Проаналізовано результати моніторингу публікацій, присвячених дослідженню документальних джерел битви під Берестечком 1651 року у наукових періодичних виданнях України з використанням наукометричних і бібліометричних методів. Розглянуто джерелознавчий і історіографічний матеріал про зазначену вище подію.

Наведено огляд публікацій з питань взаємовідносин людини і природи. Вирішення екологічних проблем неможливе без зміни традиційних норм і етичних принципів у ставлені до природи, зростання соціальної відповідальності кожної людини за наслідки своєї дії на неї. Розглянуто обставини, що перетворюють проблему екології на проблему людини, її духовного вмісту, що складе основний вміст XXI ст. Проаналізовано процес екологізації суспільної свідомості. Виявлено, що культура - складний феномен, який можна розглядати з різних позицій, задаючи різні системи опису і кожного разу отримуючи характеристики; висвітлено питання створення української моделі екології культури в інформаційному суспільстві.

Здійснено паралельний аналіз концепції деструктивного М. Семенка та трансгресивного досвіду Ж. Батая. Трансформуючись у сферу естетичного, паралельний аналіз виявляє показові аналогії в авторських теоретичних позиціях і художній практиці митців. Показано, що певний інтерес українських футуристів до дадаїзму та сюрреалізму як впливових культуротворчих явищ в європейському мистецтві 20-30-х років минулого століття, стимулювався близькими до них теоретичними шуканнями М. Семенка - засновника української моделі футуризму.

Розглянуто метричні книги православного населення, що містять значний інформаційний потенціал. Сьогодні інформація цих книг використовується для соціально-правового захисту громадян, у генеалогічних, історико-статистичних дослідженнях. Розглянуто законодавчі акти щодо становлення системи метрикації. Визначенні вимоги щодо ведення книг, виявлені особливості фіксації інформації в метриках про народжених, одружених та померлих. Аналіз книг показав, що метрики велися за нормами, що висувалися на законодавчому рівні. Результати дослідження свідчать про великі інформативні можливості цих книг. Вивчення широкого кола проблем, пов'язаних із метриками, розкривають їх правовий і науковий потенціал.

Виділено національно-ментальну специфіку просування музичної культурології в музично-науковому знанні. Культурологічний нахил музикознавства, як і культурологія загалом, посіли положення "методологічного стрижня" музично-наукової галузі, складаючи більшою мірою здобуток вітчизняної гуманістики в спрямованості на лінгвістико-мистецтвознавчу інтеграцію знання в традиціиях Ю. Лотмана, М. Бахтіна, О. Лосева, Б. Асафьєва та ін.

Дослідження присвячене аналізу ритуальної та ігрової домінанти щодо феноменів свята й фестивації у сучасному культуротворчому просторі. Ритуал та гра є неперебутніми імперативами, що існували впродовж всієї історії людства. Проаналізовано, що фестивація як інновація в культурі виникає як своєрідна гра смислами і значеннями, відтак, актуалізується спроба виявити модель її подальшої еволюції. Виявлено, що свято - це часовий відрізок, який постає подією, що виходить за межі повсякденності, де утримується зв'язок сакрального і профанного світів, смислів, які б поєднували в єдиній дії всіх учасників події, відповідно, фестивація - сучасне свято, основою якої є сама повсякденність. Доведено, що фестивація в сучасній культурі постає ритуалізованим перформансом.

Викладено концепцію авторів, за якою Космос давніх людей ділився на сім сфер, і на її основі досліджено орнаменти подільського рушника. Це дозволило виділити в них кілька моделей Космосу: Космос у вигляді дерева (в статті розглянуто три різновиди цієї моделі); Космос у вигляді об'ємного посуду; Космос із небом у вигляді арки. Автори проводять ідею про самобутність та унікальність низки орнаментів подільського рушника.

Структура весільного циклу являє собою поділ обрядів на чотири малі цикли, які відображають переходи дійових осіб на якісно нові рівні. Малі цикли, в свою чергу, поділяються на окремі обряди та епізоди цих обрядів, котрі являють собою події певного ритуального дійства. Така структура дозволяє досліджувати архетипи, імена-функції, віддзеркалення, повтори, метаморфози персонажів, зміни сакрального хронотопа.

Проаналізовано обряди звичаєвого права українців у контексті збереження і популяризації історико-культурної спадщини. Звичаєве право формувалося впродовж століть і має велике значення у наукових дослідженнях з культурології з питань регулювання суспільних відносин. Обряди звичаєвого права виникали і формувалися в ході еволюції господарсько-побутових відносин, спиралися на загальноприйняті норми поведінки (обряди), що виникали в складних життєвих ситуаціях, вони стають мірилом облаштування громадського й приватного життя. Результати дослідження свідчать, що відмовившись свого часу від багатьох обрядів минулого, сучасна громадська свідомість відчуває потребу в їх відродженні, зокрема у сфері культури як засадничої підвалини духовного єднання нації, модернізації українського суспільства на усталених обрядах.

На підставі аналізу творчої спадщини, сформульовано культурологічну концепцію П. О. Куліша щодо участі цього митця і громадського діяча в українському громадсько-культурницькому русі ХIХ століття, визначено роль науково-творчої спадщини П. О. Куліша у пробудженні національної самосвідомості українського народу і виявлено її вплив на формування культурологічної концепції автора.

Проаналізовано соціальну сутність дозвілля в античній Греції як засіб самоствердження людини, загартуванняv моральних якостей, формування духовної культури античної людини взагалі, цивілізаційного виміру її поведінки. Розкрито особливості занять у вільний час вільного грека у контексті його світогляду та культури. Обгрунтовано сприйняття дозвілля в античній Греції як атрибут громадянського стану людини. Висвітлено інтеграційні процеси у формуванні спільної батьківщини, а в релігії грецьких полісів - через поклоніння місцевим божествам до вшанування загально грецьких богів. У святкуваннях на їх честь втілювалися ідеї і цінності грецького полісу, загальної грецької громади, що підтверджує соціальну сутність дозвіллєвої культури греків.

З'ясовано обставини постання римо-католицького чернечого ордену піарів на Волині та основні засади його культурно-освітньої діяльності впродовж ХVIII - першої половини ХIХ ст. Виявлено, що одним із її векторів стало включення у навчально-виховну програму сценічного та музичного мистецтва, що втілилося, зокрема, у функціонуванні шкільного театру. Розглянуто провідні аспекти значення шкільних театральних постановок для формування особистості вихованця піарського колегіуму на теренах Волині.

Визначено взаємозв'язок ідеологічної діяльності українських урядів доби Національно-демократичної революції 1917 - 1920 років із виникненням в українській культурі нових процесів та течій. Проаналізовано основні напрями діяльності революційних урядів з питань перебудови ідейної наповненості української культури та їх кінцевих результатів. Надано оцінку ідеологічному змісту культури як сфери суспільного життя, впливу цієї ідеології на формування певних цінностей та ідеалів серед широких народних мас.

На основі вітчизняної і зарубіжної історіографії аналізується внесок греко-католицького духовенства у культуру Східної Галичини 1921 - 1946 рр. Вивчення історичного доробку попередників умовно поділено на три періоди: довоєнний, радянський, сучасний, зумовлені різними позиціями науковців, які займались цією проблематикою. Виявлено, що у новітній період України збільшився науковий інтерес до церковної проблематики та визначення її ролі в суспільстві. Узагальнено, що дослідження різносторонньої діяльності греко-католицького духовенства у культурному просторі Східної Галичини є актуальними, проте комплексного вивчення культуротворчого внеску подвижників церкви у житті регіону 1921 - 1946 рр. не викладено.

Проаналізовано формування культурологічної концепції Д. Овсянико-Куликовського; розглянуто різноплановість його наукової діяльності, показана точка зору сучасних вчених щодо культурологічної складової в теоретичному доробку вченого. Зазначено, що у науковій діяльності Овсянико- Куликовського щодо культурологічної проблематики превалює міждисциплінарний підхід. Доведено, що культурологічна концепція Д. Овсянико-Куликовського не мала однієї провідної ідеї, єдиного задуму. Підкреслено, що основою культурологічної концепції Д. Овсянико-Куликовського є психолінгвістична теорія мистецтва, основоположниками якої були О. Потебня, Д. Овсянико-Куликовський, В. Харцієв, Б. Лєзін.

Розглянуто участь Г. Павлуцького у діяльності культурно-просвітницьких товариств України кінця ХIХ - початку ХХ століття; висвітлено його внесок у справу збереження та повернення культурних пам'яток до України. Показано внесок науковця у створення мистецьких товариств у Києві та виявлено загальне значення громадської роботи зазначеної особистості для долі української культури.

Досліджено особливості прояву ритуaліки як культурного феномена і основи освітньо-творчих акцій, як це виходить із праць А. Байбурина, В. Топорова, особливо Е. Дюркгейма. Розглянуто специфіку виявлення ритуаліки і ритуалізованих форм відносин у музичній, музично-дидактичної сфері. Усвідомлення ефективності ритуалу, що приходить після його здійснення, створює уявлення про те, що правильно виконані дії дають бажаний результат. Охарактеризовано особливості прояву позитивних-негативних, за Е. Дюркгеймом, ритуальних акцій в музичній сфері як концентрації театралізованих складових соціального буття в цілому.

Подано огляд туристичних буклетів та каталогів, що відображають нерухомі об'єкти культурної спадщини Черкащини як туристично-екскурсійний ресурс. Проаналізовано туристичні путівники та каталоги, що стосуються області, а саме: їх структуру; обсяг і повноту висвітлення нерухомих історико-культурних пам'яток; наявність якісного ілюстративного матеріалу; інформації про туристичну інфраструктуру краю. Досліджено відповідність цих інформаційних джерел потребам сучасного туристичного ринку. Проведено аналіз асортименту й розповсюдженості туристичних каталогів та путівників по Черкащині у книжкових магазинах і кіосках преси м. Черкаси.

Наведено огляд публікацій стосовно організації перевезень туристів, стратегії розвитку й проблеми підвищення конкурентоспроможності залізничного транспорту України. Досліджено сучасний стан, умови здійснення залізничних перевезень туристів і особливості організації таких круїзів у світі. Доведено, що впровадження нових тарифів і пільг для туристів, розробка нових туристичних маршрутів сприятиме розвитку внутрішнього туризму в країні. Висвітлено найпопулярніші маршрути спеціалізованих туристсько-екскурсійних поїздів у світі. Виявлено, що в Україні відсутність спеціального рухомого складу є помітною перешкодою системного розвитку залізничного туризму. Описано заходи, спрямовані на вирішення проблем у туристичних залізничних перевезеннях України.

Проаналізовано основні положення культурної політики Європейського Союзу, звернено увагу на прихильність ЄС до заохочення форм культурного самовираження в межах міжнародних культурних відносин шляхом поглиблення діалогу з питань політики з країнами-партнерами та зміцнення системи керівництва культурою. Наголошено, що культурна інтеграція є стратегією культурної політики ЄС, що сприяє згуртуванню його держав-членів, посилення європейської культурної ідентичності та позицій ЄС у світовому співтоваристві. Наведено принципи європейської Стратегії для сфери культури від 2007 р., а також проблеми, вирішення яких забезпечить її ефективність. Звернено увагу на завдання стратегії ЄС для міжнародних культурних зв'язків і розроблену Платформу культурної дипломатії.