Розкрито теоретичні засади експериментально-генетичного методу дослідження особистості через введення психомоторних компонентів до навчальних програм. Проаналізовано закономірності впливу макрорухів психомоторної дії на розумову активність дітей. Описано методики вивчення психомоторних властивостей дитини, а також систему розвивальних завдань та вправ для розвитку макро- і мікрорухів дітей молодшого шкільного віку.

Освещены теоретические основы экспериментально-генетического метода исследования личности через введение психомоторных компонентов в учебные программы. Проанализированы закономерности влияния макродвижений психомоторного действия на умственную активность детей. Описаны методики изучения психомоторных свойств ребенка, а также система развивающих заданий и упражнений для развития макро- и микродвижений детей младшего школьного возраста.

Зроблено припущення, що проведення хірургічної корекції хвороб серця спричинює виникнення у більшості пацієнтів і їх родичів специфічного відношення (у пацієнтів - підсилення страху як якості, у родичів - підсилення опікунських якостей). Досліджено 33 особи (12 дівчат і 21 хлопчик) віком 12 - 18-ти років, які зазнали в різні періоди свого життя хірургічне втручання з метою лікування хвороб серця (група Є) та порівняно одержані дані з контрольною групою (група К). Використано анкети STAI C.D. Spielbergera для вивчення страху як якості та оригінальну методику для опису й оцінки стану пацієнтів і їх родичів. За середніми груповими даними (шкала X-1 i X-2) анкети STAI не виявлено статистично істотної різниці між групами Є і К. Міжгрупове порівняння розподілу відсоткового тесту STAI показало, що хлопчики з групи К частіше досягали вищих результатів, ніж у групі Є. У контексті вибору рухової рекреаційної активності у молоді після кардіохірургічного втручання визначено обережність у оцінці власних можливостей. Стан батьків респондентів групи Є визначено як більш опікунський, ніж у групі К.

Сделано предположение, что проведение хирургической коррекции болезней сердца вызывает возникновение у большинства пациентов и их родственников специфического отношения - усиления страха как качества у пациентов и повышение опекунских качеств у родственников. Исследовано 33 человека (12 девочек и 21 мальчик) в возрасте 12 - 18 лет, подвергавшихся хирургической коррекции в случае болезней сердца (группа Э). Полученные результаты сравнены с данными контрольной группы (К). Анкетные данные показали, что мальчики из группы К чаще достигали высших результатов, чем в группе Е. В контексте выбора двигательной активности у молодёжи после после кардиохирургического вмешательства отмечена осторожность в оценке собственных возможностей. Состояние родителей респондентов группы Е определено как более опекунское чем в группе К.

Досліджено психофізіологічні властивості та особистісні якості 182-х випускників загальноосвітніх навчальних закладів різного типу. З метою розробки критеріальних показників для оцінки процесів психофізіологічної адаптації до умов навчання та своєчасного виявлення факторів ризику соціальної дезадаптації використано метод інтегральних оцінок. Зазначено, що у керуванні процесом формування соціальної зрілості одне з провідних місць належить первинній психогігієнічній профілактиці, спрямованій на запобігання невротичним станам, підвищення розумової працездатності.

Изучены психофизиологические свойства и личностные качества 182-х выпускников общеобразовательных учебных заведений разного типа. Для оценки процессов психофизиологической адаптации к условиям обучения и своевременного выявления факторов риска социальной дезадаптации использован метод интегральных оценок. Отмечено, что в управлении процессом формирования социальной зрелости одно из ведущих мест принадлежит первичной психогигиенической профилактике, которая направлена на предупреждение невротических состояний и повышение умственной работоспособности.

The question considered are connected with the contribution of A.S. Makarenko in a modern tendency of native professional education and manager education of foreign countries.

Викладено теоретико-методологічні та практичні питання взаємовпливу моторики і психіки на основі аналізу філогенезу тварин і людини, нормального і патологічного онтогенезу людини. Показано залежність можливостей моторики від активності психіки живих істот, а також те, що обов'язковою умовою функціонування і розвитку активності є свобода - основний детермінуючий фактор розвитку психомоторики у філо- та онтогенезі.

Изложены теоретико-методологические и практические вопросы взаимовлияния моторики и психики на основании анализа филогенеза животных и человека, нормального и патологического онтогенеза человека. Показана зависимость моторных возможностей от активности психики живых существ, а также то, что обязательным условием функционирования и развития активности является свобода - основной детерминирующий фактор развития психомоторики в фило- и онтогенезе.

Розглянуто єдність моторних, пізнавальних та емоційних проявів психіки дитини на перших етапах онтогенезу. Наведено огляд вітчизняних та зарубіжних досліджень психічного розвитку та пізнавальної діяльності дитини, розкрито зв'язок рухів з емоціями. Проаналізовано взаємовплив моторики та активності психіки дитини у різні вікові періоди. Висвітлено питання розвитку загальної психомоторної обдарованості в учнів I - IV класів. Наведено методи визначення властивостей нервової системи у дітей за показниками моторики. Охарактеризовано порушення моторних рівнів ЦНС та активності психіки дітей з церебральним паралічем і нервово-психічними захворюваннями. Розкрито психомоторні можливості учнів допоміжної школи, запропоновано методи корекції їх розвитку.

Рассмотрено единство моторных, познавательных и эмоциональных проявлений психики ребенка на первых этапах онтогенеза. Приведен обзор отечественных и зарубежных исследований психического развития и познавательной деятельности ребенка, исследована связь движений с эмоциями. Проанализировано взаимовлияние моторики и активности психики ребенка в различные возрастные периоды. Освещены вопросы развития общей психомоторной одаренности учащихся I - IV классов. Приведены методы определения свойств нервной системы у детей по показателям моторики. Охарактеризованы нарушения моторных уровней ЦНС и активности психики детей с церебральным параличем и нервно-психическими заболеваниями. Раскрыты психомоторные возможности учащихся дополнительной школы, приведены методы коррекции их развития.

Проблема історизму - один із провідних принципів біомеханіки. Проаналізовано становлення "живих рухів" як соціокультурного семантичного об'єкта.

Проблема историзма - один из ведущих принципов биомеханики. Проанализированы становления "живых движений" как социокультурного семантического объекта.

The aim of this article is the conception of living movements as a social-cultural semantic object.

Проаналізовано дослідження проблеми взаємодії сім'ї і школи у вітчизняній науці. Розглянуто перспективи та можливі шляхи вирішення цієї актуальної проблеми.

Простежено взаємозв'язок між психофізіологічними особливостями учнів старшого шкільного віку та їх сприйнятливістю до негативних і ризикованих форм поведінки.

Вперше з використанням сучасних методів дослідження одержано нові дані про стан і динаміку розвитку властивостей основних нервових процесів, сенсомоторних і когнітивних функцій старшокласників, які мають різний рівень фізичного розвитку. Запропоновано нову методику оцінювання психофізіологічного та фізичного розвитку хлопців і дівчат віком від 13-ти до 16-ти років. Для кожної статево-вікової групи рекомендовано кількісні та якісні критерії досліджуваних властивостей та алгоритми розрахунку в балах інтегрального показника. Зафіксовано зв'язок успішності навчання з інтегральним показником рівня психофізіологічного та фізичного розвитку учнів. Доведено, що в учнів аналізованого вікового періоду незалежно від рівня фізичного розвитку відбувається подальше формування нейродинамічних і когнітивних функцій.

Досліджено особливості розвитку інтрацептивного сприйняття у молодших школярів на прикладі практично здорових дітей і тих, які часто хворіють. Розширено уявлення щодо інтрацептивного сприйняття у молодшого школяра, зокрема показано його обумовленість специфікою спілкування з матір'ю та досвідом переживання інтрацептивних відчуттів. Охарактеризовано рівні функціонування інтрацептивного сприйняття як складного психічного процесу. Розкрито його значення для становлення особистості, самосвідомості, формування образу тілесного Я, психосоматичного розвитку молодшого школяра. Модифіковано й апробовано діагностичний засіб оцінювання представленості інтрацептивних відчуттів у свідомості молодших школярів за допомогою кольороасоціативних відповідей. Запропоновано процедуру обчислення частотних колірних асоціацій для інтрацептивних відчуттів та їх якісного аналізу. Теоретично обгрунтовано й апробовано психокорекційну програму, спрямовану на розвиток інтрацептивного сприйняття у молодших школярів, показано її ефективність і необхідність впровадження у психолого-педагогічну практику.

Вперше з використанням нової психодіагностично-комп'ютерної програми "Методика діагностики темпераменту Я. Стреляу" встановлено зниження ступеня вираженості сили процесів гальмування та збудження, функціональної рухливості нервових процесів у осіб різних вікових груп залежно від показників центральної гемодинаміки. Розроблено психодіагностичну комп'ютерну програму "Методика діагностики рівня тривожності особистості", з використанням якої встановлено, що у пацієнтів з підвищеним рівнем артеріального тиску спостерігається зростання показника тривожності та ступеня нейротизму, збільшується кількість інтровертованих осіб у порівнянні з групою контролю. Вперше встановлено залежність показників центральної гемодинаміки від особливостей нервових процесів і психоемоційного статусу в осіб віком 15 - 20-ти років і виявлено зв'язок між індивідуально-типологічними особливостями та показниками центральної гемодинаміки в обстежуваних різного віку.

Розглянуто проблему усвідомлення життєвого досвіду підлітків із неблагополучних родин. З'ясовано основні соціальні та психологічні фактори становлення особистості неблагополучних підлітків. Розроблено модель становлення життєвого досвіду та виявлено вікові особливості та переломні етапи усвідомлення життєвого досвіду підлітків із неблагополучних родин. Розглянуто процес та особливості усвідомлення життєвого досвіду неблагополучними підлітками, його рівні, види та структура. Виявлено, що процес осмислення життєвого досвіду відбувається у формі наративу. Здійснено дослідження особливостей усвідомлення життєвого досвіду підлітками із неблагополучних і благополучних родин. Визначено рівні та чинники психотравматичності індивідуального та соціального досвіду, проаналізовано основні чинники нездатності до осмислення життєвого досвіду або осмислення у формі негативного базового наративу. Розроблено психокорекційну програму осмислення підлітками життєвого досвіду.

Проаналізовано соціально-психологічні детермінанти особистісного розвитку близнюків у період дорослішання. Наведено результати дослідження особистісного розвитку монозиготних близнюків підліткового віку, які знаходилися в стані близнюкової ситуації. Визначено особливості соціально-психологічного простору близнюкової пари, зокрема, мікросоціуму близнюків (близнюкової діади), диференціацію близнюків за типами внутрішньопарних ставлень. Набуло подальшого розвитку уявлення про близнюкову ситуацію як провідну соціально-психологічну детермінанту особистісного розвитку монозиготних близнюків підліткового віку, що визначає їх міжособистісні взаємини у діаді. Доведено ефективність розвивальної програми сприяння особистісному зростанню підлітків-близнюків.

Проведено дослідження індивідуально-типологічних властивостей нервової системи у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Виявлено тенденцію до покращання нейродинамічних показників.

Наведено комплекс методик для спостереження, обстеження та визначення якості фізичного та психічного розвитку дитини першого року життя. Проведено експрес-методику обстеження пізнавального розвитку дитини другого року життя. Викладено основні показники-норми розвитку в ранньому дитячому віці. Описано фактори, які вказують на готовність дитини до успішного оволодіння навичками дрібної моторики. Висвітлено етапи формування у дітей навичків самообслуговування. Надано шкалу оцінювання розуміння мови.

Охарактеризовано основні види та форми психічної депривації. Розкрито суть материнської депривації, її чинники та наслідки для соціалізації та формування особистості дитини. Актуальність теми зумовлена тим, що мінливе, динамічне, наповнене ризиками сучасне суспільство потенційно є джерелом різних видів депривацій, що часто мають прихований характер. Найбільше саме діти зазнають різних видів депривації, які впливають на їх повноцінний розвиток і в аспекті біогенних потреб, і на рівні соціальної самореалізації. Материнська депривація - один із видів депривації, наслідки якої є негативними в процесі становлення дитини в суспільстві. Мета роботи - актуалізувати проблему материнської депривації, розкрити її вплив на розвиток і соціалізацію дітей. Завдання: розкрити суть понять "психічна депривація", "материнська депривація", проаналізувати чинники материнської депривації і наслідки її впливу на розвиток та соціалізацію дітей.

Зазначено, що останніми роками виникла необхідність психодіагностики особливостей сімейного виховання проблемних дітей, яка забезпечує батькам і дітям, починаючи з раннього дитинства, великий спектр різної за формою та спрямованістю психологічної допомоги, надає розуміння причин поведінкових та особистісних розладів, надає можливість підібрати оптимальні та ефективні шляхи та способи виховання проблемної дитини.

Приведен аналитический обзор теоретических и экспериментальных исследований проблемы влияния авторитарного стиля воспитания на формирование психологических проблем подростка. Личностные проблемы подростка рассматриваются как результат родительского воспитания, которое проявляется в систематическом подавлении взрослыми членами семьи инициативы и чувства собственного достоинства у детей. Определяющая роль стиля воспитания в развитии личности обусловливает необходимость изучения его влияния на формирование индивидуальных проблем.

Досліджено роль свідомості в сприянні формуванні моторних навичок. Зазначено, що поряд зі свідомістю, штучно створена варіативність дії за просторовими характеристиками активізує й нижчі рівні функціонування психіки старшокласників.

Исследована роль сознания в содействии формированию моторных навыков. Установлено, что наряду с сознанием, искусственно созданная вариативность действий активизирует и низшие уровни функционирования психики старшеклассников.

There are analyses role of consciousness is investigational in an assistance forming of motor skills. It is set that along with consciousness, artificially created вариативность of actions activates the lower levels of functioning of psyche of senior pupils.

Представлена попытка снять противопоставление детерминистических и индетерминистических теорий (схем) в психологии развития на основе понятия дополнительности и анализа соотношения абстрактного и конкретного в ходе психологического объяснения развития.