Проаналізовано вплив зовнішніх чинників на етнополітичну ситуацію в нашій країні. В Україні є ряд етнічних груп, у чиїх відносинах з національною більшістю та державою існують проблеми, що мають конфліктні ознаки, і водночас можуть апелювати до країн походження (зокрема, росіяни). Зроблено спробу оцінити співвідношення між декларованими і прихованими мотивами спроб втручання в етнополітичну ситуацію в Україні з боку окремих держав (Російської Федерації) та міжнародних організацій (Рада Європи, Організація з безпеки і співробітництва в Європі). Наслідки цих впливів містять потенціал міжетнічного взаєморозуміння та міжгрупової полеміки навколо ієрархії пріоритетів різних етнічних спільнот. Наголошено, що такого роду становище зберігатиметься, поки не буде досягнуто міжетнічного компромісу стосовно стратегічного напряму розвитку країни.

Досліджується зростання потреби українського народу в освіті на рубежі століть, соціально-економічні передумови її прискореного розвитку та специфіка структури. Характеризується політика царського уряду і діяльність прогресивної української інтелігенції в галузі народної освіти, специфіка функціонування недержавних навчальних закладів України. Розглядається початкова, середня, комерційна, вища, педагогічна та професійна освіта. Висвітлюється розвиток освіти в Єлисаветграді. Визначається місце і роль приватної та громадської ініціативи в системі народної освіти України, співставляються процеси минулого і сьогодення, розглядаються можливі шляхи та напрями розвитку освіти України в найближчому майбутньому.

Розглянуто особливості прояву етнічної ідентичності за умов поліетнічного регіону південної частини Бессарабії на матеріалі основних етнічних спільнот (українців, росіян-старовірів, болгар, молдован та ін.), котрі впливають на трансформацію етносу, сприяють прояву етнічних процесів (адаптації, маргіналізації) і формують регіональний модус мислення народів Придунав'я.

На підставі великого архівного матеріалу досліджено, як століттями царська, а потім більшовицька Росія, панська Польща, Австро-Угорська монархія, боярська Румунія здійснювали експансію щодо України, загарбували її історичні землі, нищили культуру, мову.

Розглянуто історію, сучасний стан і тенденції етнонаціонального розвитку Закарпаття. Особливу увагу приділено актуальним питанням соціалізації та соціальної адаптації найпоширеніших національних меншин краю, шляхам реалізації їх громадянських прав і життєвих потреб у процесі трансформації українського суспільства. Здійснено ретроспективний аналіз етносоціального розвитку краю. Висвітлено сучасну поліетнічну структуру його населення. Наведено соціально-культурну характеристику найчисленніших етнонаціональних груп: українців, русинів, угорців, росіян, румунів, ромів-циган, словаків, німців, євреїв. Визначено соціально-психологічні стереотипи, особливості структури потреб, ціннісних орієнтацій, міжетнічні дистанції даних груп. Подано міжнародні документи та законодавчі акти України щодо етнонаціонального розвитку та державно-правових відносин у розрізі етнічних груп та національних меншин. Вміщено перелік науково-теоретичних конференцій, науково-практичних семінарів, проведених за останнє десятиріччя, а також рекомендований список літератури.

Досліджено зміни національного складу та мовної структури населення України за даними переписів 1959, 1970, 1979, 1989 рр. та причин, що їх обумовили. З'ясовано, що за цей час чисельність українців та україномовного населення зростала значно повільніше, ніж росіян і російськомовного населення, внаслідок чого частка перших від усього населення України скоротилася, а других - збільшилася. Серед українців розгорнулися процеси мовної та етнічної русифікації, особливо у 70 - 80-ті рр., коли загальна чисельність українців зростала переважно за рахунок російськомовних. Російська національна меншина не зазнала асиміляції. У 1959 р. співвідношення між україномовним та російськомовним населенням в Україні було 3 до 1, а у 1989 р. - 2 до 1. Перед українцями та україномовним населенням постала реальна перспектива стати меншиною на своїй історичній Батьківщині, особливо у східних та південних областях. Встановлено, що зміни національного складу та мовної структури населення за 1959 - 1989 рр. відбувалися не під впливом природних чинників, а стали наслідком русифікації України.

Проаналізовано роль переселенської політики царського уряду під час столипінської аграрної реформи в зміні структури селянського землеволодіння Південно-Східної України. Піддано сумніву твердження радянських дослідників щодо виключно насильницького характеру переселення. Доведено позитивний вплив останнього та вирішення проблем малоземелля.

Проаналізовано зміну ідей "Третього Риму" на рубежі XV - XVI ст. Розглянуто філософсько-релігійні твори того часу, зокрема, "Повесть о Белом Клобуке" Геннадія, погляди Феофана Грека, Андрія Рубльова, Філофея Псковського. Ідея "Третього Риму" - тлумачення особливої місії Москви, що виправдовувало не лише зовнішню експансію, а й внутрішню консолідацію московської держави. Розвиток цієї ідеї спричинили історичні події навколо Московщини. Висунуто гіпотезу, що ідея "Третього Риму" була чи не єдиним культурним надбанням тогочасної Московщини. Вона відповідала ідеології зміцнення централізованої держави та піднесенню царської влади.

На великому фактичному матеріалі автор розкриває складний процес розселення, життя та побуту єврейського населення, його співпрацю з українцями, а також поляками, росіянами та представниками інших народів. Не оминаючи кризових ситуацій в житті українського єврейства, автор підтверджує солідарність передових діячів М.Драгоманова, І.Франка, Л.Українки, М.Коцюбинського з трудовим єврейством. Значну увагу приділено становищу єврейського населення на західноукраїнських землях, їх участі у суспільно-політичних та економічних процесах краю. Критичному аналізу подано події, що відбувалися в житті євреїв у післяжовтневий період, так зване "єврейське національне відродження". Розкривається трагедія єврейського населення України у роки Великої Вітчизняної війни, подаються нові матеріали про його участь у русі опору фашистам. Розповідається про цілеспрямоване роздування в перші післявоєнні роки антиєврейської кампанії, метою якої було розпалити шовіністичні та імперські амбіції. Вперше висвітлено завершальний період сталінської диктатури, його програму виселення євреїв у сибірську тайгу. Значну увагу приділено процесу духовного відродження єврейської освіти, науки, культури в сучасній демократичній незалежній Україні, розширенню економічних, наукових, культурних зв'язків між Україною та Ізраїлем, основні перспективи та напрями цього співробітництва.

Спостереження електромагнітного фону в діапазоні частот шумановського резонансу проведено у селищі Лехта (Карелія, Росія) в липні-серпні 1998 р. В експерименті одночасно вимірювалися три компоненти поля: вертикальна електрична та дві взаємноортогональні горизонтальні компоненти. Аналіз одержаних результатів дозволив продемонструвати можливості моніторингу просторово-часової динаміки світової грозової активності з одного пункту спостереження. Методи обробки, які базуються на використанні інших моментів спектральних компонент поля, використовуються для пеленгації та оцінки добової просторової динаміки світової грозової активності. Показано, що для пояснення особливостей добових варіацій пеленгів необхідно враховувати нічний (2-3 г світового часу) максимум грозової активності в Африці, амплітуда якого складає ~ 1/3 від основного, денного, максимуму.

Подається нова інтерпретація політичної історії України. Розглядаються особливості росту і занепаду Київської Русі-України, Галицько-Волинської держави, Литовсько-Української (Руської) держави. Висвітлюються основи формування козацько-гетьманської держави і її політична доля, становище України у московсько-царській неволі, історія створення Української Військової Організації, Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії. Досліджуються позитивні та негативні сторони незалежності України, перспективи її розвитку та ін.

Досліджено процес відродження Української Православної Церкви в епоху національного відродження українського народу з розпадом Російської царської імперії, в період Першої світової війни (1914-1918) й революції 1917 р. Описано український церковний рух в Україні в часи Жовтневої революції 1917 р. до Всеукраїнського Церковного Собору (ВЦС) в Києві 14-30 жовтня 1921 р. Розглянуто діяння ВЦС 1921 р. та подальші події в житті Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) в Україні до Другої світової війни 1939-1945 рр., зокрема, ліквідацію комуністичним урядом Москви організаційної системи УАПЦ у 1931-1932 рр.

Розглядається відродження Української Православної Церкви в добі національного відродження українського народу з розпадом Російської царської імперії, в часи Першої світової війни (1914-1918) й революції 1917 р. Досліджується український церковний рух в період революції 1917 р. до Всеукраїнського Церковного Собору в Києві в 1921 р. Висвітлюються діяння цього Собору і дальші події в житті Церкви в Україні до Другої світової війни в період 1939-1945 рр. Наведено ієрархію Церкви за часів Відродження в Україні в 1921-1936 рр., а також розподілення Церкви на церковні округи і кількість парафій по округах.

Наведено геолого-геофізичні матеріали, результати пошуково-розвідувального буріння Дніпровсько-Донецького авлакогену (ДДА) та нового об'єкта геологорозвідувальних робіт у Дніпровсько-Донецькій газонафтоносній області - Північного борту ДДА. Вперше побудовано єдині для територій України і Росії (Ростовська обл.) структурно-тектонічні та нафтогазологічні карти на основі порівняльного методу аналогічних за будовою районів Північного борту та північних окраїн Донецької складчастої споруди ДДА. Виділено структурно-тектонічні зони нафтогазоносності на Північному борту ДДА (Україна, Росія) виконано їх прогнозування. Вивчено південну і північну межі нафтогазоносності субобласті Північного борту ДДА. Проаналізовано весь фонд нафтогазоперспективних об'єктів ДДА, здійснено їх рейтинг для вибору та пошуку економічно найвигідніших об'єктів. Запропоновано подальші напрями геологорозвідувальних робіт для швидкого й ефективного освоєння корисних копалин досліджуваного регіону, збільшення власного видобутку вуглеводнів, базуючись на встановленому нафтогазоносному потенціалі.

Викладено основні відомості про життя, творчу роботу, суспільно-політичну діяльність росіянина О.О.Русова - видатного українського земського вченого-статистика, справжнього демократа, гуманіста, українського патріота. Підкреслено, що свідоме служіння О.О.Русова та його дружини С.Ф.Русової Україні є запалюючим прикладом для представників різних націй, які є учасниками творення сучасної Української держави. До біографічного нарису додано листи О.О.Русова до М.С.Грушевського, які раніше не публікувались.

Індекс рубрикатора НБУВ: В195.1е + З813е

Шифр НБУВ: Ж14597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено історико-літературні праці О.Маковея - відомого письменника, критика і публіциста, історика літератури і видавця кінця ХІХ - початку ХХ ст. Основну увагу зосереджено на літературознавчих зацікавленнях О.Маковея, що охоплюють коло проблем літературного процесу Буковини, Галичини і Наддніпрянщини у ХІХ ст. Проаналізовано монографічні дослідження О.Маковея про П.Куліша і Ю.Федьковича, підкреслено роль дослідника у збереженні та оцінці творчої спадщини братів Сидора і Григорія Воробкевичів. Розглянуто статті О.Маковея, що стосуються шляхів розвитку української літератури в царській Росії впродовж ХІХ ст. та проблем національного відродження в Галичині й на Буковині. Частково порушено питання про ставлення О.Маковея до інших слов'янських і неслов'янських літератур.

Проаналізовано комплексне психолінгвістичне дослідження соматизмів у російській та українській мовах. Встановлено загальне та відмінне (специфічне) у семантичних асоціаціях носіїв даних мов. Розкрито причини, що викликають специфічні асоціації у різних мовах, а також визначено ідеальні уявлення носіїв щодо краси людини. Значну увагу приділено національному словесному портрету українця та росіянина за даними цілеспрямованого асоціативного експерименту.

Основною метою праці є узагальнення досліджень, присвячених долі видатного полководця і військового реформатора другої половини XVIII ст. Петра Олександровича Рум'янцева. Автори на основі глибокого, серйозного вивчення і переосмислення різноманітних джерел зробили спробу розглянути маловідомі сторінки життя і діяльності П.Рум'янцева. На думку авторів, він був дуже неординарною талановитою людиною, бездоганним державним діячем. Все що він робив, він робив добре. Проте з другого боку його згадують як інтригана, розпусника, шибеника, заздрісника, підлабузника, скнару з непомірною пихатістю. Хоч він не цурався простих людей, та серед дворянства мав лише одного справжнього друга. На фоні беззастережної любові до матері і сестер байдужість до власних синів та дружини теж приголомшує. Але на думку видатних вчених-істориків, цілком природно, якщо талановита людина мала "складний" характер. Автори роблять спробу пролити світло на таємничі відносини між царською родиною та родиною Рум'янцевих, бо без розуміння цих стосунків не можна скласти правильне і цілісне уявлення про події "рум'янцевського" періоду російської історії.

На підставі широкого кола документальних джерел простежено діяльність Союзу Визволення України на теренах Австро-Угорщини та Німеччини щодо виокремлення полонених українців царської армії у спеціальні табори та налагодження в їх середовищі національно-патріотичної та культурно-просвітницької роботи. Проаналізовано комплекс заходів табірних організацій полонених щодо формування з вояків-українців "Сірожупанної" та "Синьожупанної" українських дивізій. Особливу увагу приділено висвітленню діяльності українських військово-санітарних місій на теренах Центральних держав, спрямованої на налагодження процесу репатріації полонених українців, а також надання їм гуманітарної допомоги.