Обгрунтовано традиційний підхід до жанру як регулятора творчої спадкоємності, пов'язаного з традицією. Розглянуто спільне і відмінне фольклорного і літературного жанрів як знаків традиції. Виявлено особливості змістовності жанрової форми двох різних систем та реалізації жанру в фольклорі і літературі. Значну увагу акцентовано на проблемі взаємодії і взаємопроникнення жанрів різних систем, яка є однією з маловивчених у сучасному літературознавстві.

Рассматривается традиция мифотворчества в европейской культуре, показаны основные черты мифа, а также его роль в повседневной жизни народов мира в эпоху древности, на заре человеческой культуры (архаический миф). Дана характеристика мифа и мифопоэтического мышления в позднейшие эпохи, в частности, средневековой христианской мифологии, мифологии нового времени, эпохи Просвещения. Проведено исследование мифа и его роли в начале ХХ в., в эпоху кризиса классической рациональности, а также мифологического влияния на творчество К.Моне, З.Фрейда, К.Г.Юнга.

Предложены результаты культуролого-психологического исследования проявляющихся в современности феноменов мифологического сознания. Приведены идея дуализма естественной и искусственной форм современного мифотворчества, а также модель реконструкции текста имплицитного искусственного мифа. В контексте представления о данном мифе проанализированы события актуальной геополитической реальности. Освещены особенности использования библейского мифа о "Казнях Египетских" в качестве структурного аналога искусственно-мифологического аспекта агрессии НАТО в Югославии (1999 г.).

На прикладі поезії О.Стефановича, П.Мовчана, І.Драча, П.Галича, В.Голобородька розглянуто особливості інтерпретації символу крила як вираження певних природних явищ, що грунтується на метафориці. Зазначено, що одвічний порив людини до вищого, небесного еволюціонує у формі символу крила від міфологічної віри в тілесну метаморфозу до християнської віри в незнищенність "окриленої душі" людини та нації.

На примере поэзии О.Стефановича, П.Мовчана, И.Драча, П.Галича, В.Голобородько рассмотрены особенности интерпретации символа крыла как выражения определенных природных явлений, основывающейся на метафорике. Указано, что извечный порыв человека к высшему, небесному эволюционирует в форме символа крыла от мифологической веры в телесную метаморфозу к христианской вере в неистребимость "окрыленной души" человека и нации.

Освещены вопросы теории мифа и проблемы мифопоэтического анализа художественного текста. Предложены основные концепции мифа и мифологии от античности до трудов ученых ХХ в., в которых изложены взгляды на природу мифа и на проблему связей мифологии и литературы у Платона, Шеллинга, Ницше. Дан обзор учения о мифе у А.А.Потебни, А.Н.Веселовского, А.Ф.Лосева, Ю.М.Лотмана. Описаны принципы психоаналитического, структуралистического и семиотического подходов к изучению мифа, намечены пути мифопоэтического анализа классических произведений.

Представлено исследование процесса формирования и развития писательской критики русских модернистов конца XIX - начала XX вв. Изучены жанрово-стилевые особенности их литературно-критических произведений. Проанализированы ритмико-интонационная и композиционная организация критической прозы, а также интертекстуальность как особенность организации текста.

Впервые предложена реконструкция "Слово о полку Игореве" как фольклорного поэтического (рифмованного) произведения, выделена рифмованная фольклорная поэзия в текстах летописей. Предложены принципиально новые толкования "темных мест" и новые параллели ("Слово" и былины о Вольхе и Вольге в общебылинном контексте, "Слово" и украинская народная поэзия, "Слово" и кельтская мифология), в частности, очень близкие к "Слову" сербская песня и отрывок "Шах-намэ".

На прикладах побутування одного гумористичного мотиву (про побиття жінкою свого чоловіка), наявного в стадіально різних обрядових і необрядових фольклорних жанрах (жартівливих піснях, прислів'ях, анекдотах), проаналізовано питання трансформації архаїчних уявлень, пов'язаних зі сміхом.

На примерах существования одного юмористического мотива (об избиении женой своего мужа), присутствующего в стадиально разных обрядовых и необрядовых фольклорных жанрах (шуточных песнях, пословицах, анекдотах), проанализированы вопросы трансформации архаических представлений, связанных со смехом.

У контексті концепції екзистенціальної семіотики, на підставі розгляду категорій межових підставин як універсалій культури в творчий розвиток теоретичних засад Київської школи філософії описано структуру культурних дискурсів - казки й обряду. На багатому фольклорному матеріалі доведено, що універсалії культури утворюють стійкий структурний інваріант казкових і обрядових текстів, детальний аналіз яких показав, що даний інваріант складає їх стійке смислове ядро. Доведено, що календарні обряди й обряди життєвого циклу структуровані за допомогою базисної світоглядної формули "ствердження життя - подолання смерті - прагнення до безсмертя". Наведено перспективи парадигмізації універсально-культурного аналізу структури текстів культури з метою їх несуперечливих класифікацій.

В контексте концепции экзистенциальной семиотики, на основе рассмотрения категорий граничных оснований как универсалий культуры в творческое развитие теоретических основ Киевской школы философии описана структура культурных дискурсов - сказки и обряда. На основе обобщения большого количества фольклорного материала доказано, что универсалии культуры создают устойчивый структурный инвариант сказочных и обрядовых текстов, детальный анализ которых показывает, что данный инвариант составляет их устойчивое смысловое ядро. Доказано, что календарные обряды и обряды жизненного цикла структурированы с помощью базисной мировоззренческой формулы "утверждение жизни - преодоление смерти - стремление к бессмертию". Приведены перспективы парадигмизации универсально-культурного анализа структуры текстов культуры с целью их непротиворечивых классификаций.

Висвітлено проблему філософсько-світоглядного аналізу українського буття в українознавчому аспекті. Розглянуто питання самоорганізації українського соціуму в часовому вимірі буття, формування національної самоідентифікації в процесі становлення української академічної науки. Визначено національний міф як складову українського національного буття, гендерні стереотипи в сучасній українській політиці.

Освещена проблема философско-мировоззренческого анализа украинского бытия в украиноведческом аспекте. Рассмотрены вопросы самоорганизации украинского социума во временном измерении бытия, формирования национальной самоидентификации в процессе становления украинской академической науки. Определены национальный миф как составная украинского национального бытия, гендерные стереотипы в современной украинской политике.

Розглянуто домінуючі концепти міфологізму за умов інтерпретації Біблії. Зроблено стислий екскурс в історію "міфологічної школи" біблійної герменевтики, проаналізовано праці давніх і сучасних науковців-міфологів. З'ясовано значення міфу в сучасних дослідженнях Біблії.

Уперше на матеріалі фольклорних записів XVIII - початку XXI ст. проведено багатоаспектний аналіз характеру функціонування усної епічної традиції та її регіональної специфіки. Висвітлено основні шляхи трансляції фольклорної спадщини Запорожжя, характер зміни жанрової картини світу в легендах і переказах регіону. Проаналізовано соціально-утопічні, соціогонічні мотиви в усній прозі Нижньої Наддніпрянщини, динаміку змін топонімічних мотивів. Досліджено специфічні особливості історичних пісень Запорожжя, характер трансформації традиційних для Запорожжя пісенних творів у посткозацький період, сучасний стан прозової та історикопісенної традиції на теренах колишнього Дніпрового Низу.

Розглянуто питання щодо можливості використання методології міфопоетичного аналізу стосовно літературного тексту, що корелює з фольклорною традицією. Запропоновано тезу, що прочитання міфопоетичного плану письма завжди є реконструкцією низки універсальних світоглядних позицій, укорінених у позачасовому, трансісторичному побутуванні міфу. Запропоновано оцінювати міфопоетичне як структурно-смислові ланки культурного механізму, а також переглянути внутрішню логіку процесів стикання міфу, фольклору та літератури. Зазначено, що концепт культурного повернення до міфу й міфотворчості є ключовим на всіх етапах творчої історії, саме він формує численні закономірності у системі кругообігу фундаментальних творчих опозицій, зокрема, є можливість оцінки міфопоетичного як формальної (структурної) текстової підоснови, що відроджується у процесі циклічної культурної еволюції. Зауважено, що міфотворчість і міфопоетика можуть розглядатися як константи власне поетичного плану в межах тієї чи іншої епохи, незалежно від її соціально-історичної орієнтації. Проведено реконструювання міфопоетичного елементу культури на рівнях формально-логічної структури міфу, образно-символічної оповідної моделі, типології фольклорно-літературного жанру, а також аналіз наскрізної культурної ролі міфопоетичних форм у системі літературно-фольклорних взаємин.

Наведено сутнісні характеристики феномену міфотворчості, проаналізовано її смисложиттєвий зміст у контексті українських культурних традицій та сучасних реалій українського етнобуття. Узагальнено специфічні риси міфологічного відображення картини світу в аспекті формування національної свідомості. Розглянуто смисложиттєвий зміст архетипів, які визначили етнокультурну спрямованість української літератури та мистецтва, а також їх ціннісно-смислові координати у часово-просторових вимірах європейської культури взагалі шляхом використання "філософії серця". Встановлено специфіку втілення смисложиттєвих концептів, на які зорієнтована етноміфотворчість у різних формах прояву української ментальності. Обгрунтовано спадкоємність родового досвіду, зафіксованого у пам'яті покоління, як системи ідейних переконань та норм поведінки, необхідних для етнічного вираження суб'єктів української історії у міжкультурному спілкуванні.

У розвідці досліджено концепцію еволюційної моделі розвитку героїчного епосу як продуктивної системи, що постійно вдосконалюється. З'ясовано політичні акценти інтерпретації розвитку героїчного епосу, заперечення професійного походження билин, дум та козацьких пісень. Проаналізовано вказівки фольклористів на тенденцію згасання героїчного епосу, що закладали основи нової нелінійної концепції його розвитку.

Йдеться про казкову екологічну етику, в основі якої лежать древні міфологічні уявлення про невіддільність людини від навколишнього середовища, з яким вона взаємодіє як суб'єкт з суб'єктом. Дбайливе ставлення до природи в казці у пізніші часи набирає морального спрямування.

Розглянуто різноманітні аспекти і напрями лінгвістичного дослідження прислів'їв і приказок; простежено проблеми лінгвокультурологічного аналізу паремій мов європейського ареалу, зокрема в межах пошуку універсального й національного в традиційних текстах народної культури.

З'ясовано природу мовленнєвого жанру загадки як складової дискурсу, простежено особливості функціонування мовленнєвого жанру загадки в різних типах дискурсів. Водночас окреслено складові загадки як жанру мовлення, а саме: ситуацію, контекст, соціальні ролі комунікантів.

Мета роботи - обгрунтування терміна "анти-патерн" в аспекті фольклористики. Проведене дослідження доводить наявність когнітивних "анти-патернів" у текстах казок, які дозволяють "познайомитися" з вчинками героя та одержати відображення розгортання подій у випадку неправильного (з точки зору спільноти) вчинку. Проаналізовано казки, фігурантами яких є представники інших етносів.

Проаналізовано специфіку міфологічного компонента ККС та МКС як одного із базових компонентів картин світу.

Проанализирована специфика мифологического компонента ККМ и ЯКМ как одного из базовых компонентов картин мира.

The article focuses on the peculiarities of the mythological component of the conceptual and linguistic pictures of the world as one of their basic parts.