Проаналізовано працю О. С. Мельничука "Порядок слів та синтагматичне членування речень у слов'янських мовах", що за об'єктивними обставинами є єдиним фундаментальним дослідженням першої половини ХХ ст., дуже важливої для всіх флективних мов проблеми словорозміщення. Учений пропонує розглядати порядок слів не як граматичну категорію, а як один з мовних засобів вираження смислової структури висловлення. Отже, він поєднує питання, що стосуються проблематики порядку слів, з процесом вербалізації мисленнєвої діяльності у мовленнєвому акті.

Розкрито грамемну структуру синтаксичних категорій речення, простежено ієрархію та взаємодію категорій на тлі системної організації мови. Розглянуто типологічні риси формально-граматичних, семантико-синтаксичних і комунікативних реченнєвих категорій як специфічних категорій синтаксичного виміру, описано їх грамемну спеціалізацію.

Розглянуто спосіб моделювання адвербіально-ад'єктивних частин мови в простому реченні (прикметників і деяких видів прислівників). Запропоновано спосіб моделювання структури простого речення, що використовує квантори сучасних модальних логік і дозволяє структуру простого речення подати у формі полімодального твердження. Встановлено можливість більш повного моделювання структури простого речення.

Висвітлено специфіку навчального діалогу як різновиду тексту. Висвітлено проблему дії загальнофілософської категорії інформативності у тексті діалогу. Порівняно традиційний і комунікативний підходи до структурних частин діалогового тексту як до своєрідних носіїв інформативності.

Розкрито теоретичні засади сучасного вчення про речення: його аспекти, співвідношення формально-граматичної, семантико-синтаксичної та комунікативної структур, наведено структурну схему речення. Проаналізовано формально-граматичну організацію простого речення, визначено основні елементи його структурування - синтаксичні зв'язки та відношення. Висвітлено функціональні та структурні різновиди формально-граматичних компонентів - членів речення.

Раскрыты теоретические основы современного учения о предложении: его аспекты, соотношения формально-грамматической, семантико-синтаксической и коммуникативной структур, приведена структурная схема предложения. Проанализирована формально-грамматическая организация простого предложения, определены основные элементы его структурирования - синтаксические связи и отношения. Освещены функциональные и структурные разновиды формально-грамматических компонентов - членов предложения.

Римські граматики підходили до вивчення порядку слів не з граматичного погляду, а зі стилістичного та логічного. Зокрема, Ціцерон розглядав його з позиції ритмічності та гармонії мови. Квінтіліан першим звернув увагу на природний порядок слів, хоч і не завжди радив його дотримуватись. Значного прогресу у вивченні цього питання досяг Прісціан, який намагався висвітлити його з логічного погляду. Проте він, як і інші граматики того часу, основою синтаксису вважав класифікацію слів за частинами мови, а не за членами речення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш102.22

Рубрики:

Члени речення

Шифр НБУВ: Ж69880 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано синтаксичні функції та синтаксичні зв'язки вставних і вставлених компонентів у структурі висловлювання. Відзначено, що вставний компонент виражає якісну кваліфікацію суб'єктом мовлення змісту висловлювання (суб'єктивну модальність), є надбудовчим, вторинним предикатом, що відповідає конструктивній одиниці в структурі речення - надбудовчому, вторинному присудку. Функціональне значення вставного компонента - вторинного предиката - зумовлює аналогію його синтаксичного зв'язку з оцінюваним висловлюванням як протичленом зі зв'язком між підметом і присудком у структурі двоскладного речення. Засоби вираження вторинного предиката є елементом омосинтаксемних рядів відповідних словоформ, словосполучень, предикатних одиниць. Активна синтаксична валентність вторинного предиката, а також його семантика зумовлюють його текстотвірну та текстоорганізуючу функції. Вставлені компоненти є засобом диференціації інформативного поля висловлювання (та тексту) за віссю: "основна / додаткова інформація", за конструктивними параметрами поділяються на квазівставлення та власне вставлення. Квазівставлення - "пересунуті" в зону додаткової інформації структурно-семантичні компоненти відомих типів речення. Власне вставлення - включені засобами міжфразового зв'язку синтаксичні конструкції різного обсягу, навіть відносно завершені фрагменти тексту. Вставлені компоненти виконують текстотвірну функцію, виражаючи дискурсивні категорії ретроспекції та проспекції. Диференціюючи інформативне поле висловлювання на основне, а також додаткову інформацію, вставлені компоненти виконують текстоорганізуючу функцію.

Розглянуто загальні принципи функціонування просторових відношень. Предметом дослідження стали статичні просторові ситуації. Виділено принцип референції, що полягає у співвідношенні позиції об'єкта локалізації з позицією просторового референта, який обрано за орієнтир. Проаналізовано просторові перспективи, у відповідності до яких встановлюються відношення між об'єктами. Надано загальні схеми мовленнєвого вираження просторових відношень.

Розглянуто проблему малого синтаксису в фаховому тексті. Виділено основні структурні типи термінологічних словосполучень. Поряд з цим, домінанту складають конотативні словосполучення, які надають економічному тексту емоційності та експресивності. Метафоризовані словосполучення, які включають приказки і прислів'я, утворюють додаткове джерело інформації про економічні процеси та фактори. Стилістичний ефект виникає у випадках ад'єктивної та адвербіальної інтенсифікації. Використання емоційно-експресивної лексики не є основною домінантою наукового тексту, але є досить фреквентною. Стилістика "працює" на те, щоб надати йому достовірності, переконливості та привернути увагу читача.

Визначено критерії розмежування модусу й диктуму та їх співвідношення в семантико-синтаксичній структурі речення, розкрито зміст понять, безпосередньо пов'язаних з ними. Наведено способи опису диктуму в сучасній теорії синтаксису. Висвітлено роль валентності у формуванні об'єктивного змісту речення. Проаналізовано категорії модусу й диктуму, встановлено ієрархію засобів їх вираження.

Определены критерии размежевания модуса и диктума, их соотношения в семантико-синтаксической структуре предложения, раскрыто содержание понятий, непосредственно связанных с ними. Приведены способы описания диктума в современной теории синтаксиса. Освещена роль валентности в формировании объективного содержания предложения. Проанализированы категории модуса и диктума, установлена иерархия средств их выражения.

Визначено особливості вербальної взаємодії конфліктного характеру, виявлено основні лексичні риси діалогу-конфлікту і тактику конфліктної взаємодії. Розглянуто стратегії взаємодії комунікантів у ситуації "звинувачення - виправдання" під час судових процесів й у повсякденному спілкуванні.

Рассмотрены особенности вербального взаимодействия конфликтного характера, выявлены его основные лексические свойства и тактика конфликтного взаимодействия. Выделены стратегии взаимодействия коммуникантов в ситуации "обвинение - оправдание" во время судебных процессов и в ежедневном общении.

The paper examines the management of argumentative sequences, their basic lexical characteristics and tactics of contradiction. Strategies of interlocutors' interaction in both courtroom and everyday situations 'accusation - defence' are distinguished.

Зазначено, що основою для відмежування номінативних речень від омонімних структур (номінативних заголовків, називного уявлення і теми, структурно-номінативних повторів, слів мовленнєвого етикету та команд, речень-звертань, парцелятів, неповних речень) є врахування не лише формально-синтаксичних, а й граматико-семантичних і комунікативних характеристик речення.

Grammatico-semantic, communicative as well as formal characteristics of a sentence constitute the basis for the disambiguation of nominal sentences from the homonymous structures: nominal headlines, nominative of imagination, thematic nominal, nominalrepetitions, words of etiguette, commands, vocative sentences, parcelled structures, incomplete sentences.

Досліджено маніфестації мовленнєвого статусу адресата в художньому дискурсі. В аспекті вертикальних (статусно-рольових) відносин мовленнєвий статус адресата розглянуто, зважаючи на мовні засоби, які вживає адресат відповідно до певного типу взаємодії. Проаналізовано експлікацію комунікативного статусу у мовленнєвих актах залежно від симетричних чи асиметричних позицій комунікантів.

Проаналізовано проблему розуміння моделі речення в сучасній лінгвістиці, структурний тип та методику виділення мінімальних структур типів речень, які об'єднуються спільністю семантики дієслівного предиката. З'ясовано також фактори, що порушують симетрію синтаксичної і семантичної структур речення.

Проаналізовано грамемну структуру синтаксичних категорій речення, їх ієрархію та взаємодію на основі системної організації мови. Висвітлено типологічні властивості формально-граматичних, семантико-синтаксичних та комунікативних реченнєвих категорій як специфічних категорій синтаксичного виміру, описано їх грамемну спеціалізацію.

Проанализированы грамемная структура синтаксических категорий предложения, их иерархия и взаимодействие на основе системной организации языка. Освещены типологические свойства формально-грамматических, семантико-синтаксических и коммуникативных категорий предложений как специфических категорий синтаксического измерения, описана их грамемная специализация.

З урахуванням філософського трактування змісту поняття локативності визначено лінгвістичний статус даної категорії та з'ясовано її місце в семантичній структурі речення. Досліджено умови обов'язкового/факультативного функціонування просторових поширювачів у реченні. Виділено усі можливі в сучасній українській мові диференційовані значення загального плану змісту "носій процесуальної ознаки + процесуальна ознака + просторові межі реалізації процесуальної ознаки" і формально-граматичні засоби репрезентації їх на рівні речень структурної схеми S + P + Adv loc. Виявлено ознаки внутрішньої системної організації простих речень з локативним типом детермінації.

С учетом философской трактовки понятия локативности обоснован лингвистический статус данной категории и определено ее место в семантической структуре предложения. Исследованы условия обязательного/факультативного функционирования пространственных распространителей в предложении. Определены все возможные в современном украинском языке диференцированные значения общего плана содержания "носитель процессуального признака + процессуальный признак + пространственные границы реализации процессуального признака" и формально-грамматические средства репрезентации их на уровне предложения структурной схемы S + P + Adv loc. Установлены признаки внутренней системной организации простых предложений с локативным типом детерминации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш102.21

Рубрики:

Речення

Шифр НБУВ: Ж16332 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто вплив артикля або його відсутність у заголовку на організаційну структуру газетної статті.

Рассмотрено, как артикль или его отсутствие влияет на организационную структуру газетной статьи.

The paper deals with the article or zero article in the newspaper headlines and the way it influences the structure of the newspaper article.

Наведено визначення внутрішнього мовлення (ВМ) як лінгвістичної категорії, представленої у аспектах: психологічному - понятійною категорією, що має зовнішньоситуативний і прагматичний зміст; фізіологічному - мовленнєвою категорією, яка враховує сприйняття та породження мовленнєвого акту; лінгвістичному (психолінгвістичному) - конотативною категорією, яка враховує локутивні та перлокутивні ефекти мовця (автора). На підставі аналізу зображеного явища в російських, українських і англійських художніх текстах середини XIX - на початку XX ст., описано типи та підтипи ВМ, засоби його вираження у тексті, зокрема, включні, видільні та включно-видільні. На підставі результатів дослідження цих засобів в аналізованих мовах показано типовість і розбіжність вираження ВМ.