Розглянуто проблему ціннісного вибору, а також людиновимірного характеру системних цінностей. Детально проаналізовано "онтологічний" та "комунікативний" повороти сучасної філософської та етичної думки. Значну увагу приділено ціннісному аспекту досвіду свідомості, а також проблемі раціональності наприкінці XX ст.

Рассмотрены вопросы сравнительного анализа дискурсов романтизма, модернизма и постмодернизма, способы репрезентации "Я" в этих дискурсах, особенности современной художественной литературы, которая идентифицирует себя как "металитература", а также особенности ее генезиса, онтологического статуса, взаимоотношений автора и героя. Проанализирована эволюция герменевтики, ее непростые отношения с деконструкцией, современные герменевтические доктрины. Изложены философские вопросы об идентичности и отказе от идентичности, о свободе и ответственности, единстве и многообразии, тождестве и различии.

Досліджуються історичні і внутрішньотеоретичні обумовленості визначення питання про істину, а також його змісту і структури в філософії Григорія Сковороди завдяки зверненню до структурного методу текстуального аналізу та його використанню у вивченні такого специфічного типу дискурсу, як філософський. Предметом аналізу автора стає розгортання проблематики істини, а також шляхів її розв'язання на текстуальному просторі сковородинівських праць, і, зокрема, діалогів острозького і бабаївського циклу.

Рассмотрены сущность, виды, типы философской критики как гносеологического феномена. Раскрыты причины философского критического плюрализма, мировоззренческие основания критики в исторических типах философии, включая эпохи рабовладельческого и феодального обществ, механического материализма и классической немецкой философии, западной философии ХХ в. Определены практический потенциал и ценностность конструктивной философской критики.

Розглянуто співвідношення гносеології та епістемології, особливості тлумачення знання, ієрархічну будову процесу його формування, форми вираження істини у знанні, функціонування знання у культурі, а також його онтологічні аспекти. Окреслено зміст основних дослідницьких та світоглядних позицій у гносеології та епістемології, що дає можливість краще зрозуміти багатоаспектність знання.

Розглянуто нормативний підхід однієї з висунутих філософських теорій постсучасності (комунікативної) з проблем останнього обгрунтування етики і зроблено спробу довести, що внаслідок такого підходу багатотисячолітніх "ідолів" існування - розум і віру - витіснено на периферію буття.

Монографія присвячена інтерпретації філософії Нового часу (і відповідного історичного типу мислення) як структурно обумовленого конфлікту декількох мислительних стратегій. Проведена автором уперше в філософській літературі реконструкція симптоматологічної мислительної стратегії (Паскаль-де Сад - Ніцше - сучасна філософія радикального плюралізму) обгрунтовано доводить незмінність структури цього конфлікту протягом останніх чотирьох століть і, відповідно, структурну тотожність філософії Нового часу (XVII-XX cт.). Ключовим пунктом дослідження є специфічна інтерпретація текстів Б.Паскаля, яка серйозно коректує загальноприйняті уявлення про характер філософії XVII ст. і культури модерну загалом.

Висвітлено проблеми сучасної практичної філософії як прикладної етики, розроблені на засадах комунікативної парадигми К.-О.Апель, Ю.Габермас, Д.Бьолер, В.Кульман, П.Ульріх, В.Гьосле. Це проблеми дискурсивного обгрунтування принципів моралі, взаємовідношення універсалістських норм із цінностями традиційних етносів соціокультурних життєвих форм, функціонування моральних належностей у системах сучасного суспільства - політиці, економіці, науці тощо. Зміст комунікативної теорії розкрито у порівнянні з класичною філософією моралі та на тлі дискусій її представників з теоретиками постмодернізму, неоконсерватизму, комунітаризму, неомарксизму, системної теорії тощо. Обгрунтовано значення комунікативної етики відповідальності з метою ціннісної переорієнтації та духовно-морального оновлення суспільства, розв'язання політичних та етнічних конфліктів, вирішення екологічних проблем.

Проаналізовано "природу" об'єктивних законів, зокрема, процедури виміру та існування законів, освіту як чинник трансляції, а мову як форму онтологізації законів. Визначено детерменістську структуру закономірного світу, місце закону в структурі наукового пізнання. Запропоновано метод класифікації у пізнанні.

Рассмотрено значение понятия масштаба успеха исследователей в разных предметных областях, в частности: масштаб предметной области философии, экономической и психологической предметных областей, гуманитарных наук, эстетики, математических наук, технических наук, художественного творчества, обыденного сознания, политического мышления.

Рассматривается проблема взаимоотношений между мозгом и разумом. В ней проявилась та пронизывающая всю западную философскую традицию неразрешенность, в которой, в зависимости от эпохи, противостоят то материя и форма, то тело и душа. Акцентируется внимание на человеческом разуме, где раскрывается сущность глобального и частичного, интегрированного и модулированного, символического и несимволического. Исследуется возможность использования идеи "нейронных сетей" для создания общей модели мозга и разума.

Здійснено систематичну характеристику наукового простору: його виникнення, структури, функцій, особливостей розвитку в докласичний, класичний та посткласичний періоди. Особливу увагу приділено проблемам інституціоналізації наукового простору відповідно до специфіки виокремлених історичних періодів науки, а також дискусійним питанням наукового простору сучасної України.

Представлены размышления автора по осмыслению сущности осваивающей практики (освоения). Освоение развертывается на трех исторических (прибытийном, безбытийном и событийном) типах практического становления и, соответственно, - материи человеческого бытия. Преимущественное внимание уделено безбытийному (производственно-присваивающему, в частности, индустриальному и постиндустриальному) человеческому бытию.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю225.8

Рубрики:

Наукове і художнє пізнання

Шифр НБУВ: Ж70616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены основные особенности формирования современной социокультурной парадигмы. Особое внимание уделено важнейшим характеристикам разума как ключевой категории культуры, а также тем стратегиям и императивам, которые будут задавать направление развития цивилизации ХХІ в.

Викладено оригінальну концепцію сучасної діяльності людини - феномена світу. Досліджено структуру та функціонування психіки - першопричини змін у суспільних відносинах і перетвореннях природи у планетарних масштабах.

Розглянуто коло актуальних філософських проблем, пов'язаних із сучасною кризою класичної концепції раціональності, входженням наукового дискурсу в якісно новий стан, постмодерністською деконструкцією метафізики раціоналізму, наративізацією та герменевтизацією практики сучасної науки. Показано, що сучасне оновлення методологічної культури перебуває під зростаючим впливом двох "каталізаторів". Роль першого відіграють "науки про складність", когнітивні науки та квантово-польова космофізика, а другого - процеси деконструкції, що оновлюють ядро традиційної філософії. Головні з них: "лінгвістичний поворот у філософії", деконструкція "об'єкт-суб'єктної" схеми, наративізація та герменевтизація когнітивних практик сучасної науки. Запропоновано нетрадиційне критико-рефлексивне осмислення сучасного стану наукового дискурсу, подано власну оцінку когнітивних, епістемологічних, соціальних наслідків сучасних трансформацій методологічної культури науки.

На основі аналізу світоглядних ідей мислителів минулого та сучасності, об'ємного знакового іконографічного матеріалу єгипетської та української культур досліджено національні "картини Світу" як втілення ідеї "за образом Божим". Запропоновано погляд на Світ як на систему взаємодії архетипних чинників: мови, середовища та діяльності, що творять національний образ ідеї. На підставі методики дизайнерського та проектно-морфологічного підходу, в контексті взаємодії онтологічного (ідеї) та екзистенційного (образу), розроблено теорію образотворення: її принципи та аспекти, що закладають основи нової світоглядної системи як синтезу науки, мистецтва, релігії, філософії та практики життєдіяльності.

Досліджено універсально-культурну структуру художнього тексту. Доведено, що ця структура визначається базовими формами світовідношення, які в культурі трансформуються в її універсалії. Дано оригінальне визначення культури як засобу ствердження життя. Виявлено, що її універсаліями виступають категорії граничних підставин та відповідні до базових форм підтримки життя світоглядні "коди". На прикладі збірника новел Маргарити Наварської "Гептамерон" виявлено "априорну" універсально-світоглядну структуру новели та на підставі розроблених методик реконструйовано відсутні у ньому сюжети.

Висвітлено проблеми та концепції сучасної західної аналітичної філософії мови. Розглянуто теорії Фреге, Рассела, Стросона, Доннелана, Остіна, Грайса, Серла.