Описан клинический случай редкого новообразования сердца - ангиолейомиофибромы правого желудочка, представляющей собой зрелую гистиоидную тератому. Необходимость соблюдения принципа радикальности хирургического лечения и вовлечение в опухолевый процесс структур трехстворчатого клапана обусловили его замену механическим протезом. Основным методом диагностики ангиолейомиофибромы является комплексная эхокардиография, позволяющая определить локализацию новообразования, его форму, размеры, взаимоотношения с внутрисердечными структурами и степень гемодинамических нарушений. Патогистологическое исследование материала удаленной опухоли является неотъемлемой частью дифференциальной диагностики и определяет дальнейшую тактику лечения.

Приведено описание операции аортокоронарного шунтирования после тромболитической терапии острого коронарного синдрома. Рассмотрен случай приостановленного острого коронарного синдрома, свое - временной доставки пациента в кардиологический стационар и применения тромболитической терапии, что повлияло на лечебную тактику при множественном поражении коронарных артерий. Больному выполнено аортокоронарное шунтирование восьми ветвей коронарных артерий. Представленный случай демонстрирует возможность и эффективность полной реваскуляризации миокарда на работающем сердце после тромболитической терапии и подтверждает зависимость выживаемости пациентов с острым коронарным синдромом от времени обращения и правильной тактики лечения на местах.

Цель работы - изучить особенности ремоделирования левого желудочка сердца у пациентов с успешной эндоваскулярной реканализацией инфарктобусловившей венечной артерии в острый период инфаркта миокарда (ИМ) и в отдаленный постинфарктный период. Обследовано 94 больных, перенесших ИМ с зубцом Q, которым успешно выполнена эндоваскулярная реканализация инфарктобусловившей венечной артерии через 4 - 12 ч от начала заболевания. 1-ю группу (n = 39) составили пациенты в острый период ИМ, 2-ю (n = 55)-пациенты через 2 года после перенесенного ИМ. Рассчитан индекс сократительной функции (ИСФ) как отношение ударного объема левого желудочка (ЛЖ) к конечносистолическому объему (КСО) и индекс остаточного миокардиального резерва (ИОМР) как отношение КСО к конечнодиастолическому объему (КДО). Все больные с острым ИМ в конце этапа восстановительного лечения выполняли контрольный тест - ходьбу на 1000 м. Пациентам 2-й группы через 2 года после ИМ провели тест с 6-минутной ходьбой и определили функциональный класс (ФК) по NYHA. Через 2 года после перенесенного ИМ выделено несколько вариантов течения заболевания: благоприятный - сохраненная систолическая функция ЛЖ, незначительные изменения показателей внутрисердечной гемодинамики, ИСФ и ИОМР, выполнение теста с 6-минутной ходьбой на уровне I ФК; условно благоприятный - сохраненная систолическая функция ЛЖ, умеренно выраженная постинфарктная дилатация ЛЖ, компенсаторная гипертрофия ЛЖ, выполнение нагрузки на уровне I ФК (при этом у части из них отмечали снижение ИСФ, значительное увеличение ИОМР); неблагоприятный вариант течения заболевания - снижение систолической функции, значительное увеличение КДО, КСО, выраженные изменения показателей ИСФ, ИОМР. Выводы: установленные варианты течения заболевания у больных, перенесших ИМ, позволяют выделить группу лиц с высоким риском неблагоприятного течения заболевания.

Необходимость использования длинных стентов (>> 38 мм) наблюдали в ряде случаев при диффузном поражении артерий, часто у пациентов с сахарным диабетом или хронической окклюзией коронарных артерий, которым требуется имплантация более чем одного стента. Первый опыт применения стентов длиной 48 мм с лекарственным покрытием эверолимусом Xience Хpedition свидетельствует о целесообразности, простоте, а также об экономическом предпочтении применения таких устройств в современной клинической практике. С учетом различного диаметра артерии в проксимальной и дистальной ее части, применение длинных вариантов стента требует оптимизации позиционирования стента и постдилатации баллоном-катетером соответствующего размера. При многососудистом поражении, повторных вмешательствах после аортокоронарного шунтирования и ранее проведенного стентирования необходимость применения длинных стентов с лекарственным покрытием возрастает.

Альманах підсумовує важливі статті щодо проблеми природжених вад серця, опубліковані в журналі "Heart" та інших основних кардіологічних виданнях у період 2012 - 2014 рр. Висвітлено основні положення тих публікацій, які автори вважають найбільш значущими у сфері досліджуваної проблематики. Написання матеріалу передбачало не лише всебічний огляд сучасних досягнень з проблеми природжених вад серця, а й фокусування на деяких специфічних аспектах. Таким чином, вибір авторів був, певною мірою, суб'єктивним.

Описан случай успешной коррекции редкого порока сердца - надклапанного стеноза аорты у женщины с генетическим синдромом Вильямса - Бойрена. У пациентки в возрасте 37 лет выявлены локальное сужение аорты по типу "песочных часов" на уровне синотубулярного соединения с градиентом давления 100 мм рт. ст. и умеренные локальные стенозы легочной артерии. Больной выполнена коррекция порока в условиях искусственного кровообращения. Проведена аортопластика по McGoon аутоперикардом с хорошим непосредственным результатом. Хирургическая коррекция надклапанного стеноза аорты является методом выбора во всех случаях выявления данной патологии.

Наличие патологической извитости коронарных артерий может стать непреодолимым препятствием при осуществлении инструментальной реканализации тромбированной коронарной артерии во время проведения чрескожного коронарного вмешательства у больных с острым коронарным синдромом с подъемом сегмента ST. Интракоронарный тромболизис в данной ситуации может быть единственным способом реканализации инфарктзависимой коронарной артерии. Представлен клинический случай успешной реваскуляризации патологически извитой артерии у больного с острым коронарным синдромом с подъемом сегмента ST.

Представлено огляд проблеми діагностики та лікування мітрального стенозу. Детально висвітлено питання ехокардіографічної діагностики цієї поширеної вади серця, зокрема ролі допплерографії. Наведено критерії класифікації тяжкості мітрального стенозу і визначення показань для втручання на мітральному клапані або його протезування згідно з американськими і європейськими рекомендаціями.

Розглянуто сучасні підходи до електрокардіографічної діагностики та ведення пацієнтів з атріо вентрикулярними (АВ) блокадами, показання до імплантації постійного водія ритму серця. АВ-блокади класифікують залежно від стійкості, ступеня тяжкості та рівня ураження провідної системи серця. Основою діагностики АВ-блокад є реєстрація ЕКГ, за необхідності - амбулаторне моніторування ЕКГ та електрофізіологічне дослідження. Найефективніший метод лікування тяжких АВ-блокад - імплантація постійного кардіостимулятора. Існують особливості ведення пацієнтів з АВ-блокадами при окремих хворобах і станах, зокрема, при інфаркті міокарда, природжених вадах серця, після кардіохірургічних утручань і у вагітних жінок.

Огляди рубрики "Альманах", опубліковані в журналі "Heart" упродовж останніх двох років, проаналізовано та підсумовано публікації з певної специфічної тематики, акцентуючи увагу на останніх досягненнях. У фокусі цього альманаху - візуалізація серця та судин. Як журнал, розрахований на кардіологічний загал, "Heart" висвітлює цю проблематику в контексті впливу останніх досягнень на клінічну практику.

Значна мітральна регургітація (МР) може бути першим виявом синдрому Марфана, навіть до настання дилатації аорти або аортальної регургітації (АР). Мета роботи - провести аналіз симультантної профілактичної заміни кореня аорти в пацієнтів із синдромом Марфана, що надійшли з діагнозом МР для виконання пластики мітрального клапана. Проведено ретроспективний аналіз чотирирічного досвіду (2007 - 2010 рр.) одного хірурга. У дослідження залучено 13 хворих із синдромом Марфана (11 чоловіків, 2 жінки) віком 12 - 60 років (у середньому 40,3 року). У всіх пацієнтів перед операційним лікуванням була недостатність мітрального клапана 3-го ступеня і більше. В основі механізму МР у двох хворих був пролапс передньої стулки, і 11 пацієнтів мали пролапс обох стулок. Усім хворим виконали мітральну анулопластику з використанням біодеградувального інтраанулярного кільця в поєднанні з іншими техніками пластики мітрального клапана. Перед операцією жоден пацієнт не мав значної АР, проте діаметр кореня аорти перевищував фізіологічний діапазон для відповідної площі поверхні тіла, отже, всі пацієнти пройшли одночасно профілактичну клапанозберігальну заміну кореня аорти з подальшим спостереженням від 1 до 4 років (у середньому 2,4 року). Через 6 міс після операції недостатність мітрального клапана 0 ступеня була у 8 пацієнтів і 1-го ступеня - у 5 пацієнтів. За період спостереження в жодному з випадків не відзначено прогресування мітральної недостатності або АР. Не було ускладнень, пов'язаних із коренем аорти. Післяопераційної летальності за весь період спостереження не реєстрували. Висновки: у пацієнтів із синдромом Марфана і МР пластика мітрального клапана може виконуватися успішно найближчим результатом. У пацієнтів із діаметром аорти, що перевищує його фізіологічний діапазон, одночасна профілактична заміна кореня аорти безпечгна й ефективна для запобігання ускладнень, пов'язаних із захворюванням.

Детально висвітлено аспекти ехокардіографічної оцінки мітральної недостатності (МН). Проаналізовано різні патогенетичні механізми МН, наведено сучасну функціональну класифікацію МН за Carpentier. Представлено методи кількісної оцінки МН, виділено кількісні критерії тяжкої МН і показання до хірургічного лікування вади. Визначено ехокардіографічні критерії придатності клапана до пластичного втручання при різних механізмах МН.

Хворі на ішемічну хворобу серця з низькою фракцією викиду лівого шлуночка - прогностично найбільш несприятливий контингент пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями при проведенні операцій реваскуляризації міокарда. Лікування зазначеної категорії хворих - одна з невирішених проблем практичної кардіології та кардіохірургії. Наведено дані про сучасний стан цієї проблеми. Представлено досвід лікування таких пацієнтів у ДУ "Інститут серця МОЗ України".

Представлен обзор новых рекомендаций по ведению пациентов с клапанной болезнью сердца, и в частности с аортальным стенозом, разработанных Американской ассоциацией сердца и Американским колледжем кардиологов в 2014 г. Освещены вопросы диагностики, медикаментозного и хирургического лечения аортального стеноза, назначения антикоагулянтной терапии, тактики ведения пациентов в случае развития инфекционного эндокардита и тромбоза клапана.

Аортокоронарное шунтирование является проверенным и надежным методом лечения ишемической болезни сердца. Однако пациенты, перенесшие хирургическую реваскуляризацию, имеют риск развития повторных ишемических событий, что требует проведения адекватной вторичной профилактики. Представлен обзор основных рекомендаций по вторичной профилактике у пациентов после проведенного аортокоронарного шунтирования. Освещены вопросы, касающиеся антитромбоцитарной и липидоснижающей терапии, тактики ведения пациентов с артериальной гипертензией, перенесенным инфарктом миокарда и дисфункцией левого желудочка, подходов к кардиореабилитации после хирургической реваскуляризации.

Упродовж останніх років спостерігається значний прогрес щодо діагностики вад аортального клапана, а також поглиблення розуміння їх патофізіології. Поряд з цим, впровадження транскатетерної імплантації аортального клапана змінило підходи до ведення таких пацієнтів. Цей огляд підсумовує результати нових досліджень з проблематики вад аортального клапана, опубліковані у журналі "Heart" у 2013 і 2014 рр. Висвітлено результати інших визначних досліджень, опубліковані у провідних медичних періодичних виданнях, зокрема дискусії щодо потенційного впливу одержаних нових даних на підходи до ведення дорослих пацієнтів з вадами аортального клапана.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р410.030 + Р410.212-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Гіпертонічна хвороба

Хвороби аорти

Шифр НБУВ: Ж100823 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані про поширеність, етіологічні чинники та основні етапи формування аортального стенозу. Проаналізовано можливості традиційних та сучасних методів діагностики: дво- і тривимірної трансторакальної та черезстравохідної ехокардіографії, стрес-ехокардіографії, тканинної допплерографії та спеклтрекінг ехокардіографії. Представлено сучасні рекомендації щодо хірургічної корекції аортального стенозу. Описано можливості зворотного ремоделювання лівого шлуночка і впливу на прогноз після протезування аортального клапана.

Систематизовано сучасну інформацію про методи оцінки та предиктори змін якості життя (ЯЖ) у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), дисфункцією лівого шлуночка (ДЛШ) і серцевою недостатністю (СН), а також про вплив медикаментозних засобів і реваскуляризаційних втручань на ЯЖ хворих. Асоційовану зі станом здоров'я ЯЖ оцінюють за допомогою загальних та хворобоспецифічних опитувальників. Рівень асоційованої зі станом здоров'я ЯЖ у пацієнтів з ІХС і СН залежить від багатьох чинників, таких як вік, стать, етнічна група, супутні хвороби, ступінь вираження ДЛШ, функціональний клас СН за NYHA, психічний статус тощо. Але найпотужніший визначальний чинник ЯЖ - характер і частота виникнення симптомів хвороби. Співвідношення впливу на тривалість та ЯЖ хворих - це вагомий фактор еволюції лікування хворих на ІХС із клінічними виявами СН, зокрема підходів до медикаментозної терапії та вибору оптимальних методів реваскуляризації. Результати здійснених до цього часу контрольованих досліджень свідчать, що вплив інтервенцій на ЯЖ пацієнтів з ІХС і СН може відрізнятися залежно від виду втручання (ендоваскулярне чи операція аортокоронарного шунтування) та терміну після його виконання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45-3

Рубрики:

Інфаркт міокарда

Шифр НБУВ: Ж100823 Пошук видання у каталогах НБУВ