Розглянуто сутність наукового та позанаукового знання. Висвітлено проблему існування знання за межами науки, виділено категорії знань, що перебувають і не перебувають у конфлікті з наукою. Розкрито зміст понять шаманізму, магії, міфу, мантики, кабалістики, йоги, нейрокритики, уфології, спіритизму, френології, графології, теософії, окультизму. Охарактеризовано альтернативні форми знання релігії.

Рассмотрена сущность научного и вненаучного знания. Освещена проблема существования знания за пределами науки, выделены категории знаний, находящихся и не находящихся в конфликте с наукой. Раскрыто содержание понятий шаманизма, магии, мифа, мантики, кабалистики, йоги, нейрокритики, уфологии, спиритизма, френологии, графологии, теософии, оккультизма. Охарактеризованы альтернативные формы знания религии.

Висвітлено складний та багатогранний процес співвідношення (протистояння та взаємодії) раціонального та ірраціонального в пізнанні, освіті та соціальній практиці. Розглянуто загальнофілософський контекст співвідношення даних категорій у науці й освіті в загальноєвропейському вимірі, а також в Україні на сучасному етапі її історичного розвитку.

Освещен сложный и многогранный процесс соотношения (противостояния и взаимодействия) рационального и иррационального в познании, образовании и социальной практике. Рассмотрен общефилософский контекст соотношения данных категорий в науке и образовании в общеевропейском измерении, а также в Украине на современном этапе ее исторического развития.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю225.6

Рубрики:

Ірраціональне в пізнанні

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито сутність феномену ірраціонального. Показано, що найвищі прояви людського духу є невід'ємними від внутрішніх переживань, пов'язаних з такими загальновживаними, але до кінця не пізнаними поняттями, як "душа", "серце", "добро", "віра", "щастя" тощо. Акцентовано увагу на розкритті сутності проблем магії, астрології, свободи, смерті, істини. Висвітлено глибинний зміст екзистенційного світу людини.

Раскрыта сущность феномена иррационального. Показано, что наивысшие проявления человеческого духа неотъемлемы от внутренних переживаний, связанных с такими общеупотребимыми, но до конда не познанными понятиями, как "душа", "сердце", "добро", "вера", "счастье" прочее. Акцентировано внимание на раскрытии проблем магии, астрологии, свободы, смерти, истины. Освещено глубинное содержание экзистенциального мира человека.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э210.0 + Ю225.6 + Ю223.7 + Ю215.1

Рубрики:

Філософія в релігії

Ірраціональне в пізнанні

Знання та віра

Проблема бога. Теодицея

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю225.60 + Ю215.1 + Э391.15

Рубрики:

Містичне пізнання. Откровення

Проблема бога. Теодицея

Медитація

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В контексте постнеклассической методологии рассмотрен мистический опыт как потенциальное свойство человека, проявляющееся лишь в его определенном состоянии. Обоснована эффективность и специфика использования синергетического подхода для исследования мистического опыта как антропологического модуса. Выяснена синергетическая сущность мистического опыта духовной практики исихазма. Особое внимание уделено осмыслению эволюционных процессов развития личности, проблемам подчинения собственного бытия-деятельности достижению высшей цели как смыслу существования. Рассмотрены закономерности образования антропологической целостности как внутренней гармонии, с которой связывается выход в сферу мистического опыта.

Обгрунтовано методологічні засади раціональності поліфункціонального типу, викладено традиційні та новітні концепції свідомості. Встановлено співвідношення логіко-дискурсивного й інтуїтивного компонентів мислення, охарактеризовано репродуктивну й евристичну здатність уяви. Розглянуто генеалогію нерозумного (фігури перевтілення та символічні двійники), описано його сакральні форми. Проаналізовано прояви смилу в процесі видозміни нерозумного, показано особливості вербального та несловесного мислення. Розкрито сутність невербального ratio тіла та його символічної диверсифікації.

Обоснованы методологические основы рациональности полифункционального типа, изложены традиционные и новейшие концепции сознания. Установлено соотношение логико-дискурсивного и интуитивного компонентов мышления, охарактеризована репродуктивная и эвристическая способность воображения. Рассмотрена генеалогия неразумного (фигуры перевоплощения и символические двойники), описаны его сакральные формы. Проанализированы проявления смысла на фоне видоизменения неразумного, показаны особенности вербального и несловесного мышления. Раскрыта сущность невербального ratio тела и его символической диверсификации.

Раскрыты особые состояния сознания человека (феномен самодостаточности) в ряду естественных состояний на примерах современного мистицизма. Показано, что причины возникновения данного феномена обусловлены компенсаторными механизмами психики. Освещены проблемы мистической, религиозно-философской, околорелигиозной и нерелигиозной культур.

Узагальнено методологічні основи дослідження взаємозв'язку парадоксографії (ПГ), "вторинного" міфу та "нової" релігійності. Зміни типів цивілізаційного розвитку викликають потужні хвилі ірраціоналізму, стрімке зростання парадоксографічного шару культури. ПГ акумулює численні марновірства, відображає аномальне, ірраціональне, таке, що знаходиться за межами культурної норми. Аналогії між античністю та добою постмодерну, порівняльний аналіз двох культур і притаманних їм світоглядних парадоксографічних форм свідчать про те, що уявлення про аномальне, ірраціональне, яке знаходиться за межами норми, є чинником відтворювання релігійності своєї епохи. Посередником між сучасною ПГ, із одного боку, та "новою" релігійністю, окультизмом є "вторинний" міф. Сучасна еволюція уявлень про аномальне стимулює розвиток "відкритої" релігійності, "приватної віри".

Досліджено найменш вивчену форму людського ірраціонального пізнання - пізнання духовне. Зроблено спробу класифікувати та показати джерело та механізм його дії.

Проаналізовано такі поняття як "ірраціональне", "міфологічне", "естетичне", "міфопоезіс", "ініціація".

Досліджено діалектику та методологію позанаукових знань та їх культуротвірні функції. Розроблено цілісну концепцію позанаукового знання, за якою обгрунтовано диспозиційність таких знань, їх гуманітарну інтенційованість і символічно-знакову праксеологію. Позанаукові знання існують у двох формах, а саме: суб'єктивно-практичній і символічній об'єктивно-практичній, їх джерелами є не стільки об'єктивно існуючі властивості, а суб'єктивні якості суб'єктів цих знань. Тому позанаукові знання є не дескрипціями предметності, а прискрипціями прикмет, які продукуються їх суб'єктами у формі значення та смислів буття людини у світі. Важливу роль у культуротвірних функціях позанаукових знань відіграє філософія як знання, яке певні дослідження відносить до наукових знань, а також до позанаукових. Обгрунтовано тезу, що філософське знання знаходиться не на порубіжжі з наукою та теологією (Б.Рассел), а на порубіжжі з наукою та позанауковими знаннями. Референтами цього порубіжжя є філософські категорії як людиновимірні рубрикації світу (В.І.Шинкарук, С.Б.Кримський). У процесі культуротворення наукове та позанаукове знання мають багато спільного, основним об'єктом яких є гуманітарні проблеми. Технологічне застосування наукових знань часто спричинює негативні щодо людини наслідки (екологічні, військові), до усвідомлення яких доцільно залучати позанаукові знання як знання, що продукують гуманітарну науку. Останнє є актуальним у перехідні періоди суспільства, зокрема в Україні.

Висвітлено важливі загальнотеоретичні та прикладні проблеми функціонування раціонального та ірраціонального як способів мислення та поведінки особи, колективу, соціальної групи, нації та їх проявів у гуманітарному знанні. Розроблено гносеологічну концепцію соціально-філософського аналізу розвитку та взаємодії раціонального та ірраціонального в сферах суспільної науки, освіти та виховного процесу на різних етапах соціокультурного розвитку, згідно з якою раціональність та ірраціональність, які мають різні форм виявлення, є загальнолюдськими якостями, характеристиками інтелекту, потенційно рівноправними методами пізнання дійсності, теоретичними чинниками екзистенційного самовизначення індивіда в реалізації цінностей сучасної культури, хоча з розвитком науки та освіти раціональне все більше виявляє свою конститутивну роль. Зазначено, що багатозначність понять "раціональність" та "ірраціональність" дає змогу використовувати їх як базові в методологічних і світоглядних підходах суспільних наук, у розробці методів освіти та виховання особистості, формуванні смисложиттєвих світоглядних і гносеологічних форм освоєння дійсності.

Проведено дослідження раціональності у науковому та позанауковому знанні. Визначено, що суть проблеми раціональності загалом, її конкретного виду або історичного типу полягає в тому, що використання конкретного набору принципів і правил, якими керується в своїй діяльності розум, у процесі освоєння світу, організації суспільного життя, перетворенні зовнішнього середовища є малоефективним. Виявлено, що у позанауковому знанні дана проблема набуває двох вимірів: внутрішнього (носії даного виду раціональності відчувають її обмеженість) і зовнішнього, коли обмеженості даного типу досліджує наука. Розроблено концепцію комплементарності наукових і позанаукових форм знання на базі раціональності. Обгрунтовано, що раціональність набуває значення своєрідного "спільного знаменника" для різноманітних форм знання завдяки своїй універсальній структурі, яка включає чотири рівні: цільовий (визначення мети), методичний (вибір засобів її досягнення), алгоритмічний (встановлення порядку дій), суб'єктний (наявність розуму). Показано, що дана структура є універсальною та притаманна будь-якій формі раціональності або її різновидові. Встановлено, що відмінність між конкретними проявами раціональності обумовлена змістом зазначених вище рівнів, передусім методичного, а також історичними умовами реалізації.

Проведено системно-параметричний аналіз сфери позанаукового знання (міфології, релігії й езотерики). Запропоновано класифікацію знання, яка дозволяє розкрити історичну динаміку його розвитку. Наведено характеристику донаукового, класичного наукового та холістичного постнаукового типів знання. Виявлено, що перехід від одного типу до іншого здійснюється згідно з діалектичною тріадою, тобто донаукове знання "знімається" класичним науковим, але на новому рівні його інтенції та принципи (зокрема, принцип "все у всьому") відтворюються у холістичному постнауковому знанні. Із використанням системної методології у вигляді параметричної загальної теорії систем А.І.Уйомова здійснено теоретико-системну експлікацію принципу "все у всьому" та виділено різні види голографізму. Обгрунтовано голографічну теорію цілісності систем і голографічний принцип їх тотожності, розроблено теоретичні засади твен-аналізу як такої логічної операції, що передбачає розгляд структури твенових систем і розкриває природу твеновості як незнання.

Вперше метод функціонального аналізу застосовано у процесі дослідження астрології, що дозволило визначити її сутність як інтелектуальної традиції. Показано, що роль і місце астрології у культурі визначається її подвійним характером, яка з одного боку концептуально ускладнена й формалізована на зразок науки, а з іншого - безпосередньо звернена до ірраціональних очікувань індивіда. Виявлено явні функції астрології: засоби розрахунку гороскопу, прийняття як факту зв'язку між констеляціями небесних тіл і долею людини, та латентні, неусвідомлювані й ненавмисні, що проявляються в закріпленні спонукальних мотивів і знятті психологічної напруги. Обгрунтовано поліфункціональність астрології, її зв'язок з різними аспектами духовного життя людини. Визначено потреби, мотиваційні та цільові причини, які спонукають людину займатися астрологічною практикою (прагнення довідатися про майбутнє, потяг до надприродного й незвичайного, бажання змінити долю й знайти своєї місце і призначення у просторі культури, наслідування традицій, розчарування в науці, проблема вибору). Встановлено адаптаційний ефект астрології, яка позитивно впливає на упорядкування й системну організацію життєдіяльності (кореляцію поведінки, підтримку внутрішнього порядку, орієнтацію на успіх).

Досліджено проблему таємнознавства у полі культури, актуалізовану сучасними соціокультурними трансформаціями та необхідністю відмовитись від традиційних способів його інтерпретації, а також розглянуто метафізичні основи теорії з урахуванням специфіки та перспектив сучасного філософського дискурсу. На підставі системного, міждисциплінарного, компаративного аналізу теоретично узагальнено та запропоновано нове вирішення цієї проблеми, зміст якого полягає в експлікації та концептуалізації таємнознавства на постнекласичних засадах. Досліжено генезу таємнознавства у полі культури, розкрито його сутнісні характеристики, антропологічні, соціальні, культурні корені та функції, взаємозв'язки з іншими формами духовної культури. Розкрито внутрішні механізми продукування таємнознавства, закони, принципи, постулати, на яких воно базується. Результати дослідження сприяють легітимації таємнознавства як предмета філософського дослідження та відкривають перспективи для його подальшої теоретичної рефлексії - філософсько-культурологічної та міждисциплінарної.

Досліджено проблему таємнознавства в полі культури, яка актуалізована сучасними соціокультурними трансформаціями, а також необхідністю відмовитись від традиційних способів інтерпретації таємнознавства та переглянути метафізичні засади теорії з урахуванням специфіки та перспектив розвитку сучасного філософського дискурсу. На підставі системного, міждисциплінарного, компаративного аналізу здійснено теоретичне узагальнення та нове розв'язання цієї проблеми, яке полягає в експлікації та концептуалізації таємнознавства на постнекласичних засадах. Досліджено генезу таємнознавства у полі культури, розкрито його сутнісні характеристики, антропологічні, соціальні, культурні корені та функції, а також взаємозв'язки з іншими формами духовної культури. Розкрито внутрішні механізми продукування таємнознавства, закони, принципи, постулати, на яких воно базується. Одержані результати сприяють легітимації таємнознавства як предмета філософського дослідження і відкривають нові перспективи для його подальшої теоретичної рефлексії - філософсько-культурологічної та міждисциплінарної.

Введено нову термінологію - Psi/M-Реальність, транссуб'єкція, психомодальність, галуззю визначення якої є елементи особливої сфери суб'єктивності, що не зводяться ні до однієї з досліджуваних на даний момент: свідомості-несвідомого-вольового-почуттєвого. Запропоновано інтерпретацію Psi/M-Реальності як особливої, самостійної складової психічного. Узагальнено розрізнені дані про Psi/M-Реальність різних традиційних шкіл і напрямків - шаманізму, йоги, буддизму, даосизму тощо, а також дані наукових досліджень. На цій основі виділено методи транссуб'єкції, надано визначення Psi/M-реальності. Введено класифікацію нетипових станів суб'єктивності: персональні-трансперсональні-імперсональні, хілотропні-холотропні-нозотропні. Запропоновано архітектоніку Psi/M-Реальності, що дозволяє відслідковувати різні рівні та форми транссуб'єкції: в ієрархії психомодальностей (вертикальні підстави), у діапазоні заданої психомодальності (горизонтальні підстави).