Проаналізовано наявні в зарубіжній літературі підходи до визначення сутності ідеології та її соціальної ролі. Розглядаються проблеми сутності і змісту ідеологічного плюралізму, співвідношення і взаємодії часткових ідеологій різних соціальних груп та відповідних політичних сил і загальносуспільної ідеології як системи узгоджених ціннісних орієнтацій усіх суспільних сил. Розглядаються питання національного та інтернаціонального у вихованні особового складу, релігійного і філософського світосприйняття та світорозуміння, досвід організації і реалізації виховного процесу в збройних силах сучасних розвинутих країн (США, Франції, Великобританії).

Значне місце відведено аналізу принципів барокового світогляду, які обумовили філософські побудови даного періоду. Подано модель, що екстраполюється на світорозуміння та світовитлумачення епохи бароко в Україні, при цьому увагу зосереджено на відповідності української національної світонастанови і засадничих елементів барокового світогляду. Здійснено аналіз змісту репрезентативних текстів українських мислителів доби бароко, в тому числі й Г.Сковороди, продемонстровано повторюваність ключових тем, а також досліджено єдність філософських творів мислителів бароко в Україні та творів Г.Сковороди з точки зору форми викладу своїх ідей. З'ясовано світоглядно-філософські засади епохи бароко, які знайшли своє відображення у роботах українських мислителів періоду кінця 16-18 ст. і стали відправними у філософській концепції Г.Сковороди, оскільки останню надано як логічне завершення знаменного в історії розвитку філософської думки України періоду.

Розглянуто традиції вивчення соціального феномена "молодіжна субкультура" у західній та вітчизняній літературах. На підставі даних соціологічних досліджень, що проводились у Південноукраїнському регіоні, висвітлено проблеми соціального самопочуття, ціннісних орієнтацій, самореалізації покоління, яке вступає у суспільне життя наприкінці ХХ та початку ХХІ ст. Ключові значення нового світорозуміння молодіжних когорт зосереджено на співставленні професії та кар'єри, етнічної та соціокультурної ідентифікацій, ризику та стабільності у стратегіях життя, взаємовідносинах з батьківським і прабатьківським поколіннями.

Розглянуто основні проблеми філософії на рівні сучасного філософського мислення, в контексті українського світознання та світорозуміння, української духовності з її самобутніми вартостями. Викладено нову інтерпретацію сутності та предмета філософії, онтології, гносеології, історії філософії, а також філософій суспільства, історії, культури, релігії, права та техніки, що відповідає європейській традиції висвітлення основних філософських проблем.

Висвітлено особливості формування естетичного світорозуміння засобами мистецтва. Зроблено порівняльний аналіз німецької та української моделей художньої освіти у школі. Викладено педагогічні основи використання проектної методики у навчанні іноземних мов. Наведено організаційні форми читання художньої літератури у вищій мовній школі. Визначено шляхи розвитку музичної пам'яті студентів у процесі індивідуального навчання. Встановлено структурні типи й особливості обдарованих дітей. Досліджено принципи формування теоретичних засад педагогічного спілкування в історії вітчизняної педагогічної думки ХХ ст., висвітлено проблему педагогічної майстерності вчителя у спадщині М.І.Пирогова, ідеї дошкільного виховання в його творчості. Розкрито виховні можливості дитячого фольклору. Запропоновано системний підхід до формування навчально - пізнавальної активності студентів вищих аграрних навчальних закладів. Висвітлено передумови формування професійно-ділового стилю спілкування у студентів-менеджерів.

Обгрунтовано теоретичні положення філософсько-методологічного та релігієзнавчого значення. Досліджено специфіку символічного світорозуміння, конкретизованого в знакових системах християнських храмів на підставі філософського аналізу ідейно-художньої програми Софії Київської. Висвітлено феномен "софійності" давньоруського християнського світогляду, що є архетипом української культури та формування ідеологеми "Святої Русі". Запропоновано інтерпретацію світських сюжетів баштових циклів Софії Київської та символічне розуміння їх двох'ярусності як відображення двох'ярусності християнської моделі світобудови.

Досліджено методологію та філософію сучасної науки, особливості синергетичного світорозуміння, специфіку природничонаукового та гуманітарного знання, а також деякі питання релігійного життя українського суспільства. Наведено психобіологічні концепції І.Ейбл-Ебесфельдта та К.Лоренца. Основну увагу приділено життєсмисловим цінностям в екзистенціалізмі, соціокультурним передумовам античного раціоналізму, археології та архітектоніці міфу.

Проаналізовано природу філософського знання. Розкрито зміст і суть вітчизняного та світового історико-філософського процесу. Акцентовано увагу на онтологічних проблемах, виникненні та природі свідомості та мислення, людському бутті та сенсі життя. Визначено зміст гносеологічних проблем. Висвітлено форми та методи пізнавальної діяльності, а також роль практики у ній. Особливу увагу приділено діалектиці як загальному способу світосприйняття та світорозуміння. Досліджено суспільно-історичні та природні причини творення соціуму, його структуру, умови людської життєдіяльності та розвитку. Охарактеризовано філософські аспекти політичного і духовного життя. Здійснено аналіз сучасних кризових соціальних ситуацій, висвітлено культурно-цивілізаційний процес, і науково-технічний розвиток суспільства, зроблено спробу спрогнозувати його майбутнє.

Проведено комплексний аналіз впливу романтичного світобачення на формування таких понять, як держава, право, нація, громадянські засади суспільства, а також на способи, умови їх онтологізації, підсумком якого є твердження, що романтизм становив особливий вид світорозуміння, в якому відображені ідеї свободи, рівності, справедливості, ідея толерантності, самодостатності, самовизначеності держави та домінантності культурних чинників у її формуванні. Сформульовано та виокремлено основні ознаки та критерії політичного романтизму, зокрема, критерій "народності" світобачення, тобто звернення до народних, релігійних джерел; критерій відчуття цінності людського буття, суспільства, нації, держави, а також критерій надання пріоритету моралі у політиці та праві. Запропоновано авторське визначення політичного романтизму як традиції трактування або ж апелювання до практики у межах розуміння державної системи, влади, політико-правових відносин, де системовизначальною основою є феномен культури, історії, релігії, нації, традицій, ментальності, психології, де стан відчуттів, переживань, захоплень може переважати раціоналізм. Проаналізовано політичні теорії І.Канта, Й.Фіхте, Ф.Шеллінга, Г.В.Гегеля. По-новому досліджено суб'єктивні (розум, рівність, свободу) й об'єктивні (політико-правові норми, систему політичних інституцій, владу) чинники трансформації системи політичних відносин, зумовлених романтичним світобаченням. З'ясовано певну подібність суспільно-політичного розвитку Німеччини XVIII - початку XIX ст. і державотворчих процесів в Україні даної доби.

Досліджено проблеми історії жанру української літературної балади XIX ст. на матеріалі трьох основних груп зразків балад фольклорно-морфологічної, побутової та історичної. На підставі аналітико-синтетичного дослідження з'ясовано специфічні риси, характерні баладному жанру, визначено його місце та роль у літературному процесі. Виділено жанрові різновиди, що утворилися на зрізі міжжанрової співдії, - твори, споріднені з баладами, а також твори, в яких наявні баладні мотиви та інтонації. Визначено типологічні риси балад та їх модифікації. Проаналізовано вплив національної історії, філософії, дуалізму, менталітету, моралі та етики українців на розкриття внутрішньо-почуттєвої структури характеру баладного героя, обговорено особливості психологізму жанрових зразків, їх зв'язок із проблемами національного буття, народним світорозумінням і світосприйняттям.

Виокремлено малодосліджені у вітчизняній літературі державно-правові погляди Ф.Ніцше. Зокрема, розглянуто такі питання: розуміння німецьким мислителем правової справедливості, проблему гармонізації прав і обов'язків людини у його творчості, типи державності та деякі інші. Зазначено, що державно-правові погляди Ф.Ніцше не можна відділити від його футуроорієнтованого світорозуміння.

  Скачати повний текст

Доведено необхідність введення екоетики та цілісного світорозуміння як навчального предмета у школах і вузах. Приділено увагу актуальності позитивного ставлення до релігійної культури та віри, духовному призначенню людини. Висвітлено важливу роль бібліотек як екоетичних шлюзів, що організують дух і духовність інформаційного середовища.

Показана необходимость ввести экоэтику и целостное миропонимание как образовательный предмет в школах и вузах. Обращено внимание на актуальность положительного отношения к религиозной культуре и вере, в духовное предназначение человека. Отмечена важная роль библиотек как экоэтических шлюзов, организующих дух и духовность информационной среды.

Necessity to introduce ecoethics and integrated understanding of the world into the scope of disciplines offered at schools and universities academic programs is stated. Importance of positive attitude toward religious culture and belief into spiritual assignment of the human being is stressed. An important role of libraries as ecoethical gate organizing spirit and spirituality of information environment is indicated.

Наведено результати теоретичних, прикладних та науково-експериментальних досліджень актуальних питань соціології, психології, педагогіки та соціальної роботи. Розглянуто релігію як символічну форму світорозуміння. Описано систему цінностей різних груп молоді як складову молодіжної субкультури. Проаналізовано аномію у процесі трансформації суспільства. Висвітлено проблеми визначення показників демократизації суспільних відносин. Розкрито теоретичні засади дослідження амбівалентних атитюдів у юнацькому віці. Викладено аспекти розвитку культурологічної освіти у класичних і педагогічних університетах України на сучасному етапі.

Приведены результаты теоретических, прикладных и научно-экспериментальных исследований по актуальным вопросам социологии, психологии, педагогики и социальной работы. Рассмотрена религия как социальная форма миропонимания. Описана система ценностей разных групп молодежи как составляющая молодежной субкультуры. Проанализирована аномия в процессе трансформации общества. Освещены проблемы определения показателей демократизации общественных отношений. Раскрыты теоретические основы исследования амбивалентных атитюдов в юношеском возрасте. Изложены аспекты развития культурологического образования в классических и педагогических университетах Украины на современном этапе.

Всебічно осмислено своєрідність авторського світобачення та світорозуміння, втілених у художніх текстах письменника, що увійшли до двох томів його творів, виданих у 1927 - 1928 рр. На підставі здійсненого аналізу розроблено загальну концепцію творчості М.Хвильового як письменника, який перебував у полі тяжіння модерністичної філософсько-естетичної системи. Розкрито головні способи експлікації художньої парадигми модернізму в його новелах і повістях і показано, що основою реалізованого у творах модерністичного світосприйняття Хвильового є перейняте пафосом трагічності усвідомлення світу як абсурдного, дисгармонійного та жорстокого, по суті, ворожого особистості, що відчужується від нього. Альтернативна ж дійсність, яка постає у вигляді типово модерністського міфу про художника-творця, здатного словом змінити світ, завжди ілюзорна й утопічна; парадоксальним чином даний міф послідовно деконструюється самим автором. Продемонстровано, що модерністична "філософія мистецтва" письменника зумовила відповідні виражальні засоби: дріб'язкова життєподібність ігнорується, причинно-наслідкові зв'язки між елементами сюжету змінюються асоціативними, а психолого-особистісні мотивації характеру - підкресленою емоційністю, гротескністю, визивною загостреністю й умовністю. Підтверджено прогностичність творчих ідей Хвильового, що виявляється насамперед у його "передбаченні" необарочного світовідчуття, притаманного людині та суспільству кінця XX ст.

Зроблено спробу концептуального обгрунтування зодчества як особливої художньої форми репрезентації світовідношення. Проаналізовано особливості становлення архітектурних форм естетичного вираження. Наголошено, що архітектура здатна виявляти глибинні засади людського світорозуміння, як це має місце у сакральній храмовій архітетурі. Обгрунтовано, що процес смислотворення як результат взаємодії людини та світу є передумовою виникнення культурного універсуму, в контектсі якого естетична діяльність становить особливу сферу прояву ідеальних сутностей. Зазначено, що поняття "співобразне" та "хронотоп" - антологічні передумови творчості та виникнення художнього твору, вони зумовлюють специфіку утворення архітектурної форми вираження. Показано, що ритм відіграє структуруючу роль у процесі становлення культурного універсуму, у художній діяльності він набуває значення духоритму, так як мистецтво є сферою цілеспрямованого вираження ідеального. Становлення формообразів зодчества пов'язане з сутнісними буттєвими процесами людської життєдіяльності, тому ритм є важливою константою архітектурного творення. Обговорено положення, що архітектура як тектура соціальної форми буття утворює реальність, у межах якої розгортається процес культуротворення. У контексті художньої реальності архітектура демонструє концептуальні засади світовідношення, створюючи уявлення про характер епохи в цілому. Зауважено, що простір і маса - основні формотворчі засоби архітектури, характер поєднання яких визначає художню цінність створеної споруди. Зазначено, що культове зодчество репрезентує сакральне як особливий феномен світовідношення, формообраз

Розкрито сутність і зміст синергетики, проаналізовано її роль у пізнавальному процесі, формування синергетичного світорозуміння дійсності. Описано механізми еволюції природи - самоорганізацію та коеволюцію, синергетичну модель освіти та сучасний образ педагога. Розглянуто питання ноосфери як закономірний етап самоорганізації біосфери. Висвітлено проблеми коеволюційної стратегії синергетики.

Раскрыты сущность и содержание синергетики, проанализированы её роль в познавательном процессе, формирование синергетического миропонимания действительности. Описаны механизмы эволюции природы - самоорганизация и коэволюция, синергетическая модель образования и современный образ педагога. Рассмотрены вопросы ноосферы как закономерный этап самоорганизации биосферы. Освещены проблемы коэволюционной стратегии синергетики.

Проаналізовано творчість плеяди давньоруських інтелектуалів-книжників. Наведено результати дослідження текстів Іларіона Київського, Климента Смолятича, Нестора, ігумена Данила, Кирила Туровського та Володимира Мономаха. Описано образ світу, розкрито етичні засади, що визначали зміст світорозуміння в культурі Київської Русі. Висвітлено особливості розвитку вітчизняної філософії.

Проанализировано творчество плеяды древнерусских интеллектуалов-книжников. Приведены результаты исследования текстов Иллариона Киевского, Климента Смолятича, Нестора, игумена Даниила, Кирилла Туровского и Владимира Мономаха. Описан образ мира, раскрыты этические основы, определяющие содержание миропонимания в культуре Киевской Руси. Освещены особенности развития отечественной философии.

Розглянуто проблему пріоритетних міждисциплінарних досліджень сучасної філософії культури та філософії мови. Завдяки особливій ролі, що приділяється мові в інтелектуальному пізнанні світу, проблему вивчення мовних знаків, як способів вираження, збереження та трансляції універсальної загальнолюдської, а також специфічної культурно-національної інформації виведено на перший план дослідження. Виділення лінгвокультурологічної одиниці в один з засобів філософського осмислювання буття стає основою для вивчення взаємозв'язків трьох моделювальних семіотичних систем: світорозуміння окремої нації, культури, релігії та мови в межах виділеної культурно-національної картини світу.

Розглянуто питання презентації синергетичного світобачення, передумови виникнення синергетичного світорозуміння. Проаналізовано синергетику як нелінійну діалектику, світоглядне та методологічне значення концепту "нелінійність", взаємодію людини та природи як предмет вивчення біоетики. Висвітлено парадигми філософського осмислення сутності соціального розвитку в контексті класики, неокласики, постнекласики, проблеми становлення соціальної синергетики, її методологічний потенціал в дослідженні соціуму, описано синергетичну модель освіти.

Рассмотрены вопросы презентации синергетического мировидения, предпосылки возникновения синергетического миропонимания. Проанализированы синергетика как нелинейная динамика, мировоззренческое и методологическое значение концепта "нелинейность", взаимодействие человека и природы как предмет изучения биоэтики. Освещены парадигмы философского осмысления сущности социального развития в контексте классики, неоклассики, постнеклассики, проблемы становления социальной синергетики, её методологический потенциал в исследовании социума, представлена синергетическая модель образования.