Систематизовано європейську традицію теорії інтерпретацій. Наведено поняття герменевтики, описано перші системи інтерпретації (кабалістику, античну і християнську герменевтику). Розглянуто наукову інтерпретацію герменевтики, феноменологію, філософську герменевтику, психоаналіз, фемінізм, екзистенціалізм. Висвітлюються проблеми семіотики та структуралізму, постмодернізму (постструктуралізму), герменевтики як літературної естетики, показано синтетичний характер сучасної української прози, а також стиль і час у зарубіжній прозі ХХ ст.

Розглянуто одну з найпопулярніших тем філософії ХХ ст. - герменевтику - теорію розуміння й тлумачення текстів і феноменів культури. Окреслено історію герменевтики, коло її проблем на тлі принципового розмежування методологій гуманітарних і природничих наук. Проаналізовано процес поширення проблеми істини на розуміння гуманітарних наук, розширення естетичного виміру в царину трансцендентного, формування поняття "мова" в історії західної думки.

Досліджено традиційні та сучасні практики інтерпретації та розуміння. Охарактеризовано сучасну філософську герменевтику, яка аналізує фактичне, а не ідеальне розуміння. Проаналізовано стан сучасного етапу розвитку герменевтики, виявлено домінування прагматичного аспекту. Здійснено ретроспекцію історії герменевтики, розглянуто передумови формування "герменевтики фактичності". Розкрито герменевтичний аспект практичної філософії, визначено сутність головних понять, що характеризують "герменевтику фактичності": досвіду, факту, практики. З метою здійснення філософського осмислення спеціальних герменевтичних практик, запропоновано оригінальну типологію, в якій практики розподілено на догматичні й адогматичні. До догматичних герменевтичних практик належать юридична, теологічна та філологічна герменевтики. На відміну від догматичного, адогматичне тлумачення - тлумачення відкрите. Адогматичні герменевтичні практики подекуди не зупиняються навіть перед такою інтерпретацією, яка призводить до неузгодженості та негарантованого тлумачення. До адогматичних герменевтичних практик віднесено історичну, політичну, релігійну, економічну практики. Вони грунтуються на мовному розумінні, тому герменевтика мови, розглянута у контексті прагматики, припускає ситуативні зміни у полі значень, що призводить до дискурсивного "розширення" інтерпретаційної топіки та видозміни самих практик за допомогою "герменевтики життя", яка характеризує не академічні сфери діяльності, а повсякденні життєві ситуації. На підставі зазначеного запропоновано нову концепцію,

Викладено деякі аспекти літературної трансформації легендарно-міфологічних структур. Розглянуто іудаїзм і християнство як герменевтичну проблему у творчості Йосифа Бродського. Визначено відмінність між ідеалом та реальністю у поезії Ізидора Жака Сомоліського. Проаналізовано відображення числової символіки в художньому творі та проблеми її інтерпретації. Досліджено проблему інтерпретації спадщини Києво-Могилянської академії у ракурсі постмодерну.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю251.518.3

Рубрики:

Інтерпретація. Герменевтика

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено поняття інтерпретації як спеціальних зусиль (процедур), викликаних порушенням звичного сприйняття чи комунікації та спрямованих на відновлення смислотворення, яке супроводжує розуміння. Обгрунтовано модель інтерпретації, згідно з якою вона виступає певним мета-текстом у відношенні до вихідного тексту повідомлення (появою Іншого) та до активної смислотвірної свідомості інтерпретатора, та є способом утримування паузи перед створенням смислу. Доведено, що інтерпретація пов'язана зі здатністю людської свідомості створювати й використовувати знаки, тобто здійснювати семіотичну активність. Показано, що інтепретація є необхідною навичкою для здійснення існування людини в культурі, оскільки є такі культурні практики, які існують лише як інтерпретація, їх стає все більше за умов видозміненого життєвого світу людини доби Постмодерну. Розроблено спеціальні герменевтичні процедури, придатні для дослідження інтерпретації як предмета міждисциплінарного аналізу, утримування мета-позиції через "наївний" опис і виявлення наскрізних тем у їх варіаціях та словникового запасу сучасних інтелектуальних практик.

На основе анализа учений Г.С.Сковороды, П.Д.Юркевича, П.Флоренского, В.Розанова, Н.Бердяева, Г.Г.Шпета, А.Ф.Лосева рассмотрена история развития герменевтических идей в восточнославянской философской традиции. Освещены основные теоретические положения аутогерменевтики, этической, апофатической и диалогической герменевтик, телеологической пангермевтики, герменевтической фенометологии. Рассмотрена специфика восточнославянской культуры миропонимания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю251.518.3 + Х002в

Рубрики:

Інтерпретація. Герменевтика

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто соціальність філософії мови німецького філософа М.Гайдеууера, яка грунтується на принципах соціальної філософії розуміння. Узагальнено ключові методологічні настанови філософа щодо визначення шляхів осягнення мови філософії. Показано наочність філософської мови М.Гайдеууера, соціальний зміст його специфічної термінології, визначено особливості та способи вираження філософської мовної концепції вченого. Проаналізовано ситуацію, яка склалася навколо української філософської мови, визначено тенденції її подальшого розвитку. Висвітлено герменевтичну філософію М.Гайдеууера, еволюцію герменевтичної тріади, представлену В.Дільтеєм, М.Гайдеууером, Г.-Г.Гадамером. Зазначено, що постійна апеляція до соціального буття, соціальний аспект екзистенціалізму, використання повсякденної мови як філософської, кодування філософської мови соціальними змістами - усе це складові внутрішньої соціальності філософії мови М.Гайдеууера.

Визначено інтерпретацію як складний інтелектуальний процес, комплексну форму аналізу, що є взаємодією смислових цілісностей, їх якісне перетворення та реконструкцію. Доведено, що вона грунтується на розумінні як способі людського буття, має репрезентативний характер, пов'язана з мовними структурами, логічним описом і висловлюванням; обумовлюється індивідуальними характеристиками інтерпретатора, його системою цінностей, соціокультурним контекстом. Зазначено, що метою інтерпретації є самовизначення індивідуальності, її самореалізація та самоутвердження. Встановлено, що метафора та іронія є художніми засобами даного феномену, які доповнюють один одного. Виявлено, що метафора - основний спосіб смислоутворення, іронія - загальна спрямованість свідомості інтерперетатора. Досліджено, що перша зумовлює такі характеристики інтерпретації, як антропометричність, діалогічність, об'єктивацію у мові індивідуальних сутнісних характеристик особистості, притаманного їй способу осмислення та розуміння, орієнтує на створення цілісного образу світу; друга - активний, критичний її характер,вводить ціннісну систему та мету інтерпретації, розкриває можливість і перспективи індивідуального переосмислення смислового змісту тексту, свободу у виборі шляхів творчої самореалізації. Встановлено, що даний аналіз свідчить про наявність зв'язку між появою ірраціонального та креативного моментів інтерпретації та домінуванням у ній естетичного елементу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю251.518.3 + Ш4в

Рубрики:

Інтерпретація. Герменевтика

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито суть поняття герменевтики, розглянуто перші системи інтерпретації, зокрема, кабалістику, античну та християнську герменевтики. Охарактеризовано есеїзм як один із типів синтетичного мислення. Наведено переклад англійської статті Марії Регг "Кінець французького стилю: структуралізм і постструктуралізм в американському контексті", а також есе С.Шумлянського "Влада мови та мова влади: newspear, руссояз та укрмова".

Раскрыто содержание понятия герменевтики, рассмотрены первые системы интерполяции, в частности, кабалистика, античная и христианская герменевтика. Охарактеризован эсеизм как один из типов синтетического мышления. Приведен перевод из английской статьи Марии Регг "Конец французского стиля: структурализм и постструктуализм в американськом контексте", а также эссе С.Шумлянского "Власть языка и язык власти: newspear, руссояз и укрязык".

Запропоновано тезу, що теоретичне мислення не спроможне до обгрунтування норм через відмовлення від метафізики, тому обгрунтування раціональних норм у практичній філософії приймає форму пошуку відповідних її цілям метафізичних підстав. Як найбільш адекватний засіб реконструкції відносини практичної філософії до метафізики запропоновано розглядати аналітичну герменевтику. За допомогою аналізу норм та їх класифікації сформульовано поняття раціональної норми, способом легітимації раціональної норми є її обгрунтування загальнозначимістю й очевидністю. Розглянуто проблему об'єктивності норм. Показано, що норми є об'єктивними, якщо вони втілюють причину вчинку та складають зміст практичного розуму (належність), тобто є понадчуттєвою підставою волі. Зауважено, що виявлення онтологічного аспекту практичного розуму складає найважливіший результат герменевтики раціональних норм як думок суб'єктів комунікації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю251.518.3

Рубрики:

Інтерпретація. Герменевтика

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На широком материале философских текстов определены границы историко-философских исследований в области практической философии. Обоснована функция истории философии как герменевтической дисциплины. Установлена возможность использования в качестве методологии проведения теоретических исследований деонтологии. Определены ее основные цели и задачи - формирование умения читать философские тексты, а также необходимых герменевтических и аналитических навыков в профессиональном изучении философии.

Висвітлено теоретико-методологічні та прикладні проблеми психологічної герменевтики як напряму досліджень, що вивчає проблеми розуміння та інтерпретації реальності, зокрема, психічної реальності людини, її особистого досвіду: буденного, професійного, вікового. Розкрито суть поняття семіотичного досвіду особистості, розглянуто специфіку наративу порівняно з іншими видами текстів, визначено критерії його стислового аналізу.

Освещены теоретико-методологические и прикладные проблемы психологической герменевтики как направления исследований, изучающего проблемы понимания и интерпретации реальности, в частности, психической реальности человека, его личного опыта: обыденного, профессионального, возрастного. Раскрыто содержание понятия семиотического опыта личности, рассмотрена специфика наратива по сравнению с другими видами текстов, определены подходы к его краткому анализу.

Проаналізовано важливі аспекти проблеми норми в контексті сучасної філософії та методології науки. З'ясовано можливості герменевтики в дослідженні нормативно-ціннісної структури смислу наукових висловлень. Обгрунтовано актуальність даного підходу у процесі трансформації дослідження змісту категорії норми з суб'єкт-об'єктної в суб'єкт-суб'єктну площину природничо-наукового та гуманітарного знання. Виявлено методологічні можливості застосування категорії норми в науковому пізнанні. Сформульовано визначення герменевтичної концепції норми як однієї з реалістичних позицій у суперечці про зміст універсалій. На підставі дослідження досвіду тлумачення норм у правових і моральних вченнях встановлено, що співвідношення раціонального та ірраціонального у структурі будь-якої норми є свідченням її внутрішнього потенціалу, що й зумовлює потребу в його герменевтичному дослідженні. Відзначено, що, на противагу панлінгвістичним концепціям, нормативнозорієнтована герменевтика надає великого значення сфері невербального, домовного мислення. Показано, що інтерпретація є основним інструментом об'єктивації змісту герменевтичного потенціалу наукової норми. Обгрунтовано тлумачення понять "пояснення" та "розуміння" як взаємозумовлених методів актуалізації потенціалу соціальних цінностей і норм у феноменологічному полі свідомості дослідника.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002в + Ю251.518.3 + Ю252:Х

Рубрики:

Інтерпретація. Герменевтика

Філософські питання і методологія юридичних наук

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З'ясовано деонтологічні засади дослідницької діяльності історика філософії. Деонтологічно обгрунтовано аналіз і герменевтику різноманітних філософських текстів. Розроблено проект історико-філософських досліджень у контексті практичної філософії. Як методологію таких досліджень запропоновано філософську деонтологію, що відповідає на питання про цілі, завдання й професійний обов'язок історика філософії. З урахуванням зростаючої ролі філософської компаративістики визначено основні деонтологічні параметри тексту практичної філософії й сформульовано герменевтичний імператив як основну вимогу до робіт з філософськими текстами. Проаналізовано результати її практичного застосування до читання текстів: філософії аналітичного типу - Васубандху (IV - V ст.) і Дж. Бентама (XIX ст.); скептичної філософії - Нагарджуни (I ст.) Секста Емпірика (II ст.) і Дж. Сантаяни (XX ст.), філософії синтетичного типу - буддійських сутр, (зокрема, Хуейнена (VII - VIII ст.) і Н.Гартмана (XX ст.). Зроблено висновок щодо можливості двох деонтологічно різних типів практичної філософії, орієнтованих естетично й етично.

Філософськи проаналізовано фізичні реалії природного та штучного характеру (зокрема способу буття людини за умов польоту з надзвуковою швидкістю) із використанням деконструктивно-герменевтичного методу. Визначено можливості застосування інтерпретаційного інструментарію та понятійного апарату кібернетичних наук для розкриття метафізики людської самості. Доведено актуальність і дієвість концептів кіберкультури в галузі постмодерних феноменології та герменевтики фактичності, що обумовлено загальною технологією процесу осмислювання буття на комунікативних засадах відносин із реальностями. Аргументовано новий оригінальний прагматичний підхід до проблеми продуктивної активності та самовизначення льотчика, виходячи з теорії порубіжного стану суб'єкта у віртуальному дискурсі. Ця теорія також відкриває нові можливості останнього у здійсненні ним пізнавально-герменевтичних практик за умов його самістної метаморфози.