Розкривається сутність самоактивності особистості, аналізуються психолого-педагогічні, соціально-психологічні чинники, що сприяють зростанню в учнів здатності до проявів самоактивності, забезпечують їхню участь у вихованні на рівні суб'єкт-суб'єктної взаємодії з педагогом, актуалізують потребу у самовихованні. Розглядаються теоретичні й методологічні засади дослідження самоактивності учнів у виховному процесі, способи оволодіння суспільними цінностями у становленні самоактивності учнів, оцінні ставлення як чинник самоактивності учнів у виховному процесі. Проводиться психологічний аналіз залежностей між самоактивністю учнів у виховному процесі й рівнем їх вихованості, висвітлюються духовні цінності як детермінанта самоактивності особистості у вихованні й самовихованні та ін.

Розглянуто цілісну систему виховання особистості у молодіжній громадській організації Пласт. Розкрито теоретичні та методологічні засади виховного процесу, особливості його становлення та функціонування за сучасних умов. Охарактеризовано структуру, принципи, зміст і методику виховання особистості у цій організації.

Рассмотрена целостная система воспитания в молодежной общественной организации Пласт. Раскрыты теоретические и методологические основы воспитательного процесса, особенности его становления и функционирования в современных условиях. Охарактеризованы структура, принципы, содержание и методика воспитания личности в этой организации.

Розкрито питання історії становлення, теорії та практики організації виховання самостійності у навчанні учнів. Розглянуто рівні самостійності та її місце у структурі особистості. Висвітлено концептуальні засади виховання самостійності учнів у незалежній Україні. Проаналізовано авторитарні особливості фронтальної форми роботи та розкрито її негативну роль у процесі виховання.

Раскрыты вопросы истории становления, теории и практики организации воспитания самостоятельности в обучении учащихся. Рассмотрены уровни самостоятельности и ее место в структуре личности. Освещены концептуальные основы воспитания самостоятельности учащихся в независимой Украине. Проанализированы авторитарные особенности фронтальной формы работы и раскрыта ее негативная роль в процессе воспитании.

Здійснено аналіз стану проблеми виховання відповідальної поведінки в учнів VII - VIII класів на засадах педагогіки. Розкрито суть, структуру та зміст поняття "відповідальна поведінка підлітка" та визначено шляхи її виховання. Розроблено критерії та показники такої поведінки. З'ясовано її рівні й особливості прояву. Наведено психолого-педагогічні характеристики даних рівнів. Обгрунтовано педагогічні умови та розроблено методику виховання відповідальної поведінки в учнів VII - VIII класів на основі когнітивного, емоційно-ціннісного, мотиваційного та практичного компонентів з використанням методів активізації виховного процесу: діалогової взаємодії, дискусії, моделювання та реального "проживання" ситуацій морального вибору, самоаналізу, особистісно-орієнтованого підходу у разі добору завдань і доручень, залучення підлітків до активної громадської (суспільно-корисної) роботи у школі. Визначено гендерні особливості мотивації до виховання відповідальної поведінки в учнів старшого підліткового віку. Доведено, що ефективність її виховання підвищується за умов: усвідомлення підлітками суті та змісту відповідальності та відповідальної поведінки особистості; розвитку мотивації до вироблення власної відповідальної поведінки (ціннісного ставлення до себе, інших і предметного світу; набуття досвіду відповідальної поведінки.

Розглянуто суть понять "самостійність", "ігрова діяльність". Визначено зміст, засоби та методи виховання самостійності у процесі ігрової діяльності. Проаналізовано її можливості у контексті дослідженої проблеми. Визначено й експериментально перевірено психолого-педагогічні умови ефективного виховання самостійності молодших підлітків у процесі ігрової діяльності. Відзначено, що важливою умовою виховання самостійності особистості є високий рівень сформованості емоційного компонента. З'ясовано, що в емоційно насиченій і цікавій грі, яка відповідає віковим особливостям молодших підлітків, самі обставини вимагають від них прояву активності та вимогливості до себе й інших. Експериментально доведено, що ефективність виховання самостійності молодших підлітків залежить від послідовного ускладнення ігрових дій, поступового розширення сфери їх діяльності, яка об'єктивно зумовлює ситуацію самостійного прояву можливостей учнів.

Здійснено комплексний аналіз вітчизняних і зарубіжних праць з проблеми виховання самостійності у навчанні учнів основної загальноосвітньої школи. Обгрунтовано етапи у розробці дослідженої проблеми протягом другої половини XX ст. Визначено структурні компоненти самостійності особистості у навчальній діяльності. Проаналізовано роль виховання самостійності учнів у контексті реалізації мети та завдань української освіти. Виокремлено принципи, зміст, методи, форми та засоби даного виховання у другій половині XX ст. Визначено можливості творчого впровадження набутого досвіду виховання самостійності учнів у школах України на сучасному етапі.

В історичному аспекті висвітлено розробленість проблеми формування в старшокласників орієнтації на досягнення життєвого успіху в теорії та на практиці. На підставі аналізу наукової літератури визначено суть і особливості орієнтації на життєвий успіх. Обгрунтовано, що ефективність дослідженого процесу забезпечується за умов: усвідомлення старшокласниками життєвого успіху як власної цінності, спрямованості педагогів і батьків на власний успіх і успіх учня, створення в навчальному закладі середовища, що спрямовує на успіх, стимулює та підтримує цей успіх у різноманітній суспільно й особистісно значущій діяльності. Розроблено та впроваджено в навчально-виховний процес науково обгрунтовану педагогічну модель формування в старшокласників орієнтації на досягнення життєвого успіху, яка реалізується через цілеспрямовану організацію роботи з педагогами й учнями, та систему ефективних засобів щодо формування цієї орієнтації. Виявлено закономірності процесу формування в старшокласників дослідженої якості. Розроблено методичні рекомендації керівникам і педагогам загальноосвітніх навчальних закладів з формування в старшокласників орієнтації на досягнення життєвого успіху.

Визначено та теоретично обгрунтовано структуру, зміст, педагогічні умови й методи формування в учнів ліцею бізнесу організаторських і управлінських умінь. Розроблено методику діагностики управлінських здібностей учнів. Представлено технологію формування організаторських та управлінських умінь у ліцеїстів, яка грунтується на принципах ігрової та практичної підготовки, використанні методу проектів і створення особливого освітнього середовища ліцею.

Запропоновано теоретичне обгрунтування феномену "самореалізація особистості старшокласника". Проаналізовано суть і зміст життєвої компетентності як суттєвої детермінанти самореалізації. Виділено сукупність компетенцій, які забезпечують здатність до самореалізації. Обгрунтовано доцільність цілеспрямованого формування цієї здатності у старшому шкільному віці. Розроблено систему роботи з формування здатності старшокласників до самореалізації на базі дослідження рівня розвитку основних компетенцій наприкінці навчання у IX класі. Як основні етапи послідовного циклу формування цієї здатності запропоновано самоактуалізацію, самовизначення та саморепрезентацію. Психологічний інструментарій дослідженого процесу містить модель і технологію формувального експерименту, а також програму для старшокласників і методичні рекомендації для шкільних психологів і педагогів.

Досліджено методологічні та теоретичні засади виховання лідерських якостей особистості школяра в сучасній загальноосвітній школі. Обгрунтовано особистісно-орієнтовану технологію неперервного виховання таких якостей у школярів, моніторинг її ефективності. Визначено систему принципів успішного виховання лідерських якостей учнів: принципи персоніфікації, біпарності, принцип опосередкованих впливів у процесі виховання лідерських якостей, принцип включення дітей у соціальні особистісно значущі відносини, принцип самореалізації дитини в ролі лідера, принцип диференційного підходу, принцип орієнтації на життєвий досвід.

Розглянуто питання теорії і практики стимулювання соціально-комунікативної активності підлітків (СКАП) у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності (ТКД). Розкрито психолого-педагогічну сутність СКАП, визначено психолого-педагогічні чинники проблеми стимулювання комунікативної активності учнів, особливості їх розвитку. Висвітлено зміст та умови стимулювання СКАП, функції ТКД в стимулюванні СКАП.

Рассмотрены вопросы теории и практики стимулирования социально-коммуникативной активности подростков (СКАП) в процессе туристическо-краеведческой деятельности (ТКД). Раскрыта психолого-педагогическая сущность СКАП, определены психолого-педагогические факторы проблемы стимулирования коммуникативной активности учеников, особенности их развития. Освещены содержание и условия стимулирования СКАП, функции ТКД в стимулировании СКАП.

Проаналізовано основні напрями наукових розробок у галузях психолого-педагогічного розуміння лідерства та позиції особистості, уточнено сутність поняття "лідерська позиція". Розроблено типологію лідерської позиції на основі обраних критеріїв та визначено рівні розвитку лідерської позиції у молодших школярів. Висвітлено технологію формування лідерської позиції в учнів початкових класів, яка містить концептуальний, цільовий, змістовий, процесуальний й оцінно-результативний компоненти та побудована з урахуванням формування лідерської позиції на засадах особистісно орієнтованого виховання у початковій школі, формування мотивації лідерства у молодших школярів, забезпечення у виховному процесі можливостей для прояву учнями лідерської поведінки, вдосконалення психолого-педагогічної компетентності вчителя-вихователя та підвищення рівня психолого-педагогічних знань батьків з питання виховання лідерської позиції у молодших школярів.

Обгрунтовано педагогічні умови формування організаторських умінь і навичок учнів старших класів у позаурочному навчально-виховному процесі. Запропоновано структурно-змістове забезпечення даного процесу, яке передбачає усвідомлення його суб'єктами необхідності формування даних умінь і навичок як засобів громадянського та громадського становлення. Розкрито особливості методичного забезпечення, яке дозволяє оптимально поєднати різноманітні методи та засоби педагогічного впливу (методи виховуючих ситуацій, проектів, самодіагностики, драми, дискусії, рольових ігор, творчих справ) та їх використання у формах позаурочного навчально-виховного процесу (факультативний курс, діяльність органів учнівського самоврядування, шкільних дитячих і молодіжних організацій, виховна діяльність класного керівника). Увагу приділено системному моніторингу та контролю засобами первинної діагностики сформованості організаторських умінь і навичок старшокласників у позаурочному навчально-виховному процесі.

Самостоятельность - обязательный атрибут взрослости. Противоположность самостоятельности - несамостоятельность, а то и беспомощность. Что касается послушности, то распространенный тезис "Послушный ребенок самостоятельным не бывает" не вполне верен.

Проаналізовано фактори, які зумовлюють особливості виховання самостійності у дітей у школах-інтернатах. Зазначено: у зв'язку з тим, що школа-інтернат охоплює педагогічним впливом все життя дитини, важливе значення має індивідуальна виховна робота. Акцентовано увагу на оформленні щоденників педагогічного спостереження та складанні планів індивідуальної роботи з першокласниками в напрямі формування самостійності дитини з моменту її зарахування до школи. Запропоновано систему прийомів психолого-педагогічної корекції молодшого школяра. Висвітлено мету курсу "Вступ до шкільного життя", гуртка "Абетка спілкування". Обгрунтовано доцільність використання методики О. Смирнової, адаптованої до умов школи-інтернату. Розкрито прийоми методики: мовленнєве спілкування, яке включене в діяльність; планування ігрової діяльності; "усний щоденник".

Показана суть гуманистических ценностей и ориентаций А. Макаренко, которые первостепенную роль в развитии личности отводят социальным факторам.

Автор рассматривает действенность и результативность системы морального воспитания, построенной на педагогике содружества взрослых и детей и принципе параллельного педагогического воздействия.

Рассмотрены некоторые пути формирования таких условных операций как сравнение, анализ, синтез, обобщение, а также вопрос формирования у школьников умения выделить главное, существенное в материале, который изучается.

Увагу приділено проблемі формування пізнавальної самостійності підлітків у науково-технічних гуртках позашкільних навчальних закладів. Проаналізовано філософські, психологічні, педагогічні аспекти досліджуваної проблеми. Уточнено сутність і структуру пізнавальної самостійності підлітків. Визначено критерії і показники, а також рівні сформованості зазначеної інтегративної якості особистості. Обгрунтовано педагогічні умови формування пізнавальної самостійності підлітків науково-технічних гуртків позашкільних навчальних закладів (упровадження в навчально-виховний процес програм для гуртків авіамоделювання й космічного макетування та моделювання, орієнтованих на формування пізнавальної самостійності підлітків; запровадження у зміст роботи науково-технічних гуртків позашкільних навчальних закладів проектної діяльності.

Вперше розроблено теоретичну модель якостей успішної людини за сучасних умов. Визначено організаційно-педагогічні умови, форми та методи формування якостей успішної людини у підлітків у позакласній роботі загальноосвітньої школи. Розроблено науково-методичне забезпечення процесу формування якостей успішної людини у підлітків у позакласній роботі загальноосвітньої школи. Уточнено поняття "успішна людина". Удосконалено критерії, рівні та показники формування у підлітків якостей успішної людини у позакласній роботі загальноосвітньої школи. Набули подальшого розвитку положення індивідуального підходу до формування особистості, здатної до самореалізації на духовно-моральних засадах.