Висвітлено лінгвософські та лінгвоестетичні аспекти теорії поетичної мови, особливості еволюції образного словника поезії 10 - 30 рр. ХХ ст. Зроблено системно-типологічний аналіз віршової мови українського символізму, поезії "Розстріляного Ренесансу" 20-х рр., підрадянської, західноукраїнської та емігрантської поезії 30-х рр. XX століття.

Подається аналіз фонової інформації з точки зору текстоутворюючої категорії пресупозиції, виявлені шляхи об'єктивізації категорії пресупозиції в авторському тексті і її роль в реконструкції ментально-вербальної картини світу С.Оріховського. Здійснюється виявлення внутрішньої динаміки, закладеної у творі митця. Зроблено висновок, що дослідження змістових ознак тексту і його компонентів дозволяють дати не тільки повну і об'єктивну характеристику його жанрової, стильової приналежності, ідейно-естетичного задуму, а й засобів втілення останнього в словесній канві твору. У зв'язку з цим зростає роль і значення таких найважливіших текстоутворюючих категорій, як інформативність, пресупозиція, семантична зв'язність, інтеграція, ретроспекція і проспекція. Оскільки інформативна глибина і багатоплановість художнього тексту багато в чому визначається текстоутворюючою категорією пресупозиції, вивчення її особливостей набуває особливого значення для інтерпретації й аналізу художнього тексту.

Предложена концепция системного изучения художественного текста через аспекты проявления ядерных смыслов, что позволило все художественно значимые единицы текста рассматривать через призму целого. Изложена методика лингвостилистического исследования текста (поэтического и прозаического) в аспекте взаимосвязи ритмомелодической, интонационной и цветофоносемантической его организации.

В монографии исследуется проблема соотносимости метафоры и художественного произведения в трех аспектах ее преломления: структурно-типологическом, историко-типологическом и прагматическом. Раскрывается генетическая и функциональная связь метода, жанра, сюжета и других факторов и носителей художественной целостности произведения с метафорой как универсальной фигурой постмифологического художественного мышления. Определяется роль метафоры в становлении и восприятии произведения как художественного целого, а также в формировании различных типов художественной целостности произведения в их конкретно-исторических вариациях - литературных направлениях и течениях. Особое внимание уделяется стихотворению-метафоре, в котором исследуемая проблема обретает свое наиболее репрезентативное подтверждение. Теоретический и практический анализ этого малоизученного явления мировой лирики проводится на материале русской поэзии первой половины 19 века.

На матеріалі української та російської художньої літератури здійснено комплексний аналіз мовленнєвих девіацій в аспекті вербалізації. Розглянуто найважливіші типи аномалій у зв'язку з порушенням закономірностей побудови пропозиції та модальної рамки висловлювання на різних етапах (у межах різних модулів) процесу породження мовлення. Виявлено особливості взаємодії когнітивного та лінгвального в мовленнєво-мисленнєвій діяльності людини. Вперше в українському мовознавстві зроблено спробу типологізувати комунікативні невдачі (провали). Визначено статус девіатології у межах сучасної комунікативної лінгвістики.

Висвітлено теоретичні питання художньо-літературного стилю, основні етапи становлення та розвитку його теорії. Детально проаналізовано проблему словесної образності. Окремі розділи присвячено функціонуванню мовних засобів у художньому тексті, опису тропів, їх семантиці, структурі, а також етнокультурним складникам.

Рассмотрены особенности парадигматических отношений в парадигме основной стилистической драматически-эпической тональности, основными элементами которой являются трагическая (объективно-трагическая, субъективно-трагическая), патетическая (патетически-трагическая, патетически-юмористическая) и юмористическая (сатирическая: оптимистическая, пессимистическая, ироническая, саркастическая) тональности.

Вперше системно досліджено тональну будову тексту й екстралінгвістичні чинники, що впливають на її своєрідність. Визначено види ритму, які відбивають екстралінгвістичне у лінгвістичному та утворюють підгрунтя тональності тексту як концентрат всіх його експресивних засобів. Запропоновано систему тональностей і окремих тонів, що становлять поліфонію тексту.

Висвітлюються проблеми стилізації та її семіотичних механізмів на прикладі творів українських письменників - О.Вишні, М.Хвильового, П.Куліша, О.Ольжича, І.Багряного та інших. Аналізуються результати наукових досліджень стилізації, що проводились вітчизняними та зарубіжними вченими-літературознавцями М.Бахтіним, С.Скварчинською, С.Бальдусом, М.Гловінським, К.Долининим, В.Троїцьким, Р.Якобсоном та їх послідовниками.

Висвітлюються актуальні питання сучасного мовознавства, пов'язані з проблемами та аспектами аналізу текстів взагалі та творів художньої літератури зокрема. Значна увага приділяється розгляду категоріальної та системно-структурної організації художніх творів, визначаються принципи порівняльних текстових досліджень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.171.11

Рубрики:

Зображувальні засоби мови

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрена стилистика современного популярного в Германии и во многих странах мира жанра "концентрированного рассказа". Для анализа его языковой системы использован новый, лингвопоэтический подход. Сущность данного подхода заключается в синтезе лингвистических и литературоведческих категорий при оценке художественной функции использованных в произведении средств.

Аналізується лексико-семантична структура індивідуально-авторської метафори (на матеріалі західноукраїнської прози початку ХХ ст.). Обгрунтовується тяжіння західноукраїнських прозаїків до асоціативно-ускладненої метафоризації. Психологізм, притаманний "новій генерації" українських письменників, знаходить вияв у складних метафоричних сполуках, що характеризуються звичною і незвичною сполучуваністю компонентів.

Освещены феномен и проблема нарративного дискурса, жанрологические проблемы в литературной теории Возрождения. Проанализированы особенности аллегорического иносказания в сцене поединка принца Артура с гигантом Оргольо из "Легенды о рыцаре Алого Креста" английского поэта Э.Спенсера. Рассмотрены вопросы жанрово-эстетического новаторства романистики немецкого писателя К.Ф.Хунольда-Менанта, проблема функционирования концепта меланхолии в семантическом пространстве "Тристрама Шенди" английского романиста XVIII ст. Л.Стерна. Представлены описания образов красоты в поэзии итальянского поэта Д.Хопкинса (1844 - 1889 гг.), образа любви в стихотворении английского поэта 1890-х гг. Э.Доусона.

Розглянуто загальні питання текстолінгвістики та дискурсознавства. Уточнено методику аналізу та запропоновано модель опису дискурсу наратора у двох напрямах англомовної художньої літератури ХХ ст.: модернізмі та постмодернізмі.

Рассмотрены общие вопросы текстолингвистики и дискурсоведения. Уточнена методика анализа и предложена модель описания дискурса наратора в двух направлениях англоязычной художественной литературы ХХ ст.: модернизме и постмодернизме.

Проаналізовано особливості семантико-словотвірної типології онімів Івано-Франківщини. Висвітлено гумористичний принцип включення онімів у художній текст, онімну та безіменну системи у художньому тексті українського письменника О.Олеся. Розглянуто питання функціонування онімів у прозі О.Кобилянської. Наведено результати дослідження міфонімів у "Слові о полку Ігоревім". Описано функції античних міфонімів у творчості О.С.Пушкіна.

Проанализированы особенности семантико-словообразовательной типологии онимов Ивано-Франковского региона. Освещены юмористический принцип включения онимов в художественный текст, онимная и безимянная системы в художественном тексте украинского писателя А.Олеся. Рассмотрены вопросы функционирования онимов в прозе О.Кобылянской. Приведены результаты исследования мифонимов в "Слове о полку Игоревом". Раскрыты функции античных мифонимов в творчестве А.С.Пушкина.

Рассмотрена ценностная семантика художественного текста в аспекте ее продуцирования и ситуативно-сценарной значимости. На материалах произведений А.С.Пушкина, Ф.М.Достоевского, А.П.Чехова, Б.Л.Пастернака освещены важнейшие проблемы интенциального исследования ценностной семантики в художественном тексте. Раскрыта сущность понятия интенциальности в феноменологии Э.Гуссерля, определен статус реальности религиозных феноменов.

Висвітлено проблеми лінгвокультурологічного вивчення духовно-ціннісних концептів. На матеріалі українських, зокрема класичних, сучасних художніх літературних джерел, у контексті дискурсівного аналізу розглянуто особливості національного сприйняття категорій "слава", "віра", "воля", "надія". Розкрито мовно-стилістичні аспекти культурологічного дискурсу Т.Шевченка, Л.Українки, П.Мирного, І.Франка, М.Коцюбинського, В.Стефаника.

Освещены проблемы лингвокультурологического изучения духовно-ценностных концептов. На материале украинских, в частности классических, современных художественных литературных источников, в контексте дискурсивного анализа рассмотрены особенности национального восприятия категорий "слава", "вера", "воля", "надежда". Раскрыты языково-стилистические аспекты культурологического дискурса Т.Шевченко, Л.Украинки, П.Мирного, И.Франко, М.Коцюбинского, В.Стефаника.

Досліджено семантико-стилістичні особливості формування та використання назв-космонімів в українській фольклорній традиції та поетичних творах. Розглянуто питання художньої природи та еволюції мови, основним завданням якої є створення словесного образу. З урахуванням національних лінгвістичних особливостей, емпіричного досвіду народу, культурологічної та ментальної специфіки його світогляду, оригінальної форми репрезентації творчого, асоціативного, художньо-естетичного мислення митця досліджено розвиток образної системи українського поетичного дискурсу. Встановлено специфіку мовного відтворення космосу в книжній літературі Київської Русі, авторській поезії другої половини XVI - початку XVIII ст., у художніх творах І.Котляревського, Т.Шевченка, І.Драча, В.Стуса, Д.Павличка, Л.Костенко, Б.Олійника, М.Вінграновського. Проаналізовано особливості застосування літературних засобів у процесі творення художніх образів Всесвіту. Розроблено словник-покажчик смислових інтерпретацій назв-космонімів в текстах української поезії.

Исследованы семантико-стилистические особенности формирования и использования названий-космонимов в украинской фольклорной традиции и поэтических произведениях. Рассмотрены вопросы художественной природы и эволюции языка, главной целью которого является создание словесного образа. На основе изучения национальных лингвистических особенностей, эмпирического опыта народа, культурологической и ментальной специфики его мировоззрения, оригинальной формы репрезентации творческого, ассоциативного, художественно-эстетического мышления поэта исследован процесс развития образной системы украинского поэтического дискурса. Проанализирована специфика формирования космической символики в книжной литературе Киевской Руси, авторской поэзии второй половины XVI - начала XVIII вв., в художественных произведениях И.Котляревского, Т.Шевченко, И.Драча, В.Стуса, Д.Павличко, Л.Костенко, Б.Олейника, М.Винграновского. Проанализированы особенности использования литературных средств в процессе создания художественных образов Космоса. Разработан словарь-показатель смысловых интерпретаций названий-космонимов в текстах украинской поэзии.

Проаналізовано пізнавальні можливості різних форм сміху, участь гумору та іронії в мисленні, їх значущість для філософії, роль сміху у конституюванні та збереженні людської індивідуальності. Розглянуто сміх як соціокультурний феномен, питання взаємодії сміху з різноманітними його проявами у різні періоди культури - від античної доби до сучасності. Описано варіанти сміху, сучасні явища сміхової культури: функціонування сміху в сферах політики, християнських традиційних цінностей, public relations. Висвітлено специфічні риси використання комічного в творчості Шекспіра та казахському фольклорі, в комедії болгарського Відродження та російській класичній літературі, а також літературі абсурду та сучасних анекдотах.

Проанализированы познавательные возможности разных форм смеха, участие юмора и иронии в мышлении, их значимость для философии, роль смеха в конституировании и сохранении человеческой индивидуальности. Рассмотрены смех как социокультурный феномен, вопросы взаимодействия смеха с разнообразными его проявлениями в разные периоды культуры - от античной эпохи до современности. Описаны варианты смеха, современные явления смеховой культуры: функционирование смеха в сферах политики, христианских традиционных ценностей, public relations. Освещены специфические черты использования комического в творчестве Шекспира и казахском фольклоре, в комедии болгарского Возрождения и русской классической литературе, а также литературе абсурда и современных анекдотах.