Проаналізовано наявні в зарубіжній літературі підходи до визначення сутності ідеології та її соціальної ролі. Розглядаються проблеми сутності і змісту ідеологічного плюралізму, співвідношення і взаємодії часткових ідеологій різних соціальних груп та відповідних політичних сил і загальносуспільної ідеології як системи узгоджених ціннісних орієнтацій усіх суспільних сил. Розглядаються питання національного та інтернаціонального у вихованні особового складу, релігійного і філософського світосприйняття та світорозуміння, досвід організації і реалізації виховного процесу в збройних силах сучасних розвинутих країн (США, Франції, Великобританії).

Розглянуто традиції вивчення соціального феномена "молодіжна субкультура" у західній та вітчизняній літературах. На підставі даних соціологічних досліджень, що проводились у Південноукраїнському регіоні, висвітлено проблеми соціального самопочуття, ціннісних орієнтацій, самореалізації покоління, яке вступає у суспільне життя наприкінці ХХ та початку ХХІ ст. Ключові значення нового світорозуміння молодіжних когорт зосереджено на співставленні професії та кар'єри, етнічної та соціокультурної ідентифікацій, ризику та стабільності у стратегіях життя, взаємовідносинах з батьківським і прабатьківським поколіннями.

Висвітлено особливості формування естетичного світорозуміння засобами мистецтва. Зроблено порівняльний аналіз німецької та української моделей художньої освіти у школі. Викладено педагогічні основи використання проектної методики у навчанні іноземних мов. Наведено організаційні форми читання художньої літератури у вищій мовній школі. Визначено шляхи розвитку музичної пам'яті студентів у процесі індивідуального навчання. Встановлено структурні типи й особливості обдарованих дітей. Досліджено принципи формування теоретичних засад педагогічного спілкування в історії вітчизняної педагогічної думки ХХ ст., висвітлено проблему педагогічної майстерності вчителя у спадщині М.І.Пирогова, ідеї дошкільного виховання в його творчості. Розкрито виховні можливості дитячого фольклору. Запропоновано системний підхід до формування навчально - пізнавальної активності студентів вищих аграрних навчальних закладів. Висвітлено передумови формування професійно-ділового стилю спілкування у студентів-менеджерів.

Досліджено методологію та філософію сучасної науки, особливості синергетичного світорозуміння, специфіку природничонаукового та гуманітарного знання, а також деякі питання релігійного життя українського суспільства. Наведено психобіологічні концепції І.Ейбл-Ебесфельдта та К.Лоренца. Основну увагу приділено життєсмисловим цінностям в екзистенціалізмі, соціокультурним передумовам античного раціоналізму, археології та архітектоніці міфу.

Розглянуто основні проблеми філософії на рівні сучасного філософського мислення, в контексті українського світознання та світорозуміння, української духовності з її самобутніми вартостями. Викладено нову інтерпретацію сутності та предмета філософії, онтології, гносеології, історії філософії, а також філософій суспільства, історії, культури, релігії, права та техніки, що відповідає європейській традиції висвітлення основних філософських проблем.

Проаналізовано природу філософського знання. Розкрито зміст і суть вітчизняного та світового історико-філософського процесу. Акцентовано увагу на онтологічних проблемах, виникненні та природі свідомості та мислення, людському бутті та сенсі життя. Визначено зміст гносеологічних проблем. Висвітлено форми та методи пізнавальної діяльності, а також роль практики у ній. Особливу увагу приділено діалектиці як загальному способу світосприйняття та світорозуміння. Досліджено суспільно-історичні та природні причини творення соціуму, його структуру, умови людської життєдіяльності та розвитку. Охарактеризовано філософські аспекти політичного і духовного життя. Здійснено аналіз сучасних кризових соціальних ситуацій, висвітлено культурно-цивілізаційний процес, і науково-технічний розвиток суспільства, зроблено спробу спрогнозувати його майбутнє.

Виокремлено малодосліджені у вітчизняній літературі державно-правові погляди Ф.Ніцше. Зокрема, розглянуто такі питання: розуміння німецьким мислителем правової справедливості, проблему гармонізації прав і обов'язків людини у його творчості, типи державності та деякі інші. Зазначено, що державно-правові погляди Ф.Ніцше не можна відділити від його футуроорієнтованого світорозуміння.

Наведено результати теоретичних, прикладних та науково-експериментальних досліджень актуальних питань соціології, психології, педагогіки та соціальної роботи. Розглянуто релігію як символічну форму світорозуміння. Описано систему цінностей різних груп молоді як складову молодіжної субкультури. Проаналізовано аномію у процесі трансформації суспільства. Висвітлено проблеми визначення показників демократизації суспільних відносин. Розкрито теоретичні засади дослідження амбівалентних атитюдів у юнацькому віці. Викладено аспекти розвитку культурологічної освіти у класичних і педагогічних університетах України на сучасному етапі.

Приведены результаты теоретических, прикладных и научно-экспериментальных исследований по актуальным вопросам социологии, психологии, педагогики и социальной работы. Рассмотрена религия как социальная форма миропонимания. Описана система ценностей разных групп молодежи как составляющая молодежной субкультуры. Проанализирована аномия в процессе трансформации общества. Освещены проблемы определения показателей демократизации общественных отношений. Раскрыты теоретические основы исследования амбивалентных атитюдов в юношеском возрасте. Изложены аспекты развития культурологического образования в классических и педагогических университетах Украины на современном этапе.

Проаналізовано творчість плеяди давньоруських інтелектуалів-книжників. Наведено результати дослідження текстів Іларіона Київського, Климента Смолятича, Нестора, ігумена Данила, Кирила Туровського та Володимира Мономаха. Описано образ світу, розкрито етичні засади, що визначали зміст світорозуміння в культурі Київської Русі. Висвітлено особливості розвитку вітчизняної філософії.

Проанализировано творчество плеяды древнерусских интеллектуалов-книжников. Приведены результаты исследования текстов Иллариона Киевского, Климента Смолятича, Нестора, игумена Даниила, Кирилла Туровского и Владимира Мономаха. Описан образ мира, раскрыты этические основы, определяющие содержание миропонимания в культуре Киевской Руси. Освещены особенности развития отечественной философии.

Розкрито сутність і зміст синергетики, проаналізовано її роль у пізнавальному процесі, формування синергетичного світорозуміння дійсності. Описано механізми еволюції природи - самоорганізацію та коеволюцію, синергетичну модель освіти та сучасний образ педагога. Розглянуто питання ноосфери як закономірний етап самоорганізації біосфери. Висвітлено проблеми коеволюційної стратегії синергетики.

Раскрыты сущность и содержание синергетики, проанализированы её роль в познавательном процессе, формирование синергетического миропонимания действительности. Описаны механизмы эволюции природы - самоорганизация и коэволюция, синергетическая модель образования и современный образ педагога. Рассмотрены вопросы ноосферы как закономерный этап самоорганизации биосферы. Освещены проблемы коэволюционной стратегии синергетики.

В контексті цілісного світосприйняття та світорозуміння вперше у світовій філософській літературі різносторонньо-цілісно розкрито багатомірні зв'язки предметної цілісності природничих наук і наук про людину в єдиному бутті Природи та Людини. Відкрито абсолютний закон світобудови багатомірної трансформації Цілого в Ціле, який предметно-змістовно конкретизується в багатомірно-цілісній сутності світогляду Сходу.

В контексте целостного мировосприятия и миропонимания впервые в мировой философской литературе разносторонне-целостно раскрыты многомерные связи предметной целостности естественных наук и наук о человеке в едином бытие Природы и Человека. Открыт абсолютный закон миростроения многомерной трансформации Целого в Целое, который предметно-содержательно конкретизируется в многомерно-целостной сущности мировоззрения Востока.

Розглянуто особливості формування регіональних ідентичностей у сучасному світі. Проаналізовано проблеми національно-культурної ідентичності у культурі Слобожанщини на матеріалі філософії, літератури, історії, мистецтва, архітектури. Описано чотири моделі слобожанських національно-культурних ідентичностей - барокову, романтично-просвітницьку, модерну та сучасну (постмодерну). Висвітлено історичні аспекти формування слобожанської ідентичності та ментальності. Досліджено розвиток гетьмансько-державного, народного та козацько-полкового стилів українського бароко Слобожанщини. Розглянуто мистецькі й естетичні прояви слобожанських ідентифікаційних практик. Розкрито сутність мистецтва як вияву національного світорозуміння. Охарактеризовано сучасні виміри слобідської ідентичності. Зроблено висновок, що в сучасному стані слобожанських духовних настанов зберігається тенденція до національної міфологічності та намагання її поєднати з загальною раціональністю та прагматизмом.

Рассмотрены особенности формирования региональных идентичностей в современном мире. Проанализированы проблемы национально-культурной идентичности в культуре Слобожанщины на материале философии, литературы, истории, искусства, архитектуры. Описаны четыре модели слобожанских национально-культурных идентичностей - бароковую, романтично-просветительскую, модерную и современную (постмодерную). Освещены исторические аспекты формирования слобожанской идентичности и ментальности. Исследовано развитие гетьманско-государственного, народного и казацко-полкового стилей украинского баррокко Слобожанщины. Рассмотрены художенственные и эстетические проявления слобожанских идентификационных практик. Раскрыта сущность искусства как способа выражения национального понимания мира. Охарактеризованы современные проявления слободской идентичности. Сделан вывод, что в современном состоянии слобожанских духовных наставлений сохраняется тенденция к национальной мифологичности и стремление ее объединения с общей рациональностью и прагматизмом.

Розглянуто питання презентації синергетичного світобачення, передумови виникнення синергетичного світорозуміння. Проаналізовано синергетику як нелінійну діалектику, світоглядне та методологічне значення концепту "нелінійність", взаємодію людини та природи як предмет вивчення біоетики. Висвітлено парадигми філософського осмислення сутності соціального розвитку в контексті класики, неокласики, постнекласики, проблеми становлення соціальної синергетики, її методологічний потенціал в дослідженні соціуму, описано синергетичну модель освіти.

Рассмотрены вопросы презентации синергетического мировидения, предпосылки возникновения синергетического миропонимания. Проанализированы синергетика как нелинейная динамика, мировоззренческое и методологическое значение концепта "нелинейность", взаимодействие человека и природы как предмет изучения биоэтики. Освещены парадигмы философского осмысления сущности социального развития в контексте классики, неоклассики, постнеклассики, проблемы становления социальной синергетики, её методологический потенциал в исследовании социума, представлена синергетическая модель образования.

Висвітлено проблеми розвитку постнекласичної науки в інформаційному суспільстві. Розкрито сутність інформації та комп'ютеризації навчального процесу за умов глобалізації. Розглянуто питання цілісного світобачення та світорозуміння в міждисциплінарному контексті синергетики, формування вітчизняної філософії ризику. Проаналізовано екзистенційні засади людського існування в процесі сучасних наукових досягнень, філософські концепції в історії розвитку теорії навчання дидактики. Визначено співвідношення цивілізації та злочинності, лібералізму та демократії.

Освещены проблемы развития постнеклассической науки в информационном обществе. Раскрыта сущность информации и компьютеризации учебного процесса в условиях глобализации. Рассмотрены вопросы целостного мировидения и миропонимания в междисциплинарном контексте синергетики, формирования отечественной философии риска. Проанализированы экзистенциальные основы человеческого существования в процессе современных научных достижений, философские концепции в истории развития теории обучения дидактике. Определены соотношения цивилизации и преступности, либерализма и демократии.

Наведено тлумачення української психологічної системи символічних образів. Висвітлено особливості символічної мови, надано інтерпретацію символіки тваринного та рослинного світу, природних феноменів, чисел, звуків, букв. Увагу приділено символіці кольорів. Запропоновано методику визначення й інтерпретації персонального кольору людини, викладено засади архетипової психології. Розкрито зміст поняття символіки як продукту культурно-історичного розвитку людини й етносу, в якому інтегруються світобачення, світорозуміння, менталітет, мова, духовність.

Приведено толкование украинской психологической системы символических образов. Освещены особенности символического языка, дана интерпретация символики животного и растительного мира, природных феноменов, чисел, звуков, букв. Внимание уделено символике цветов. Предложена методика определения и интерпретации персонального цвета человека, изложены основы архетиповой психологии. Раскрыто содержание понятия символики как продукта культурно-исторического развития человека и этноса, в котором интегрируются мировоззрение, миропонимание, менталитет, язык, духовность.

Розглянуто проблему пріоритетних міждисциплінарних досліджень сучасної філософії культури та філософії мови. Завдяки особливій ролі, що приділяється мові в інтелектуальному пізнанні світу, проблему вивчення мовних знаків, як способів вираження, збереження та трансляції універсальної загальнолюдської, а також специфічної культурно-національної інформації виведено на перший план дослідження. Виділення лінгвокультурологічної одиниці в один з засобів філософського осмислювання буття стає основою для вивчення взаємозв'язків трьох моделювальних семіотичних систем: світорозуміння окремої нації, культури, релігії та мови в межах виділеної культурно-національної картини світу.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософську реконструкцію ісихастського вчення про обожнення людської істоти, що завдяки унікальному характеру імплантації духовно-містичного досвіду та практики синтезувало прадавні містичні традиції з ранньохристиянським і середньовічним містицизмом і перетворилось на теоретико-богословське підгрунтя подальшого історичного розвитку греко-візантійської традиції православ'я та вітчизняної "філософії серця". Визначено, що ісихазм є напрямком греко-візантійського християнства, унікальність якого полягає в залученні містичного досвіду до духовно-релігійної практики, що є втіленням синтезу рефлексивно-пізнавальної та ритуально практичної діяльності подвижника-аскетика, світоглядна концепція якого заснована на ідеї обожнення людської істоти шляхом пізнання містичних смислів. Встановлено, що стрижневим загально-світоглядним принципом ісихазму є "необхідність обожнення", який визначає основну церковну ісихастську ідею щодо поведінки індивіда в суспільстві, створюючи ідеал синтезу індивідуального світорозуміння та світоглядної системи суспільства. Розкрито зміст "необхідності обожнення" в історико-філософському аспекті, що є підгрунтям створення світоглядної концепції, яку можна порівняти з українською версією "філософії серця", оскільки дана теорія орієнтується на пошук трансцендентних, відносно раціональності, основ гармонізації індивідуального буття людини.

Здійснено комплексний аналіз міфу та музики як засадничого, структуротвірного компонента культури. Міф і музику принципово розглянуто в єдиній цілісності. Міф - основа формування та розвитку музики. Музика - засіб вираження та трансформації міфу. Це невід'ємна частина людського буття, специфічна форма світовідчуття та світорозуміння. Їх взаємозв'язок і єдність сприяють постійним динамічним трансформаціям і збагаченням культури. Запропоновано тезу, що міф і музика є фундаментальною знаковою системою, яка зумовлена та зумовлює свідомість і мислення, світогляд, ціннісно-значеннєві модальності життєдіяльності людини та суспільства, а також знаходяться у взаємозв'язку з сугестивними та маніпулятивними технологіями. Виділено три основні стратагеми сугестивного та маніпулятивного впливу: контраст (бінарна архетипова опозиція), повтор (варіативність архетипу-зразка) та звернення до емоцій (універсальність і безпосередність). Як ілюстративний матеріал використано творчу - філософсько-теоретичну та музично-практичну спадщину Р.Вагнера.

Доведено, що в українській філософії другої половини XX ст. наукова культура формувалась як комплексно-світоглядне явище, що забезпечувало функціонування науки в духовному та соціальному вимірах людського буття у когнітивних модусах, а саме: "наукова концепція", "наукова картина світу", "науковий метод", "логіка наукового дослідження", "методологія науки", "цілепокладання та ідеали науки". Обгрунтовано, що наукова культура є чинником евристичного оновлення дослідницького апарату науки, формуванням наукової ідеології, методологічної та світоглядної культури дослідника. З'ясовано, що у згідно з тезами, наведеними у дослідженнях українських філософів другої половини XX ст., зокрема, Г.М.Доброва, Г.А.Заїченка, П.В.Копніна, С.Б.Кримського, М.В.Поповича, В.Г.Табачковського, В.І.Шинкарука, наукова культура формувалась у статусі чинника цілісного світорозуміння, що мало відображення в усіх сферах життя суспільства у контексті духовних, аксіологічних і морально-етичних детермінант. Визначено, що у вимірах наукової літератури, що базується на знанні природи та меж наукового пізнання, здійснюється аналіз норм, цінностей, світоглядних орієнтирів науки та ідеалів наукового методу, спрямовуючи розгляд останніх у контексті проблеми розвитку людини. Виявлено, що специфіка дослідження українськими філософами наукової культури грунтувалась на висвітленні питань логіки наукового дослідження, наукового знання, орієнтованих на антропоцентричний ідеал розвитку науки, внутрішні процеси когнітивної творчості людини, її духовне самовизначення. Установлено, що формування норм та ідеалів наукової культури сучасності базується на раціональності науковій, але