптація", "реабілітація". Подано структуру процесу ресоціалізації. Виділено труднощі організації ресоціалізаційної роботи за умов позбавлення волі й окреслено напрями її вдосконалення. Запропоновано відповідні законодавчі зміни та доповнення.

Зроблено огляд законодавчої та нормативної бази щодо проблеми ресоціалізації неповнолітніх правопорушників і розкрито визначення поняття "ресоціалізація".

Досліджено проблему ресоціалізації та соціального розвитку дітей-сиріт в Україні у другій половині XIX - на початку XX ст.

Розглянуто проблему становлення толерантних відносин у пенітенціарних установах України. З урахуванням особливостей толерантності як психологічної характеристики розглянуто її дієвий механізм, покликаний покращити процес ресоціалізації засуджених. Особливу увагу приділено толерантним відносинам як фактору гармонізації міжособистісних взаємин у пенітенціарних установах.

Рассмотрена проблема становления толерантных отношений в пенитенциарных учреждениях Украины. Исходя из особенностей толерантности, как психологической характеристики, рассмотрен ёё действующий механизм, который призван улучшить процесс ресоциализации осужденных. Особое внимание уделено толерантным отношениям как фактора гармонизации межличностных взаимоотношений в пенитенциарных учреждениях.

The article deals with establishing tolerant relations in penitentiary establishments of Ukraine. Taking into account the particularities of tolerance as a psychological the author considers it as an active mechanism that is to improve the process of resocialization of convicted people. The author pays special attention to tolerant relations as the factor of harmonizing interpersonal relations in penitentiary establishments.

У зв'язку з негативними тенденціями сучасного суспільства (мінливість системи цінностей, збільшення соціальної нерівності, дестабілізація суспільства) зростає кількість злочинів, які здійснюють неповнолітні. Однак ця категорія осіб перебуває в процесі становлення особистості. Тому важлива і конче потрібна робота з неповнолітніми засудженими на принципах гуманізму для досягнення завдань виправлення і ресоціалізації. Корисним для України в цьому аспекті є досвід зарубіжних країн, у яких сформовано власні моделі виправлення і ресоціалізації неповнолітніх правопорушників. Стисло охарактеризовано особливості роботи з виправлення і ресоціалізації неповнолітніх засуджених у зарубіжних країнах. Звернено увагу на роль служби пробації та роботу соціальних працівників як важливих складників здійснення ресоціалізації неповнолітніх.

Розкрито теоретичні засади вивчення особливостей спеціальності "Ресоціалізація" в системі вищої освіти Польщі. Актуальність теми зумовлена потребою вивчення досвіду здійснення професійної підготовки в системі вищої освіти Польщі в період створення єдиного простору вищої освіти у Європі. Мета роботи - аналіз сутнісних особливостей спеціальності "Ресоціалізація" у вищих навчальних закладах (ВНЗ) Польщі в контексті професійної підготовки фахівців до здійснення соціально-педагогічної діяльності. Завдання: вивчення особливостей визначення напрямів і спеціальностей професійної підготовки в системі вищої освіти Польщі; аналіз організаційних і змістових характеристик підготовки фахівців зі спеціальності "Ресоціалізація" у ВНЗ Польщі; визначення основних напрямів можливого запозичення досвіду діяльності польських ВНЗ.

Висвітлено результати теоретичної розвідки щодо особливостей застосування поняття "ресоціалізація" у гуманітарних дисциплінах. Показано, що соціологи розглядають ресоціалізацію як одну зі сторін дорослого етапу соціалізації, як корекцію процесу соціалізації, що відхиляється від норми, як примусову деперсоналізацію та дегуманізацію особистості у закладах закритого типу. Подано широке трактування цього терміну у сучасній психології. Вказано, що педагогічний підхід передбачає розуміння ресоціалізації як цілеспрямованої, комплексної, педагогічно орієнтованої системи виховного впливу, спрямованої на подолання у соціально-неадаптованої особистості асоціальних і створення соціально-моральних установок поведінки та діяльності. Показано, що ресоціалізація може розглядатися, принаймні, на трьох рівнях: на рівні суспільства, соціальної групи/громади, індивіда. Зазначено, що ресоціалізація виступає як теоретичний концепт, сфера практичної діяльності, соціально-психологічний феномен, процес, мета і результат, система цілеспрямованих впливів на особистість.

Зауважено, що соціальна реабілітація дитини з девіантною поведінкою є комплексним процесом, результатом якого є ресоціалізація дитини з подальшим продовженням соціального виховання і формування соціальної компетентності. Запобігання вихованню у реабілітаційній установі соціально некомпетентної особистості може здійснюватися тільки зміщенням акценту роботи закладів соціальної реабілітації з мети «допомога», яка визначається як головна задача у чинній нормативній базі, до мети «активна соціальна діяльність дитини». Наголошено, що ця діяльність повинна здійснюватися як у межах соціально-реабілітаційного закладу, так і поза його межами - перетворення соціальної діяльності у діяльність особисто вигідну і корисну для вихованця, що вихованець повинен усвідомлювати і відчувати забезпечення вільного вибору дитиною приваблюваного для неї виду діяльності - розширення соціальних контактів з зовнішнім світом, відхід від закритості реабілітаційної установи.

Виокремлено різновиди соціально-психологічної допомоги підліткам відповідно до типу їх бездоглядності. Найкращий прогноз в плані ресоціалізації у бездоглядних підлітків першого типу - «самостійні», яким притаманна особистісна зрілість; найбільш складними для ресоціалізації є підлітки другого типу - «важковиховувані», у яких спостерігається тотальна деформація структурних компонентів особистості. Досліджено, що підліткам другого типу необхідна комплексна соціально-психологічна реабілітація в установах закритого типу. Розглянуто комплекс психологічної реабілітації з застосуванням методів психотерапії, а надалі влаштування в прийомну сім’ю для підлітків третього типу - «тривожні», у яких наявні спотворення «образу-Я» та порушення в емоційній сфері. Для підлітків четвертого типу - «конфліктні», яким притаманні порушення у стосунках з батьками, необхідна сімейна психотерапія; для підлітків п’ятого типу - «конформні» - властиві порушення у сфері самосвідомості та мотиваційній сфері. Забезпечення умов для підвищення рівня досягнень в навчанні та суспільно позитивній діяльності, постійний моніторинг розвитку - це оптимальний підхід до таких підлітків, який забезпечується завдяки соціальному супроводу.

Висвітлено проблему наркотизації молоді в сучасному соціумі. Розглянуто фактори психологічного, педагогічного, соціального, економічного характеру, що обумовлені тісним зв’язком. На підставі системного аналізу досліджено структурні компоненти ресоціалізації наркозалежної молоді (об’єкт, суб’єкт, етапи, засоби, результат), а також функції процесу ресоціалізації.

Рассмотрена проблема наркотизации молодежи в современном обществе. Раскрыты причины психологического, педагогического социального и экономического характера, обусловленные тесной взаимосвязью. На основе системного анализа исследованы структурные компоненты процесса ресоциализации наркозависимой молодежи (объект, субъект, этапы, средства, результат), а также функции процесса ресоциализации.

The article is devoted to the problem of youth narcotization in the modern society. The author discloses the factors of psychological, social, pedagogical and economic character caused by close interrelation. Using the systems analysis, the author reserches structural components of resocialization process of drug-dependent youth (object, subject, stages, means, result), and also functions of resocialization process.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х884.9(4Укр)18 + С5*667.2*5*333.31

Рубрики:

Пенітенціарні системи окремих країн

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*5*333.911.3 + Х884.9(4УКР)18

Рубрики:

Соціологія

Пенітенціарні системи окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено недоліки чинного організаційно-функціонального механізму державного регулювання ресоціалізації засуджених неповнолітніх. Конкретизовано перелік заходів, спрямованих на його вдосконалення. Удосконалено класифікацію суб'єктів регуляторного впливу, функцією яких є ресоціалізація засуджених неповнолітніх.

Вперше розкрито поняття "соціально-педагогічний супровід умовно засуджених неповнолітніх" як новітнє утворення в соціально-правовому полі, що сприяє виявленню особливостей поведінкових стратегій вихованців і проектуванню корекції їхньої поведінки. Розроблено й обгрунтовано алгоритм соціально-педагогічного супроводу умовно засуджених неповнолітніх і його складові. Визначено критерії, розкрито суть показників і рівнів ресоціалізації неповнолітніх правопорушників. Показано напрямки взаємодії різних соціальних інституцій, соціального педагога та неповнолітнього під час вирішення проблем. Розкрито особливості розвитку позитивної мотивації умовно засуджених неповнолітніх під час вирішення власних проблем. Уточнено зміст понять "умовно засуджений неповнолітній" і "ресоціалізація умовно засуджених", подальшого розвитку набули основні положення нормативно-правових документів щодо соціально-педагогічного супроводу, зміст і методики, спрямовані на ресоціалізацію цієї категорії людей. Удосконалено методики, які відображають суть забезпечення процесу ресоціалізації умовно засуджених неповнолітніх у цілому та їх соціально-педагогічного супроводу зокрема.