Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.520.11-45

Рубрики:

Холецистити і ангіохоліти

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено функціональний стан лівих і правих відділів серця у хворих на хронічні захворювання жовчовивідних шляхів та оптимізовано діагностику доклінічної серцевої недостатності на основі математичного аналізу показників внутрішньосерцевої гемодинаміки. Проведений кластерний аналіз дав змогу виділити 2 варіанти I типу діастолічної дисфункції, які відрізнялися гемодинамічними порушеннями та механізмами компенсації, діагностику яких можна здійснювати за допомогою запропонованої дискримінантної функції.

Проведен сравнительный анализ анамнеза, клиники, данных дуоденального зондирования, микроскопии центрифугата пузырной желчи (ПЖ) и динамической сонографии у больных холестерозом желчного пузыря (ЖП) и хроническим бескаменным холециститом. Для неосложненного холестероза ЖП характерны латентное течение, наличие в ПЖ большого количества кристаллов холестерина, утолщение стенки, снижение ее гомогенности, повышение плотности желчи и значительное снижение сократительной функции ЖП.

Обстежено 136 хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки та хронічний безкам'яний холецистит на тлі ожиріння. Вивчено особливості змін секреторної функції шлунка та функціональні порушення біліарної системи у хворих цього профілю.

В целях улучшения диагностики холестероза желчного пузыря (ЖП) на основании логистической регрессии разработана балльная система, которая содержит 24 клинических и лабораторно-инструментальных показателя, стандартно определяемых у пациентов при болевом синдроме в правом подреберье. Использованы результаты специальных клинических наблюдений с морфологическим подтверждением наличия холестероза ЖП или хронического калькулезного холецистита после холецистэктомии. Данные представлены независимыми количественными (n = 12) и качественными (n = 12) показателями с градацией каждого в баллах. Если сумма баллов меньше 233, то холестероз ЖП маловероятен, если больше 233, то диагностируют холестероз ЖП. Предложенный способ диагностики холестероза ЖП на тестовых данных обеспечил правильную постановку диагноза в 83,8 % случаев. Специфичность диагностики холестероза ЖП составляет 91,80 %, чувствительность - 92,11 %.

Вперше проведено комплексне біофізичне та біохімічне дослідження жовчі хворих на хронічний холецистит (ХХ) залежно від типу дискінетичних розладів жовчного міхура. Визначено взаємозв'язок між типом даних розладів та змінами біофізичних показників жовчі. Показано, що найбільш істотні зміни біофізичних властивостей жовчі спостерігаються у хворих з супутньою гіпотонічно-гіпокінетичною дискінезією і вони подібні до змін у хворих на жовчнокам'яну хворобу (ЖКХ). Доведено можливість та діагностичну цінність вивчення нативної жовчі за допомогою рентген-дифракційного аналізу. Встановлено однонаправлені зміни мікроелементного складу жовчі у хворих на ХХ та ЖКХ, що спостерігаються у випадку утворення жовчних конкрементів. Виявлено зміни питомої електроповідності жовчі залежно до типу дискінетичних розладів у хворих на ХХ.

Дисертація присвячена розробці методичних підходів та вивченню теплового балансу органів черевної порожнини, удосконаленню діагностики гострих запальних захворювань органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит), оцінці перебігу післяопераційного періоду і запального процесу у рані методом дистаційної радіаційної динамічної теплометрії (ДРДТ). Вивчено густину теплового потоку із глибоких структур органів черевної порожнини на передню черевну стінку в залежності від конституції, статі, віку, сезонів року, часу доби, вживання їжі, професії, географічної довготи, широти, хвилювання океану у практично здорових людей-працівників морського транспорту і жителів берегової зони; у хворих з грижами передньої черевної стінки; при гострих запальних захворюваннях органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит) з метою діагностики і контроля за перебігом післяопераційного періоду, оцінки регенерації і ступеня виразності запального процесу в операційній рані. Визначено можливості ДРДТ у фізіологічних дослідженнях у морській медицині та діагностичному алгоритмі при гострих запальних захворюваннях органів черевної порожнини.

Розроблені нові оригінальні методи експрес-діагностики гнійного холангіту та важкості гнійної інтоксикації. Удосконалені діагностичний алгоритм та метод хірургічного лікування гнійного неклострідіального анаеробного холангіту. Впровадження розроблених методів сприяло покращанню безпосередніх та віддалених результатів, дозволило зменшити кількість післяопераційних ускладнень та летальність і скоротити час соціальної та трудової реабілітації даної категорії хворих.

Дисертація присвячена питанню морфофункціонального стану та просторової будови жовчовивідних шляхів. У дисертації розробляється нове направлення діагностики захворювань печінки і жовчовивідних шляхів, яке грунтується на стереометричному аналізі даних холангіограм та корозійних препаратів жовчного дерева. Встановлено, що порушення біліодинаміки при обтураційному холестазі призводить до патологічних змін у просторово-стереометричній будові жовчного дерева. Запропонований арефлюксний біліодигестивний анастомоз власної конструкції, на відміну від анастомозів Юраш-Виноградова та Вітебського, попереджуючи розвиток рефлюкс-холангіту, сприяє відтворенню просторово-стереометричної будови жовчних шляхів.

За умов гастроентерологічної клініки було обстежено 120 хворих на хронічний некалькульозний холецистит із дискінезіями жовчного міхура віком від 20 до 60 років. Досліджено скорочувальну функцію жовчновивідних шляхів і жовчного міхура у взаємозв'язку з моторикою дванадцятипалої кишки в міжтравний період, взаємозв'язок зовнішньої секреції печінки і виділення міхурової жовчі з фазами моторики дванадцятипалої кишки у здорових і хворих на хронічний некалькульозний холецистит. Встановлено міжтравну інтеграцію жовчного міхура та фазної моторики дванадцятипалої кишки, яка пояснює динамічну діяльність жовчного міхура. У другій половині I і у II фазах моторики дванадцятипалої кишки жовчний міхур наповнюється жовчю і тому виділення міхурової жовчі в цей період припиняється. У III та першій половині I фази відбувається звільнення жовчного міхура від накопиченої жовчі. У хворих на хронічний некалькульозний холецистит фазна моторно-евакуаторна функція жовчного міхура змінюється відповідно до типу супутних йому дискінезій. Доведено, що жовчний міхур і печінка працюють асинхронно у фазах міжтравної моторики дванадцятипалої кишки. Розроблено та запропоновано спосіб сучасного дуоденального зондування з урахуванням фаз міжтравної моторики дванадцятипалої кишки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.520.11-4

Рубрики:

Холецистити і ангіохоліти

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено спектри люмінесценції у хворих на хронічний некалькульозний холецистит залежно від фази захворювання. Спектри люмінесценції ДНК та РНК крові хворих на хронічний некалькульозний холецистит є ідентичними із спектрами практично здорових людей. Установлено залежність інтенсивності спектрів ДНК і РНК залежно від фази захворювання.

Исследовано 48 больных хроническим некалькулезным холециститом с учетом возраста пациентов. Определен адаптационный потенциал организма путем изучения вегетативной нервной системы (ВНС). В результате корреляционного анализа между такой регуляторной системой как вегетативная и иммунная с учетом показателей оксидативного гомеостаза выделены четыре типа реагирования ВНС: мобилизационный, ригидный, компенсаторный и декомпенсаторный.

Проведено аналіз ендоскопічної діагностики (ЕРПХГ) та лікування (ЕПСТ) гнійного холангіту у 87-ми пацієнтів. У 62-х хворих причиною гнійного холангіту був холедохолітіаз, з них у 52-х пацієнтів після папілотомії прохідність жовчних шляхів відновлена, а у 10-ти - проведена лапаротомія. У решти 25-ти хворих причиною гнійного холангіту були наслідки дренуючих операцій на холедоху, папіліт, стенозуючий холангіт, стриктури холедоха та пухлина фатерового сосочка, підшлункової залози чи холедоха. Ефективність ендоскопічного лікування в цих випадках складала 52 - 65 %. Обгрунтовано, що своєчасна ендоскопічна діагностика та лікування гнійного холангіту попереджує його прогресування та покращує життєві показники цих хворих.

Установлено значимість сонографічних ознак у виборі хірургічної тактики та обсягу операції за умов супутньої патології у літніх пацієнтів з різними формами гострого холециститу.

За період 2002 - 2008 рр. у клініці проліковано 198 хворих на гнійний холангіт (ГХ). Причиною ГХ і сепсису у 49 (79 %) хворих був холедохолітіаз, у 6 (9,7 %) - синдром Міріцці, у 5 (8,1 %) - стенозуючий папіліт, у 2 (3,2 %) - дистальний стеноз загальної жовчної протоки. Для діагностики біліарного сепсису, крім загальноклінічних досліджень, використано інструментальні і спеціальні методи, зокрема, ультразвукове дослідження, ендоскопічну гастродуоденофіброскопію, ендоскопічну ретроградну панкреатохолангіографію, комп'ютерну томографію з контрастним підсиленням, лапароскопію. У всіх хворих проведено бактеріологічне дослідження жовчі та крові. Найчастіше в жовчі висівали кишкову паличку - в 29 (46,8 %) хворих, неклостридіальні анаероби - у 11 (17,7 %), синьогнійну паличку - у 4 (6,5 %), асоціації мікроорганізмів - у 18 (29 %) хворих. У 62 (31,3 %) хворих після комплексного обстеження виявлений біліарний сепсис. Найбільш ефективним є поетапне хірургічне лікування з пріоритетним застосуванням мініінвазивних методик, що включають ендоскопічну папілосфінктеротомію, лапароскопію, тимчасове ендобіліарне стентування та виконання відкритих оперативних втручань за визначеними показами у поєднанні із антибіотикотерапією.

Зазначено, що гострий холецистит у хворих похилого віку супроводжується стертою клінікою, на тлі якої розвиваються деструктивні зміни стінки жовчного міхура, що стає причиною незадовільних результатів лікування та високої летальності. Вкрай важливими є питання своєчасної діагностики та лікувальної тактики. Рутинні методи діагностики, що застосовуються, не є достатньо точними. Наведено клінічний випадок застосування ендосонографії для диференціальної діагностики між інфільтративною формою раку шлунка та паравезикальним абсцесом у 67-річного хворого. Для діагностики деструктивного холециститу у складних випадках може бути рекомендований метод ендосонографії, завдяки його високій розподільній здатності та наближеності датчика до патологічного осередку.

Мета роботи - покращити діагностику гострого калькульозного холециститу, ускладненого коломіхуровим інфільтратом, шляхом розробки класифікації ступеня поширеності інфільтрату та його структури. Проаналізовано результати УЗД гострого калькульозного холециститу, ускладненого коломіхуровим нфільтратом, у 103-х хворих у період 2006 - 2012 рр., які порівняно з результатами інтраопераційних спостережень та гістологічних досліджень. Для оцінки ступеня поширеності коломіхурового інфільтрату використовували співвідношення площ жовчного міхура та коломіхурового інфільтрату. За ступенем поширення інфільтрату та його структурою розроблено класифікацію, згідно з якою до I ступеня (локальний) віднесено випадки, коли площа інфільтрату менша за площу жовчного міхура, до II ступеня (паравезикальний) - випадки, коли площа інфільтрату не перевищує подвійної площі жовчного міхура, до III ступеня (поширений) - випадки, коли площа інфільтрату перевищує площу жовчного міхура більш ніж удвічі. У разі пухкого інфільтрату щільність зони інфільтрату була нижчою з наявністю дрібних ділянок зниження ехогенності та відсутності чіткого контуру. За щільного інфільтрату зона гіперехогенності була більш однорідною. Висновки: одержані дані надали змогу визначити термін оперативного втручання та можливості застосування малоінвазивних технологій.

Мета роботи - оцінка діагностичної точності за гострого холециститу (ГХ), гострого холангіту та одержання зведених даних. Інформаційний пошук результатів клінічних досліджень, систематичних оглядів, метааналізів, клінічних настанов щодо чутливості та специфічності гепатобіліарної сцинтиграфії, ультразвукового дослідження (УЗД), магнітно-резонансної томографії (МРТ), комп'ютерної томографії за ГХ проведено в базі Cochrane library, Medline/PubMed і в інших пошукових системах за ключовими словами: gallstone disease, acute cholecystitis, US, cholescintigraphy, CT, MR, sensitivity, specificity з січня 2000 р. до лютого 2014 р. Критерії включення: чіткі критерії для визначення позитивного результату візуалізації; операції і/або клінічні спостереження використано як еталон; достатньо наведено даних, щоб оцінити число істинно позитивних, негативних результатів, хибнопозитивних і хибнонегативних результатів. У дослідженнях з оцінкою гепатобіліарної сцинтиграфії чутливість і специфічність порівняно з даними 2012 р., але чутливість є трохи нижчою в нашому дослідженні. Для досліджень з оцінкою УЗД чутливість становила 84,4 % за специфічності 85,1 %, що є трохи вищим у порівнянні з даними, одержаними в систематичному огляді 2012 р. Показано, що МРТ та УЗД не виявили статистично значимих відмінностей у діагностиці потовщення стінки жовчного міхура, наявності каменів у ньому, наявності перихолецистичної рідини або ГХ. Чутливість для ГХ становила 89,4 % і специфічність - 87,2 % для МРТ. Цей метод є еквівалентним УЗД у діагностиці жовчнокам'яної хвороби, потовщення стінки жовчного міхура, визначенні наявності перихолецистичного набряку та ГХ у пацієнтів із симптомами гострого болю в правому верхньому квадранті живота. Особливо в сонографічно складних пацієнтів МРТ можна застосовувати як більш швидкий і простий метод діагностики.

Цель работы - разработать диагностическую систему, позволяющую подтверждать или исключать диагноз острого холангита (ОХ) у больных с обструкцией желчных протоков (ОЖП). В основе работы лежит анализ клинических, лабораторных и инструментальных показателей у 174 больных с ОЖП (у 18 - с ОХ). Диагностическая система составлена с учетом информативности следующих показателей: соотношения числа сегментоядерных и палочкоядерных нейтрофилов, количества палочкоядерных нейтрофилов, билирубина, толщины стенки желчного пузыря, количества моноцитов, лейкоцитов, наличия триады Шарко, температуры тела, уровня амилазы, размера большого сосочка двенадцатиперстной кишки, количества лимфоцитов, наличия отключенного желчного пузыря, холецистэктомии в анамнезе, фиксированного камня большого сосочка двенадцатиперстной кишки, опухоли, числа эозинофилов, наличия любого холедохолитиаза и возраста. Выводы: разработанная диагностическая система определения ОХ у больных с ОЖП обладает высокой надежностью (>> 95 %), так как доля ошибочных диагнозов не превышала порога 5 % и составила 2,8 %.