Наведено матеріал з філософії, психології та етики лідерства. Розглянуто сутність і структуру філософії освіти з позицій застосування загальної структури та понятійно-категоріального апарату загальної системи філософських знань у їх цільовому використанні стосовно феномену соціального управління та з урахуванням його специфіки.

Увагу присвячено розкриттю естетичного потенціалу візантійської аскетичної традиції. Здійснено виокремлення та системне вивчення основних філософсько-естетичних аспектів аскетичного вчення, що розвивалося на теренах Візантії. Проаналізовано постановку та теоретичну розробку питань естетичного характеру, до яких удаються релігійні мислителі-проповідники аскетичних звершень, а також вплив візантійської імпліцитної естетики на естетичну думку Київської Русі. Осмислюючи специфіку розвитку сучасної історико-естетичної візантології як невід’ємної складової частини історико-естетичної медієвістики, вказано на важливість подальшого вивчення істориками естетичних ідей візантійського теологічного дискурсу з метою виділення в ньому естетичних вимірів, що обумовили релігійно-гуманістичне наповнення візантійських культури та мистецтва. Наголошено, що урахування релігійно-естетичного характеру всієї культури Візантії в цілому уможливлює визнання духовного досвіду видатних візантійських мислителів-аскетів першочерговим предметом історико-естетичної візантології. Констатовано існування у Візантії єдиної у її сутнісних основах релігійно-естетичної доктрини, яку правомірно ідентифікувати як патристичну або як аскетичну естетику. Виділено її онтологічний, гносеологічний та етичний виміри, а також вимір релігійної інтерпретації мистецтв. Зазначено, що естетичні виміри візантійського аскетизму присутні і в духовній культурі Київської Русі.

Вперше здійснено наукове розв'язання проблеми особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти. На підставі аналізу філософських, психолого-педагогічних наукових джерел визначено теоретико-методичні основи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти в цілісному освітньому процесі ВНЗ. Виокремлено компоненти особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів: мотиваційний, когнітивний, аксіологічний, процесуальний, якими взаємозумовлюються та взаємодоповнюються процеси самопізнання, самодетермінації, самопроєктування, самоконтролю, самоактуалізації студентів і визначається спроможність майбутнього педагога до особистісного самовиховання, самоосвіти та розвитку особистісного потенціалу дітей дошкільного віку. Розроблено й обгрунтовано критерії та показники, за якими визначено рівні особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти. Теоретично обґрунтовано, спроєктовано й експериментально перевірено педагогічну систему особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти та розроблено методичне забезпечення процесу виховання всіх компонентів особистісного самовдосконалення в цілісному освітньому процесі вищого освітнього закладу.

Актуальним завданням вітчизняного філософсько-естетичного дискурсу постає подальше вивчення візантійської естетики як, зокрема, джерела естетичної традиції Русі-України. При цьому на особливу увагу дослідників заслуговують феномен естетики аскетизму, а також його гносеологічний вимір, пов'язаний із осмисленням проблеми чуттєвого осягнення дійсності. Ретельний аналіз естетичних ідей видатних мислителів-аскетів Візантії (свв. Афанасія Великого, Василія Великого, Іоанна Златоуста, Іоанна Дамаскіна та ін.), які у своїх філософських пошуках закономірно апелюють до текстів Біблії, дозволяє, зокрема, зрозуміти специфіку їх ставлення до чуттєвої активності особистості. Всупереч певним стереотипним уявленням про аскетичну традицію, останній не є властивим заперечення значення чуттєвого світу й радикальна негація по відношенню до нього. На щире переконання візантійських релігійних мислителів, прекрасне в чуттєвій дійсності, її впорядкованість здатні успішно виконувати функцію піднесення людської свідомості до Причини буття прекрасного й упорядкованого, спонукання до споглядання Божественної Краси. Константовано наявність анагогічного характеру аскетико-естетичної традиції християнського Сходу. Відповідно до роздумів візантійських релігійних мислителів, чуттєве пізнання людиною світу, споглядання нею краси навколишньої дійсності може значно сприяти піднесенню свідомості особистості до Горішньої Наддійсності. З цієї точки зору, чуттєва активність людини в межах естетики аскетизму визнається суттєвою складовою процесу власне духовно-морального вдосконалення.

Досліджено ціннісні орієнтації з позицій виділення основних підходів, що забезпечує цілісність і глибину розкриття проблеми. Ціннісні орієнтації як одне з центральних особистісних утворень виражають свідоме ставлення людини до соціальної дійсності і в цьому контексті визначають широку мотивацію її поведінки та створюють значний вплив на всі сторони життєдіяльності. Виділено загальнопсихологічний, характерологічний, соціально-культурологічний, екзистенціальний, онтогенетичний та особистісний підходи.

Розглянуто проблеми розвитку етичних уявлень (ЕУ) дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури (ХЛ). Робота містить теоретичне обгрунтування, методологічні засади та результати експериментального вирішення зазначеної проблеми. Уточнено дефініцію поняття "етичні уявлення". З’ясовано, що повноцінне формування ЕУ дітей дошкільного віку зумовлюється поєднанням зовнішніх і внутрішніх чинників. Ефективність розвитку ЕУ дітей старшого дошкільного віку засобами ХЛ залежить від активності всіх складових сенсорної системи в процесі формування у них образу, що забезпечує його цілісність, точність, стійкість, емоційну наповненість, яскравість і підвищує дієвість реалізації етичних уявлень у поведінці. Розкрито особливості ЕУ дітей старшого дошкільного віку про базові моральні якості, охарактеризовано рівні розвитку цих уявлень. Розроблено й апробовано психолого-педагогічну технологію розвитку ЕУ дітей старшого дошкільного віку засобами ХЛ, ключовим аспектом якої став мультисенсорний підхід; запропоновано її модель. Розкрито психолого-педагогічні умови підвищення ефективності розвитку ЕУ старших дошкільників за допомогою засобів ХЛ.

Проаналізовано підходи до вивчення проблеми цінностей і ставлення до власного вибору особистості. Виявлено різноманітні підходи до проблеми вивчення цінностей. Показано, що цінності лежать в основі здійснення власного вибору. Встановлено взаємозвязки цінностей особистості на рівні нормативних ідеалів і відношення до власного вибору.

Приведены результаты исследования ценностей культуры, их взаимосвязи с такими видами профессиональной мотивации, как внутренняя, внешняя положительная и внешняя отрицательная мотивация. Выявлены общие и культурно-специфические особенности взаимосвязи ценностей культуры с профессиональной мотивацией русских и немецких студентов.

Розглянуто наріжні поняття моральнісної свідомості в контексті досвіду кіномистецтва. Досліджено етичне й естетичне світоставлення на перетині двох координат "І не залишилось нікого...". Наведено кінематографічні традиції кордецентризму (любов, справедливість, милосердя, співчуття, співстраждання, прощення). Висвітлено моральнісний сенс страждань. Увагу приділено проблемі смерті - безсмертя.

Зосереджено увагу на вихованні високих моральних якостей в учнів основної школи та досліджено сутність процесу формування етичної культури учнів засобами навчальних предметів гуманітарного циклу. Розглянуто дефініції основних понять, що пов'язані з проблемою формування етичної культури учнів основної школи в процесі навчання гуманітарних предметів: етична культура, навчальний процес, основна школа, гуманітарні предмети. Обґрунтовано доцільність використання предметів гуманітарного блоку (мова, література, суспільствознавство) з метою вирішення завдань дослідження. Підкреслено, що розвиток етичної культури учнів основної школи засобами навчальних предметів гуманітарного циклу - це процес і результат вирішення етичних завдань навчання, що здійснюється на основі гуманістичної парадигми і системного підходу до навчання.

Сосредоточено внимание на воспитании высоких нравственных качеств у учащихся основной школы и исследована сущность процесса формирования нравственной культуры учащихся средствами учебных предметов гуманитарного цикла. Рассмотрены дефиниции основных понятий, связанных с проблемой формирования нравственной культуры учащихся основной школы в процессе обучения гуманитарным предметам: этическая культура, учебный процесс, основная школа, гуманитарные предметы. Обоснована целесообразность использования предметов гуманитарного блока (язык, литература, обществоведение) с целью решения задач исследования. Подчеркнуто, что развитие нравственной культуры учащихся основной школы средствами учебных предметов гуманитарного цикла - это процесс и результат решения этических задач обучения, осуществляемый на основе гуманистической парадигмы и системного подхода к обучению.

The article deals with definitions of basic concepts of the problem of forming the ethical culture of basic school pupils in teaching the humanities, the necessity to use the system of humanitarian unit to meet the challenges of the study.

Сформульовано етичні положення, на засадах яких особистість має будувати власне духовно досконале життя. Наголошено на необхідності наповнення життя вищими смислами, що є внутрішньою основою розвитку в особистості Я-духовного. Розглянуто закони життя особистості за духовними орієнтирами: постійного нарощування вихованцем Я-духовного, максимального духовного наповнення життя за умови цінування часу, розуміючи мить не як відрізок часу, а як "атом можливості", який дає змогу особистості максимально реалізуватися у найвищих цінностях тощо.

Сформулированы этические положения, на основе которых личность должна строить духовно совершенную жизнь. Отмечена необходимость наполнения жизни высшим смыслом, который является внутренней основой развития в личности Я-духовного. Рассмотрены законы жизни личности по духовным ориентирам: постоянного наращивания воспитанником Я-духовного; максимального духовного наполнения жизни при условии ценить время, понимая момент не как отрезок времени, а как "атом возможности", позволяющий личности максимально реализовать высшие ценности.

formulated the ethical position on which the person should build their own spiritual and perfect life. Noted the necessity of filling the higher meanings of life, which are the basis for the development of internal self-identity of the spiritual. The law of the life of a person for spiritual guidelines: a permanent increase pupil self-spiritual, the spiritual content of life the maximum provided appreciate the time, knowing the time is not a period of time, but as an "atomic capabilities," allowing the individual the most of the higher values; stay in the spiritual aura; from spirituality to the spirituality of the individual; of motives and values consistency life personality, creating an educational space with high acoustics of the spiritual worldof the rational soul-opening dedication, intellectual flexibility, like that.

Проанализированы проблемы культуры взаимоотношений, самосовершенствования личности, рассмотрены составляющие внутреннего ресурса индивида. Раскрыты вопросы самосовершенствования как способа осмысленного формирования внутренней культуры. Внимание уделено вопросам интеллекта и морали, прощения, уважения, чистоты мышления, мыслетворчества. Освещены проблемы самовоспитания как способа самореализации. Проанализированы основные аспекты самоорганизации, самодиагностики и самосознания.

Висвітлено проблеми аскетизму. В дослідженні здійснено огляд даного феномену, розкрито сутність, зміст та особливості аскетизму як духовної практики. Увагу в роботі приділено місцю аскетизму в іудейській духовній традиції.

Розкрито значення культури щодо формування особистості, зокрема поняття сексуальної культури як одного з аспектів загальної культури. Визначено оптимальний вік молоді у формуванні сексуальної культури, як і культури в цілому.

Розглянуто розвиток ідей про самовдосконалення особистості в період античності, що дозволяє оцінити внесок стародавніх філософів у розвиток сучасної теорії. Прослідковано витоки проблеми самовдосконалення особистості в школі піфагорійців. Проаналізовано розробку проблеми самовдосконалення у працях Сократа, де на основі формули "Пізнай себе" він відкрив та оцінив особливий вид заняття - знання про незнання. Зосереджено увагу на поглядах Платона і Аристотеля, які значне місце відводять моральному вихованню, вченню про чесноти. Виокремлено трактування про самовдосконалення як самостійний розвиток людиною своїх невичерпних сил і прагнень в напрямку до ідеалу всебічно розвиненої особистості у Геракліта, Демокріта, Епікура, Лукреція. Визначено філософські позиції Сенеки, Епіктета та Марка Аврелія, особливості яких полягають у висновках про роль і значення морального самовдосконалення. Констатовано, що ідеї про самовдосконалення в античний період були взяті за основу та набули подальшого розвитку вітчизняними педагогами.

Рассмотрено развитие идей по самосовершенствованию личности в период античности, позволяющее оценить вклад древних философов в развитие современной теории. Прослежены истоки проблемы самосовершенствования личности в школе пифагорейцев. Проанализирована разработка проблемы самосовершенствования в трудах Сократа, где на основе формулы "Познай себя" он открыл и оценил особый вид занятия - знание о незнании. Сосредоточено внимание на взглядах Платона и Аристотеля, которые значительное место отводят нравственному воспитанию, учению о добродетели. Выделено трактование самосовершенствования как самостоятельное развитие человеком своих неисчерпаемых сил и потенций в направлении к идеалу всесторонне развитой личности в Гераклита, Демокрита, Эпикура, Лукреция. Очерчены философские позиции Сенеки, Эпиктета и Марка Аврелия, особенности которых заключаются в выводах о роли и значении морального самоусовершенствования. Констатировано, что идеи о самосовершенствовании в античный период были взяты за основу и получили дальнейшее развитие отечественными педагогами.

Deals with the development of ideas for self-identity in the period of antiquity, to assess the contribution of the ancient philosophers to the development of modern theory. Traces the roots of the problem self-identity in the school of Pythagoreans. We analyzed the development problems of self-perfection in the writings of Socrates, which, based on the formula of "Know thyself," he discovered and appreciated the special kind of training - knowledge of ignorance. Concentrated on the views of Plato and Aristotle, who is paid a significant moral education, the doctrine of virtue. Commit interpretation of self as an independent development rights of its inexhaustible strength and potentiality in the direction towards the ideal of a fully developed personality in Heraclitus, Democritus, Epicurus, Lucretius. Philosophical positions are outlined Seneca, Epictetus and Marcus Aurelius, features which are the conclusions about the role and importance of moral self-improvement. It was found that the idea of self-perfection in the ancient period were taken as a basis and further developed by domestic teachers.

Розглянуто питання моральнісної самосвідомості в контексті досвіду кіномистецтва. Увагу приділено духовності сучасного кіномистецтва, кінематографічним традиціям кордоцентризму (любов, милосердя, справедливість, співчуття, співстраждання, прощення), а також проблемам влади, самотності, смерті та безсмертя.

Рассмотрены вопросы маральностного самосознания в контексте опыта киноискусства. Внимание уделено духовности современного киноискусства, кинематографическим традициям кордоцентризма (любовь, милосердие, справедливость, сочувствие, сострадание, прощение), а также проблемам власти, одиночества, смерти и бессмертия.

Розглянуто проблему становлення та розвитку моральної сфери особистості на висхідному етапі онтогенезу. Розкрито особливості генезису моральної свідомості та самосвідомості, простежено закономірності становлення когнітивно-мотиваційного й емоційно-ціннісного компонентів морального конструкту індивідуальної свідомості. Описано механізми рефлексивних процесів, проаналізовано розвиток у дітей самопрезентаційної стратегії. Запропоновано методики розвитку здатності до моральної рефлексії у процесі активного соціально-психологічного навчання. Висвітлено питання організації роботи з корекції помилкових самопрезентаційних уявлень молодших школярів і деструктивних форм особистісного самовияву у даному віці.

Рассмотрена проблема становления и развития моральной сферы личности на восходящем этапе онтогенеза. Раскрыты особенности генезиса морального сознания и самосознания, прослежены закономерности становления когнитивно-мотивационного и эмоционально-ценностного компонентов морального конструкта индивидуального сознания. Описаны механизмы рефлексивных процессов, проанализировано развитие у детей самопрезентационной стратегии. Приведены методики развития способности к моральной рефлексии в процессе активного социально-психологичекого обучения. Освещены вопросы организации работы, направленной на коррекцию ошибочных самопрезентационных представлений младших школьников и деструктивных форм личностного самопроявления в данном возрасте.

На підставі теоретичного аналізу праць педагогів і психологів розкрито сутнісну характеристику поняття "моральне виховання". Зауважено про нетотожність понять "мораль" і "моральність". Зазначено, що у разі висвітлення засад морального виховання треба розглядати не тільки засоби й методи виховання, а й цінності, норми та правила, які людина сприйняла й якими керується в житті. Розглянуто змістове наповнення основних ключових понять "душа", "духовність", "духовне виховання". Визначено моральне виховання особистості як складний динамічний процес, що забезпечується безперервним зростанням якісних змін особистості до рівня, який відповідає потребам сучасного суспільства.

На основе теоретического анализа работ педагогов и психологов раскрыта сущностная характеристика понятия "нравственное воспитание". Замечено о нетождественности понятий "мораль" и "нравственность". Указано на то, что освещая основы нравственного воспитания, надо рассматривать не только средства и методы воспитания, но и ценности, нормы и правила, которые человек воспринял и которыми руководствуется в жизни. Рассмотрено содержательное наполнение основных ключевых понятий "душа", "духовность", "духовное воспитание". Определено нравственное воспитание личности как сложный динамичный процесс, обеспечивающийся непрерывным ростом качественных изменений личности до уровня, отвечающего потребностям современного общества.

On the basis of theoretical analysis of the work of educators and psychologists revealed the intrinsic characteristics of the concept of "moral education". Noticed on nonidentical concepts of "morality" and "morality". Pointed out that lighting up thefoundations of moral education, we must consider not only the means and methods of education, but also values, norms and rules which a man took and which is guided in life. We consider the substantive content of key basic concepts of "soul", "spirituality", "spiritual upbringing. Defined moral education of the individual as a complex dynamic process that ensures the continuous growth of qualitative changes in personality to a level that meets the needs of modern society.

Розкрито сутність феномену духовно-морального орієнтування розвитку особистості в гармонійному його поєднанні з нагальними проблемами сучасного управління. Зазначено, що від філософського розуміння цієї проблеми багато в чому залежить сталий розвиток нашого суспільства та цивілізації в цілому. Розглянуто основні проблеми, з якими зустрічається сьогодні соціальне пізнання та філософія управління. Акцентовано увагу на особливому місці та ролі в ієрархії орієнтирів сучасного суспільства таких цінностей, як свобода і справедливість

Раскрыта сущность феномена духовно-морального ориентирования развития личности в гармоничном его соединении с насущными проблемами современного управления. Подчеркнуто, что от философского понимания этой проблемы во многом зависит стабильное развитие нашего общества и цивилизации в целом. Рассмотрены основные проблемы, с которыми встречается сегодня социальное познание и философия управления. Акцентировано внимание на особом месте и роли в иерархии ориентиров современного общества таких ценностей, как свобода и справедливость.

Analysed philosophical problem of forming of new administrative paradigm taking into account plugging of spiritually aspect in the system of the socially-oriented management. Basic problems are considered, with which meets today social cognition and management philosophy.

Проведено дослідження розвитку пайдеї як одного з найбільш вагомих чинників естетичного й етичного виховання, сформованого в результаті цивілізаційного поступу. Доведено, що найбільш яскравим виявом пайдеї у добу її зародження у давньогрецькій культурі були твори Есхіла, Софокла й Евріпіда. Детально проаналізовано творчість видатних трагіків і громадських діячів, висвітлено їх внесок у процес становлення вільного громадянина держави-поліса. Наведено кілька дефініцій пайдеї з урахуванням специфіки розвитку поняття у різні історичні епохи, розглянуто сучасне його трактування на Всесвітньому філософському конгресі (Бостон, 1998). Проаналізовано погляди відомих філософів на розвиток концепції пайдеї за умов постіндустріальної цивілізації. Охарактеризовано сучасний стан пайдеї, досліджено її вплив на формування громадянського суспільства.