Показано актуальність і доцільність проведення досліджень з психологічних проблем сприйняття працівниками органів, підрозділів і служб МВС ідей, концепцій та шляхів реформи системи.

Показана актуальность и целесообразность проведения исследований психологических проблем восприятия работниками органов, подразделений и служб МВД идей, концепций и путей реформы системы.

The urgency and expediency of realization of researches of psychological problems of perception is shown by employees of organs, divisions and services of the Ministry of Internal Affairs of ideas, concepts and ways of reform of system.

Висвітлено проблему психологічних особливостей особистісного ставлення підлітків до небезпеки ураження ВІЛ статевим шляхом і фактори, що їх визначають у підлітків різного віку та статі. Описано різновиди даного ставлення з урахуванням особистісної специфіки їх прояву у підлітків. Розглянуто комплекси особистісних, поведінкових і когнітивних характеристик зазначеної категорії населення з метою підвищення ефективності провенції та корекції неадекватних проявів їх ставлення до даної небезпеки.

Рассмотрены проблема психологических особенностей личного отношения подростков к опасности заражения ВИЧ половым путем и определяющие их факторы у подростков различного возраста и пола. Описаны разновидности данного отношения с учетом личностной специфики их проявления у подростков. Предложены комплексы личностных, поведенческих и когнитивных характеристик указанной категории населения с целью повышения эффективности провенции и коррекции неадекватных проявлений их отношения к данной опасности.

Изложены результаты теоретико-эмпирического анализа проблемы адаптивности личности. Рассмотрены методологические подходы относительно сущности адаптивности как устойчивого свойства личности, ее структуры и компонентного состава ее показателей. Осуществлен дифференциально-психологических анализ адаптивности в системе связей личности. Исследована роль эмоциональности как индивидуально-типологического фактора адаптивности личности. Предложен тест-опросник социальной адаптивности, приведен психодиагностический инструментарий, предназначенный для исследования разных аспектов психологической адаптации и адаптивности.

Розглянуто поняття "соціальна залежність" як баланс індивідуального і колективного в психіці індивіда. Зміщення акцентів у бік індивідуальних або колективних цінностей визначає стиль взаємодії людини з навколишнім світом. Гармонійний баланс в структурі особистості індивідуальних і колективних цінностей є основою соціальної надійності людини, що стає надзвичайно актуальною проблемою в наш час.

Порушено проблему взаємозв'язку особистості з її вищим призначенням, яка все частіше виникає в житті та психологічній практиці, примушуючи традиційну психологію виходити за звичні для неї наукові межі у сфері етики, моральності, духовності. У цьому контексті розглянуто міркування про "справожиттєву" особистість та її самовизначення, що проявляється у філософсько-психологічному, богословсько-психологічному та культурно-психологічному аспектах.

Висвітлено психокорекційні можливості активного соціально-психологічного навчання як методу групової психокорекції та наукового дослідження глибиннопсихологічних передумов дисфункцій у ставленні суб'єкта до інших людей. Визначено основні глибинні фактори, що впливають на формування системи ставлення людини до інших осіб: форма фіксації лібідо, інфантильний патерн, перенесення, вимушене повторення, психічні захисти, ідеалізоване "Я", умовні цінності. Запропоновано форму просвітницько-профілактичної роботи практичного психолога - соціально-психологічний театр як засіб наочної демонстрації психологічних знань щодо ставлення суб'єкта до інших людей та формування у майбутніх психологів навичок оптимального спілкування.

Проведено теоретичне та експериментальне дослідження динаміки зміни здатності до життєтворчості особистості на різних етапах дорослого віку. Проаналізовано існуючі зарубіжні та вітчизняні концепції, присвячені розгляду процесів розвитку особистості, індивідуальності та життєтворчості. Розкрито сутність поняття життєтворчості як здатності до створення умов розвитку індивідуальності у процесі життєдіяльності, зокрема раціонально організовувати своє життя, змінювати систему відношень до світу, людей, самого себе. З'ясовано, що основними складовими життєтворчості є здатність до трансценденції, рефлексії та смислопобудови. Психологічні характеристики дорослого віку розглянуто як результат розвитку особистості та як потенціал, що визначає можливості формування здатності до життєтворчості у дорослому віці. На підставі результатів емпіричного дослідження встановлено, що для першого періоду дорослого віку (25 - 35 років) характерним є прояв трансцендентної спрямованості та рефлексії у зовнішньому світі; у другому періоді (35 - 45 років) більш вираженими стають процеси рефлексії й осмислення, що виявляються у проміжному (регулювальному) світі, а здатність до трансценденції помітно зменшується; у третьому періоді дорослості (45 - 60 років) більш сформованими є смислові відносини особистості у внутрішньому світі, які підсилюють і визначають прояв здатності до трансценденції в зовнішньому світі. Зроблено висновок, що розвинена здатність до життєтворчості характерна саме для періоду дорослості.

Досліджено вплив емоційних і психосоціальних чинників на ставлення дорослих осіб до здоров'я. Розглянуто основні підходи до вивчення впливу психологічних, демографічних і соціальних факторів на здоров'я та ставлення до нього. Показано, що окремі характеристики індивідуального ставлення (модальність, інтенсивність і її компоненти) зазнають впливу широкого спектра тривалих і домінуючих емоційних станів (психоемоційної напруги, тривоги соматичної та нейротичної спрямованості, бадьорості-смутку, задоволеності-незадоволеності). З'ясовано, що вони значною мірою залежать від стійкості емоційного тону та пов'язані з психосоціальним статусом особи (статтю, віком, рівнем освіти та доходів) та її локусом контролю стосовно здоров'я. На підставі модальності, інтенсивності та психологічного змісту виділено чотири типи індивідуального ставлення до здоров'я. Вивчено специфіку емоційного стану, психосоціальні характеристики, співвідношення показників локусу контролю стосовно здоров'я та компонентів інтенсивності ставлення осіб з різними типами ставлення до здоров'я.

Представлено методологічні засади побудови психологічної теорії інноваційних процесів і концептуальний підхід до вивчення інноваційного потенціалу особистості як суб'єкта власного життя. Описано структуру інноваційного потенціалу, механізми, стратегії та типологічні особливості його реалізації, феноменологію переживання людиною змін. Запропоновано методику дослідження інноваційного потенціалу особистості. Вивчено вікові й індивідуальні особливості прояву інноваційних можливостей людини та їх динаміку залежно від системи механізмів, які реалізують інноваційний потенціал, і специфіки його внутрішньоструктурної організації.

Розкрито психологічну суть поняття "фасилятивність". Досліджено психологічні особливості фасилятивності через виявлення її структури як складної багаторівневої властивості особистості, експлікації й опис показників формально-динамічного і якісного рівнів. Розкрито характеристику фасилятивної та нефасилятивної (інгібітної) особистості. На підставі чинних правил психометрики розроблено психодіагностичний комплекс методик, спрямований на діагностику формально-динамічних і якісних показників фасилятивності, створені тести є надійними, валідними та стандартизованими психодіагностичними інструментами, що дозволяє їх використовувати з теоретичною та практичною метою. Показано взаємозв'язок фасилятивності з певними рисами особистості, а саме: емпатією, психологічною проникливістю, комунікативною креативністю, факторами особливості (за Р.Кеттеллом), емоційністю. Досліджено психологічні характеристики осіб з високим та низьким ступенем загальної вираженості фасилятивності (комплекс формально-динамічних, та якісних показників) і певною диспозицією якісних показників фасилятивності (мономодального типу фасилятивності).

Проаналізовано соціально-психологічні умови формування комунікативної толерантності викладача вищого навчального закладу (ВНЗ). Розвинуто методичні засади та наведено результати емпіричного дослідження даної проблеми. Розкрито суть комунікативної толерантності викладача ВНЗ. Установлено недостатній рівень її розвитку в даних викладачів й основні вияви комунікативної нетолерантності (інтолерантності). Виділено основні типи викладачів ВНЗ. Установлено взаємозв'язок між рівнем розвитку їх загальної та комунікативної толерантності. З'ясовано психологічні чинники, які впливають на становлення комунікативної толерантності викладачів ВНЗ. Розроблено програму соціально-психологічної їх підготовки, спрямовану на формування даної толерантності. Наведено результати її еспериментального впровадження.

Здійснено концептуалізацію поняття "я - текст" особистості, яке розглянуто як простір самоздійснення її дискурсивної суб'єктності. Визначено суть дискурсивної суб'єктності як конституюючої характеристики особистості в системі його структурно-динамічних ознак, до яких належать загальні структурні ознаки (смисл, значення, конотація, тема, адресат, міра згорнутості, цілісність, завершеність), змістові ознаки ("тіло", "соціальне "Я", "внутрішні психічні змісти", "діалогізм "Я"), рівневі ознаки ("гено - я - текст", актуальний "я - текст"), суб'єктні ознаки (мета породження, творчість, кумулятивність, ефективність, привласнення), а також функцій, які вона виконує: втілення "Я", вираження "Я", конструювання "Я", інтеграція "Я", ствердження "Я", пізнання "Я", комунікація "Я". Визначено основні моделі розгортання "я - тексту" особистості, а саме: номінативну, міфопоетичну, наративну, наукоподібну та комплексну, що відповідають різним видам актуального "я - тексту", "прото - я - тексту", "мезо - я - тексту" та "мета - я - тексту" особистості. Запропоновано нові психологічні методи дослідження "я - текстів".

Визначено особливості психолого-педагогічних передумов формування ставлення до грошей у системі відношень особистості та шляхів формування конструктивного ставлення до грошей в юнацькому віці. Теоретично проаналізовано й емпірично вивчено специфіку ставлення до грошей у системі відношень особистості юнацького віку, встановлено особливості взаємозв'язку психологічних характеристик ставлення до грошей та компонентів відношення до себе, до інших, до провідної діяльності у юнацькому віці. Систематизовано знання про систему психолого-педагогічних передумов ставлення до грошей. Виділено монетарні типи особистості юнацького віку. Висвітлено динаміку показників ставлення до грошей протягом юнацького віку. Розроблено розвивально-корекційну програму, спрямовану на формування конструктивного ставлення до грошей особистості юнацького віку, й емпірично підтверджено її ефективність.

Вперше обгрунтовано значення асертивності у професійному становленні майбутніх психологів. Розроблено модель асертивності як професійно важливого особистісного новоутворення майбутніх психологів. Виявлено психолого-педагогічні чинники розвитку асертивності у процесі професійного становлення майбутніх практичних психологів. Уточнено зміст і співвідношення поняття "асертивність", "асертивна поведінка". Поглиблено уявлення про особливості професійного становлення майбутніх психологів у процесі навчання у ВНЗ, про особливості психологічної підготовки особистості до професійної діяльності.

Розкрито загальнопсихологічний зміст толерантності щодо невизначеності як інтегральної характеристики особистості. Розроблено теоретичну модель розвитку ідентичності, яка об'єднує погляди екофасилітаційного, діяльнісно-смислового та психодинамічного підходів. Теоретично обгрунтовано й емпірично доведено, що толерантність щодо невизначеності є важливим чинником процесу розвитку ідентичності особистості. Продемонстровано, що смислова сфера особистості є активно залученою до процесу взаємодії між толерантністю щодо невизначеності та розвитком ідентичності. Одержано дані про динаміку змін і специфіку взаємозв'язків толерантності щодо невизначеності й ідентичності на різних етапах її розвитку. Розроблено й апробовано психодіагностичний комплекс для вимірювання феноменів толерантності щодо невизначеності й ідентичності. Проведено апробацію тренінгу, спрямованого на розвиток толерантності щодо невизначеності.

Розглянуто проблему формування суб'єктивної орієнтованості особистості майбутнього практичного психолога. Доведено, що вона полягає у перетворювальній активності особистості і є важливою професійною якістю психолога. Встановлено, що умовами формування суб'єктивної орієнтованості особистості є організація навчально-виховного процесу. Обгрунтовано та експериментально перевірено програму формування у майбутніх практичних психологів суб'єктивної орієнтованості, методологічною основою якої є особистісно орієнтована парадигма.

Досліджено психологічну природу допомоги іншому як засіб розвитку та саморозвитку особистості. Розкрито психологічний зміст допомоги іншому, який полягає в сприянні входженню іншої людини в стан суб'єктивності, що передбачає певні особливості обох суб'єктів взаємодії, а саме - активність, рефлексивність, емпатичність і креативність, а також відповідний рівень мотивації. Показано, що з психологічної точки зору допомога іншому - це взаємодія з іншим, що здійснюється з метою полегшення його страждань, сприяння розвитку, розкриттю потенціалу його здібностей. Виділено рівні надання допомоги: реципієнтний, предметний і суб'єктивний.

Досліджено феномен особистісної (внутрішньої, психологічної) свободи людини шляхом вивчення смислової будови досвіду особистості, що визначає специфіку її відношень зі світом, стосунків з іншими людьми, ставлення до себе та до власного життя. Встановлено вікові та гендерні відмінності у смисловій структурі феномена особистісної свободи у дорослих, які розглядаються у різні періоди зрілості. Показано зв'язок між феноменом внутрішньої свободи та іншими особистісними феноменами (самосвідомістю, системою его-захисту та ін.). Описано процес актуалізації внутрішньої свободи у дорослих за умов індивідуальної та групової психотерапії. З'ясовано, що існує можливість реінтерпретації особистістю свого досвіду, який лежить в основі патернів несвободи та залежності, чому сприяє особливим чином організований діалогічних простір психотерапевтичної взаємодії ( групової або індивідуальної) з дорослими досліджуваними.

Викладено результати теоретичного аналізу понять "життєва", "суб'єктна" та "творча позиція". Надано визначення життєвої творчої (авторської) позиції як компоненти особистості, який відображає цілісну систему її ціннісно-смислових відносин до різних сторін життя: ставлення до творчої реалізації життя, ставлення до людей, що творчо проявляють себе в житті, ставлення до себе як до автора життя, ставлення до життя як до концепції та ставлення до життєтворчої практики.

Розкрито підходи до використання терміну "активність" і трактування його значення. Виділено напрями в розвитку активності як функції зростаючої складності її матеріальних носіїв. Проаналізовано погляди науковців щодо співвідношення понять "активність" і "діяльність". Акцентовано увагу на зовнішній та внутрішній активності людини. Вивчено співвідношення показників фізіологічної та психічної активності у психологічних аспектах індивідуальності. Визначено індивідуально-типологічні варіанти активності за критерієм - характер регуляції життєвого часу. Окреслено індивідуальні особливості окремих видів активності, зокрема, професійної. Розглянуто педагогічний підхід щодо розвитку активності особистості. Здійснено педагогічний аналіз категорії "активність особистості майбутнього вчителя". Висвітлено чинники, що актуалізують дослідження формування активності особистості майбутнього вчителя на сучасному етапі розвитку системи освіти.