Обследованы 64 больных хроническим панкреатитом в сочетании с хроническим бронхитом. По результатам фекального эластазного теста показано, что включение препарата магния в комплексную терапию способствует улучшению внешнесекреторной функции поджелудочной железы.

Обследованы 60 больных хроническим панкреатитом в сочетании с хроническим бронхитом. На основании проведения частотного анализа вариабельности сердечного ритма получены данные относительно наличия вегетативной дисфункции у пациентов. Показано, что имеет место усиление влияния парасимпатического отдела вегетативной нервной системы.

Зазначено, що високий рівень захворюваності, погіршення якості життя хворих, зростання смертності від ускладнень хронічних захворювань печінки обумовлюють соціально значиму медичну проблему. Пошук механізмів гальмування процесів фіброгенезу є одним із актуальних напрямів. Вивчено вплив базової терапії (препаратів урсодезоксихолевої кислоти, есенціальних фосфоліпідів, пентоксифіліну, аргініну гідрохлориду) та поєднання базової терапії з автоцитокінами на показники функціональної активності печінки, ендогенної інтоксикації, процесів фіброгенезу. Обстежено 42 хворих на хронічний вірусний гепатит C. Застосування базової терапії та автоцитокінів мало більш вагомий позитивний вплив на прояви цитолізу, холестазу, обмін глікопротеїнових комплексів позаклітинного матриксу, детоксикаційну функцію печінки та ендотоксемію, про- та антифіброгенні фактори.

Обследованы 163 пациента с неосложненным одиночным холецистолитиазом. На основании данных клинико-лабораторных, инструментальных исследований и лапароскопии уточнены известные и дополнены новые критерии отбора пациентов для осуществления органосохраняющей операции - холецистолитотомии, которая выполнена в 67 (41,1 %) случаях, остальным 96 пациентам произведена холецистэктомия. В отдаленном периоде (в сроки до 6,2 года) рецидив камнеобразования после холецистолитотомии отмечен в 5 (10,6 %) случаях, функциональные нарушения органов пищеварения после холецистэктомии - в 22,2 % случаев.

Рассмотрена одна из наиболее часто назначаемых групп лекарственных средств в гастроэнтерологии - группа ферментных препаратов. Приведены данные исследований их эффективности и безопасности. Хотя высококачественные рандомизированные контролированные исследования, подтверждающие эффективность ферментных препаратов, а также преимущества тех или иных конкретных ферментных препаратов, практически отсутствуют, исходя из имеющегося клинического опыта, их все же следует рассматривать как эффективные терапевтические средства коррекции внешнесекреторной недостаточности поджелудочной железы и дополнительный метод купирования панкреатической боли.

Рассмотрена взаимосвязь нарушений кишечной флоры и синдрома раздраженного кишечника (СРК). Показаны механизмы патогенетической роли дисбиоза кишечника в развитии СРК. Проанализированы результаты исследований по оценке эффективности пробиотиков у пациентов с СРК. Обозначены подходы к коррекции указанных нарушений.

Рассмотрены подходы к лечению кислотозависимых заболеваний, обозначена ключевая роль ингибиторов протонной помпы. Рассмотрен вопрос безопасности длительного применения ингибиторов протонной помпы, проанализированы результаты исследований их влияния на состояние гастродуоденальной зоны. Рассмотрены результаты исследования, показавшего безопасность 15-летнего постоянного лечения пантопразолом.

Наведено аналіз показників поширеності хвороб підшлункової залози (ПЗ), хвороб органів травлення та захворюваності на них серед усього населення на Закарпатті. Вивчено особливості хронічних захворювань ПЗ залежно від статі, віку пацієнтів, тривалості, анамнезу захворювання та клінічної форми. Незважаючи на зменшення показників поширеності хронічних хвороб органів травлення та захворюваності на них серед усього населення в період із 2009 по 2011 рік, відмічається збільшення показників поширеності хвороб ПЗ і захворюваності на них серед усього населення в структурі хвороб органів травлення.

Наведено результати обстеження 48 хворих на хронічний панкреатит (ХП). Встановлено дисбаланс вмісту вільних амінокислот сироватки крові з переважним зменшенням рівнів метіоніну, триптофану, лейцину та ізолейцину. Амінокислотний дисбаланс у хворих із ХП спричинює розвиток виражених клінічних проявів зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози.

Показаны основные клинико-анамнестические особенности течения коморбидной патологии. Описано значение оценки функциональных изменений показателей спирограммы у данной категории пациентов. Доказана роль сопутствующей гастроэзофагеальной рефлюксной болезни в течении хронического обструктивного заболевания легких; подчеркивается значение оценки атипичных клинических проявлений для правильной диагностики и лечения этого контингента больных.

Дан обзор клинических исследований, посвященных оценке эффективности рабепразола у больных с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью. Приведены результаты собственных исследований эффективности генерического рабепразола - Велоза у пациентов с данной патологией. Результаты клинической оценки и данные pH-мониторинга показали эффективность Велоза.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.1-52 + Р413.301.11-52

Рубрики:

Хвороби стравоходу

Диспепсії

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено огляд літератури та аналіз результатів власних досліджень щодо патогенетичної ролі оксиду азоту у формуванні різних варіантів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у військовослужбовців з урахуванням гістоморфологічної картини слизової оболонки стравоходу.

Наведено результати дослідження хворих похилого та старечого віку з хронічною абдомінальною ішемією, на тлі якої розвинулися біліарні дисфункції та функціональні закрепи. До лікування таких хворих доцільно включати тримебутин та тівортіну аспартат, що сприяють позитивній клінічній динаміці.

Під час оперативного втручання з приводу хронічного калькульозного холециститу 52 хворим після морфологічного підтвердження стеатозу печінки виконано хірургічну корекцію структурно-функціональних змін печінки точковим електродом апарату хірургічної діатермії в шаховому порядку по передній поверхні правої та лівої частки печінки в кожній зоні зі зниженим електричним потенціалом. У післяопераційному періоді хворим проведено комплекс реабілітаційних заходів. Віддалені результати показують, що застосування медикаментозної та хірургічної корекції структурно-функціональних порушень печінки під час холецистектомії забезпечує покращання стану печінки, що проявляється зниженням на 76,9 % її морфологічних змін і функціонального стану. Розроблено шляхи поліпшення результатів хірургічного лікування хворих на холецистит, що надало змогу зменшити частоту післяопераційних ускладнень і поліпшити якість життя у 92,3 % пацієнтів.

Для створення прогностичної таблиці ефективності терапії алкогольного цирозу печінки (АЦП) проаналізовано 21 показник лабораторних досліджень. Для прогнозування ефективності терапії використано інтегральну оцінку - сума балів по 15 прогностичних показниках. Сума балів, що перевищувала +13, свідчить про високу ймовірність успішності стандартної терапії. За суми балів менше -13 імовірність неуспіху становить 95 %. Якщо сума балів перебуває в проміжку від +13 до -13, то інформації недостатньо для ухвалення конкретного рішення. Визначення високого ризику неефективності стандартної терапії допускає розробку індивідуальної програми лікування хворих на АЦП з розрахуванням індексу маси тіла.

Наведено результати обстежень 317 хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, які лікувались в ендокринологічному та хірургічному відділеннях Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. А. Новака протягом 2010 - 2012 рр. Вивчено частоту та характеристику пізніх діабетичних ускладнень у хворих на ЦД 2-го типу з HCV-інфекцією та без неї. Встановлено, що у хворих на ЦД 2-го типу з HCV-інфекцією значно частіше, ніж у хворих без вірусу, реєструються такі ускладнення, як синдром діабетичної стопи та діабетична нефропатія.

Вивчено світовий і вітчизняний досвід з питання оцінки ефективності застосування гематологічних досліджень за жовчнокам'яної хвороби (ЖКХ) і визначено необхідний обсяг лабораторних тестів у випадку асимптомної ЖКХ, жовчної кольці та тих ускладнень ЖКХ, що зустрічаються найчастіше: гострий холецистит, холедохолітіаз, холангіт, біліарний панкреатит. Діагноз встановлюється за допомогою методів візуалізації: ультразвукового дослідження, сцинтиграфії, комп'ютерної, магнітно-резонансної томографії, ретроградної холецистохолангіопанкреатографії та в деяких тяжких випадках - інтраопераційно. Лабораторна діагностика, що є невід'ємною частиною сучасної медицини, не втрачає своєї значущості для ведення пацієнтів із ЖКХ. Гематологічні дослідження використовуються з метою встановлення діагнозу, етіології, стратифікації ризику тяжкого перебігу, виявлення органної недостатності, визначення адекватності терапії. Зміни лабораторних показників надають змогу своєчасно запідозрити розвиток ускладнень і проводити моніторинг стану хворого. Лабораторні тести зазвичай є більш чутливими показниками стану пацієнта, ніж його самопочуття. Сукупність клінічних проявів, лабораторних даних і методів візуалізації покращує результати діагностики ЖКХ.

Наведено сучасні погляди на причини, механізми розвитку та лікування неалкогольно жирової хвороби печінки (ЖХП). Основними механізмами накопичення жирів у печінці є їх надлишкове надходження, синтез і недостатнє виведення. Крім численних адипоцитокінів, на прогресування ЖХП і формування цирозу впливає оксидативний стрес. Для діагностики неалкогольно ЖХП використовують сучасні інструментальні та лабораторні методи дослідження, але найбільш чутливим методом залишається морфологічне дослідження. Головна мета лікування неалкогольно ЖХП - попередження її прогресування. Лікувальні стратегії базуються на терапії асоційованих метаболічних порушень (діабету, гіперліпідемії), містять рекомендації з модифікації способу життя, застосування інсуліносенситайзерів. Розглянуто нові напрямки в патогенетичному лікуванні жирової дистрофії печінки.

Зазначено, що довгостроково існуючий хронічний панкреатит (ХП) на останніх стадіях розвитку призводить до руйнування ендокринної тканини залози, однак механізми цих змін є недостатньо вивченими. Вивчено якісні та кількісні особливості гістоструктури острівцевого апарата підшлункової залози (ПЗ) на різних стадіях розвитку фіброзу у хворих на ХП. На підставі комплексного морфологічного та імуногістохімічного дослідження операційного матеріалу підшлункової залози хворих на хронічний панкреатит установлено, що на пізніх стадіях розвитку фіброзу ПЗ відзначається хронічна гіпоксія паренхіми та компенсаторна реакція на неї у вигляді атрофії та метаплазії. Перебіг ХП характеризується послідовним розвитком перидуктального, пери- та внутрішньолобулярного фіброзу, що супроводжується атрофією ацинарної тканини. Все це комплексно впливає на ендокринну тканину. На пізніх стадіях розвитку фіброзу ПЗ зміни острівцевого апарата відбуваються за типом атрофії, що знаходить відображення в зменшенні кількості середніх острівців і зменшенні загальної площі ендокринної тканини, та проліферації, що виражається в збільшенні кількості малих (у більшості своїй новостворених) острівців і тубулоострівцевих комплексів.