Символдрама (известная также как Кататимное переживание образов, метод "сновидений наяву" и Кататимно-имагинативная психотерапия) - это метод глубинно-психологической ориентированной психотерапии, который оказался клинически высокоэффективным при краткосрочном лечении неврозов и психосоматических заболеваний, а также при психотерапии нарушений, связанных с невротическим развитием личности. В работе предпринята попытка осветить основные этапы техники проведения этого вида психотерапии, описываются стандартные мотивы, предлагаемые пациенту для кристаллизации его образной фантазии. Показана диагностика внутрисемейных отношений при помощи проективной методики "Три дерева", рассказывается о детской агрессивности и проблеме анального характера в концепции Анны Фрейд, значении первого года жизни для последующего развития ребенка, а также глубинно-психологическом подходе в психотерапии психосоматических заболеваний.

Розглянуто проблему використання проективних методик у психодіагностиці страхів дітей дошкільного віку, обгрунтовано можливості застосування для цього інтерпретаційних схем малюнкових проективних тестів, запропоновано емпірично апробовану систему аналізу та інтерпретації дитячого малюнка.

Рассмотрена проблема использования проективных методик в психодиагностике страхов детей дошкольного возраста, обоснована возможность применения с этой целью интерпретационных схем рисуночных проективных тестов, предложена эмпирически апробированная система анализа и интерпретации детского рисунка.

The present article deals with projective methodics of fears' psichodiagnostics among the pre-school children, it's author give a ground to the opportunity in using of picturing projective tests and their interpretive schemes for this aim, there is offereal the experimentally tested system of analysis and interpretation of childrens' pictures.

Розглянуто ранній дитячий аутизм (РДА) у контексті ранньої діагностики та різноманітних методів терапевтичного впливу. Наведено методи клініки, терапії РДА, критерії постановки діагнозу данного захворювання. Висвітлено теорії походження РДА.

Рассмотрен ранний детский аутизм (РДА) в контексте ранней диагностики и разнообразных методов терапевтического влияния. Приведены методы клиники, терапии РДА, критерии постановки диагноза данного заболевания. Освещены теории происхождения РДА.

Освещена проблема агорафобий в современных литературных источниках, приведен клинико-психопатологический метод их диагностики. Рассмотрены основные принципы и программы лечения больных агорафобиями, предложены критерии диагностики и дифференциальной диагностики данного заболевания различного генезиса, в частности, невротического, а также обусловленные дистимией, органическим поражением головного мозга и развивающиеся в структуре шизофрении. Описаны механизмы формирования агорафобий в структуре психической патологии.

Представлена клинико-эпидемиологическая характеристика запущенности, жестокого физического, психологического и сексуального обращения с детьми в Одесском регионе Украины, а также обсуждены критерии дифференциальной диагностики различных форм насилия.

Вивчено клініко-психологічні та патопсихологічні особливості делінквентних підлітків. За результатами проведеного дослідження виявлено достовірні відмінності залежно від характеру скоєних ними правопорушень. Установлено збільшення кількості невротичних розладів у підлітків, які скоїли правопорушення змішаного корисливо-агресивного характеру. На підставі комплексного дослідження клініко-психопатологічних і патопсихологічних особливостей делінквентних підлітків визначено принципи та розроблено систему психокорекційної роботи з ними. Психокорекційна робота повинна мати етіопатогенетичну спрямованість і бути комплексною й індивідуально-диференційованою.

Досліджено проблеми тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Розкрито зміст понять "тривога", "страх", "тривожність", "особистісна тривожність", "тривожні стани", "ситуативна тривожність", "адаптивні та дезадаптивні тривожні стани", "психологічна корекція", "психотерапія". У науковий обіг введено поняття "глибинне почуття сталості", сформульовано глибинний зміст тривожних переживань. Модифіковано діагностичні методики дослідження, спрямовані на вивчення тривожних станів у шкільному оточенні та поза межами школи. Розроблено методику вивчення зовнішніх і внутрішніх характеристик тривожних станів. Встановлено, що тривожні переживання мають суттєве значення в онтогенезі дитини, а їх адаптивні форми необхідні для повноцінного розвитку особистості. Показано, що для успішної психокорекції дезадаптивних тривожних станів дітей доцільно працювати не лише з їх зовнішніми проявами, а й з їх внутрішніми характеристиками. Розроблено й апробовано психокорекційну програму, яка включає опрацювання глибинної складової дезадаптивної форми тривожних станів молодших школярів.

На підставі системного аналізу вивчено особливості формування соціальних фобій у підлітків. За даними комплексного обстеження підлітків загальноосвітніх шкіл м.Вінниці у значної кількості школярів установлено наявність субклінічних проявів соціальних фобій. Запропоновано типологічну диференціацію, яка дала змогу виділити й описати три типи соціальних фобій, а саме: страху інтерперсональної взаємодії, страху представлення на людях і змішаного типу. З'ясовано значення детермінованої індивідуально-психологічної предиспозиції у формуванні субклінічних форм соціальних фобій у підлітків. Визначено роль психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних чинників у формуванні соціальних фобій у підлітків. Уточнено клініко-синдромальну характеристику невротичних фобій соціального змісту. Розроблено систему заходів психотерапевтичної корекції та психопрофілактики соціальних фобій у підлітків, що базується на мультидисциплінарних підходах.

Доведено наявність архетипної символіки у міфах, казках та психомалюнках, встановлено її індивідуально неповторний зміст і культурологічний відтінок у вираженні інтимних почуттів суб'єкта до близьких людей. Розширено зміст поняття архетипної символіки на підставі виявлення спільних аспектів її репрезентації у міфах, казках і психомалюнках. Встановлено здатність архетипів щодо об'єктивізації неусвідомлюваних компонентів змісту психіки, пов'язаних з інфантильним досвідом суб'єкта, зокрема його Едіпової залежності та її наслідків: страху, агресії, почуття меншовартості, тенденції до психологічної смерті та імпотенції. Розглянуто питання про можливість використання значення архетипної символіки у процесі психоаналізу комплексу тематичних малюнків з метою адекватної психодіагностики.

Розглянуто специфіку формування та функціонування вторинних его-станів особистості, які виконують захисні функції, їх взаємозв'язок з індивідуально-типологічними особливостями особистості та здійснено практичне дослідження даних феноменів методами аналітичної психології. Розроблено й апробовано методичну схему покрокової ідентифікації індивідуально-типологічних особливостей досліджуваних з двома базовими архетипічними моделями формування вторинних его-станів захисного характеру. Здійснено й апробовано методичну схему поетапного дослідження генезису вторинних его-станів захисного характеру досліджуваних даної вікової категорії. Модифіковано методики активної уяви для діагностики моделей інтеграції психотравматичного досвіду.

Вперше запропоновано теоретичну модель функціонування Я-образу з периферійною частиною на межі стосунку Я - значущий інший для дослідження особливостей Я-концепції осіб юнацького віку з високим рівнем невротичності. Доповнено та розширено наукові знання про Я-концепцію (через виявлення особливостей стійкості периферійної частини Я-образу) осіб з високим рівнем невротичності в юнацькому віці. Уточнено знання про психологічну структуру Я-образу з позиції "центру" та "периферії". Окреслено зміст поняття "периферійна частина Я-образу", яка є виявом Я-концепції людини на контакт-межі з соціальним середовищем. Уточнено механізм розвитку невротизації та виділено основні типи даних щодо взаємозв'язку рівня невротичності й особливостей Я-концепції юнаків і дівчат. Обгрунтовано ефективність даної психокорекційної програми зі зниження рівня невротичності через вплив на Я-образ юнаків і дівчат.

Проаналізовано проблему деформації особистості вчителя, чинники прояву педагогічної агресії. Описано сучасні психодіагностичні методики, які допомагають відслідковувати емоційний стан та особистісні зміни у педагогів у процесі здійснення професійної діяльності (ПД). Наведено тренінгову програму щодо запобігання проявам агресивності у ПД вчителів.

Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження проблеми функціонування несвідомої сфери психіки. Розглянуто феномен несвідомого у західних наукових концепціях, українських дореволюційних дослідженнях і радянській психологічній науці. Розкрито сучасні погляди на несвідоме у вітчизняній психології, наведено методи його дослідження. Надано загальну характеристику системи психічних захистів суб'єкта, описано методи їх пізнання. Проаналізовано наслідки функціонування системи психічних захистів.

Розглянуто істинні причини існування хемофобії в суспільстві - недосконалість хіміко-технологічних процесів, забруднення довкілля, техногенні катастрофи, виробництво наркотиків, зброї, ядерної зброї, бойових отруйних речовин і пестицидів, хімічна безграмотність і низька хімічна культура суспільства на всіх його рівнях, що зумовлює істотні прогалини у викладанні хімії на засадах гуманізму та в пропаганді цінностей хімічних знань. Запропоновано варіант методики обговорення з учнями проблеми хемофобії та шляхів її подолання.

Розглянуто основні психотерапевтичні підходи до корекції порушень когнітивної, емоційної сфери, поведінкових та особистісних відхилень у дитини дошкільного віку з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю.

Рассмотрены особенности проявления аутизма в раннем возрасте. Осуществлен обзор современных методов коррекции расстройств аутистического спектра и сделаны выводы на предмет наиболее перспективного метода коррекции и социализации детей для более комфортного их пребывания в общеобразовательных дошкольных и школьных учреждениях.

Вивчено особливості тривожно-фобічних симптомів та їх корекції у дітей молодшого шкільного віку з вадами мовлення за умов інклюзивної освіти. Тривожно-фобічні симптоми розглянуто не як розлад особистості, а як конкретні страхи та загальна тривожність дитини у вигляді невпевненості та очікування небезпеки. Виявлено, що діти з вадами мовлення підлягають впливу ряду чинників, що провокують виникнення тривожно-фобічних симптомів. Визначено вплив клінічної форми вад мовлення, типу сім'ї, страхів батьків, ставлення батьків до хвороби дитини та особливостей міжособистісних стосунків вчителя на виникнення тривожно-фобічних симптомів у дітей молодшого шкільного віку з вадами мовлення. Запропоновано корекційну програму з усунення тривожно-фобічних симптомів у дітей молодшого шкільного віку, доведено її ефективність.

Розкрито глибинно-психологічні витоки сутності феномену едіпової залежності, її презентованість у міфології, художній літературі, біографії письменників. Об'єктивовано взаємозв'язок категорії едіпової залежності з системою психологічних захистів (витіснення, заміщення, ідентифікація, інтроекція, проекція, перенесення, сублімація), об'єктними відношеннями. Доведено взаємозв'язок едіпової залежності із формуванням у суб'єкта тенденцій "до психологічної смерті" і "психологічної імпотенції". Встановлено вплив едіпової залежності на формування у суб'єкта як дезадаптаційних тенденцій, так і адаптаційних можливостей. Описано діагностико-корекційні особливості методу активного соціально-психологічного навчання (АСПН) у дослідженні впливу едіпової залежності на формування психіки суб'єкта у поєднанні з іншими методиками. Доведено необхідність здійснення глибинної психокорекції дисфункцій психіки суб'єкта, породжуваних едіповою залежністю. Представлено діагностико-корекційні результати дослідження впливу едіпової залежності на формування психіки суб'єкта у процесі АСПН в аспектах послаблення і нівелювання деструктивних тенденцій психіки суб'єкта, залежності від інфантильного досвіду.

Aim - to assess the relationship among neuroticism, well-being, activity, mood, anxiety and vestibular resistance. The survey was attended by 612 students aged 17 - 19 years. We used the questionnaire method to select individuals with high sensitivity of the vestibular analyzer. Neuroticism was determined using the questionnaire of Eisenck. The feeling, activity and mood were evaluated by the questionnaire before and after the vestibular loading. The level of personal and situational anxiety was determined by Spielberger's method. Personal anxiety was evaluated before, and situational after vestibular loading. The vestibular load was carried out by rotational test, using a Barani's chair. According to the results of the questionnaire, we found 114 adolescents with an increased sensitivity of the vestibular analyzer, who was 18,6 %. Adolescents with reduced vestibular resistance, high neuroticism was in 43,9 % of cases, the average was 36,9 %, and the low - 19,3 %. We did not observe persons with very high neuroticism. The mean of neuroticism in the control group was 11 points, and in the hypersensitivity group of the vestibular analyzer - 14,7 points. The arithmetic mean scores of well-being, activity and mood before and after the rotation test differed in the groups with proper and reduced vestibular stability. We found a deterioration in well-being in people with reduced vestibular stability. Activity to load did not differ. We observed its change in the study groups after the rotation test, namely the decrease in the group with increased vestibular sensitivity, compared with the control group. Mood levels differed between the groups with proper and reduced vestibular stability, both at rest and after rotation. The level of personal and situational anxiety in the group with decreased vestibular stability was higher than in the group with high functional activity of the vestibular analyzer. Comparing situational anxiety depending on vestibular stability and neuroticism, we observed higher scores in students with reduced vestibular stability and low, medium, and high levels of neuroticism than in the group with proper vestibular stability and corresponding neuroticism. Our research shows that neuroticism, anxiety and vestibular stability are interrelated. Since, in the vast majority of persons with vestibular dysfunction, certain peculiarities of the mental state are formed, therefore, the level of neuroticism and anxiety of the subjects should be taken into account when planning diagnostic and treatment. Conclusions: persons with reduced vestibular stability are associaded with increased neuroticism. The feeling and mood are lower in adolescents with increased vestibular sensitivity. Vestibular loads significantly reduce the feeling of state of health, activity and mood in adolescents with reduced vestibular stability. Students with reduced vestibular resistance have high personal and situational anxiety.

Розкрито психологічні особливості надання превентивної та корекційної допомоги депривованим дітям, які мають симптоми психоемоційного вигорання. Зазначено, що внаслідок негативного впливу різномодальних обмежень соціо- й психогенези діти, позбавлені батьківської опіки, переживають численні амортизаційні психічні стани. Депривованим дітям притаманні загальноособистісна афективна розбалансованість, висока емоційна напруга та тривожність, підвищений рівень невротизації й самотності, а також почуття безпорадності та недовіри до навколишніх людей. Депривація призводить до значно частішого й сильнішого психоемоційного вигорання дітей, порівняно з віковою популяцією однолітків. Надання психореабілітаційної допомоги депривованим дітям повинно відбуватися як розробка продуктивних і розвивальних програм особистісного самозбереження, спрямованого на "антивигоральні" вектори психологічного опору дискомфортним чинникам й обставинам ускладненого розвитку. Проблема профілактики та психокорекції психоемоційного вигорання потребує вжиття системних превентивних заходів, які мають здійснюватися фахівцями служби психолого-педагогічного супроводу інтернатного закладу, насамперед, як психогігієнічний і психопрофілактичний вплив на депривованих вихованців. Наголошено, що важливим завданням є активізація в депривованих дітей із симптомами психоемоційного вигорання тих найважливіших рис та параметрів їхньої особистісної психоструктури, які можуть істотно знизити ризик виснаження й розчарування. Потрібно культивувати партнерські комунікативні спроможності, товариськість, емоційну та поведінкову гнучкість, креативність, оперативно-творче мислення, адже це сприяє набуттю вмінь і розвиткові навичок швидше орієнтуватися в мінливих умовах спілкування, щоб успішно нейтралізувати ймовірні конфлікти й психотравми. Констатовано необхідність надання депривованим дітям ревіталізаційної допомоги, зокрема завдяки задіянню медіально-рефлексійного тренінгу.