Індекс рубрикатора НБУВ: П212.403-434,022 + П212.403-468,022

Рубрики:

Озиме жито

Шифр НБУВ: ДС41421 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.403-434,022 + П212.403-468,022

Рубрики:

Озиме жито

Шифр НБУВ: ДС41421 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.403-434,022 + П212.403-468,022

Рубрики:

Озиме жито

Шифр НБУВ: ДС41421 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.403-434,022 + П212.403-468,022

Рубрики:

Озиме жито

Шифр НБУВ: ДС41421 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.403-317,022

Рубрики:

Озиме жито

Шифр НБУВ: ДС49870 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто стан ведення досліду беззмінне жито, який розпочато у 1884 році і який не втратив своєї актуальності в наш час, з агрономічної, екологічної та економічної точок зору.

Обгрунтовано цінність жита озимого. Встановлено стабільність і невимогливість культури щодо умов вирощування і її роль як попередника. Доведено переваги вітчизняних сортів-синтетиків над німецькими гібридами за врожайністю і якістю зерна. Вказано шляхи зменшення витрат при вирощуванні нових вітчизняних сортів.

Досліджено вміст абсцизової кислоти (АБК) на різних стадіях онтогенезу рослин озимого жита. Встановлено, що цей показник був найбільшим у зернівках на стадії молочної стиглості, тоді як у зрілих зернівках - меншим. Меристеми етіольованих проростків містили в 5 разів більше АБК, ніж цілі проростки. Під впливом диквату й етефону вміст АБК у проростках збільшувався в 1,2 - 1,3 рази. Наведено схему взаємодії оксидантів і антиоксидантів на різних стадіях онтогенезу рослин.

Вивчення інтегральних показників ефективності різних моделей технологій виробництва тритикале і жита за умов дії чинників довкілля показало, що найбільш адаптивними моделями є технології з застосуванням елементів інтенсифікації. Дослідження ефективності вирощування різних за біотипом сортів і ліній тритикале та жита, дало змогу виділити сорти з найвищим адаптивним потенціалом, який з успіхом реалізується в зоні Лісостепу України.

Досліджено вплив диквату й етилену на вміст ліпідів, жирних кислот, малонового діальдегіду (МДА) та гідропероксидів у проростках озимого жита та тканинах яблук. Встановлено, що під впливом диквату й етилену зменшувався вміст фосфатидилхоліну та фосфатидилінозитолу, а також ненасичених жирних кислот у разі одночасного збільшення насичених. Дикват та етилен активували процеси пероксидного окиснення ліпідів у тканинах, що збільшувало кількість МДА та гідропероксидних сполук. Запропоновано та схематично описано вільнорадикальний механізм дії етилену.

На прикладі досліджень впливу технологій із різним рівнем техногенного навантаження на продуктивність сучасних сортів озимого жита показано високу ефективність виробництва зерна даної культури за умов північної частини Лісостепу України.

Ідентифіковано типи нових сортів тритікале та жита вітчизняної та закордонної селекції за рівнем адаптації до несприятливих факторів середовища. На даній основі розроблено економічно вигідні та екологічно безпечні технології вирощування. Визначено фізіолого-онтогенетичні особливості формування і реалізації потенціалу продуктивності та якісних показників продукції сортів жита та тритікале залежно від екологічних і технологічних факторів. Досліджено особливості впливу основних елементів технологій вирощування: системи удобрення, системи захисту посівів від шкідливих організмів, фізіологічно активних речовин як засобу захисту рослин від біотичних стресових факторів середовища, вплив їх на рівень структурно-функціональної організації агрофітоценозів сортів озимих культур та їх продуктивність за умов вирощування на зерно та корм у зеленому конвеєрі.

Досліджено вплив абсцизової кислоти на виживання рослин озимого жита і гороху за дії гербіциду диквату. Спочатку рослини вирощували на розчинах кислоти (дослід) і на дистильованій воді (контроль), а потім - на розчині гербіциду. Встановлено, що рослини, вирощені на розчині абсцизової кислоти, усихали на 48 - 96 год пізніше, ніж контрольні. Зроблено висновок, що захисна дія зазначеної кислоти зумовлена її антиоксидантними властивостями.

Досліджено кількісні ознаки жита озимого, їх генетичні кореляції з урожайністю та якістю зерна. Визначено коефіцієнти успадкування кількісних ознак. Встановлено, що зниження висоти рослин та збільшення щільності колоса і кількості зародкових корінців сприяє зростанню врожайності.

За результатами порівняльних досліджень біологічних особливостей та основних елементів технології вирощування озимого жита та озимої пшениці встановлено можливість і доцільність розширення посівних площ озимого жита та збільшення виробництва зерна даної продовольчої культури.

Розглянуто грунтозахисну технологію вирощування озимого жита шляхом плоскорізного обробітку грунту на глибину 18 - 20 см з урахуванням показників гумусного стану дерново-підзолистого глеюватого грунту. Зазначено: застосування плоскорізного обробітку стабілізує гумусний стан, тобто підвищує вміст і запаси гумусу, покращує його якісний склад, стає більш активним, що є характерним для окультурених дерново-підзолистих грунтів, в якому збільшуються запаси енергії, а також забезпечує приріст урожайності озимого жита та зменшує собівартість вирощування та підвищує рівень рентабельності. Для господарства центрального Полісся рекомендовано під час вирощування озимого жита застосовувати даний вид обробітку.

Створено три донори домінантної короткостеблості озимого жита. Визначено генетичну зумовленість різної висоти рослин кожного з донорів: переважно адитивними чинниками у донорів Гном 1 і Гном 2 та домінантно-епістатичними у Гнома 3. Вивчено генетичні кореляції ряду кількісних ознак з висотою рослин. На підставі одержаних генетичних параметрів визначено стратегію використання кожного з донорів домінантної короткостеблості в селекції озимого жита.

Показано, що алелопатично активні екзометаболіти жита впливають на вміст нуклеїнових кислот у рослинах пшениці, пригнічують їх ріст і викликають у них хромосомні порушення. Визначено, що мутагенна дія алелопатично активних виділень забезпечує підвищення схрещуваності пшениці та жита, життєздатності та продуктивності гібридів першого покоління, а також змінює спектр розщеплення гібридів другого покоління.

Показано, что алелопатически активные екзометаболиты ржи влияют на содержание нуклеиновых кислот в растениях пшеницы, угнетают их рост и вызывают у них хромосомные нарушения. Определено, что мутагенное действие алелопатически активных выделений обеспечивает повышение скрещиваемости пшеницы и ржи, жизнеспособности и продуктивности гибридов первого поколения и изменяет спектр расщепления гибридов второго поколения.

Наведено дані експериментальних досліджень, здійснених за умов Лісостепу України, за результатами яких виявлено особливості прояву та успадкування кількісних ознак 8-ми сортів і 9-ти популяцій озимого жита, на їх базі визначено шляхи покращання кожної з ознак і перспективи використання їх у селекції на гетерозис. На підставі аналізу коефіцієнтів успадкування за нащадками показано, що селекція на гетерозис в озимого жита найбільш перспективна за ознаками: продуктивна кущистість, маса 100 зерен, маса зерна з колоса та рослини. Досліджено особливості прояву та успадкування гетерозису у між- та лінійносортових і міжлінійних гібридів з домінантною короткостеблістю за продуктивністю та основними елементами її структури у тесткросних і діалельній схемах схрещувань. Експериментально виділено гомозиготні за висотою лінії з високою загальною комбінаційною здатністю і гібридні комбінації з високою специфічною комбінаційною здатністю за врожайністю, які запропоновано для використання у практичній селекції озимого жита як нові генетичні джерела цінних ознак. На базі експериментально виділеного вихідного матеріалу створено нові перспективні гетерозисні сорти-синтетики: Синтетик ДС, Синтетик 38, Синтетик 52 та Арфа, які характеризуються високою стабільністю прояву основних господарсько цінних ознак, стійкістю до вилягання та вищим від стандарту рівнем урожайності зерна.

Вперше для зони західного Полісся України визначено та розроблено технологію мінімального обробітку грунту у комплексі із внесенням науково-обгрунтованої норми мінеральних добрив і вапнякових матеріалів на дерново-підзолистих супіщаних грунтах у ланці сівозміни. Наведено та запропоновано виробництву варіанти мінімального обробітку грунту у поєднанні із раціональними нормами удобрення та вапнування, що забезпечує одержання зерна озимого жита 34,2 - 37,7 ц/га. Визначено важливу роль мінімізації обробітку грунту у поєднанні із удобренням та вапнуванням у покращанні основних показників родючості дерново-підзолистих грунтів західного Полісся України.