Досліджено особливості формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів вузів культури на заняттях з сольфеджіо. У дисертації теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено методику формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів вузу культури на заняттях з сольфеджіо. Розкрито сутність та особливості сприйняття хорової багатоголосої музики, визначено і систематизовано структурні компоненти сприйняття хорового багатоголосся, а також особистісні якості студентів, які безпосередньо впливають на продуктивність формування навичок сприйняття хорового багатоголосся. Встановлено, що взаємодія структурних компонентів із розвиненими особистісними якостями забезпечує повноцінне сприйняття багатоголосої хорової фактури. Єдність компонентної структури навичок сприйняття хорового багатоголосся активізує цілісний процес і позитивно впливає на їх формування.

Аналізується проблема інтонації у гносеологічному аспекті. На основі музичної інтонаційної моделі зроблено спробу розширити рамки вживання поняття "інтонація" як структурної особливості усіх видів мистецтва. Інтонація трактується як глибинний смисл мистецької інформації, що пізнається не раціональним шляхом і водночас є способом пізнання та засобом передачі інформації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ310.701

Рубрики:

Розвиток музичного слуху. Інтонування

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено теретичний аналіз наукової літератури з проблеми формування музично-аналітичних умінь студентів у процесі опанування навчального курсу "Сольфеджіо". Охарактеризовано специфіку та розкрито зміст музично-аналітичних умінь у структурі музично-аналітичної діяльності студентів, запропоновано нове тлумачення дефініції "музично-аналітичні уміння". Вивчено стан музично-теоретичної підготовки студентів у системі вищої гуманітарної освіти, визначено критерії та рівні сформованості їх музично-аналітичних вмінь у процесі опанування навчального курсу "Сольфеджіо" (високий, середній, низький). Експериментально підтверджено дієвість педагогічних умов і ефективність методики формування музично-аналітичних умінь студентів, яка грунтується на системі індивідуально-диференційованих завдань поліваріативного характеру, що конкретизують розвиненість зазначених інтегральних умінь.

Запропоновано результати аналізу сприймання музики підлітками за умов реалізації музичних здібностей та необхідності використання їх емоційно-рухової природи. Засновуючись на теорії про три типи музичності (за теорією С. І. Науменко) та особливостях розвитку музичних здібностей у підлітків, обгрунтовано, що сприймання є вторинним процесом, забезпеченим здібностями, від яких залежить тип сприймання (образний, аналітичний, асоціативний).

Висвітлено історію становлення західноєвропейської музичної педагогіки, проаналізовано її найважливіші досягнення, зв'язок гуманістичних і передових ідей сучасної музичної педагогіки. Описано особливості музичної культури Стародавньої Греції та Риму в добу Античності, західноєвропейського середньовіччя, Відродження, Просвітництва, ХІХ - ХХ ст.

Освещена история становления западноевропейской музыкальной педагогики, проанализированы ее важнейшие достижения, связь гумманистических и ведущих идей современной музыкальной педагогики. Описаны особенности музыкальной культуры Древней Греции и Рима в эпоху Античности, западноевропейского Средневековья, Возрождения, Просветительства, ХІХ - ХХ ст.

Изложен примерный тематический план и содержание программы. Охарактеризованы методические принципы и приемы, вопросы музыкального сопровождения, музыкального и сценического ритма. Рассмотрены особенности проведения контрольных и зачетных занятий, критерии оценки полученных знаний, умений и навыков. Представлен краткий перечень музыкальных произведений для использования на учебных занятиях.

Розглянуто питання розвитку слухомоторних зв'язків у студентів факультетів мистецтв шляхом упровадження у навчальну практичну діяльність великої кількості вправ з підбору на слух та їх систематичного використання на заняттях в концертмейстерському класі. Описано психологічні механізми гри за допомогою слуху.

Рассмотрены вопросы развития слухомоторных восприятий у студентов факультетов искусств путем внедрения в практическую деятельность большого количества упражнений по подбору на слух и их систематического применения на занятиях в концертмейстерском классе. Описаны психологические механизмы игры по слуху.

Проаналізовано підходи до визначення природи музичної обдарованості, запропоновано нестандартні форми та методи навчання музики.

Проанализированы подходы к определению природы музыкальной одарённости, предложены нестандартные формы и методы обучения музыке.

In the article the ways of defining of the origin musical endowments are analyzed and the non-standard forms and teaching music methods are offered.

Охарактеризовано специфічні фактори вокального інтонування, взаємодії й взаємовпливу літературно-поетичного й музичного тексту у вокальному творі.

Охарактеризованы специфические факторы вокального интонирования, взаимодействия и взаимовлияния литературно-поэтического и музыкального текста в вокальном произведении.

Aarticle is devoted to studying of specific factors vocal intoning, to interaction and interference of the literary - poetic and musical text in vocal product.

Розглянуто музично-виконавське мистецтво як творчу практику, тобто спосіб закріплення, відтворення та розвитку музичного досвіду людини. Охарактеризовано "актуальне буття" музичного твору у процесі виконання його для слухачів. Визначено шляхи та способи актуалізації музичного твору, сформовані в історії європейської музики. Висвітлено процес перетворення нотного тексту у звуковий феномен на матеріалі сонати op.27 N 1 Л. ван Бетховена, "Крейслеріани" Р.Шумана та творів В.Бібіка (П'ята та Сьома сонати для фортепіано, вокальний цикл на вірші А.А.Ахматової). Узагальнено досвід актуалізації музичної класики у сучасній культурі України, взаємопов'язаний з організацією та проведенням міжнародних фестивалів класичної музики "Харківські асамблеї" (1991 - 2007 рр.).

Теоретично обгрунтовано та експериментально вивчено психологічні умови розвитку музичних здібностей у дітей старшого дошкільного віку. Запропоновано психологічну модель, виявлено умови, критерії, показники та рівні розвитку даних здібностей. Доведено, що розвиток музичних здібностей здійснюється шляхом удосконалення перцептивно-репродуктивних співвідношень компонентів музичного слуху (ладового, звуковисотного, ритмічного, гармонійного, динамічного, тембрового) емоційного відгуку на музику шляхом використання музично-інтелектуальних процесів (музичної пам'яті, музичного мислення, музичної уяви). Досліджено вплив співу та народної музики на розвиток музичних здібностей дитини шостого року життя. Виявлено психологічні умови цього розвитку у дітей старшого дошкільного віку, а саме: активізацію емоційного відгуку дитини на музику; актуалізацію перцептивно-репродуктивної основи музичних здібностей; підвищення пізнавального інтересу до музичних занять; організація ефективної взаємодії дошкільників з дорослими у процесі музичної діяльності; розвиток музичного слуху шляхом використання народної музики; розвиток вокальних здібностей у процесі співочої діяльності.

Розкрито ідею семіотичної та структурної єдності музичного мистецтва та мистецтва мовлення. Проаналізовано засоби виразності обох систем. Зазначено, що і музика, і словесна мова мають спільний "будівельний матеріал" - звук, спільні умови існування - час, спільний спосіб сприйняття - слух і майже однаковий ступінь конкретності у висловленні думок і створенні образів. Охарактеризовано спільні ознаки аналогії музичної мови до словесної у галузях морфології, синтаксису, лексики, а також за елементами словесної мови (ритмом, темпом, мелодією, тембром, ладовою організацією, звуковисотністю, динамікою та артикуляцією, синтаксичною будовою). Обгрунтовано доцільність вдосконалення техніки мовлення за допомогою музики. Виведено декілька рекомендацій прикладного характеру стосовно роботи з жанрами музики й екстраполяції їх у площину ораторської майстерності, відпрацювання техніки "омузичення" власного мовлення за рахунок удосконалення усіх його складових елементів.

Раскрыта идея семиотического и структурного единства музыкального искусства и искусства речи. Проанализированы средства выразительности обеих систем. Указано, что и музыка, и словесная речь имеют общий "строительный материал" - звук, общие условия существования - время, единый образ восприятия - слух и почти одинаковую степень конкретности в выражении мнений и создании образов. Охарактеризованы общие признаки аналогии музыкального языка словесному в области морфологии, синтаксиса, лексики, а также по элементам словесной речи (ритмом, темпом, мелодией, тембром, ладовой организацией, высотой звука, динамикой и артикуляцией, синтаксическим строением). Обоснована целесообразность совершенствования техники речи с помощью музыки. Разработан ряд рекомендаций прикладного характера относительно работы с жанрами музыки и экстраполяции их в плоскость ораторского мастерства, отработки музыкальности собственной речи путем совершенствования всех ее составляющих элементов.

Is described the idea of semiotic and structural unity of music and art of speech. Examine the means of expression of both systems. Indicated that music and verbal speech have a common "building blocks" - the sound, the general conditions of existence - the time a single image of perception - hearing and nearly the same degree of specificity in the expression and creation of images. We characterize the general features similar musical language literature in the field of morphology, syntax, vocabulary, as well as verbal elements of speech (rhythm, tempo, melody, timbre and modal organization, pitch, dynamics and articulation, syntactic structure). Expediency of improvement in speech with music. A number of recommendations concerning the nature of applied work with the genres of music and extrapolating them into public speaking skills, working out his own musical voice through the improvement of all its constituent elements.

Розкрито психологічні особливості розвитку творчих здібностей студентів музичних факультетів. Розкрито сутність поняття "музична креативність" як здатності до музичної імпровізації, створення нового музичного образу або твору. Визначено її структурні компоненти: оригінальність, виразність і продуктивність. Розроблено й апробовано оригінальну методику діагностики музичної креативності "Здатність до творчої імпровізації", основне завдання якої - визначення рівня розвитку даної якості у творчо обдарованих особистостей. Уточнено зміст поняття "музичні здібності", які визначено як один з видів спеціальних здібностей, що є системно-структурним утворенням, в якому виділено такі складові: творчо-інтелектуальні, музично-сенсорні (базисні), мотиваційно-особистісні. Доведено, що особливості їх співвідношення визначають ідивідуальний рівень розвитку музичної творчості. Розкрито психологічні закономірності розвитку творчих здібностей у студентів-музикантів. Розроблено й апробовано тренінг, який сприяє розвитку структурних компонентів музичної креативності у студентів-музикантів. Показано ефективність впливу тренінгових технологій на розвиток творчих здібностей студентів-музикантів.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти розвитку музичної педагогіки в контексті еволюції німецького суспільства. Виявлено сутність, функції, етапи, провідні тенденції та закономірності розвитку музичної педагогіки Німеччини як науки та гуманістично-орієнтованої практики. Розкрито характерні ознаки та значення провідних музично-педагогічних концепцій, особливості організації музично-освітнього процесу в німецькому середовищі в історичній ретроспективі та на сучасному етапі.

Освещены теоретические и практические аспекты развития музыкальной педагогики в контексте эволюции немецкого общества. Выявлены сущность, функции, этапы, основные тенденции и закономерности музыкальной педагогики Германии как науки и гуманистически-ориентированной практики. Раскрыты характерные признаки и значение ведущих музыкально-педагогических концепций, особенности организации музыкально-образовательного процесса в немецкой среде в исторической перспективе и на современном этапе.

Визначено окремі аспекти впливу музики на розвиток лінгвістичних здібностей та основні параметри даного впливу, а також окреслено виходи даної взаємодії на семіотичні, психологічні та гносеологічні рівні в сучасних гуманістичних наукових напрямах. Розглянуто особливості української національної ментальності у можливостях їх впливу на взаємодію музично-лінгвістичних компонентів комунікації, тобто на своєрідність засвоєння іноземних граматичних структур і лексичного запасу, з урахуванням досвіду власної мови й її культурно-духовного контексту.

Дослідження проводиться за наступними напрямками: на підставі системного аналізу виявлено проблемні зони розвитку історичного музикознавства, визначено предмет науки "історія музики", у контексті дотичних явищ, понять та категорій досліджено феномен інтонаційного образу світу. Проаналізовано його рух від метафори до категорії та розглянуто його структуру та співвідношення з інтонаційною практикою. Запропоновано два підходи до аналізу інтонаційного образу світу різних масштабних рівнів: феноменологічний та компаративний. Проаналізовано конфігурації інтонаційного образу світу конкретних творів, творчості вітчизняних композиторів у певній жанровій сфері, жанрів та інтонаційних практик, інтонаційної бази російської композиторської школи другої половини XIX ст. у загальному плані та у конкретних виявах.

Розглянуто педагогічні умови формування слухової уваги молодших школярів на уроках музики, створення яких є ефективним та результативним для успішності організації такої діяльності. Підсумовано, що подальший напрямок розробки дослідження передбачає розробку методів і прийомів формування слухової уваги молодших школярів в музичній діяльності.

Розкрито специфіку формування вокального слуху в китайських студентів. На основі проведеного аналізу розкрито основні компоненти розвитку вокального слуху в співацькій роботі. Зазначено, що дослідження проведені з урахуванням методів акустики, фізіології, психології і новітніх технологій та підтверджують принцип цілісності дій голосового апарату як органічної єдності співацького дихання, роботи гортані та резонаторів у співацькій діяльності.

Зроблено спробу з’ясувати сутність співацької слухової діяльності, взаємозалежності інтонаційного слуху студентів і строю у хорі. Розглянуто фактории, які впливають на вільне інтонування в процесі хорового співу. Підсумовано: окремі аспекти проблеми слухової діяльності та інтонування учасників навчальних хорових колективів передбачають як закономірності загально художніх категорій, так і приватні моменти: особистісні відмінності студентів, особливості виконавської психології, якість слухових уявлень, чуття ладу, логіку емоційних переживань тощо.