Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.230.32

Рубрики:

Післяпологові кровотечі

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.212.2 + Р716.230.24

Рубрики:

Патологія плода, плідних оболонок, плаценти, пуповини

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У складному механізмі, що контролює початок пологів, виділяють багато факторів, серед яких важлива роль належить шийці матки (ШМ). Тому для зменшення загрози розвитку акушерських і перинатальних ускладнень проблеми своєчасної діагностики й адекватного лікування захворювань ШМ сьогодні не втрачають своєї актуальності. Мета дослідження - оцінювання особливостей перебігу пологів і післяпологового періоду у жінок, у яких застосовано деструктивні методи лікування патології ШМ. Усі обстежувані жінки (n = 201) після деструктивних методів лікування ШМ із приводу дисплазії 1 - 3-го ступеня (електроконізація, кріодеструкція, лазерна вапоризація або радіохвильова ексцизія) були розподілені на 3 групи: 1-а (ретроспективна, n = 114) - пацієнтки, у яких особливості пологів і післяпологового періоду вивчали анамнестично; 2-а (проспективна, n = 57) - жінки, яких включено до дослідження відразу після хірургічного лікування; 3-я (контрольна, n = 30) - практично здорові жінки. Хворі порівняльних груп були зіставні за віком (середній вік - 25,7 +- 4,4 року) і перебігом патологічного процесу у ШМ. Протягом 5 років, що тривало дослідження, вивчали особливості перебігу пологів, стан новонароджених і післяпологовий період у пацієнток після проведеного хірургічного лікування. У 1-й групі обстежуваних зареєстровано 114 вагітностей, з яких 97 закінчились пологами: природним шляхом - у 66 жінок, шляхом кесарева розтину (КР) - у 31. Основними ускладненнями під час пологів були слабкість пологової діяльності (44 пацієнтки), гіпоксія плода (41 пацієнтка), передчасні пологи (36 пацієнток). У 2-й групі жінок зареєстровано 57 вагітностей і 50 пологів: природним шляхом - у 7 пацієнток, шляхом КР - у 43 жінок. Найчастішим ускладненням у даній групі було передлежання плаценти (6 випадків). У групі контролю зареєстровано 30 вагітностей і 27 пологів: у 22 жінок природним шляхом, у 5 - шляхом КР. Найбільш частими ускладненнями пологів у цій групі були слабкість пологової діяльності (4 випадки), кровотечі у післяпологовий період (3 пацієнтки) і гіпоксія плода (3 випадки). Привертає увагу високий відсоток жінок у 1-й групі, у яких діагностовано розриви ШМ різного ступеня тяжкості (найбільший - у пацієнток після електроконізації); у 2-й і 3-й групах зареєстровано поодинокі випадки. В усіх трьох групах більше половини з новонароджених мали нормальну масу тіла (від 3000 до 4000 г) і високу оцінку за шкалою Апгар (від 8 до 9 балів). Під час аналізу пологів у жінок трьох досліджуваних груп виявлено, що у порівнянні з соматично здоровими жінками (3-я група) у пацієнток після деструктивних методів лікування патології ШМ (1-а і 2-а групи) відзначено зменшення частки пологів через природні шляхи (73,3, 57,9 і 12,3 % відповідно) і збільшення частки пологів шляхом КР (16,7, 27,2 і 75,4 % відповідно). При цьому найбільший відсоток оперативних втручань зафіксовано у перших двох групах у жінок після ампутації та конізації ШМ, найменший - у пацієнток після лазерної вапоризації та радіохірургічної ексцизії. Отже, ці методи деструкції ШМ є найменш травматичними, надають можливість вилікувати основне захворювання та зберегти репродуктивну функцію.

Вагітність супроводжується значними гормональними й імунними коливаннями, спрямованими на забезпечення зростання та розвитку плода, а також імунотолерантності вагітної жінки до білкових компонентів плода. У післяпологовому періоді може розвинутися зворотний синдром, що супроводжується загостренням старих і появою нових гормональних та автоімунних захворювань. До їх числа належить післяпологовий тиреоїдит (ППТ), або післяпологова дисфункція щитоподібної залози. У поданому огляді із сучасних позицій наведені чинники ризику розвитку ППТ, головні ризики для жінки, пов'язані з цим захворюванням, подано клінічний випадок ППТ, запропоновано варіант алгоритму моніторингу жінок із чинниками ризику ППТ, складений з урахуванням даних літератури та власного досвіду. ППТ - синдром транзиторної (а в деяких випадках - перманентної) тиреоїдної дисфункції, що розвивається впродовж першого року (як правило, через 3 - 4 місяці) після пологів або аборту. За своєю суттю це автоімунний процес у щитоподібній залозі, якому притаманні зміни гуморальної і клітинної ланок імунітету. Захворювання характеризується трифазовим перебігом: транзиторний тиреотоксикоз тривалістю 1,5 - 2 місяці; еутиреоїдний стан упродовж 1 - 1,5 місяців із подальшим зниженням функції щитоподібної залози, що триває до 3 - 4 місяців. Загальна тривалість ППТ становить 19 - 32 тижні. Проте такий алгоритм перебігу ППТ зустрічається десь у 22 % випадків, у 30 % спостерігається лише ізольований гіпертиреоз, а в 48 % - гіпотиреоз. Встановлено, що хоча в більшості випадків через рік після пологів функція щитоподібної залози нормалізується, у подальшому підвищується ризик розвитку стійкого гіпотиреозу. Частота ППТ перебуває в досить широких межах у різних регіонах світу - від 1,1 % у Таїланді до 21,1 % у Канаді. У середньому він виявляється у 5 - 9 % загальної популяції жінок післяпологового періоду, в Європі - у 3,3 - 8,7 %.

Вивчено стан здоров'я, акушерсько-гінекологічний анамнез, особливості перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду та стан новонароджених у жінок з великим інтергенетичним інтервалом. В якості контролю досліджувалися вікові першороділлі та жінки з оптимальним інтергенетичним інтервалом. Крім цього, визначено стан внутрішніх органів, щитоподібної залози, молочних залоз за допомогою УЗД. Визначено частоту передракової патології шийки матки. Оцінено бактеріальне навантаження та місцевий імунітет пологових шляхів, цитологічні дані, гістологічну та імуногістохімічну характеристику плаценти. Дослідження, проведені протягом року після пологів, показали, що у жінок з великим інтергенетичним інтервалом мають місце: нетривала лактація, порушення відновлення менструальної функції, зберігається бактеріальне навантаження та висока частота патології шийки матки, застосовуються ненадійні методи контрацепції. Запропонований комплекс лікувально-профілактичних заходів з урахуванням отриманих результатів дозволив отримати адекватну корекцію виявлених порушень та освічене використання більш сучасних методів контрацепції.

У науковій літературі недостатньо даних про реальну частоту та поширеність гемороїдальної хвороби серед загальної популяції. Частота геморою під час вагітності та в післяпологовому періоді, за даними різних авторів, на сьогодні має значні коливання (від 30 % до 86 % жінок). Мета роботи - проаналізувати дані щодо частоти геморою під час вагітності та в післяпологовому періоді, а також дані стосовно впливу розладів перианальної зони на якість життя жінок; обгрунтувати рекомендації щодо поліпшення якості життя таких жінок. Проведено аналіз баз даних із медичних досліджень PubMed, MedScape, NCBI за ключовими словами: геморой, вагітність, післяпологовий період, причини виникнення, діагностика, лікування, якість життя. Знайдено 2000 публікацій, з них за релевантною інформацією обрано для аналізу 4. Критеріями відбору були: когорта обстежених (не менш 200 осіб), проспективність спостереження (вагітність та післяпологовий період), наявність даних щодо медичного обстеження. Використано інформаційно-аналітичний метод і контент-аналіз. Результати та Висновки: геморой є частим ускладненням перебігу вагітності та в післяпологового періоду. Частота цієї патології в зазначені періоди, за даними різних авторів, коливається в межах від 30 % до 86 %. Захворювання перианальної зони знижує якість життя жінок під час вагітності та в післяпологовому періоді і потребує удосконалення рекомендацій з догляду. Засіб Репарон Гербал, до складу якого входять рослинні речовини і сукральфат, відповідно до інструкції, можна застосувати під час вагітності та в післяпологовому періоді для зниження клінічних проявів геморою, а це сприятиме підвищенню якості життя таких жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Мета роботи - вивчити ефективність запропонованого нами алгоритму надання допомоги жінкам із лейоміомою матки в післяпологовому періоді. Проаналізовано розроблений нами алгоритм надання допомоги породіллям із лейоміомою матки, призначений з перших днів післяпологового періоду. Обстежено 100 жінок із лейоміомою матки на 5 - 6-ту добу післяпологового періоду та через 3 місяці після пологів. Жінок розподілено на 2 групи: до 1-ї групи (основної) увійшло 50 жінок, які отримували розроблений нами комплекс лікувально-профілактичних заходів, до 2-ї групи (порівняння) - 50 жінок із лейоміомою матки, які не отримували зазначений комплекс, а лише симптоматичну терапію. Отримані результати були порівняні в цих групах. Запропонований нами алгоритм надання допомоги породіллям із лейоміомою матки привів до швидшого зворотного розвитку зміненого параметра гормонального, гемостазіологічного, імунологічного, мікробіологічного гомеостазу цієї категорії породіль, що, своєю чергою, вплинуло на прискорення інволютивних процесів, триваліший і повноцінніший процес лактації, швидше відновлення менструальної функції порівняно з групою жінок, які отримували лише загальноприйняте лікування. Висновки: запропонований алгоритм надання допомоги жінкам із лейоміомою матки в післяпологовому періоді сприяє профілактиці прогресуванню цього захворювання, попередженню його рецидивів, що, своєю чергою, допомагає зберегти репродуктивну функцію жінок із лейоміомою матки і, тим самим, дає змогу рекомендувати його до застосування в зазначеної категорії породіль.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.62 + Р716.23

Рубрики:

Нервові хвороби у вагітних

Патологія післяпологового періоду

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Прееклампсія виникає лише у людини під час другої половини вагітності або у післяпологовий період, характеризується розвитком артеріальної гіпертензії та призводить до синдрому поліорганної недостатності. Відомо, що майже третина випадків еклампсії виникає у післяпологовий період. Пацієнтки з прееклампсією потребують проведення ретельного моніторингу артеріального тиску (АТ) і призначення антигіпертензивних засобів після пологів. Патогенез і тактика ведення породіль з прееклампсією, що виникла у пуерперії de novo, не досить вивчені. Найбільший ризик виникнення інсульту після пологів залишається протягом 10 діб. Під час маніфестації прееклампсії після пологів дуже важливим є своєчасний початок використання антигіпертензивних препаратів. Препарати першої лінії слід використовувати не пізніше 30 - 60 хв від моменту встановлення діагнозу тяжкої прееклампсії для запобігання крововиливу у мозок. Для швидкого зниження АТ застосовують лабеталол або гідралазин. Сублінгвальне застосування ніфедипіну також може вважатися терапією першої лінії. Використання сульфату магнію необхідно для профілактики судом у пацієнток з прееклампсією тяжкого ступеня. На тлі нападу еклампсії розчин сульфату магнезії починають вводити внутрішньовенно у дозі 4 - 5 г протягом 15 - 20 хв, а потім продовжують інфузійне введення у дозі 1 г на годину протягом доби. Кюретаж матки також є можливим засобом для зниження АТ у жінок із прееклампсією. На сьогодні немає достатніх даних про безпеку його використання з позицій ризиків, пов'язаних з наркозом, можливою перфорацією матки та поширенням інфекції на тлі ендометриту. Однак кюретаж слід проводити під час кесарева розтину жінкам з прееклампсією. Наведено власне спостереження синдрому системної запальної відповіді, що виник у жінки з вихідною прееклампсією легкого ступеня вже після пологів. Післяпологовий ендоміометрит, який був спричинений стрептококом групи В, мав відігравати тригерну роль у прогресуванні прееклампсії. Проблема поліхіміорезистентності призвела до нездатності традиційних антимікробних засобів запобігти дисемінації інфекції після кюретажу. Синдром системної запальної відповіді зумовив посилення тяжкості прееклампсії і розвиток поліорганної недостатності.

Розглянуто проблеми зниження частоти післяпологових гнійно-септичних ускладнень у жінок з ускладненим перебігом вагітності і пологів, наведено нове вирішення актуального завдання сучасного акушерства та гінекології щодо оптимізації тактики ведення вагітних високого інфекційного ризику шляхом розробки і впровадження диференційованих діагностично-превентивних та лікувальних заходів на основі визначення стану мікробіоти піхви, особливостей гуморального імунітету, цитокінового профілю та рівня вітаміну D. Представлено нові аспекти патогенезу післяпологових гнійно-септичних ускладнень, які полягають у кумулятивному негативному впливі високої частоти дисбіотичних процесів нижнього відділу генітального тракту у ІІІ триместрі гестації, значимого рівня перенесених дисгормональних і запальних захворювань репродуктивних органів та наявної екстрагенітальної патологіїї, ускладнень вагітності і пологів, пізньої діагностики післяпологових ускладнень та нераціонального використання антибіотикотерапії. Застосування запропонованого комплексу діагностичних та лікувально-профілактичних заходів показало значно вищу ефективність щодо елімінації збудників (78,9% при 45,7% в групі порівняння). За неускладненим перебігом післяпологового періоду ефективність лікування становила 96,4% при 84,5% в групі порівняння. Загальна клініко-лабораторна ефективність диференційованих лікувально-профілактичних заходів склала 81,8% при 60,3% у групі порівняння.

Мета роботи - знизити показники материнської смертності та інвалідизації шляхом удосконалення діагностичної й лікувальної програм у вагітних/породіль із венозним тромбоемболізмом (ВТЕ) та найнебезпечнішою його формою - тромбоемболією легеневої артерії (ТЕЛА). Пацієнти та методи. Відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій стосовно дій за підозри ТЕЛА, а також з урахуванням власного досвіду роботи національної мультидисциплінарної команди "Акушерська кардіологія та кардіохірургія" обгрунтовано та запроваджено модифікований алгоритм обстеження та медичного супроводу вагітних/породіль за підозри ТЕЛА. Наведено методики лікування ТЕЛА у вагітних/породіль залежно від їх клінічного стану, результату стратифікації тяжкості ТЕЛА та ризику летальності. За досвідом національної мультидисциплінарної команди (pregnancy heart team), сформованої у 2013 р. на базі двох академічних установ - ДУ "НІССХ імені М. М. Амосова НАМН України" та ДУ "ІПАГ імені академіка О. М. Лук'янової НАМН України", викладено алгоритм лікування гострої масивної ТЕЛА у вагітних/породіль. Наведено клінічні випадки лікування гострого ВТЕ у вагітних/породіль. Ці випадки цікаві з точки зору клініциста і дають змогу виявити недоліки супроводу й отримані ускладнення. Результати. Венозний тромбоемболізм є загрозливою екстрагенітальною патологією, а гостра ТЕЛА - провідною причиною материнської смертності у світі. Діагностичний алгоритм при ВТЕ спрямований на своєчасне виявлення та лікування масивної ТЕЛА високого ризику. Тромбопрофілактика у вагітних/породіль із факторами ризику виникнення ВТЕ є важливою складовою у профілактиці розвитку ТЕЛА. Вибір оптимального ме тоду (або комбінації методів) лікування ТЕЛА слід проводити персоналізовано після стратифікації тяжкості уражень та ризику 30-денної летальності. Висновки: мультидисциплінарний підхід на всіх етапах діагностики ВТЕ у вагітних/породіль є обов'язковою складовою кардіологічного та акушерського супроводу вагітних із ВТЕ та дає змогу ефективно використовувати ресурси (уникати дублювання функцій); розширює можливості контролю; поліпшує якість допомоги (скорочення часу, уніфікація підходів, діяльність за сумісно розробленим протоколом); підвищує рівень знань і н адбання спільного клінічного й наукового досвіду, в якому - запорука збільшення ефективності у вирішенні подальших клінічних завдань. Дослідження виконано згідно з принципами Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом заз начених у роботі установ. На проведення досліджень отримано поінформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

У 2017 р. були опубліковані настанови Американської тиреоїдної асоціації (АТА) щодо діагностики й лікування захворювань щитоподібної залози під час вагітності й у післяпологовому періоді. Це перший перегляд аналогічних рекомендацій АТА, які вперше були опубліковані в 2011 р. У зв'язку зі швидким збільшенням кількості друкованих праць на цю тему на початку проекту були заплановані перегляди рекомендацій кожні 4 - 5 років. Президентом АТА за згодою правління було створено робочі групи за участю компетентних фахівців у галузі дорослої й дитячої ендокринології, акушерства, перинатології (материнської й фетальної медицини), ендокринної хірургії, йодного споживання й епідеміології. Задля широкої спеціалізації й географічного представництва, а також забезпечення свіжих поглядів близько третини робочої групи замінювалось для кожної версії/етапу настанов згідно з політикою АТА.

Американский колледж акушеров и гинекологов даст следующие рекомендации: боль может повлиять на способность женщины заботиться о себе и о своем ребенке. Нефармакологическая и фармакологическая терапия являются важными компонентами менеджмента послеродовой боли. Из-за изменчивости типов и интенсивности боли у женщин в ранний послеродовой период, а также ввиду опасений, что 1 из 300 пациенток, получавших опиоиды после родов методом кесарева сечения, станет постоянным потребителем опиоидов, поэтапный подход с использованием мультимодальных сочетаний агентов может помочь акушерам-гинекологам и другим акушерским службам эффективно индивидуализировать менеджмент боли у женщин в послеродовой период. Для послеоперационной боли стандартные пероральные и парентеральные аналгетические адъюванты включают ацетаминофеп, нестероидныс противовоспалительные препараты (НПВП), опиоиды и препараты, которые содержат опиоиды в комбинации с ацетаминофеном или НПВП. Парентеральные или пероральные опиоиды должны быть зарезервированы для лечения боли высокой интенсивности, когда аналгезия из комбинации нейроаксиальных опиоидов и неопиоидных вспомогательных веществ становится неадекватной. Общий подход к принятию решений о назначении опиоидных препаратов после выписки может оптимизировать контроль боли, одновременно уменьшая количество неиспользованных опиоидных таблеток. Если препарат, содержащий кодеин, выбран для лечения боли в послеродовой период, риски и преимущества лечения, включая обучение пациентов распознаванию признаков токсичности, должны быть обговорены с семьей. Независимо от выбранного лекарственного средства, разумно рассказать женщинам, которым назначают опиоидные аналгетики, о риске депрессии центральной нервной системы у женщины и ребенка. Продолжительность использования рецептов на опиаты должна быть ограничена самым коротким возможным курсом, ожидаемым для лечения острой боли.

Мета дослідження - вдосконалення менеджменту роділь із пологовою травмою промежини в анамнезі як складової ефективної превенції гнійно-септичних ускладнень у пуерперальний період (ПП). У дослідження були включені 77 роділь. Основну групу та групу порівняння сформували з жінок із порушенням цілісності промежини у попередніх пологах і високим ризиком розвитку інфекційних ускладнень у ПП. Жінкам із основної групи (n = 24) під час кожного вагінального дослідження під час пологів (з додатковим введенням через 15 - 30 хв після розриву плодового міхура) та 2 рази на день по 5 мл протягом 5 діб післяпологового періоду (ППП) застосовували антисептичний засіб у формі вагінального гелю, до складу якого входять: 0,02 % декаметоксин (антисептичний компонент), 0,5 % гіалуронова кислота (регенерувальний компонент) і лактатний буфер (регулювальний компонент). У групу порівняння ввійшли 27 жінок - без використання вагінального гелю під час пологів, із застосуванням традиційних методів оброблення швів у післяпологовий період. У контрольну групу - 26 жінок із неускладненим соматичним статусом, фізіологічним перебігом вагітності та пологів. Оцінювання ефективності призначеного лікування проводили на підставі суб'єктивних симптомів (біль, дискомфорт, печіння у ділянці швів промежини), клінічних даних (набряк, гіперемія, характер загоєння швів), загальноприйнятих показників у динаміці (бактеріоскопія мазків піхвового вмісту, визначення pH вагінального вмісту). На тлі застосування трикомпонентного вагінального гелю в основній групі рівень травматизму м'яких тканин пологових шляхів під час даних пологів був нижчим на 19,9 %, ніж у групі порівняння, - переважали розриви промежини 1-го ступеня, зменшилась необхідність проведення повторних епізіо- та перинеотомій. Це надало можливість скоротити тривалість перебування у стаціонарі та покращило післяпологову реабілітацію на відміну від груп порівняння. На 3-ю добу ПП гіперемія та набряк у ділянці рани у жінок основної групи спостерігались майже у три рази рідше, ніж у групі порівняння. На 5-у добу ППП жінки основної групи скаржилися у середньому у 5 разів рідше, ніж жінки групи порівняння, загоєння у них відбувалось первинним натягом без інфекційних ускладнень. Використання вагінального гелю знижувало число лейкоцитів у рановому секреті та скорочувало терміни епітелізації рани (в 1,5 разу швидше, ніж у породіль групи порівняння). На тлі застосування вагінального гелю до 5-ї доби післяпологової терапії у 2/3 пацієнток спостерігалась нормалізація мікрофлори, відбувалось відновлення pH. Отримані результати свідчать на користь раннього початку профілактичних заходів і про високу ефективність топічної антисептичної терапії у жінок з високим інфекційним ризиком.

Описано генітальний пролапс (ГП) як патологію жіночих статевих органів. Наведено фактори, що зумовлюють виникнення ГП у жінок різних вікових категорій. Описано клінічні прояви та обгрунтовано механізми їх виникнення. Розглянуто варіанти лікування жінок із ГП різного ступеня тяжкості. Висвітленно дані проведеного дослідження методу профілактики ГП у пізній післяпологовий період за допомогою вагінальних конусів Corelax.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.23

Рубрики:

Патологія післяпологового періоду

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.3 + Р716.23 + Р712.5

Рубрики:

Хвороби піхви

Патологія післяпологового періоду

Фізіологія і патологія статевої і ендокринної функцій жіночого організму

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены основные этиопатогенетические изменения при той или иной патологии. Уделено внимание таким темам, как гестоз, невынашивание и перенашивание беременности, аномалии сократительной деятельности матки, акушерские кровотечения, экстрагинетальные заболевания во время беременности, послеродовые септические заболевания. Изложены основы оперативного акушерства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.230.16

Рубрики:

Інфекційні пуерперальні захворювання

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В акушерській практиці сепсис залишається найбільш серйозною причиною материнської смертності, посідаючи провідне місце в її структурі. Зниження імунного статусу та підвищення згортання крові, притаманні вагітності, є сприятливим фоном для генералізації інфекційного процесу та розвитку септичних ускладнень. У лікуванні акушерського сепсису на перше місце виходять питання організації інтенсивної терапії з урахуванням ретельного дотримання принципу ранньої цілеспрямованої терапії (early goal-directed therapy), що надає змогу знизити летальність на 16 % у порівнянні зі звичайною тактикою. Наведено аналіз випадків материнської смертності від сепсису у Вінницькій області в 2015 р. та викладено сучасні підходи до покращання діагностики та лікування з позиції доказової медицини.