На конференції розглядались проблемні питання з позицій підвищення ефективності управління післядипломною освітою, педагогічної та управлінської майстерності працівників - формування змісту післядипломної освіти педагогічних кадрів; професійна діагностика в системі підвищення кваліфікації; становлення і розвиток системи освіти та педагогічної думки східноукраїнського регіону в ХХ ст.; наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в Україні; трансформація педагогічної науки та передового педагогічного досвіду в практику; проблеми підготовки і адаптації практичних психологів у закладах освіти та ін.

Обговорюються актуальні питання з проблем управління освітою, зокрема, соціально-економічної мотивації в галузі освіти; нової парадигми управління національною освітою як органічною частиною всього суспільства. Висвітлюються проблеми філософії і виховання в післядипломній освіті - культуротворча функція післядипломної освіти; врахування особливостей регіону в післядипломній освіті вчителів; народні традиції, звичаї, обряди як джерело пізнання генетичного кореня народу та ін. Аналізуються соціально-психологічні основи управління інноваційними процесами в освіті - модульно-розвивальна система навчання; технологічна підготовка вчителів як передумова освоєння педагогічних інновацій тощо.

Розглянуто сучасні теоретико-методологічні, практичні та психолого-педагогічні проблеми формування змісту та удосконалення форм проведення безперервної педагогічної практики студентів вищих педагогічних закладів освіти як первинної форми їх професійної практичної підготовки. Висвітлено проблеми педагогічної практики з фахових дисциплін за умов ступеневої освіти, досліджено роль педагогічної практики в процесі становлення вчителя початкових класів тощо.

Розглянуто теоретичні основи безперервної освіти, її завдання та структуру. Висвітлено психолого-педагогічну систему технології навчання професії, у т.ч. блочно-модульну. Викладено методи, прийоми та засоби навчання, а також методику оцінки результативності підвищення кваліфікації на підставі використання методів математичної статистики.

Міститься покажчик друкованих публікацій, критико-біографічної та мемуарної літератури 60 професорів та викладачів Ніжинської вищої школи за 100 років, чия наукова діяльність суттєво вплинула на подальший розвиток школи. Серед них: Адріанов П.А., Боголюбов Н.М., Жданов С.Н., Козловський І.П., Лавровський Н.А., Максимович Г.А., Орлай І.С., Радченко К.Ф., Соколов М.І., Фохт Р.А. та ін. Про кожного дається коротка біографічна довідка.

Систематизовано творчу спадщину ніжинських науковців зазначеного періоду, відтворено цілісну картину наукового життя вузу, а також суспільно-політичної атмосфери минулих років. Матеріали викладено за алфавітом прізвищ викладачів, прямою хронологією та циклами наук.

Проаналізовано педагогічний аспект підготовки управлінських кадрів у вищих закладах освіти. Обгрунтовано необхідність формування в майбутніх менеджерів інтегративного педагогічного вміння розв'язувати педагогічні задачі, які постійно виникають в управлінській діяльності.

Наведено результати багаторічних досліджень формування особистості учителя фізичної культури української національної школи. Розглянуто умови та характер праці вчителя фізичної культури у зоні радіоактивного забруднення, а також мотиви діяльності студентів. Детально проаналізовано педагогічні аспекти професійної майстерності вчителя та особливості педагогічного спілкування.

Конкретизовано сутність феномену готовності педагога-музиканта до інновацій у сфері професійно-педагогічної діяльності. Наведено показники прояву даного професійного новоутворення особистості педагога-музиканта.

На підставі історико-логічного аналізу 14 праць Г.Г.Ващенка, широкої архівної бази та сучасних публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів подано життєвий і творчий шлях педагога. Вперше зроблена спроба актуалізації та інтерпретації з позицій сучасної педагогічної науки і шкільної практики найважливіших теоретико-педагогічних ідей вченого. Висвітлюються наукові пошуки і результати науково-дослідної роботи Г.Г.Ващенка з педагогіки, розкривається процес становлення Полтавського Інституту Народної Освіти, узагальнюється досвід, а також аналізуються проблеми, які, з точки зору вченого, характерні для всіх педвузів того часу (20-60-ті рр. ХХ ст.).

Висвітлені теоретико-методичні основи гуманітаризації і гуманізації педагогічного процесу в школі, здійснений аналіз типових труднощів у розв'язанні цієї проблеми та визначені шляхи їх подолання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч489.511.203

Рубрики:

Професійна освіта в галузі вищої педагогічної освіти

Шифр НБУВ: Ж69786 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто предмет і завдання дидактики, зміст початкової освіти, а також сутність, принципи, правила та етапи навчального процесу. Визначено взаємозв'язок навчання та розвитку учнів, викладено методи та форми організації навчального процесу. Особливу увагу приділено особливостям побудови уроків і варіантам їх структури у малокомплектній школі. Наведено зарубіжний досвід початкової освіти, зокрема, висвітлено актуальні проблеми розвитку шкільної освіти, особливості режиму початкового навчання у країнах Європейської співдружності.

С позиций современной вузовской дидактики предложена педагогическая система обучения студентов, основанная на формировании у будущих специалистов направленности и установки на сотрудничество, приобретении необходимых социально-педагогических знаний и умений, формировании профессионально важных качеств. Особое внимание уделено разработке педагогической технологии на основе концепции "блочного обучения" студентов, дана ее детальная дидактическая характеристика.

Висвітлено результати експериментального дослідження окремих діагностичних показників рівня розвитку професійної самосвідомості, суб'єктивної позиції та її направленості, самооцінки, які склали зміст професійної самореалізації учителя.

Висвітлюються проблеми наукового пізнання природи діалогу та діалогічності, передумови та засоби гуманізації шкільної освіти шляхом діалогізації освітньої взаємодії вчителя і учня, викладача і слухача. Вперше теоретично та експериментально розроблена дидактико-діалогічна модель (ДДМ) підвищення кваліфікації учня, конкретизована система діалогічних понять, визначені параметри, критерії і показники ефективності курсової підготовки за ДДМ.

Розглянуто методологічні, наукові, організаційні, концептуальні та методичні основи економічної підготовки педагогічних кадрів у системі безперервної освіти, розкрито суть, місце, роль і соціальне значення безперервної освіти взагалі та економічної зокрема. Проаналізовано структуру, форми, напрямки, засоби і форми практичної реалізації даної проблеми, вмотивовано її прогностичність у формуванні активної та свідомої економічної діяльності суб'єктів. Економічну підготовку вчительських кадрів розглянуто у контексті двох взаємопов'язаних аспектів: загальної професійної готовності та внутрішньої потреби постійного самовдосконалення з акцентом на економіко-педагогічній самоосвіті.

Наведено результати аналізу експериментальної роботи щодо визначення рівня професійно-етичної культури спеціалістів, зайнятих у соціально-педагогічній сфері. За отриманими даними розроблено експериментальну програму курсу "Професійно-етична культура соціального педагога".

Висвітлено проблеми організації навчальної та науково-дослідної роботи викладачів, докторантів, аспірантів і студентів у педагогічному вузі. Розглянуто питання розвитку творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку засобами образотворчого мистецтва, формування художньої культури студентів творами живопису, управління учбовою діяльністю з використанням нових педагогічних технологій. Проаналізовано дидактичні та ергономічні функції засобів навчання, методи забезпечення наступності у навчально-виховному процесі школи та дошкільного закладу.

Освещены вопросы создания учебно-методического комплекса (УМК) для обучения будущих учителей иностранных языков межкультурному общению. Предлагаемая концепция обоснована с учетом современных требований в системе обучения иностранным языкам на базе системно-функционального анализа и метода моделирования. Разработаны и описаны основные положения и процедура моделирования содержания предмета обучения, в качестве которого выступает диалог культурно-языковых общностей стран изучаемого и родного языков, а также содержания процесса обучения, реализуемого в УМК через системы и подсистемы упражнений для формирования и развития межкультурной коммуникативной компетенции в ее профессиональном варианте. На основе анализа функций УМК и его компонентов выделены основные типы компонентного состава УМК для каждого этапа обучения, предложены различные варианты структуры учебника и книги для преподавателя, а также определены требования к созданию УМК и принципы его построения.