Індекс рубрикатора НБУВ: Ю956 я73

Рубрики:

Психологія сім'ї і побуту, виховання дітей у сім'ї

Шифр НБУВ: ВА870340 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено юнґіанське подружнє консультування, як унікальний різновид психологічної допомоги: результативний, ресурсний і красивий. Розглянуто роботу з парою в юнґіанському підході, яка завжди наповнена особливою атмосферою творчості та пошуку сенсу того, що відбувається, мотивацією до кращого розуміння себе, чоловіка / дружини і суті шлюбу. Представлено техніки, пов'язані із символізацією та мета-форизацією змістів внутрішнього світу подружжя.

Представлено юнґіанське подружнє консультування, як унікальний різновид психологічної допомоги: результативний, ресурсний і красивий. Розглянуто роботу з парою в юнґіанському підході, яка завжди наповнена особливою атмосферою творчості та пошуку сенсу того, що відбувається, мотивацією до кращого розуміння себе, чоловіка / дружини і суті шлюбу. Представлено техніки, пов'язані із символізацією та мета-форизацією змістів внутрішнього світу подружжя.

Здійснено теоретичний та емпіричний аналіз проблеми особливостей сприймання молоддю гендерних ролей. Визначено ключові для рольового сприймання елементи соціальної перцепції: рольові еталони та прототипи. Розроблено програму емпіричного дослідження, що включає пілотне, основне констатувальне дослідження, а також формувальний експеримент. Установлено відмінності у гендерно-рольовому репертуарі молоді та людей зрілого віку. Охарактеризовано зв'язок між економічним статусом, професійною належністю та статусом батьківського шлюбу й оцінкою гендерних ролей. Виявлено рівні маскулінності, фемінносгі, андрогінності актуальних для молоді гендерних ролей. Розкрито особливості емоційно-особистісного контексту сприймання гендерних ролей чоловіками та жінками. Встановлено мета-ролі та прототипи гендерних ролей, які виступають узагальненими латентними чинниками їх сприймання. Розроблено авторську програму розвитку перцептивної гендерно-рольової компетентності молоді, проведення якої сприяє конструктивним змінам у рольовому сприйманні, засвідчено її ефективність.

Процес психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей, спрямований на вивчення особливостей особистісного функціонування дорослих членів сімейної системи, їхнього психологічного стану, кола проблем, завдань для їх розв'язання, зануренням у реальне життя сім'ї. Методи. Етапність психологічного супроводу передбачає первинну діагностику та обговорення результатів стандартизованих і проєктивних методик; вивчення прогалин у знаннях членів сім'ї щодо особливостей особистісного функціонування на рівні шлюбної та батьківської підсистем і надання конкретно-необхідної інформації розвитку психологічної культури; консультування щодо покращення особистісної та міжособистісної взаємодії; опрацювання індивідуальних та сімейних дисфункцій психотерапевтичними методами за допомогою складання діаграми, написання казки, опису метафоричної сімейної скрині. Результати. Змістовні ресурси психологічного супроводу орієнтовані на прогностичні та значущі особистісні предиктори розвитку особистісного функціонування дорослих членів сімейної системи: низький рівень вираження "гіпопротекції"; позитивне ставлення до дитини; низький рівень розширення сфери батьківських почуттів; кооперація з дитиною; обернено пропорційний шизоїдний тип акцентуації; низький рівень симбіозу з дитиною; низький рівень вираження "потурання"; обернено пропорційний рівень мінімальності санкцій; обернено пропорційний епілептоїдний тип. Висновки: запропоновані складові елементи психологічного супроводу сприяють подоланню негативної психологічної симптоматики та підвищенню функціональності сімейної системи. Виокремлено на психодіагностичному етапі симптоми й проблеми та розглянуто як результат неоптимальних, дисфункційних взаємодій членів сім'ї, а не як атрибут того чи іншого її члена. Фокусами психоедукаційного, психоконсультативного та психотерапевтичного впливу стали виділені чотири неконструктивні особистісні та міжособистісні чинники, як-от "інтровертовано-педантична особистісна диспозиція", "домінантно-агресивна особистісна диспозиції", "психастенічна особистісна диспозиція", "потуральної виховної диспозиції".

Висвітлено теоретико-методологічне та емпіричне узагальнення результатів дослідження змісту, динаміки, напрямів, фокусів системи психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей, які обумовлені сімейним статусом, віковими характеристиками членів сімей, їх тендерною диференціацією, функційністю чи дисфункційністю сімейної системи.

Розглянуто проблему дитячо-батьківських відносин у контексті індивідуальної психології матерів. На основі емпіричних даних автор розкриває роль уявлень матерів про соціальні ролі жінок у визначенні особливостей їх ставлення до дітей. Згідно з отриманими даними, доводиться взаємозв'язок між переважаючими стилями дитячо-батьківських відносин і уявленнями матерів про жінку в ролі "домогосподарки" і "соціально активної особистості". Так, науково-дослідна робота, що спрямована на вивчення взаємозв'язку між уявленнями матерів про соціальні ролі жінки та моделями взаємодії з дітьми, дає змогу визначити таке: у системі взаємовідносин "мати-дитина" важливим фактором, що визначає їх особливості, можуть виступати не лише самі ролі, якими володіють матері, а й уявлення про них. Для матерів, в уявленнях яких роль жінки обмежується домашнім господарством, більш характерним є налагодження з дитиною відносин по типу "симбіоз" і "інфантилізації", тоді як у матерів з уявленнями про жінку не лише як про "домогосподарку", а й про соціально-активну особистість, спостерігається схильність до таких стилів, як "кооперація" і "авторитаризм". Відсутність істотних відмінностей між матерями, відрізняються за критерієм їх уявлень про соціальні ролі жінки, по частині переваги стилю взаємин з дитиною, на основі емоційного прийняття або ігнорування, показує наявність більш глибинних основ материнських відносин у цій сфері.

Колективна монографія «Актуальні проблеми сімейного насильства» присвячена важливій проблемі, що стосується як окремої особистості, так і суспільства у цілому. Наслідки сімейного насильства є жахливими і повинні привертати увагу не тільки суспільних організацій, але й стати глобальним планом дій, спрямованих на подолання цього небезпечного явища, на загальнодержавному рівні. Висвітлено основні ознаки феномену сімейного насильства, наведено теоретичні основи виникнення насильства у сім’ї. Величезну увагу приділено наслідкам сімейного насильства та розкрито принципи комплексного підходу до ефективного подолання таких наслідків. Підкреслено роль суспільства та держави у цьому складному процесі, особливо, в умовах підвищення рівня насильств у світі, що викликано пандемією SARS-CoV-2 (2019-nCoV).

Визначено трансгенераційні чинники прив'язаності в родинах, які мають дитину з церебральними проблемами. Доведено, що відсутність належної сепарації в діаді "жінка - її мати" детермінує патологічні патерни взаємозв'язку жінки із власною дитиною. Концептуалізовано, що спотворений образ дитини як когнітивне утворення має нейропсихологічну обумовленість. Емпіричним шляхом конкретизовано індивідуально-психологічні та мікросоціальні чинники у формуванні прив'язаності в родинах, які мають дітей, хворих на ДЦП, установлено їх специфіку. Виявлено зв'язок між відсутністю інтересу в дитинстві до динамічних ігор у жінок і народження ними дитини, хворої на ДЦП. На нейропсихологічних засадах запропоновано підхід до реабілітації дитини, який передбачає індивідуальні та групові заняття з ЛФК із матерями пацієнтів. Установлено провідну роль особливостей онтогенезу та механізмів психологічних захистів жінок, які мають дитину, хвору на ДЦП, і механізми симбіотичного зв'язку в діаді "жінка та її мати" на стилі прив'язаності в діаді "мати - дитина, хвора на ДЦП". Доведено, що тривожно-амбівалентна прив'язаність жінки до своєї матері виступає чинником порушення механізмів рольової й інтеракційної перцепції, материнського самосприйняття. Визначено, що трансгенераційна обумовленість настановлень щодо моторного функціонування виступає чинником когнітивно-перцептивних викривлень образу дитини з ДЦП. Узагальнено організаційні засади та моделі медико-психологічної реабілітації в родинах, що мають дітей із ДЦП. На засадах нейропсихологічного підходу запропоновано модель соматосенсорного розвитку жінки, конгруентності патернів самосприйняття, що зумовлює взаємодію з дитиною на рівні сенсорно-імагінативних інтеракцій. Розроблено практичні рекомендації для фахівців і батьків, які виховують дитину, хвору на ДЦП, задля визначення максимально ефективного циклу розвитку дитини з ДЦП.

Здійснено теоретичний та емпіричний аналіз окремих соціально-психологічних особливостей подружніх пар зі свідомою багатодітністю. Методи. Теоретичний соціально психологічний аналіз феномену багатодітності щодо характеристик, які зумовлюють, сприяють свідомому вибору багатодітності подружжя. На базі теоретичного аналізу було розроблено анкету і здійснено опитування, яке включало декілька сутнісних блоків - питання щодо прийняття рішення про багатодітність, щодо труднощів багатодітної родини, особливостей внутрішньосімейної та соціальної підтримки. Результати. Теоретично й емпірично виявлені соціально-психологічні особливості людей, які свідомо стали батьками 3-х і більше дітей та відчувають у цьому своє покликання, потребу і бажання, базуються на високих репродуктивних початкових установках у більшості респондентів. З'ясовано, що перехід сім'ї до багатодітності може здійснюватися різними етапами, але можна ствердно говорити, що усвідомлену багатодітність слід розглядати як заплановану багатодітність. Це підтверджується даними статистики й соціокультурними механізмами, за якими саме наявність 3-х і більше дітей є тим рівнем, який зумовлює життєздатність суспільства і родини. Проаналізовані дані опитування благополучних багатодітних родин, де спостерігається життєва стійкість сімейної системи, жінки займаються професійною діяльністю, самореалізовані, і при цьому поєднують материнство та виховання дітей, адже в сучасному світі цінність батьківства конкурує з іншими цінностями, зокрема з успішною професійною діяльністю і кар'єрою. Встановлені певні суспільні установки та стереотипи щодо багатодітності. Наведені сучасні погляди суспільства, згідно з якими призначення жінки - це не лише материнство і дім, а й інші можливості для реалізації закладеного в ній потенціалу. Основою свідомої багатодітності подружжя є особистісна і соціальна зрілість його членів. Висновки: в роботі сформульовані соціальні і особистісні характеристики, проблеми і труднощі, з якими стикаються батьки зі свідомою багатодітністю. Доведено, що соціальна підтримка хоча й відіграє суттєву роль, але насамперед потрібно формувати її на базі психологічної готовності, свідомого вибору, можливостей самореалізації таких сімей і батьків зокрема.

Розглянуто аналіз сімейної ситуації на сьогоднішній день в Україні, коли ситуація в багатьох сім'ях різко змінилася через пандемію, введення карантинних обмежень, коли сімейні пари перебували на ізоляції від зовнішнього світу. Особлива увага приділяється сім'ям з порушенням гармонії в сім'ї, з тенденцією до розлучення, до зруйнування шлюбних відносин. Ініціатором розлучення, в більшості сімей, які звернулися за допомогою, виступає дружина. Пропонуються результати емпіричного дослідження особливостей прояву емоційної сфери в подружніх парах. Зокрема прояву невротичних станів, тривоги, істеричного типу реагування, астенії, невротичної депресії, обсесивно-фобічних порушень. Аналізуються конкретні діагностичні методи та методики, що застосовуються у роботі з подружніми парами. Методи. Для дослідження прояву невротичних проявів у подружніх парах нами було використано наступні методи дослідження: бесіда, Методика діагностики неврозу (К. Хек, X. Хесс), Клінічний опитувальник для виявлення та оцінки невротичних станів (К. К. Яхін, Д. М. Менделевич). Також з подружніми парами було проведено консультативну роботу з приводу їх запиту. В емпіричному дослідження взяли участь 18 подружніх пар. Результати. На основі проведеного дослідження виявлено, що прояв невротичних станів пов'язаний з життєдіяльністю подружньої пари впливає на гармонію в сім'ї, планування майбутнього, на повсякденне життя в цілому, є причиною можливих розлучень. Проведене дослідження засвідчило, що подружнім парам притаманний високий рівень тривоги, як серед жінок, так і серед чоловіків; жінкам, в більшій мірі, притаманний істеричний тип реагування, а чоловікам астенія. Більшість сімей сформулювали свій запит, як руйнацію стосунків, дисбаланс в подружній парі, погіршення в сексуальних стосунках, складнощі у взаємодії з дітьми. Дані показники свідчать про необхідність психотерапевтичної допомоги. Висновки: дослідження засвідчило, що в більшості подружніх пар є схильність до неврозу. Більшість відразу наголошували на підвищеній тривожності, втраті віри в майбутнє гармонійне життя, відчай. Важливим моментом є складнощі у перебуванні в домівці цілими днями з дітьми, партнером, а в деяких сім'ях, з батьками одного з подружжя. Прослідковувалась втрата віри в себе, в свої сили, зниження самооцінки.

Висвітлено проблему розвитку комунікативних навичок, заснованих на забезпеченні здорового клімату між батьками і дітьми, емоційному та сенсорному прийнятті батьків своєї дитини та їх психологічної підтримки. Розкрито результати дослідження автора по вивченню сімейних відносин, запобігання агресивності дітей у ситуації негативних відносин з батьками. Акцентовано на відображенні сили сім'ї у відносинах з дітьми, особливості соціалізації в сім'ї та поза нею.

Мета дослідження - гігієнічна оцінка впливу повної та неповної родини та вивчення ставлення учнів до причин власної поведінки, як індикатора свідомого відношення до власного здоров'я. Матеріали та методи. Для вивчення соціально-психологічних особливостей розвитку особистості підлітків було охоплено 191 учня (133 з повних сімей та 58 з неповних), використано 14-факторний опитувальник Кеттелла (підлітковий варіант). Для дослідження особистості підлітків було використано методику Рене Жиля. Також у дослідженні було проведене анонімне анкетування 1025 дітей (492 хлопців та 506 дівчат) 15 - 17 років, учнів дев'ятих класів ЗНЗ України, використан опитувальник "Методика оцінки впливу близького соціального оточення на суб'єктивне сприйняття власного здоров'я підлітками". Соціально-гігієнічний опитувальник містив як альтернативні, так і рейтингове питання. Статистичний аналіз був проведений з використанням Еxсеl, SPSS-17. Результати. Розглянуто основні лінії розвитку особистості в підлітковому віці: сепарація і індивідуація (поступове відділення, пошук себе); розвиток самовизначення; визначення референтної групи; розвиток статевої ідентифікації; розвиток особистої системи цінностей; формування життєвих цілей. Розглянуто фактори, що негативно та позитивно впливають на формування особистості підлітків з повної та неповної сім'ї. Проведений аналіз показує, що на формування особистісних особливостей підлітків впливає ряд чинників: психологічний мікроклімат в сім'ї, стиль сімейного виховання, який визначається батьківськими ціннісними орієнтаціями, установками, емоційним ставленням до дитини, особистісними властивостями батьків і дітей та ін. Висновки: встановлено, що для більшості підлітків з неповних сімей характерні емоційна нестійкість, імпульсивність, мінливий настрій, дратівливість, стомлюваність та схильність до неврастенії. Отримані результати вказують, що у більшості підлітків, як з повних так і з неповних сімей, переважає дещо завищена та адекватна самооцінка. Найбільшою групою ризику щодо формування шкідливих звичок серед учнів, слід віднести хлопців зі зниженою самооцінкою, та дівчат дуже самовпевнених.

Презентовано результати використання в процесі психологічного супроводу психотерапевтичної техніки "Сімейна скриня". Методи. Описано основні підходи до застосування психотехніки, під час реалізації якої клієнтові пропонують уявити образ сімейної скрині, передбачаючи, що в описі будуть представлені незадоволені сімейні та особистісні потреби, конфлікти або афекти, що утворюють зміст несвідомого. Указано, що образи, пов'язані з несвідомим, досить універсальні й мають статус архетипових образів, що співвідносяться з екзистенційними життєвими ситуаціями. Результати. Констатовано, що в експериментальній групі внаслідок упровадження техніки на етапі контрольного діагностичного зрізу частота вираження позитивної модальності всіх визначених емпіричних показників достовірно вища за частоту вираження такої в контрольній групі. Засвідчено, що серед представників експериментальної вибірки кількість членів сімей проблемних дітей зі сформованою настановою на позитивне сприйняття й прийняття партнера або інших членів ядерної сім'ї, із відрефлексованою позицією та готовністю до генерування конструктивного простору подружніх і сімейних взаємин, культивування "здорових" сімейних цінностей та настанов, реалізації конструктивних рольових патернів сімейного функціонування виявилася більшою, ніж серед представників контрольної вибірки. Відзначено, що рівень формування особистісної настанови на позитивне сприйняття й прийняття партнера або інших членів ядерної сім'ї в членів сімей проблемних дітей у межах упровадження психотерапевтичної техніки в 4,5 раза вищий. Висновки: доведено, що важливим компонентом психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей, є психотерапевтичний етап із використанням психотехніки "Сімейна скриня", спрямованої на розвиток позитивних змін щодо сімейних цінностей, сімейних ролей, сімейних установок, особливостей подружніх і сімейних взаємин та ставлення, прийняття партнера чи інших членів ядерної сім'ї, що стали мішенями психологічного супроводу. Зазначено, що перспективними напрямами подальших досліджень є вдосконалення програми психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей, складання емпірико-діагностичних програм формування змісту психологічного супроводу сімей із використанням ефективних психотерапевтичних технік.

Розглянуто техніки арт-терапії в сімейному консультуванні. Увагу приділено проблемі психологічного благополуччя в умовах кіберсоціалізації. Подано інформацію щодо використання методів когнітивно-поведінкової терапії в роботі з генералізованим тривожним розладом. Досліджено роль професійно особистісних компетенцій медичної сестри в системі сімейної медицини. Висвітлено особливості міжетнічної комунікації в умовах сучасної системи вищої освіти. Окреслено філософсько-антропологічні перспективи в сучасній науці. Розглянуто токсичність стосунків як симптом порушення комунікації в сімейній системі.

Висвітлено історичний аспект та сучасні підходи до психологічної та фізичної підготовки сім'ї до пологів, а також принципи ведення нормальних пологів та умови їх забезпечення в акушерському стаціонарі. Акцентовано увагу на важливості відвідування жінкою та її партнером "Школи підготовки сім'ї до пологів", що надасть змогу відпрацювати теоретичні та практичні навички поведінки під час вагітності, пологів і в післяпологовий період. При цьому важливо навчити партнера немедикаментозним методам знеболювання, який повинен не просто бути присутнім у пологовому залі, а брати безпосередню участь у пологах. Також акцентовано увагу на проблемах, які пов'язані з підготовкою сім'ї до пологів, коли має місце недостатня інформованість лікарів про психологічні особливості репродуктивної сфери, її психосоматичної природи, а також про форми і можливості психологічної та психотерапевтичної допомоги.

Теоретично проаналізовано й емпірично досліджено систему психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей. Визначено зміст, динаміку, напрями, фокуси тощо системи такого супроводу, які зумовлені сімейним статусом, віковими характеристиками, гендерною диференціацією членів сімей, функційністю чи дисфункційністю сімейної системи. Вказано на технологію реалізації психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей, яка здійснюється за допомогою надання комплексних взаємопов'язаних і взаємообумовлених заходів, організаційно-методичною основою котрих є цілеспрямований, поетапний процес (психодіагностика, психоедукація, психоконсультування, психотерапія), представлений різними методами та прийомами, зумовлений знаннями індивідуальних і міжособистісних особливостей членів сімей, які реалізуються задля забезпечення оптимальних умов послідовного розвитку та збереження психологічного здоров'я всієї сім'ї як системи на рівні шлюбної та батьківської підсистем. Доведено виражену позитивну динаміку за всіма емпіричними показниками, котрі змістовно визначають структуру психотипічного профілю членів сімей, що мають проблемних дітей, після проведення психологічного супроводу. Виявлено, що програма психологічного супроводу стала важливим фактором якісної трансформації змістовно-структурних елементів психотипів у напрямі розвитку властивостей здорового функціонування особистості. Окреслено перспективні напрями наукової роботи, що передбачають: удосконалення програми психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей; поглиблення знань про структурно-функційні особливості її складників; детальне розкриття "особистісного та сімейного виміру" особистості відповідно до структурних компонентів, таких, як вік, гендерна диференціація, тип і склад сім'ї; розробка емпірико-діагностичних програм формування змісту психологічного супроводу сімей.

Запропоновано покрокове описання алгоритму консультування кросс-культурних пар з точки зору практичного експериментального дослідження, побудованому на опрацюванні основних методів вітчизняного сучасного крос-культурного консультування. Приведено та обґрунтовано основну специфіку та головні риси даного алгоритму. Доведено його практичну необхідність. Визначено, за якими основними характеристиками потрібно його побудувати залежно від індивідуальних та загальних характеристик та властивостей пари у міжнаціональному, ментальному та гендерному розрізі аспектах. Здійснено методологічне обґрунтування побудови даного алгоритму проведення консультування. Надано рекомендації щодо застосування даного алгоритму в розрізі роботи із міжнаціональною парою для психолога-консультанта. Обґрунтовані основні причини для створення даного алгоритму. Розроблено практичні рекомендації та надано приклади. Детально пояснено, для чого саме необхідно створювати такий алгоритм та до якого результату призведе робота за таким алгоритмом. Описано історичні передумови проведення даних експериментів у сфері міжнаціонального сімейного консультування і обґрунтовано причину, чому саме це останніми роками призвело, у наукових дослідженнях, до активних пошуків методології для проведення експериментальних спроб. ГІояснено як саме активно робилися спроби створення алгоритмів, схем та систем безпосередньо консультування, які спрямовані на поліпшення якості самого консультування та допомоги практичному психологові-консультанту насамперед. Констатовані спроби вчених систематизувати теоретичні знання та практичні експериментальні здобутки, які поступово систематизувалися у сукупності та знайшли своє практичне застосування, що призвело до поліпшення та виведення на новий рівень сімейного міжнаціонального консультування. Доведено, що необхідно створити єдиний алгоритм, який допоможе психологові-консультанту працювати із парами на високопрофесійному рівні та завжди мати готову схему, для того, щоб працювати із нею під час роботи із крос-купьтурними парами.

Розглянуто питання емоційних проблем та невротичних станів у подружніх парах і їх впливу на порушення сімейного функціонування при адюльтері. Установлено депресивне реагування в усіх кризових групах. У групі з адюльтером виявлено почуття провини, ранкове пробудження, знижений настрій, психічна тривога, обсесивні та компульсивні розлади; у жінок - знижений настрій, почуття провини, труднощі під час засинання, безсоння, збудження, психічна тривога, соматичні порушення шлунково-кишкового тракту, загальносоматичні симптоми, іпохондричні розлади. Зі свого боку, у чоловіків без адюльтеру діагнастовано безсоння, ранкове пробудження, загальмованість мислення, збудження, психічну та соматичну тривогу, розлади сексуальної сфери, іпохондричні розлади, обсесивні й компульсивні розлади. У жінок простежено знижений настрій, почуття провини, труднощі під час засинання, безсоння, збудження, психічну та соматичну тривогу, порушення шлунково-кишкового тракту, загальносоматичні симптоми, розлади сексуальної сфери, іпохондричні розлади. У групі з адюльтером тривожний розлад відповідав легкому та середньому ступеням виражності, у групі без адюльтеру - середньому й тяжкому. Указано, що чоловіки та жінки обох кризових груп "приховували" симптоми тривоги. За ступенем виражності серед досліджених з адюльтером переважали "психічні" симптоми тривоги над "соматичними", у групі без адюльтеру "соматичний" радикал тривоги переважав над "психічним". Зі свого боку, психоемоційна сфера респондентів з анамнезом адюльтеру "не усвідомлювала та заперечувала" наявність психологічного конфлікту в родині. У досліджених без адюльтеру виявлено схильність до сприйняття широкого кола ситуацій як загрозливих для власної самоповаги. Аналіз невротичних станів виявив тривожні, астенічні й істеричні симптоми, що вказує на конверсійне нозогенне психологічного реагування, а також депресивно-фобічні та вегетативні прояви в групі досліджених з адюльтером. Зі свого боку, у групі без адюльтеру встановлено тривожно-фобічні прояви в рамках астенічного реагування, вегетативні прояви конверсії, виснаження, астенодепресивні й іпохондричні прояви. Відокремлено значущі симптоми як мішені психотерапевтичної роботи. Зазначено, що перспективним подальшим дослідженням у цьому напрямі є наукове обгрунтування й розробка заходів специфічної допомоги у вигляді сімейного консультування порушень життєдіяльності в родині при адюльтері.

Увагу приділено військовим діям як ненормативному сімейному стресору, зокрема розглянуто особливості посттравматичного стресового розладу в дітей, подано інформацію про індивідуальну вразливість і психологічні наслідки травми. Розкрито специфіку психологічної роботи з сім'ями та дітьми в умовах травматичної кризи, наведено психологічні рекомендації батькам, учителям і вихователям з такої роботи.