Мета дослідження - визначення ефективності застосування комплексної терапії у лікуванні дифузних форм дисгормональних дисплазій грудної залози (ДДГЗ) у жінок раннього репродуктивного віку. Під спостереженням знаходились 42 жінки з дифузною формою ДДГЗ віком 25 - 31 рік. До контрольної групи було включено 20 здорових невагітних жінок, паритетних за віком, соціальним статусом та умовами проживання. Діагноз ДДГЗ встановлювали на підставі аналізу анамнестичних даних, скарг пацієнток, клінічних даних, рентгенологічного й ультразвукового дослідження, проведеного на 5 - 7-й день менструального циклу. У 35 (83,3 %) пацієнток ДДГЗ розвинулась на тлі нормального двофазного менструального циклу, у 7 (16,7 %) - при неповноцінній лютеїновій фазі. Під час інструментального обстеження діагностовано у 23 (54,8 %) жінок фіброзно-кістозну форму ДДГЗ, у 15 (35,7 %) - аденофіброматоз - у 4 (9,5 %) - залозисто-кістозну мастопатію. Застосування препарату єнат 400, фітохімічних онкопротекторів, венотоніків та седативних засобів забезпечує у переважної більшості (95,2 %) пацієнток раннього репродуктивного віку високу клінічну ефективність при лікуванні ДДГЗ. За даними інструментальної візуалізації грудної залози регрес ДДГЗ відбувся у 38 (90,5 %) пацієнток молодого віку. Заключення: у лікуванні ДДГЗ у пацієнток раннього репродуктивного віку єнат 400 у комплексі з іншими препаратами завдяки антиоксидантній, антипроліферативній, проапоптотичній, протипухлинній терапії зарекомендував себе як ефективний та безпечний засіб.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.1 + Р712.5

Рубрики:

Хвороби зовнішніх статевих органів. Хвороби переддвірних залоз

Фізіологія і патологія статевої і ендокринної функцій жіночого організму

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.696.016 + Р716.215

Рубрики:

Інфекції сечовивідних шляхів у вагітних

Вагітність при аномаліях і захворюваннях жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р64-324 + Р712.59 + Р715.4

Рубрики:

Психіатрія

Клімактеричний період. Менопауза

Хвороби матки і шийки матки

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Прееклампсія залишається актуальною проблемою сучасної медицини. Провідною причиною цього є відсутність ефективного лікування. Одним з небагатьох заходів, що мають доведену ефективність, є призначення ацетилсаліцилової кислоти з початку II триместра. Водночас розлади мікроциркуляції, що лежать в основі розвитку прееклампсії, є патогенетичними і для інших гестаційних ускладнень. Мета дослідження - вивчення ефективності призначення ацетилсаліцилової кислоти для профілактики прееклампсії та інших ускладнень вагітності за методом логістичної регресії. За допомогою методу логістичної регресії досліджено вплив застосування ацетилсаліцилової кислоти на розвиток прееклампсії та інших гестаційних ускладнень у жінок високого ризику. Для цього було сформовано три групи пацієнток, а саме: 43 вагітні з клінічними критеріями прееклампсії (контрольна група), 46 вагітних, які з терміну гестації 16 - 18 тиж. через наявність факторів ризику вживали ацетилсаліцилову кислоту (I група), та 46 вагітних, які у 16 - 18 тиж. гестації мали чинники ризику розвитку прееклампсії, але з різних причин ацетилсаліцилову кислоту не вживали (II група). У всіх вагітних проаналізовано фактори ризику з анамнезу та перебіг II триместра вагітності, проведено їх кореляційний аналіз та вживання ацетилсаліцилової кислоти, побудовано логістичні регресії і прості дерева рішень. Запропоновані моделі логістичної регресії продемонстрували свою правдивість шляхом підтвердження впливу традиційних чинників ризику на розвиток прееклампсії. У той самий час застосування цих моделей надало змогу не лише довести профілактичну дію вживання ацетилсаліцилової кислоти щодо розвитку прееклампсії (коефіцієнт статистично значущий, з негативним знаком), але також й можливість запобігання тяжкій прееклампсії. Крім того, негативний знак коефіцієнта одержано для впливу ацетилсаліцилової кислоти на такі ускладнення вагітності, як передчасна пологова діяльність та затримка росту плода. Заключення: використання бази даних пацієнток, статистичного та модельного аналізу цього датасету надає змогу встановити й оцінити взаємовідносини, їх статистичну значущість між різними факторами. Зокрема, за результатами роботи можна з більшою впевненістю констатувати суттєвий вплив профілактичного вживання ацетилсаліцилової кислоти на зниження ризику розвитку прееклампсії. Вживання ацетилсаліцилової кислоти знижує ймовірність виникнення затримки росту плода, передчасних пологів. Застосування допоміжних репродуктивних технологій позитивно корелює з ризиком розвитку прееклампсії. За допомогою методу логістичної регресії доведено вплив інших традиційних чинників на розвиток прееклампсії, що підтверджує правдивість запропонованої статистичної моделі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.765.2-59

Рубрики:

Хірургічна патологія яєчників

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Однією з ключових і стратегічно важливих проблем сучасної гінекології як у всьому світі, так і в Україні є інфекційно-запальні захворювання (ІЗЗ) нижнього відділу статевого тракту: за різними оцінками, ще у 90-і рр. минулого століття цей діагноз був встановлений у близько 40 % пацієнток гінекологічних стаціонарів. За перше десятиліття XXI ст. показник захворюваності на ІЗЗ статевих органів зріс у пацієнток віком 18 - 24 років в 1,4 разу, а у 25 - 29-річних - в 1,8 разу. Одночасно збільшилися витрати на діагностику та лікування, які досягають 50 - 60 % від усіх витрат на надання гінекологічної допомоги населенню. У структурі гінекологічної захворюваності показник кількості пацієнток з ІЗЗ статевої сфери продовжує займати лідируючі позиції за частотою у популяції, становлячи 60,4 - 65,0 %, проте відомості різних авторів щодо їх істинної поширеності вельми суперечливі. Так, за даними матеріалів 33-го Європейського конгресу Міжнародного союзу з боротьби з інфекціями, що передаються статевим шляхом (International Union against for Sexually Transmitted Infections - IUSTI-Europe), бактеріальний вагіноз (БВ) діагностують у 12 - 80 % жінок, вульвовагінальний кандидоз - ВВК (хоча б один епізод у житті) - у 75 %, аеробний вагініт (АВ) - у 15 - 25 %. На думку інших авторів, поширеність БВ становить 24 - 30 %, ВВК - 9,7 - 11,7 %, неспецифічного (аеробного) вагініту - 5,0 - 23,7 %. Комбіновані препарати нео-пенотран форте і гайномакс володіють високим профілем безпеки, який зумовлений унікальними особливостями фармакокінетики і фармакодинаміки їх складових. Це визначає переваги у швидкості бактерицидної дії перед іншими антибактеріальними і антимікотичними засобами. Дані препарати мають високу ефективність при локальному лікуванні БВ і вульвовагінальних інфекцій, яка досягає при окремих нозологіях 98,5 %. Ефективність та безпечність застосування препаратів нео-пенотран форте і гайномакс у лікуванні інфекцій жіночої статевої сфери слугували підставою для включення їх у стандартні схеми лікування згідно з показаннями, а їх використання регламентовано нормативними документами МОЗ України.

За даними ВООЗ, вивчення неопластичних процесів матки залишається одним з важливих та актуальних напрямків сучасної гінекології. Лейоміома матки за частотою є однією із найбільш поширених пухлин жіночої репродуктивної системи. Згідно з останніми даними, у кожної 4 - 5-ї жінки у світі діагностують лейоміому матки, частота якої у жінок віком до 35 років сягає 50 %, а за даними автопсії - приблизно 80 %. Етіологічних чинників виникнення лейоміоми матки існує багато, єдиної теорії виникнення захворювання немає. Серед патогенетичних факторів виникнення лейоміоми виділяють гормональні порушення, генетичні компоненти, інфекції, травми. Є декілька класифікацій лейоміом матки. Найбільш поширеною є класифікація за FIGO, у якій сформульвано типи лейоматозних вузлів залежно від їх локалізації щодо порожнини матки та міометрія. Клінічні прояви міоми матки варіюють від безсимптомного перебігу до больового і геморагічного синдромів, симптомів здавлення прилеглих органів, розвитку маткових кровотеч, які призводять до тяжкої анемії. Характер клінічних проявів значно залежить від розташування вузлів лейоміоми тіла матки відносно порожнини матки (субмукозні, інтрамуральні, субсерозні), а також від їх кількості, розмірів та кровопостачання. Сучасна діагностика лейоміоми базується на даних анамнезу, бімануального гінекологічного огляду, проведенні УЗ-дослідження, а у деяких випадках - МРТ- та KT-досліджень, гістеро- та лапароскопії. На сьогодні основними методами лікування лейоміоми матки є консервативні (медикаментозні), хірургічні (оперативні) та радіологічні (ЕМА, ФУЗ-МРТ-абляція). Окрім наведення сучасних аспектів клініки, діагностики та лікування лейоміоми матки, у роботі підкреслено важливість профілактичних заходів щодо зниження частоти цієї гінекологічної патології.

Мета дослідження - визначення особливостей мікробіоценозу статевих шляхів і імунологічного гомеостазу у жінок репродуктивного віку з лейоміомою матки (ЛМ). Досліджено мікробіоценоз статевих шляхів та імунологічний гомеостаз у 308 жінок з ЛМ віком 23 - 49 років. До контрольної групи увійшли 30 здорових жінок віком 24 - 37 років. У жінок репродуктивного віку розвиток ЛМ асоціюється зі значним порушенням мікроекології статевих органів, наявністю неспецифічного вагініту та бактеріального вагінозу, підвищенням частоти та концентрації патогенної флори (стафілококів і стрептококів з гемолітичними властивостями, ентеробактерій), ІПСШ у формі дво-трикомпонентних асоціацій на тлі відсутності або зниження концентрації захисної мікрофлори. Вивчення особливостей функціонування імунної системи на локальному рівні за наявності ЛМ свідчить про односпрямовані порушення у стані локального імунітету та зміни протективної функції цервікального слизу в обстежених жінок. Так, за умов наявності ЛМ відзначається суттєва активація місцевих імунологічних факторів, що засвідчується достовірним підвищенням концентрації IgG, IgA та появою IgM у цервікальному слизі у 27,5 - 32,5 % жінок з ЛМ. Разом із цим відзначали пригнічення фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів, що проявлялось достовірним зниженням показників активності та інтенсивності фагоцитозу, зі зменшенням їх функціонального резерву за результатами НСТ-тесту. Це створює умови для внутрішньоклітинного персистування інфекції, активації та персистенції запального процесу, а відтак - і прогресування захворювання. Заключення: одержані дані інформують про порушення мікроекології статевих органів та напруження процесів імуногенезу у жінок із ЛМ. Це свідчить про те, що запальний процес у статевих органах є однім із значущих чинників, які призводять до виникнення та прогресування ЛМ.

Мета дослідження - вивчення стану грудних залоз (ГЗ) у жінок з лейоміомою матки (ЛМ) на тлі запальних захворювань статевих органів. На першому етапі досліджень проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 246 жінок з безплідністю та ЛМ на тлі запальних захворювань та з супутньою патологією ГЗ, які лікувалися у відділенні планування сім'ї та реабілітації репродуктивної функції ДУ "ІПАГ ім. академіка О. М. Лук'янової НАМНУ" у 2015 - 2019 рр. На другому етапі проведено скринінгове ультразвукове обстеження з виявлення патології ГЗ, яке виконували на 6 - 11-й день менструального циклу. Вираженість клінічних проявів дисгормональної дисплазії грудної залози (ДДГЗ) залежить від впливу найбільш значущих чинників ризику, які асоціюють із захворюваннями ГЗ: пізній репродуктивний вік, кількість невдало закінчених вагітностей (аборт, викидень), захворювання статевих органів, вік менархе, характер менструального циклу, його порушення та тривалість менструації, термін безплідності та періоду вигодовування, супутня соматична патологія, особливо захворювання печінки, щитоподібної залози, часті стреси та обтяжена спадковість. Заключення: висока частота поєднання ЛМ та ДДГЗ у жінок з безплідністю свідчить про необхідність своєчасної діагностики та адекватної корекції даної патології як одного із чинників розвитку захворювань ГЗ та найбільш раннього застосування методів реабілітації репродуктивної функції. Це сприятиме підвищенню ефективності лікування безплідності та профілактиці маткової та мамологічної патології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р71 я431(0)

Рубрики:

Гінекологія

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення впливу комплексу гіалуронової кислоти з рослинними екстрактами та поліфенольним компонентом на клітинну проліферацію і прогресування цервікального канцерогенезу. На базі клініки "Доктор Алекс" (м. Харків) обстежено 74 пацієнтки з патологією шийки матки (середній вік - 29,8 років), які увійшли до основної групи, з них 62 жінкам виконано діатермоконізацію, 12 - лазерну вапоризацію шийки матки. Гістологічно у 20 пацієнток виявлено плоскоклітинне інтраепітеліальне ураження високого ступеня (high-grade squamous intraepithelial lesions - HSIL), y 46 - плоскоклітинне інтраепітеліальне ураження низького ступеня (low-grade squamous intraepithelial lesions - LSIL), y 8 - епідермізувальний ендоцервікоз. Пацієнтки основної групи під час післяопераційного періоду на етапі загоєння додатково використовували вагінально супозиторії гіалуронової кислоти з рослинними екстрактами та поліфенольним компонентом (сік листя алое вера, екстракт квіток ромашки лікарської, екстракт центели азійської, олія обліпихова, олія чайного дерева, екстракт квіток календули лікарської, епігалокатехіну галлат). До групи порівняння включено 112 жінок (середній вік - 32,4 років), у 31 з них виявлено HSIL, у 67 - LSIL, у 14 - епідермізувальний ендоцервікоз; лазерну вапоризацію проведено 21 жінці, діатермоконізацію - 91. Ці пацієнтки одержували противірусну терапію. У всіх жінок обох груп визначали маркери проліферації p16 та Ki-67 та наявність вірусу папіломи людини (ВПЛ). Через 6 міс. після проведеного лікування відзначено зниження частоти виявлення ВПЛ як в основній групі (з 55,4 до 5,4 %), так і у групі порівняння (з 51,8 до 6,3 %), маркерів проліферації - з 23,0 до 2,7 % та з 20,5 до 6,3 % відповідно. В основній групі встановлено більш швидку епітелізацію шийки матки, яка після лазерної вапоризації становила 28,7 доби, після діатермоконізації - 36,9 доби, а в групі порівняння ці показники становили відповідно 30,2 доби та 44,6 доби. Заключення: використання у хворих з фоновою патологією шийки матки, LSIL та HSIL лазерної вапоризації або діатермоконізації шийки матки у комбінації з курсами застосування вагінальних супозиторіїв, які містять гіалуронову кислоту з рослинними екстрактами та поліфенольним компонентом, надає змогу суттєво знизити частоту випадків ВПЛ, призводить до більш швидкого відновлення її епітелію та може бути зіставним за ефективністю з комбінацією, яку використовують найчастіше, - лазерна вапоризація/діатермоконізація з противірусними препаратами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.23-2 + Р457.862.035 + Р56-3

Рубрики:

Хвороби вен

Тромбоз і емболія судин кінцівок

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено епідеміологічні дані, сучасну термінологію, особливості перебігу гестації, а також акушерські та перинатальні наслідки розродження жінок з багатоплідною вагітністю. Актуальність вивчення даної проблеми зумовлена тим фактом, що перебіг багатоплідної вагітності майже в усіх пацієнток супроводжується різноманітними ускладненнями, а їх прогнозування та профілактика мають першочергове значення. Незважаючи на увагу, яку приділяють багатоплідній вагітності, частота ускладнень при цьому залишається високою. Їх лікування має здійснюватися у закладах III рівня перинатальної допомоги. Акцентовано увагу на особливостях розродження вагітних відповідно до порядку надання медичної допомоги жінкам з багатопліддям. Важливим є питання визначення термінів і тактики розродження при багатоплідній вагітності. Вибір способу розродження залежить від акушерського анамнезу, терміну вагітності, положення плодів і передлежання, передбачуваної маси та розмірів плодів, хоріальності, стану плодів та матері, також має значення наявність/відсутність показань до кесарева розтину. Оптимальним терміном розродження неускладненої двійні є 37 тиж. вагітності (монохоріальна діамніотична двійня - 36 - 37 тиж., дихоріальна - 37 - 38 тиж.), оскільки у цьому терміні вагітності ризики антенатальної загибелі плодів та ранньої неонатальної смерті є мінімальними. Розродження жінок з монохоріальною моно-амніотичною двійнею проводяться у термін повних 32 тиж. вагітності шляхом кесарева розтину. Серед інших показань до кесарева розтину є трійня та більша кількість плодів, а також зрощені близнюки, поперечне або тазове передлежання першого плода, двійня у поєднанні з рубцем на матці, невдала спроба зовнішньо-внутрішнього повороту другого плода при поперечному положенні після народження першого плода тощо. Проведено аналіз вітчизняних і зарубіжних видань, який свідчить про необхідність проведення поглиблених досліджень у цьому напрямку, а саме - з'ясування нових патогенетичних ланок при багатоплідді залежно від типу плацентації, пошук нових шляхів ведення та розроблення діагностичних критеріїв для розродження даного контингенту жінок.

Вроджена діафрагмальна грижа (ВДГ) є рідкісною вродженою аномалією розвитку діафрагми з частотою приблизно 1 на 2500 живих новонароджених. Структурний дефект супроводжується патофізіологічними розладами, зокрема легеневою гіпертензією, а також легеневою гіпоплазією різного ступеня, які, власне, і визначають тяжкість вади. У 8 % випадків діафрагмальна грижа розташована на лівому куполі діафрагми; можлива право- та лівостороння локалізація вади розвитку, що становить 14 та 2 % відповідно. Дана вада може бути як ізольованою, так і поєднуватись з іншими вродженими аномаліями, такими, як вроджені захворювання серця або хромосомні аномалії. Порушення закриття діафрагми протягом 4 - 10-го тиж. внутрішньоутробного розвитку призводить до формування діафрагмальної грижі. У цей самий період (5-й тиж. гестації) відбувається формування легеневих бруньок і бронхів. Тривимірна ультразвукова діагностика надає змогу виявити ваду пренатально майже у 60 % плодів. Фетальна МРТ є методом вибору анатомічного оцінювання легень; визначення їх об'єму надає змогу більш точно прогнозувати розвиток ускладнень та необхідний об'єм допомоги після народження. У даній роботі наведено клінічне спостереження ВДГ з описом особливостей перинатальної діагностики й організації постнатальної допомоги. Ваду було діагностовано у 31-й тиж. гестації, вагінальне розродження відбулось у термін доношеної вагітності. Розглянуто комплекс реанімаційних заходів, передопераційну підготовку, перебіг післяопераційного періоду. Вчасна пренатальна діагностика ВДГ та її анатомічного варіанта надає можливість правильно розробити маршрут пацієнтки, починаючи з тактики ведення вагітності, методу розродження, а також спрогнозувати алгоритм дій персоналу під час народження та подальшого лікування новонародженого.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.74-387

Рубрики:

Прийоми і методи гінекологічних операцій. Топографічна анатомія

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ендометріоз є однією з найпоширеніших доброякісних гінекологічних проліферативних патологій у жінок в усьому світі. Вивчаючи структуру захворюваності на симптомний ендометріоз, було виявлено більш високу частоту порушень вуглеводного обміну та харчової непереносимості у цій групі пацієнток. Захворюваність на ендометріоз, поширеність порушень вуглеводного обміну та аутоімунізації демонструють суттєву тенденцію до почастішання та "помолодшання", що, безсумнівно, є наслідком нераціонального харчування та способу життя, надмірного споживання вуглеводних продуктів, соціальних особливостей життя сучасної жінки. Згідно із сучасними науковими даними, порушення метаболізму вуглеводів асоційовані із аутоімунізацією та імунною дисфункцією. На підставі аналізу даних літератури та результатів власних ретроспективних спостережень виявлено роль порушень вуглеводного обміну й аутоімунізації харчовими алергенами (глютен, фруктоза, лактоза) у маніфестації та прогресуванні симптомного ендометріозу. Через порушення взаємодії між ендокринною та імунною осями регуляції жіночої репродуктивної системи внаслідок систематичної аутоімунізації певними агресивними харчовими компонентами, які можуть бути ендокринними дезрапторами та вторинними нейроендокринними месенджерами, у жінок із наявністю харчових непереносимостей і порушень вуглеводного обміну спостерігаються більш тяжкий перебіг ендометріозу, більш високі метаболічні ризики та нижча якість життя загалом. Нормалізація вуглеводного обміну шляхом застосування елімінаційної дієти із виключенням продуктів-дезрапторів є темою даної рботи та напрямком пошуку ефективного і прийнятного для пацієнток алгоритму лікування ендометріозу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1-5

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.760.53

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ